Рішення № 82602234, 05.06.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/14462/17

Провадження № 2/521/295/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2019 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Мазун І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кіліян О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа – Перший Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про захист права власності шляхом звільнення майна з-під арешту, –

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси знаходиться справа за позовною заявою ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа – Перший Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про захист права власності шляхом звільнення майна з-під арешту, в якій позивач просить суд зняти арешт з майна АТ «Дельта Банк», а саме - з квартири АДРЕСА_1 , який накладено 20.12.2010р. Першим Приморським відділом державно виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер АН №381066 від 20.12.2010 р., номер запису про обтяження: 17811678; квартири АДРЕСА_1 , який накладено 29.12.2005 р. згідно Ухвали Малиновського районного суду м. Одеси серія та номер: б/н від 28.12.2005р., номер обтяження: 17811891; 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , який накладено 14.04.2007р. згідно Ухвали Малиновського районного суду м. Одеси, серія та номер: б/н від 06.04.2007р., номер запису про обтяження: 4806161; 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , який накладено 10.05.2007р. згідно Ухвали Малиновського районного суду м. Одеси, серія та номер: 2-4812/07 від 10.05.2007р., номер запису про обтяження: 4930896.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 22.07.2015р. Малиновським районним судом м. Одеси по справі № 521/96/14-ц позовну заяву ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа – Державна реєстраційна служба України про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність – задоволено. На підставі даного рішення 29.11.2016р. державним реєстратором зареєстровано право приватно власності ПАТ «Дельта Банк» на квартиру АДРЕСА_1 . Згодом 03.05.2017р. ПАТ «Дельта Банк» дізнався про наявність арештів, які просить суд зняти, оскільки наявні арешти на майно порушують іх право власності, що в свою чергу і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Представник позивача ПАТ «Дельта Банк» у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином. Надав суду заяву про слухання справи у його відсутності.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, повідомлялися заздалегідь належним чином, причини неявки не повідомляли, з заявами та клопотаннями до суду не зверталися.

Крім того, в матеріалах справи міститься письмові пояснення відповідача ОСОБА_2 , в яких відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог, оскільки позивач посилається на рішення суду, яке було скасовано та по справі прийнято нове рішення.

Від представника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції надійшов лист про розгляд справи за його відсутності, крім того повідомив, що матеріали виконавчого провадження АН №381066 знищено за закінченням строків зберігання. (а.с. 128)

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В судовому засіданні встановлено, що 22.07.2015р. заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси позовну заяву ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа – Державна реєстраційна служба України, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність задоволено в повному обсязі. В рахунок виконання основного зобов`язання щодо оплати заборгованості у розмірі 742868,70 грн. за кредитним договором № 10604166000 від 05.09.2005р., укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру: місце знаходження застави: АДРЕСА_2 , загальна площа: 78,8 кв.м., житлова площа: 50,3 кв.м. (на підставі Іпотечного договору (з майновим поручителем) № б/н від 05.09.2005р.) шляхом передачі іпотекодержателю Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» права власності на вказане майно.

Визнано за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» право власності на предмет іпотеки, а саме: на квартиру: місце знаходження застави: м.Одеса АДРЕСА_2 , загальна площа: 78,8 кв.м., житлова площа: 50,3 кв.м. Припинено право власності Іпотекодавців ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , на квартиру: місце знаходження застави: м АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 , загальна площа: 78,8 кв.м., житлова площа: 50,3 кв.м., в тому числі право володіння, користування та розпорядження вказаною квартирою. Виселено з квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 Іпотекодавців ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . Витребувано від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та передано ПАТ «Дельта Банк» технічний паспорт, правовстановлюючі документи (або їх дублікати) на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та стягнуто в рівних частках відповідний судовий збір. (а.с. 6-7)

Як вбачається із копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 86255016, сформованої 03.05.2017р.:

-20.12.2010р. Першим Приморським відділом державно виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер АН №381066 від 20.12.2010 р., номер запису про обтяження: 17811678 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 ;

-29.12.2005 р. згідно Ухвали Малиновського районного суду м. Одеси серія та номер: б/н від 28.12.2005р., номер обтяження: 17811891 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 ;

-14.04.2007р. згідно Ухвали Малиновського районного суду м. Одеси, серія та номер: б/н від 06.04.2007р., номер запису про обтяження: 4806161 накладено арешт на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 ;

-10.05.2007р. згідно Ухвали Малиновського районного суду м. Одеси, серія та номер: 2-4812/07 від 10.05.2007р., номер запису про обтяження: 4930896 накладено арешт на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 ,

Арешти накладені на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси віл 06.04.2007р., від 28.12.2005р. та від 10.05.2007р. підтверджується відповідними копіями даних ухвал суду та міститься в матеріалах справи. (а.с. 47,48,53)

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 13.03.2018р. заочне рішення від 22.07.2015р. скасовано та справу призначено до розгляду в загальному порядку.(а.с.122-12)

15.11.2018р. Малиновським районним судом м. Одеси у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа – Державна реєстраційна служба України про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність прийнято рішення, яким у задоволенні відповідної позовної заяви відмовлено.

Відповідно до п. 1 ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності Право приватної власності надувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом частини шостої ст. 3 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ч. 7 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Так, відповідно до ст. 24 Закону України «;Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо є наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно. Також відповідно до ст. 55 Закону України «Про нотаріат» при посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна і у разі наявності заборони угода про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчується лише у разі згоди кредитора і набувача на переведення боргу на набувача.

Відповідно до положень пункту 6 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

При зверненні до суду з позовом та під час розгляду справи, представник позивача зазначив, що наявний арешт на іпотечне майно перешкоджає реєстрації права власності на іпотечне майно.

Однак, такі доводи не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки на даний час ПАТ «Дельта Банк» не є власником спірного приміщення.

Виходячи з вищевикладеного, у зв`язку з тим, що арешти не перешкоджають позивачу у реалізації своїх прав та не порушують його інтереси, позивачем не доведено достатніх підстав для звільнення іпотечного майна з-під арешту.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Інші доводи учасників справи, які наведені у позові та відповідних письмових пояснень, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що суд дійшов обґрунтованих висновків щодо відмови у задоволенні позовних вимог, то з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, відшкодування судових витрат у разі відмови у позові не передбачено.

Керуючись: Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження», ст.ст. 4, 12, 76, 81, 89, 133, 137, 141, 263-265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа – Перший Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про захист права власності, шляхом звільнення майна з-під арешту – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 14 червня 2019 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ І.А.МАЗУН