Ухвала суду № 82601183, 24.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

24 червня 2019 року м. Київ № 640/11016/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши, до моменту подачі позову, у порядку письмового провадження, заяву б/н від 18.06.2019 «Про забезпечення позову»

ОСОБА_1 до (особа, яка може отримати статус учасника справи): третя особа (згідно заяви):виконуючого обов`язки Голови Державної фіскальної служби України Bласова Олександра Сергійовича Скіріна Ірина Валеріївна В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі альтернативно - ОСОБА_1 або Заявник) подала на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва заяву про забезпечення позову, у якій просить суд, до набрання рішенням у справі законної сили:

- зупинити дію пункту 2 наказу в.о. Голови Державної фіскальної служби Власова О.С. № 466 від 14.06.2019 «Про проведення службового розслідування» в частині відсторонення заступника начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків за посадою з урахуванням виконання обов`язків начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області на час проведення відносно ОСОБА_1 дисциплінарного провадження;

- зупинити дію наказу в.о. Голови Державної фіскальної служби Власова О.С. № 1049-о від 14.06.2019 «Про покладання обов`язків на ОСОБА_6 ».

Подаючи заяву про забезпечення позову, Заявник примічає, що предметом поданого позову, подання якого буде здійснено у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, є визнання протиправним та скасування:

- наказу в.о. Голови Державної фіскальної служби Власова О. № 466 від 14.06.2019 «Про проведення службового розслідування», яким: 1) дисциплінарній комісії з розгляду дисциплінарних справ ДФС наказано провести у місячний термін службове розслідування стосовно заступника начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_1, у тому числі за час виконання обов`язків начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області, заступника начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області Каліногорської В., заступника начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області Кирпи С., та заступника начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області Мельника Д.; 2) на підставі частини першої статті 72 Закону України «Про державну службу» відсторонено заступника начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_1, заступника начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області Каліногорську В., заступника начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області Кирпу С., та заступника начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області Мельника Д. від виконання службових обов`язків за посадами на час проведення стосовно них дисциплінарних проваджень;

- наказу в.о. Голови Державної фіскальної служби Власова О. № 1049-O від 14.06.2019 «Про покладання обов`язків на ОСОБА_6 »;

- визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень в.о. Голови Державної фіскальної служби Власова О. , які полягають у виданні ним протиправних наказів від 14.06.2019 № 466 «Про проведення службового розслідування» та № 1049-О від 14.06.2019 «Про покладання обов`язків на ОСОБА_6 » та зобов`язання утриматися від вчинення протиправних дій.

Разом з цим, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, що вважає наявними підстави для зупинення дії наказів, як очевидно протиправних та таких, що порушують конституційні права та гарантовані законом інтереси Заявника, як державного службовця, зокрема, права на працю та отримання заробітної плати за неї, справедливого ставлення з боку керівництва, неупередженого виконання посадових обов`язків, принципів доброчесності та стабільності.

Невжиття заходів забезпечення позову, на думку ОСОБА_1 , призведе до неможливості виконання рішення в майбутньому, оскільки строки судового провадження можуть виявитися більшими ніж термін відсторонення (на 1 місяць). Правомірність оскаржуваних наказів підлягає дослідженню лише під час судового вирішення справи, а їх виконання з 18 червня 2019 року беззаперечно створить перешкоди у захисті прав Заявника, ускладнить доступ до робочого місця та внутрішніх документів, що може позбавити останнього права на ефективний захист порушених прав, за захистом яких буде подано адміністративний позов.

За переконанням ОСОБА_1 , навіть у разі ухвалення в подальшому судового рішення, за наслідком розгляду судом по суті заявлених позовних вимог на користь Заявника необхідно буде докласти значних зусиль для повернення стану, який мав місце на момент відсторонення від виконання обов`язків, що ускладнить подальше виконання обов`язків на посаді.

ОСОБА_1 , підкреслює, що відсторонення її від виконання обов`язків начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області матиме негативний вплив не тільки на її ділову репутацію, але також може призвести до накопичення великої кількості документів та порушень законодавчо визначених строків розгляду документів, з огляду на те, що оскаржуваним наказом № 466 від 14.06.2019 «Про проведення службового розслідування», та який оскаржується, також від виконання службових обов`язків відсторонено відразу ж чотирьох державних службовців керівного складу ГУ ДФС у Дніпропетровській області, а наказом № 1049-О від 14.06.2019 «Про покладання обов`язків на ОСОБА_6 » призначено виконуючим обов`язки нового керівника.

