Рішення № 82602339, 12.06.2019, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/632/19

Провадження №2/523/1174/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2019 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді - Аліна С.С.

при секретарі - Вовкович І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Управляюча компанія «Ренесанс» про стягнення невиплаченої заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В :

До суду надійшов позов ОСОБА_1 до ТОВ Управляюча компанія «Ренесанс» про стягнення невиплаченої заробітної плати.

Свої вимоги обґрунтував тим, що позивач влаштувався працювати у фірму ТОВ "Ренесанс" навесні 2018 року в підземну парковку паркувальником за адресою АДРЕСА_1 Разумовського 10 АДРЕСА_2 . Працював разом з напарником дві доби через дві із зарплатою двісті п`ятдесят гривен за добу.02.07.2018 р. позивачу на його банківську картку була перерахована сума в розмірі 4250 грн. це була частина боргу за травень місяць і заробітна плата за червень. Більше грошей від відповідача не отримував, позивач неодноразово звертався до відповідача з приводу виплати заборгованості із заробітної плати, однак, вони відмовлялися. Як зазначив позивач, при прийомі на роботу йому було повідомлено про те, що він працевлаштований за трудовим договором, трудова книжка була не потрібна. Звернувшись до пенсійного фонду Суворовського району з приводу працевлаштування за 2018 рік позивачу видали довідку за формою 7-ОК з якої вбачається, що він був прийнятий на роботу у фірму "Ренесанс" і пропрацював там згідно з довідкою там два місяці тобто червень і липень 2018 року. Згідно з довідкою за формою 7-ОК і перерахуванню на його банківську картку 02.07.2018 р. суму у розмірі 4250.00 грн. відповідач не виплатив позивачу заробітну плату за липень 2018 року в повному об`ємі.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про часта місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Від позивача надійшла заява в якій просив розгляд справи провести за його відсутністю.

Від представника відповідача надійшов відзив в якому позовні вимоги не визнав. Свій відзив обґрунтував тим, що Відповідач здійснював надання послуг з обслуговування будинків та прибудинкової території будинків у м. Одесі. З метою задоволення потреб власників приміщень було укладено ряд договорів з постачальниками послуг, крім того у разі необхідності укладалися договори на виконання необхідних послуг з ФОП та фізичними особами.

01.06.2018р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір на виконання робіт, строком на два місяці, тобто до 31.07.2018р. Згідно з умовами вищевказаного договору позивач зобов`язувався за завданням Відповідача виконати роботи за умовами договору, вартість виконаних робіт становила 7446,00грн., з усіма податками, таким чином позивач на руки повинен був отримати 5807,88грн., на підставі актів виконаних робіт. За червень 2018 року Позивачем було надано акт та проведено розрахунок у розмірі 4250,00грн. Решту суми Позивачу сплачено не було тому, що він не надав акт виконаних робіт за липень 2018року. Як зазначає представник відповідача, позивач не перебував з відповідачем у трудових відносинах, тобто було укладено договір підряду, а тому відповідно до норм трудового і цивільного законодавства договір підряду зі своїм змістом та правовою природою не є трудовим (позивач не писав заяви про прийняття та звільнення з роботи, що підтверджується самим позивачем не ознайомлювався з такими наказами та розпорядком роботи підприємства, а Відповідач не видав накази про прийняття на роботу та звільнення).

Вивчивши матеріали справи,суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.06.2018р. між ОСОБА_1 та ТОВ Управляюча компанія «Ренесанс» було укладено Договір на виконання робіт, строком на два місяці, тобто до 31.07.2018р. Згідно з умовами вищевказаного договору позивач зобов`язувався за завданням Відповідача виконати роботи за умовами договору, вартість виконаних робіт становила 7446,00грн.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Законодавством України передбачені різні шляхи реалізації цього права. Виходячи з положень КЗпП України та ЦК України, реалізувати своє право на працю можна шляхом укладення трудового договору, контракту або цивільно-правового договору, зокрема: договору підряду, договору доручення, авторського договору та інших цивільно-правових угод. Усі ці договори регулюють суспільні відносини у сфері трудової діяльності осіб, хоча їх правове регулювання істотно відрізняється.

КЗпП України у ст. 21 визначає поняття трудового договору. Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За трудовим договором працівник знаходиться із роботодавцем у тривалих відносинах і зобов`язаний виконувати будь-яку роботу в межах своєї професії, спеціальності, кваліфікації і посади. Роботу працівника має організовувати роботодавець, створюючи необхідні умови для виконання роботи, забезпечуючи його всім необхідним. Під час виконання робіт за трудовим договором - роботодавець зобов`язаний забезпечити працівникові умови праці, передбачені чинним законодавством про працю, колективним і трудовим договорами. Працівник має право на охорону праці. У разі не гарантування безпечних умов праці робітник має право відмовитися від виконання роботи без настання для нього яких-небудь негативних наслідків.

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 ЦК України).

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Як встановлено статтею 854 ЦК, яка регулює порядок оплати праці, якщо договором підряду не передбачено попередньої оплати виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, достроково.

Цивільно-правовий договір - вид договору, який укладається відповідно до вимог не трудового, а цивільного законодавства.

За цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а його результат. Він визначається після закінчення роботи та оформляється актами здавання-приймання виконаних робіт (послуг), на підставі яких здійснюється їх оплата. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його рамками, метою договору є отримання певного матеріального результату. Особа, що виконує роботу на підставі такого договору, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, вона сама організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Законодавство про працю на такі відносини не поширюється.

Так, позивачем не доведено суду належними, допустимим та достовірними доказами перебування з відповідачем саме у трудових відносинах, адже підставою допуску працівника до роботи та укладення ним трудового договору з роботодавцем є наказ про прийняття на роботу, існування якого матеріалами справи не підтверджується.

Укладення трудового договору оформлюється наказом про прийняття на роботу. Наказом Держкомстату України від 05.12.2008 р. № 489 затверджено типову форму № П-1. Та поряд з цією типовою формою допускається оформлення наказу на бланку підприємства. Якщо роботодавець розробляє власну форму такого наказу, у ній повинні міститися усі реквізити типової форми № П-1 і всі основні моменти трудового договору.

Такий наказ обов`язково має підписати посадова особа роботодавця, яка має повноваження приймати на роботу, і особа, що приймається на роботу.

За такого, з урахуванням наявних матеріалів справи , не вбачається, що позивач виконував трудові функцій, а не надавав послуги відповідно доцивільного договору.

Крім того, згідно п. 5.4 договору на виконання робіт від 01.06.2018р. здача робіт виконавцем та приймання результатів замовником оформлюється Актом прийому передачі виконаних робіт, який підписується повноважним представником сторін протягом 3 робочих днів після фактичного завершення робіт.

Судом встановлено, що Акт виконаних робіт було складено 02.07.2018р. про виконання Договору про виконання робіт від 01.06.2018р. «за червень», згідно якого загальна вартість робіт складає 4250 грн. (а.с.24), дану плату було перераховано на банківську карту позивача.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що ним було виконано послуги «за липень».

Зважаючи на всі вищевикладені обставини, позовна заява в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та скомпенсації - є необгрунтованою та задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі викладеного та керуючись ст..ст. 2, 76-83, 141, 263-265, 273, 354-355, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 854 ЦК України, ст. ст. 130, 131 КЗпП України суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ Управляюча компанія «Ренесанс» про стягнення невиплаченої заробітної плати – відмовити.

Копію заочного рішення направити сторонам по справі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Повний текст рішення суду складено 21.06.2019 року.

Суддя: Аліна С.С.