Рішення № 82602475, 23.05.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/13746/18

Провадження № 2/521/697/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2019 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Мазун І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кіліян О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , законним представником якої є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи - Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Овідіопольської районної державної адміністрації про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , законним представником якої є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи - Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Овідіопольської районної державної адміністрації про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що спільними власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 - 1/2 частки квартири та ОСОБА_7 - 1/2 частки квартири. За вказаною адресою зареєстровані - ОСОБА_1 , 1962р.н., ОСОБА_6 , 1935р.н. - мати ОСОБА_1 , зареєстрована 26.06.2007 року; ОСОБА_5 , 1980 р.н. - син ОСОБА_1 , зареєстрований 01.09.2004 року; ОСОБА_2 , 2013р.н. - онук ОСОБА_1 , зареєстрований 07.02.2013 року, проте за вказаною адресою зареєстрований але ніколи не мешкав та не мешкає малолітній ОСОБА_2 , 2013 року народження, який є її онуком та сином ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Наприкінці січня 2013 року їй зателефонувала, на той час її невістка, ОСОБА_4 та попросила зареєструвати новонародженого сина ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , не зданий в експлуатацію, та немовля без реєстрації не виписують з пологового будинку. У серпня 2013 року відповідачі переїхали до нього проживати. Крім того, позивач зазначає, що ОСОБА_2 постійно проживав та в теперішній час проживає з матір`ю у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 , а тому оскільки він більше року без поважних причин не проживає за вказаною адресою є всі підстави для визнання його втратившим право користування житловим приміщенням, у якому він зареєстрований. За даних обставин позивач звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.

Представник позивача та позивач в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та проти заочного рішення не заперечували.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання слухання справи повідомлялися за адресою згідно відповіді відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області.

Представник Органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради та Органу опіки та піклування Овідіопольської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явилися, надали до суду відповідні висновки щодо предмету позову.

Представник Департаменту надання адміністративних послуг в судове засідання не з`явився, повідомлявся заздалегідь належним чином.

Згідно ст. 280 ч.1 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення сторони позивача, дослідивши письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами належну правову оцінку, суд приходить до висновку про задоволення заявленого позову виходячи з наступного.

На підставі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.08.2004р. квартира АДРЕСА_1 , належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , підставою виникнення у них права власності являється договір купівлі-продажу від 07.08.2004р. (а.с. 7,8)

Згідно з довідкою (випискою з будинкової книги про склад сім`ї і реєстрацію) № 1125 від 16.07.2018 року відповідальною особою квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 Крім того, за вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_9 , 1935 року народження (мати), ОСОБА_5 , 1980 року народження (син), який зареєстрований з 01.09.2004р., та ОСОБА_2 , 2013 року народження (онук), який зареєстрований з 07.02.2013р. (а.с. 9)

09.09.2005р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюбу, яке міститься в матеріалах справи. (а.с. 15)

Від даного шлюбу народилися сини - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований у спірній квартирі. (а.с. 17)

На підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24.02.2015р. шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розірвано. (а.с. 18-19)

Як вбачається з матеріалів справи, місцем реєстрації ОСОБА_4 є АДРЕСА_4 . (а.с. 20,21)

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Овідіопольської районної державної адміністрації про визначення порядку спілкування батька ОСОБА_5 з малолітніми: ОСОБА_2 та ОСОБА_11 від 28.04.2015р., вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мешкають з матір`ю ОСОБА_4 в АДРЕСА_3 . (а.с. 22-23)

Актом про не проживання особи за місцем реєстрації від 07.08.2018р., складеного жителями будинку АДРЕСА_5 , та який підписано головою ПУ-3 КП ЖКС «Черемушки», підтверджується не проживання з 2013 року ОСОБА_2 за місцем його реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 . (а.с. 27)

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 405 ЦК України передбачено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

На підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 07.05.2019р. судом встановлено, що ОСОБА_5 не являється біологічним батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та виключено відомості про батьківство ОСОБА_5 з актового запису № 792, від 24.01.2013 року, зробленого ВРАЦС у місті Одесі РС Одеського МУЮ про народження дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Частиною 2 статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Частиною 1 статті 163 СК України передбачено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними.

Відповідно до статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27.02.1991 року, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що малолітня дитина не має права вільно та самостійно обирати місце свого проживання, і набуває право користування житлом за місцем проживання батьків, або одного з батьків, з ким вона проживає.

Права малолітньої дитини є похідними від права батьків (або одного з них). Причини не проживання малолітньої дитини за місцем реєстрації не залежать від волі дитини, а тому неможливо встановити їх характер (поважні або неповажні) окремо для малолітньої дитини, незалежно від причин відсутності батьків.

Малолітня дитина не є самостійним суб`єктом житлових правовідносин, а набуття або втрата права користування житлом дитиною залежить від набуття або втрати такого права її батьками.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Овідіопольської районної державної адміністрації від 19.03.2019р. № 01/01-25/822, комісія з питань захисту прав дитини при Овідіопольській районній державній адміністрації дійшла висновку щодо визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 , та зняття його з реєстраційного обліку, оскільки житлові право малолітнього ОСОБА_2 не порушуються так як він не проживає за адресою реєстрації, а мешкає разом зі своєю матір`ю. (а.с. 181)

Водночас суд критично ставиться до висновку Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 13.02.2019р. № 0396/01-20 про недоцільність визнання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 , оскільки всі зібрані докази у справі дають підстави визнати малолітнього таким, що втратив право користування вказаною квартирою. (а.с. 138-140)

Суд зазначає, що свідки, які були допитані у судовому засіданні, а саме ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , повідомили суд, про відсутність за місцем реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , він там ніколи не проживав, особистих речей не має, спроб заселитися також не здійснювалося. Крім того зазначили, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не являється сином ОСОБА_5

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі зокрема судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання з урахуванням вимог, визначених частиною одинадцятою статті 6 цього Закону.

Як роз`яснює ст. 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», орган реєстрації здійснює: формування та ведення Реєстру територіальних громад; реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці; передачу інформації та/або внесення у встановленому законом порядку відомостей про реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання/перебування до Єдиного державного демографічного реєстру.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 , та зняття ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з реєстрації за адресом: АДРЕСА_2 .

При цьому, суд вбачає доцільним довести до відома заінтересованих осіб, що рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, яке у встановленому процесуальним законом порядку набрало законної сили, є безпосередньою підставою для внесення відповідних відомостей до реєстраційного обліку органом реєстрації, яким в даному випадку є Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради.

Керуючись ст. ст. 317, 386, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 95, 263-265, 268, 280-283, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , законним представником якої є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи - Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Овідіопольської районної державної адміністрації про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 , та зняти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з реєстрації за адресом: АДРЕСА_2 .

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ст. 354 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст. 354 ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

ГОЛОВУЮЧИЙ І.А. МАЗУН