Рішення № 82601413, 11.06.2019, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/15600/17

Провадження № 2/520/1255/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2019

Київський районний суд м.Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Бундєвій Я.І., розглянувши в м.Одесі в приміщенні суду справу за позовом за позовом Заступника військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах Центрального Управління Служби безпеки України та Управління Служби безпеки України в Одеській області до Департаменту міського господарства Одеської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування розпорядження та визнання недійсним свідоцтва про право власності -

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Одеського гарнізону звернувся до суду з даним позовом, який обґрунтував тим, що на підставі клопотання Управління Служби безпеки України в Одеській області №25/906 від 16.03.2004, розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 05.04.2004 № 448 до числа службових жилих приміщень Управління Служби безпеки України в Одеській області включено, зокрема, квартиру АДРЕСА_1 . В подальшому, на підставі наказу Управління Служби безпеки України в Одеській області №178/ДСК від 08.05.2016р. Приморська районна адміністрація виконкому Одеської міської ради видала розпорядження №1780 від 15.06.2004р. «Про прийняття на квартирний облік та надання житлової площі громадянам», відповідно до якого ОСОБА_1 , як співробітник УСБУ, на склад родини чотири особи отримала ордер на службову житлову квартиру АДРЕСА_2 , а в подальшому у 2004 році отримала ордер №0915 серії ПР на зазначену квартиру.

На підставі розпорядження органу приватизації №220513 від 28.10.2013, чоловіком ОСОБА_1 , а саме ОСОБА_3 спірне житлове приміщення приватизоване, а Департаментом міського господарства Одеської міської ради на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_3 видано свідоцтво №19-26154 від 28.10.2013р. про право власності (спільну) на квартиру.

Посилаючись на норми Закону України Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.393 ЦК України, вважає це розпорядження органу приватизації незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а видане на його підставі свідоцтво про право власності на квартиру №19-26154 від 28.10.2013р. - недійсним.

В судовому засіданні прокурор та представники Центрального Управління Служби безпеки України та Управління Служби безпеки України в Одеській області позов підтримали, просили його задовольнити.

Представник Департаменту міського господарства Одеської міськради надав суду відзив, у якому просив слухати справу у його відсутність (т.1 а.с.202), зазначив, що документи на приватизацію квартири були оформлені належним чином.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Гайдай О.М., яка також представляє інтереси відповідача ОСОБА_2 , відзиву не надали, проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що приватизація квартири була здійснена законно, а оформленням документів на приватизацію квартири займався безпосередньо чоловік ОСОБА_1 – ОСОБА_3 , який згодом помер.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що згідно ст.ст.1 та 9 Закону України «Про Службу безпеки України» Служба безпеки України є державним правоохоронним органом спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. Систему Служби безпеки країни складають Центральне Управління Служби безпеки України, підпорядковані йому регіональні органи, органи військової контррозвідки, військові формування, а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади Служби безпеки України, які є юридичними особами, мають печатку із зображенням державного герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в банках, у тому числі валютні. До вказаних регіональних органів в свою чергу віднесено і Управління Служби безпеки України в Одеській області. Статтею18 цього Закону визначено, що фінансування, матеріально-технічне та соціально-побутове забезпечення Служби безпеки України здійснюється Кабінетом Міністрів України у порядку, визначеному Верховною Радою України, за рахунок коштів державного бюджету України. Служба безпеки України має, зокрема, відомчий житловий фонд.

Таким чином, Управління Служби безпеки України в Одеській області є юридичною особою, яка утримується за рахунок коштів державного бюджету, має печатку із зображенням державного герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в банках. Майно, матеріальне і грошове забезпечення Управління Служби безпеки України в Одеській області є державною власністю, яке входить до сфери управління Центрального Управління Служби безпеки України та закріплено за ним на праві оперативного управління.

Розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 05.04.2004 № 448 (т.1 а.с.12), за клопотанням Управління Служби безпеки України в Одеській області №25/906 від 16.03.2004р. (т.1. а.с.8),до числа службових жилих приміщень Управління Служби безпеки України в Одеській області включено, зокрема, квартиру АДРЕСА_1 . Будинок згідно даних журналу обліку службових жилих приміщень Київської районної адміністрації Одеської міської ради належить Управління Служби безпеки України в Одеській області (т.1 а.с.157-159).

Приморська районна адміністрація виконкому Одеської міської ради 15.06.2004р. видала розпорядження №1780 від «Про прийняття на квартирний облік та надання житлової площі громадянам», відповідно до якого ОСОБА_1 , як співробітник УСБУ, на склад родини чотири особи, отримала ордер на службову житлову квартиру АДРЕСА_2 , а в подальшому у 2004 році отримала ордер №0915 серії ПР на зазначену квартиру (т.1 а.с.23).

На підстав зазначених документів ОСОБА_1 зі своєю сім`єю вселилася у зазначену службову квартиру.