Заявник звертає увагу, що відповідно до розподілу обов`язків між керівництвом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, на ОСОБА_1 , як в.о. Начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області покладені наступні обов`язки в межах: управління організації роботи; відділу охорони державної таємниці, технічного та криптографічного захисту інформації; управління по роботі з персоналом; управління моніторингу доходів та обліково-звітних систем; юридичного управління; управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом; відділу з питань запобігання та виявлення корупції; управління комунікацій; Правобережного управління; Шевченківського управління; Соборного управління; Лівобережного управління; Західно-Донбаського управління; Кам`янського управління; Криворізького південного управління; Криворізького північного управління; Нікопольського управління.

На заступника начальника ГУ ДФС Каліногорську Вікторію Олексіївну покладені обов`язки в рамках: управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності; управління обслуговування платників; управління погашення боргу; документів, підготовлених Криворізьким південним управлінням ГУ ДФС.

На заступника начальника ГУ ДФС Кирпу Сергія Володимировича покладені обов`язки щодо: управління податків і зборів з юридичних осіб; управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів. 1. Документів, підготовлених Соборним управлінням ГУ ДФС; документів, підготовлених Західно-Донбаським управлінням ГУ ДФС; документів, підготовлених Нікопольським управлінням ГУ ДФС.

На заступника начальника ГУ ДФС Мельника Дмитра Михайловича покладені обов`язки в межах: управління матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури; управління аудиту; філї ДП «Сервісно-видавничий центр» у Дніпропетровській області; підприємства «Профдопомога» Дніпропетровської обласної організації профспілки працівників органів ДПС.

На заступника начальника ГУ ДФС - Сікіріну Ірина Валеріївна покладені обов`язки щодо: управління інформаційних технологій; управління податків і зборів з фізичних осіб; щодо підписання висновків про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені, реєстрів висновків за платежами, належними державному бюджету, реєстрів висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, таким чином: документи, підготовлені Правобережним управлінням ГУ ДФС; документи, підготовлені Кам`янським управлінням ГУ ДФС.

Заявник наголошує, що невиконання ним функціональних обов`язків, зважаючи на великі обсяги роботи ГУ ДФС у Дніпропетровській області може призвести до збоїв в роботі, простою, або ж взагалі паралізувати роботу державної фіскальної служби Дніпропетровської області.

Як вказує ОСОБА_1 , зважаючи, що основними принципами здійснення державної служби є професіоналізм, компетентність, об`єктивне і неупереджене виконання посадових обов`язків, патріотизм, доброчесність, ефективність, прозорість та стабільність, відсторонення від виконання службових обов`язків відразу ж чотирьох державних службовців керівного складу державного органу, та покладання виконання обов`язків начальника ГУ ДФС у Дніпропетровські області на ОСОБА_6 є передчасним, нераціональним.

Таке безпідставне відсторонення, за твердженнями Заявника, не тільки порушує права останнього, але й підриває авторитет державної служби, не сприяє успішному та ефективному функціонуванню колективу державного органу, повноцінному та якісному виконанню функцій та задач, покладених законом безпосередньо на державний орган, що може призвести до спричинення шкоди інтересам держави.

ОСОБА_1 стверджує, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову обумовлено очевидною протиправністю оскаржуваних наказів № 466 від 14.06.2019, № 1049-О від 14.06.2019. Оскільки накази, що оскаржуються, не містять конкретних та достовірних фактів для проведення службового розслідування стосовно державних службовців та відсторонення їх всіх на час проведення стосовно них дисциплінарних проваджень від виконання службових обов`язків, та ґрунтуються лише на припущеннях виконуючого обов`язки Голови Державної фіскальної служби України Bласова О .С .

Заявник окремо відзначає, що покладання обов`язків на ОСОБА_6 за наказом № 1049-О від 14.06.2019 відбулося без її згоди на це.

