Рішення № 82602726, 21.06.2019, Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/56/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.19 року Ренійський районний суд Одеської області У складі: головуючого судді - Сорокіна К.В.,

при секретарі - Івановій Н.С.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Рені справу за позовом ОСОБА_1 до Ренійської міської ради про визнання договору купівлі – продажу дійсним та визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулась до суду із позовом до відповідача про визнання права власності на спадкове майно у вигляді житлового будинку по АДРЕСА_1 , земельної ділянки цільове призначення якої будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на підставі державного акту серії НОМЕР_1 та нежитлового приміщення (комп`ютерного ігрового залу), який розташований по АДРЕСА_2 . Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є спадкоємцем першої черги за законом, у встановлений законодавством строк звернулась із заявою про прийняття спадщини, інший спадкоємець першої черги відмовився від прийняття спадщини. Пізніше, 27.12.2018 р. позивачка звернулась до державної нотаріальної контори за оформленням спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Позивачка до підготовчого судового засідання уточнила позовні вимоги в частині визнання права власності на нежитлове приміщення (комп`ютерного ігрового залу), який розташований по АДРЕСА_2 та просила визнати за нею права власності на квартиру АДРЕСА_3 . Крім того, позивача просила визнати договір купівлі – продажу квартири АДРЕСА_3 , посвідчений 01.08.2001 р. Бесарабською товарною біржею дійсним.

Представник відповідача у підготовче судове засідання не з`явився, направив до суду відзив з проханням з частини визнання права власності на нежитлове приміщення (комп`ютерного ігрового залу), який розташований по АДРЕСА_2 відмовити. Після уточнення позовних вимог представник відповідача, не заперечував проти задоволення позову.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 , батько – ОСОБА_3 , мати – ОСОБА_1 ; заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_2 від 10.06.2014 р., спадкова справа № 136/14; заява ОСОБА_3 про відмову від прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_2 від 10.06.2014 р., спадкова справа № 136/14; рішення Ренійського районного суду Одеської області про визнання права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок по АДРЕСА_1 ; технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1 , власник – ОСОБА_2 , самочинних споруд не має; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.10.2009 р.; копія державного акту на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_2 , серія НОМЕР_1 ; копія витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку; звіт про проведення незалежної оцінки вартості житлового будинку та земельної ділянки від 29.12.2018 р.; договір купівлі – продажу квартири АДРЕСА_3 , укладеного на Бесарабській товарній біржі від 01.08.2001 р.; копія технічного паспорту на нежитлове приміщення (комп`ютерний ігровий зал) АДРЕСА_3 ; постанова про відмову у вчинені нотаріальної дії, підстава – відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, копія розпорядження виконавчого комітету Ренійської міської ради від 22.11.2002 р. № 560/ГИК-2002; рішення про затвердження акту державної технічної комісії з прийняття в експлуатацію закінченого переобладнаного комп`ютерного ігрового залу по АДРЕСА_2 ; акт робочої комісії з прийому в експлуатацію закінченого будівництвом приміщення від 05.06.2003 р..

Дослідивши надані докази, судом було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 .. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 0,0707 га (кадастровий номер НОМЕР_2 ) на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 , житловий будинок по АДРЕСА_1 (право власності виникло на підставі рішення Ренійського районного суду Одеської області, державна реєстрація проведена 20.10.2009 р.).

За життя ОСОБА_2 заповідального розпорядження не залишив, у зв`язку з чим спадкування здійснюється за законом. Спадкоємцями першої черги за законом є мати ОСОБА_1 , яка є позивачкою по справі та батько ОСОБА_3 , який відмовився від прийняття спадщини після смерті сина, шляхом звернення до нотаріальної контори з відповідною заявою.

10.06.2014 р., тобто у встановлений законодавством строк, ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з чим була заведена спадкова справа №136/14.

Пізніше, 27.12.2018 р. ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса за оформленням спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину, її було відмовлено, у зв`язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, що підтверджується постановою про відмову у вчинені нотаріальної дії. Ця обставина змусила позивачку звернутися до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Таким чином, позивачка прийняла спадщину, що залишилася після смерті сина, шляхом звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інший спадкоємець першої черги відмовився від прийняття спадщини.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Згідно до п. 20 ППВСУ від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», в разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину, особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як було встановлено судом, позивачка у справі є спадкоємцем за законом першої черги (ст. 1261 ЦК України). Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивачка прийняла спадщину шляхом звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що підтверджується заявою, яка міститься в матеріалах справи. Інший спадкоємець першої черги відмовився від прийняття спадщини після смерті сина, шляхом звернення до нотаріальної контори з відповідною заявою.

Таким чином, позивачка прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, оскільки звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак оформити її не може у зв`язку з обставинами, які не залежать від неї (відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на нерухоме майно).

На підтвердження права власності спадкодавця ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3 до позовної заяви додала договір купівлі – продажу нерухомості від 01.08.2001 р, укладений на між громадянином України ОСОБА_4 та громадянином України ОСОБА_2 , на Бесарабській товарній біржі. Однак, відповідно до законодавства, що діяло на момент придбання квартири, а саме ЗУ "Про товарну біржу", договори купівлі-продажу могли укладатись на біржі. Але при цьому, по-перше, необхідно було дотримання вимог, встановлених статтею 15 цього закону, а саме: "... угода вважається укладеною на біржі: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона представлена ??до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня " Згідно ст. 227 ЦК УРСР, який діяв на той момент, договір купівлі – продажу житлового будинку, якщо хоча б одна зі сторін є громадянин, повинен бути посвідчений нотаріально. Недотримання цієї вимоги тягне недійсність договору.

Однак, згідно ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається. Аналогічні вимоги містить ст. 220 ЦК України 2003 р.

При укладанні договору купівлі – продажу була досягнута угода по всіх істотних умовах, за об`єкт нерухомості були передані гроші, а ОСОБА_2 був переданий об`єкт нерухомості, яким він фактично володів та користувався з 01.08.2001 р., крім того формально право власності за ним було закріплено, що підтверджується довідкою Ренійського БТІ.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд вважає можливим визнати договір купівлі – продажу квартири АДРЕСА_3 від 01.08.2001 р., укладений на Бесарабській товарній біржі, дійсним, у зв`язку з чим даний об`єкт нерухомості входить до спадкової маси.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивачка є суб`єктом набуття права власності на спадкове майно з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч.1 ст. 1269 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачкою та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею права власності на спадкове майно у вигляді житлового будинку по АДРЕСА_1 та земельної ділянки цільове призначення якої будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на підставі державного акту серії НОМЕР_1 та квартиру по АДРЕСА_2 .

Керуючись ст. ст. 328, 1217, 1218, 1222, 1225, 1233, 1261, 1269, 1270 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Ренійської міської ради про визнання договору купівлі – продажу дійсним та визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати договір купівлі – продажу квартири АДРЕСА_3 24-01, посвідчений 01.08.2001 р. Бесарабською товарною біржею, - дійсним

Визнати за ОСОБА_5 НОМЕР_3 право власності на квартиру АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , що в цілому складається з: літ. А – житловий будинок, житловою площею 35,20 кв.м, загальною площею 47,40 кв.м., літ. Б – сарай, літ. В – сарай, літ. Г – сарай, літ. Е – вбиральня, 1-3, 5, 6 огорожа , 4- споруда.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, цільове призначення якої - будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на підставі державного акту серії НОМЕР_1 (площе. 0,0707 га, кадастровий номер НОМЕР_2 ).

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.В. Сорокін