В подальшому відповідачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з метою приховування факту, що спірна квартира належить до числа службових жилих приміщень, було ініційовано зміну особистого рахунку на вказану жилу площу з ОСОБА_1 , на яку було видано службовий ордер №0915 серії ПР, на її чоловіка ОСОБА_3 (розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради №465 від 30.09.2013р. (т.2 а.с.37) та у подальшому подано до органу приватизації розпорядження №2819/064 від 01.10.2013р. на право оформлення договору найму (т.1 а.с.95). Згідно цього розпорядження громадянина ОСОБА_3 визнано наймачем спірної квартири, а ОСОБА_1 - такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Слід зазначити, що серед поданих ОСОБА_1 та ОСОБА_3 документів на приватизацію, наявна довідка, видана ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» №21/10/13 від 21.10.2013р. (т.1 а.с.94), згідно якої, спірна квартира перебуває на балансі ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» та не є службовою. Проте інформація, що міститься у вказаній довідці ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» не відповідає дійсності, оскільки жодних доказів того, що зазначена квартира виключена з числа службових або знаходиться на балансі ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» - суду не надано.

28.10.2013р. на підставі заяви ОСОБА_3 та інших документів, Органом приватизації Департаменту міського господарства Одеської міської ради видано Розпорядження №220513 про передачу зазначеної квартири у спільну часткову власність ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (т.1 а.с.91), на зважаючи на те, що Розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради №465 від 30.09.2013р., ОСОБА_1 визнано такою, що втратила право користування цією квартирою.

Департаментом міського господарства Одеської міської ради на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_3 видано свідоцтво №19-26154 від 28.10.2013 р. про право власності зазначену на квартиру (т.1 а.с.90).

ОСОБА_3 згодом помер і спадщину у вигляді Ѕ частини зазначеної квартири прийняла відповідач ОСОБА_1 (т.2 а.с.24), а 24.05.2018р. право власності на квартиру як цілу частину, на підставі договору дарування, зареєстровано на відповідача ОСОБА_2 (т.1 а.с.69-70).

Згідно із статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Як встановлено ст.2 зазначеного Закону до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до ст. 8 цього Закону приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир(будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Пунктом 6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР затвердженої постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 № 37 встановлено, що жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Про виключення жилого приміщення з числа службових у журналі обліку службових жилих приміщень робиться відповідна відмітка.

Отже приватизації не підлягають квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а їх приватизація можлива лише у випадку виключення з числа службових за наявності клопотання підприємства, установи, організації та відповідного рішення на це виконавчого комітету районної, міської в місті Ради народних депутатів.

З листа Київської районної адміністрації Одеської міської ради №764/0111 від 25.04.2017р. вбачається, що спірна квартира із числа службових адміністрацією не виключалась та на даний час перебуває у зазначеному статусі.

Позивач стверджує, що будь-яких клопотань на виключення квартири АДРЕСА_2 з числа службових, як і на її подальшу приватизацію ОСОБА_3 та її чоловіку ОСОБА_1 не надавалося.

Таким чином, за відсутності клопотання Управління Служби безпеки України в Одеській області про виключення квартири АДРЕСА_2 з числа службових та відповідного рішення Київської районної адміністрації Одеської міської ради, органом приватизації всупереч вимогам ст.41 Конституції України, ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та п.6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР затвердженої постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988р. № 37, 28.10.2013р. винесено спірне розпорядження №220513 про безоплатну передачу у власність ОСОБА_3 , як уповноваженому власнику квартири, квартири АДРЕСА_2 .

Згідно ст.202 ч.1 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу. Стаття 203 частина перша Кодексу передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Частина 3 цієї статті встановлює, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч.1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Також, ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відтак, розпорядження органу приватизації №220513 від 28.10.2013р., винесене Департаментом міського господарства Одеської міської ради, про передачу ОСОБА_3 у приватну власність квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 є незаконним та підлягає скасуванню, а свідоцтво про право власності №19-26154 від 28.10.2013р., видане на його підставі, підлягає визнанню недійсним.

На підставі викладеного, суд вважає, що квартира за адресою АДРЕСА_3 вибула з числа службових жилих приміщень поза волею позивачів на підставі розпорядження органу приватизації №220513 від 28.10.2013р. про передачу ОСОБА_3 у приватну власність квартири, видане Департаментом міського господарства Одеської міської ради та свідоцтва №19-26154 від 28.10.2013р. про право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на цю ж квартиру, тому порушене право позивачів підлягає захисту, а позов задоволенню.

Керуючись ст. 4-13,76-89,258-273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження органу приватизації №220513 від 28.10.2013р. про передачу ОСОБА_3 у приватну власність квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , видане Департаментом міського господарства Одеської міської ради.

Визнати недійсним свідоцтво №19-26154 від 28.10.2013р. про право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на квартиру що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , видане Департаментом міського господарства Одеської міської ради.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду упродовж 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бескровний Я. В.