ОСОБА_1 переконана в тому, що незалежно від результатів вирішення цього спору, вжиття заходів забезпечення даного адміністративного позову не в змозі завдати істотної шкоди, тоді як відсторонення Заявника від виконання службових обов`язків, безумовно завдає більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Водночас, невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 , на захист яких подано адміністративний позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Підсумовуючи викладені у заяві про забезпечення позову обставини ОСОБА_1 відмічає, що з метою запобігти ускладненню виконання рішення суду, настанню для Заявника негативних наслідків та зважаючи на очевидність ознак протиправності рішень суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, такими рішеннями, є підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії індивідуальних актів. При цьому, даний захід забезпечення адміністративного позову, відповідає предмету позову та, водночас, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

За ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З огляду на викладені процесуальні приписи ч. 1 ст. 154 КАС України, суд вважає за можливе розглянути подану Заявником заяву.

Виходячи з наведеного, проаналізувавши викладені Заявником в заяві обставини та наявні у такій заяві докази, вирішуючи по суті подану заяву, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини першої та частиною другою статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В силу ст. 152 КАС України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, серед іншого: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, а також відомі заявнику: реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або ж якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії індивідуального акта. При цьому, вживаючи заходи забезпечення позову суд має враховувати: а) співмірність таких заходів із заявленими позивачем вимогами; б) співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб; в) доцільність вжиття того чи іншого заходу забезпечення позову.

Як убачається з матеріалів справи, 14.06.2019 виконуючим обов`язки Голови Державної фіскальної служби України Bласовим О. прийнято наказ № 466 «Про проведення службового розслідування» (нижче скорочено - Наказ-1). Зі змісту вступної частини наказу слідує, що його прийняття зумовлено метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, а також недопущення впливу певних посадових осіб на здійснення дисциплінарних проваджень, у зв`язку із чим на підставі подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справи ДФС від 14.06.2019 № 1025/99-99-00-ДК-18, від 14.06.2019 № 1026/99-99-00-ДК-18, від 14.06.2019 № 1027/99-99-00-ДК-18, від 14.06.2019 № 1028/99-99-00-ДК-18, керуючись ст. 71 Закону України «Про державну службу», наказано: 1) дисциплінарній комісії з розгляду дисциплінарних справ ДФС (Адамчук К.) провести у місячний термін службове розслідування стосовно заступника начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_1, у тому числі за час виконання обов`язків начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області, заступника начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області Каліногорської В., заступника начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області Кирпи С., та заступника начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області Мельника Д .; 2) на підставі частини першої статті 72 Закону України «Про державну службу» відсторонено заступника начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 , заступника начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області Каліногорську В., заступника начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області Кирпу С., та заступника начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області Мельника Д. від виконання службових обов`язків за посадами на час проведення стосовно них дисциплінарних проваджень.

Цього ж дня, виконуючим обов`язки Голови Державної фіскальної служби України Bласовим О. видано наказ № 466 «Про покладання обов`язків на ОСОБА_6 ». (в подальшому альтернативно - Наказ-2). З означеного наказу випливає про покладення, у зв`язку із службовою необхідністю, на ОСОБА_6 - заступника начальника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, виконання обов`язків начальника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з 18.006.2019, з правом підпису фінансових документів.

Таким чином, правовою підставою для прийняття Наказу-1 стали положення ст. 71, ч. 1 ст. 72 Закону України «Про державну службу». Наказ-2, фактично як похідний внаслідок винесення Наказу-1, прийнято з підстави службової необхідності.

З огляду на визначені в ст.ст 150, 151, 152 КАС України правила і обставини та підстави прийняття Наказів, слід виокремити, що Закон України «Про державну службу» (по тексту можливо - Закон) визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

За ст.ст. 1, 2 Закону, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. Керівник державної служби в державному органі - посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов`язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі.

Державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів: 1) верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави; 2) законності - обов`язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 3) професіоналізму - компетентне, об`єктивне і неупереджене виконання посадових обов`язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону; 4) патріотизму - відданість та вірне служіння Українському народові; 5) доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень; 6) ефективності - раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики; 7) забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження; 8) політичної неупередженості - недопущення впливу політичних поглядів на дії та рішення державного службовця, а також утримання від демонстрації свого ставлення до політичних партій, демонстрації власних політичних поглядів під час виконання посадових обов`язків; 9) прозорості - відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України; 10) стабільності - призначення державних службовців безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу державної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів (ст. 4 Закону).

У відповідності до ст. 8 Закону, державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом. Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Поряд з правовим регулюванням засад державної служби, її принципів, правового статусу державного службовця, його обов`язків, вказаним нормативно-правовим актом врегульовано питання дисциплінарної відповідальності державних службовців, що включає в себе, у тому числі, підстави та порядок проведення службового розслідування, а також відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків.

Так, в силу ст. 71 Закону, з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування. У разі невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків державним службовцем, перевищення повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну шкоду фізичній чи юридичній особі, державі або територіальній громаді, службове розслідування проводиться обов`язково. Тривалість службового розслідування не може перевищувати один місяць. За потреби зазначений строк може бути продовжений суб`єктом призначення, але не більш як до двох місяців. До участі у проведенні службового розслідування суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, можуть залучатися відповідні фахівці.

З огляду на правовий зміст ст. 71 Закону, суб`єкт призначення службового розслідування, у своєму рішенні про проведення службового розслідування має навести підстави для проведення такого розслідування, тривалість якого не може перевищувати сумарний строк не більш як до двох місяців.

Відповідно до ст. 72 Закону, на час здійснення дисциплінарного провадження державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов`язків. Невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, що могло призвести або призвело до людських жертв, заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду фізичним або юридичним особам, державі, територіальній громаді, є підставою для відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків. Рішення про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків приймається відповідно керівником державної служби або суб`єктом призначення.

З правової конструкції ст. 71 Закону випливають підстави для відсторонення державного службовця від виконання ним посадових обов`язків, які, відповідно, мають бути наведені керівником державної служби або суб`єктом призначення у наказі.

Разом з тим, суд підкреслює, що необхідність правового врегулювання забезпечення службової дисципліни обумовлена потребою реалізації основних принципів державної служби (верховенства права, законності, професіоналізму, патріотизму, доброчесності, ефективності тощо), визначених у статті 4 Закону. Дисциплінарна відповідальність є одним із найефективніших засобів забезпечення службової дисципліни, а відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків - оперативною реакцією щодо тих порушників службової дисципліни, які продовжують становити небезпеку для інтересів державної служби.

Відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків на підставі статті 72 Закону, на думку суду, може мати місце лише за сукупності трьох обов`язкових умов:

1. Державний службовець здійснив вчинок, який за попередньою оцінкою підпадає під ознаки дисциплінарного проступку (частина друга статті 65 Закону). Так, у частині першій статті 72 Закону зазначено, що «на час здійснення дисциплінарного провадження державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов`язків». Із цього випливає логічний висновок про те, що базовою умовою для застосування такого заходу є вчинення державним службовцем вчинку, який підпадає під ознаки дисциплінарного проступку. Отже, рішення про застосування чи незастосування такого заходу приймається суб`єктом призначення за результатами оцінки всіх обставин справи, та має бути вмотивоване. При цьому у частині другій вказаної статті визначено, що «невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, що могло призвести або призвело до людських жертв, заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду фізичним або юридичним особам, державі, територіальній громаді, є підставою для відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків». Цю норму слід розуміти як своєрідну рекомендацію законодавця, яка полягає в тому, що під час встановлення зазначеного в ній факту відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків, за загальним правилом, є обґрунтованим та бажаним. Проте таке відсторонення в жодному разі не можна вважати обов`язковим (імперативним), адже з положень коментованої статті така обов`язковість не випливає. Для застосування аналізованого заходу у такому випадку мають бути встановлені всі інші умови, підстава, а сам захід має переслідувати відповідну мету.

2. Цей дисциплінарний проступок нерозривно пов`язаний із безпосередніми (посадовими) обов`язками такого службовця (як правило, цей проступок має бути обумовлений ними). Іншими словами, відстороняти від виконання посадових обов`язків слід тоді, коли певні повноваження службової особи дали можливість чи зумовили вчинення нею відповідного дисциплінарного проступку.

3. Стосовно державного службовця вже ініційовано, але ще не завершено дисциплінарне провадження за зазначеним вище фактом.

У контексті приписів статті 72 Закону це означає, що таке рішення, яке, в силу приписів ст.ст. 4, 71, 72 Закону, має бути обґрунтоване, може бути прийняте суб`єктом призначення: а) одночасно з ініціацією дисциплінарного провадження (окремим пунктом у рішенні про ініціацію службового розслідування чи в межах «спеціального» рішення про відсторонення відповідної особи від виконання посадових обов`язків); б) в період здійснення службового розслідування шляхом прийняття «спеціального» рішення про відсторонення відповідної особи від виконання посадових обов`язків.

Відсутність хоча б однієї з наведених вище умов виключає можливість відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків на підставі статті 72 Закону.

Наразі, зважаючи на прийняття Наказів виконуючим обов`язки Голови Державної фіскальної служби України Bласовим О., слід відмітити, що Державна фіскальна служба України (скорочено - ДФС), як то відображено у постанові «Про Державну фіскальну службу України» Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску. ДФС в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінфіну видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання. ДФС очолює Голова, який має право, зокрема, підписувати накази ДФС.

Тобто, накази Голови, які останній підписує як керівник державної служби, мають бути прийняті на основі і на виконання Конституції та законів України, і бути обґрунтованими, і в таких наказах, як приклад, мають бути наведені підстави для проведення службового розслідування та відсторонення державного службовця від виконання ним посадових обов`язків.

В рамках зазначених норм Закону, а також ст. 150 КАС України, зважаючи на індивідуальну, за обставин, дію наказів Голови ДФС, суд акцентує, що частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, з урахуванням того, що на стадії розгляду заяви про забезпечення позову до подачі позову, суд, в контексті очевидності ознак протиправності рішення, не обмежений в праві перевіряти, чи прийняті рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), приймаючи до уваги, що вживаючи заходи забезпечення позову суд має враховувати: а) співмірність таких заходів із заявленими позивачем вимогами; б) співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб; в) доцільність вжиття того чи іншого заходу забезпечення позову, судом має враховуватися, по-перше, відповідність рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, що встановлені в ч. 2 ст. 2 КАС України.

По-друге, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, до вирішення адміністративної справи по суті, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

В розумінні наведених процесуальних норм КАС України, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

По-третє, при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

В розрізі наведених акцентів варто також зауважити, що при вирішенні процесуального питання «заходів забезпечення позову» суд враховує Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, відповідно до яких рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Крім того, згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Додатково, суд примічає, що наказом ДФС від 01.02.2019 № 80 (відкрий у вільному доступі за посиланням http://dp.sfs.gov.ua/data/material/000/014/71747/Polozhennya_GU_DFS.pdf), затверджено положення «Про Головне управління ДФС у Дніпропетровській області», згідно якого начальник ГУ ДФС: 1) очолює та здійснює керівництво діяльністю ГУ ДФС, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності; 2) організовує та забезпечує виконання ГУ ДФС Конституції та законів України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, доручень Прем`єр-міністра України, наказів Мінфіну, що належать до компетенції ДФС, наказів (розпоряджень) ДФС та ГУ ДФС, доручень Голови ДФС, його першого заступника та заступників; 3) подає Голові ДФС для затвердження плани роботи ГУ ДФС; 4) звітує перед Головою ДФС про виконання планів роботи ГУ ДФС та покладених на нього завдань, про усунення порушень і недоліків, виявлених під час проведення перевірок діяльності ГУ ДФС, а також про притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях; 5) вирішує в установленому порядку питання щодо заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців та працівників ГУ ДФС, присвоює їм спеціальні звання (якщо інше не передбачено законом); 6) порушує перед Головою ДФС питання про присвоєння спеціальних звань заступникам начальника ГУ ДФС, а також щодо заохочення та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності; 7) затверджує положення про самостійні структурні підрозділи ГУ ДФС і посадові інструкції працівників, призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників, заступників керівників; 8) приймає на роботу та звільняє з роботи в порядку, передбаченому законодавством, працівників ГУ ДФС; 9) вносить в установленому порядку подання щодо представлення державних службовців та працівників ГУ ДФС до відзначення державними нагородами; 10) призначає на посаду та звільняє з посади у порядку, передбаченому законодавством про державну службу, державних службовців ГУ ДФС (якщо інше не передбачено законом); 11) розподіляє обов`язки між своїми заступниками; 12) забезпечує реалізацію державної політики щодо державної таємниці, контроль за її збереженням в ГУ ДФС; 13) вносить Голові ДФС пропозиції щодо утворення, ліквідації, реорганізації управлінь, які утворюються на правах відокремлених підрозділів ГУ ДФС, та ДШ, що входять до їх складу, відповідно до чинного законодавства; 14) подає на затвердження Голові ДФС організаційну структуру, штатний розпис і кошторис ГУ ДФС; 15) утворює комісії, робочі групи; 16) скликає та проводить наради з питань, що належать до компетенції ГУ ДФС; 17) підписує накази (розпорядження) ГУ ДФС; 18) дає обов`язкові для виконання державними службовцями та працівниками ГУ ДФС доручення; 19) має право надавати посадовим (службовим) особам ГУ ДФС повноваження на виконання певних функцій, передбачених Податковим кодексом України, законодавством з питань сплати єдиного внеску, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за погодженням з Головою ДФС; 20) у разі виявлення фактів, що можуть свідчити про вчинення підлеглими корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень підлеглими працівниками, вживає заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово інформує підрозділ внутрішньої безпеки ДФС; 21) забезпечує проведення аналізу нормативно-правових актів, закріплених функцій і процедур щодо виявлення дискримінаційних повноважень і норм (корупційних ризиків), що спричиняють вчинення корупційного правопорушення чи правопорушення, пов`язаного з корупцією; 22) вживає заходів щодо усунення виявлених корупційних ризиків у рамках практичної реалізації Антикорупційної програми ДФС; 23) вживає заходів щодо недопущення корупційних, пов`язаних із корупцією або інших правопорушень у сфері службової діяльності з боку підлеглих працівників; 24) здійснює інші повноваження, визначені законом.

За таких обставин, діяльність начальника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, як очільника окресленого управління, державного службовця, пов`язується з повною персональною відповідальністю останнього за організацію та результати його діяльності в площині здійснення ним повноважень державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства.

Суд також виокремлює, що адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року справа № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень під дискреційними повноваженнями розуміються повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами суб`єктів владних повноважень Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Правова позиція щодо дискреційних повноважень також викладена Верховним Судом в постанові від 08.05.2018 у справі № 823/1581/17 (адміністративне провадження № К/9901/46639/18).

Отже, з аналізу викладених обставин справи в аспекті вказаних нормативних положень, керуючись наведеними концептуальними позиціями Європейського суду з прав людини, суд приходить до висновку про очевидність протиправності Наказу-1 в контексті недотримання критеріїв, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України, зокрема, обґрунтованості, тобто прийняття цього наказу з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та пропорційності, а саме винесення такого наказу з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, виходячи з таких мотивів:

- по-перше, відсутність викладення у Наказі-1 будь-якого мотивування підстав відсторонення Заявника від виконання службових обов`язків за посадою, з огляду на вимоги ч.ч. 1, 2 ст. 72 Закону, в частині як обґрунтування потенційної загрози виконання ОСОБА_1 службових обов`язків за посадою, так і наведення виявлених ознак вини останньої, характеру та тяжкості дисциплінарного проступку; а також не зазначення наявності обставин призведення або можливості призведення через невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків Заявником до людських жертв, заподіяння значної матеріальної чи моральної шкоди фізичним або юридичним особам, державі, територіальній громаді;

- по-друге, відсутність наведення будь-яких фактів вчинення Заявником дій з метою впливу на здійснення дисциплінарних проваджень чи належно обґрунтованих мотивів для висновку про існування реальної загрози такого впливу, як підстави для рішення про необхідність недопущення впливу Заявника на здійснення дисциплінарних проваджень саме шляхом відсторонення останнього від виконання службових обов`язків за посадою.

Поряд з цим, суду очевидно, що відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків буде мати наслідком створення останній перешкод у захисті власних прав та ускладнення подальшого виконання обов`язків на посаді, у тому числі у аспекті питання її персональної відповідальності за організацію та результати діяльності в Головному управлінні ДФС у Дніпропетровській області під час такого відсторонення.

При цьому, з огляду на нормативні положення щодо персональної відповідальності начальника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за організацію та результати його діяльності, судом також прийнято уваги нормативні положення співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить Заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб в межах виключення дублювання виконання обов`язків начальника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області. Відтак, оскільки прийняття Наказу-1 зумовило винесення Наказу-2, що вказує про похідний характер його прийняття з метою службової необхідності, суд вбачає реальну доцільність вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії останнього.

На переконання суду, невжиття заходів забезпечення позову, викладених Заявником, може істотно ускладнити поновлення прав та інтересів останнього, у зв`язку із чим, за викладених відповідних висновків в цілому, суд приймає до уваги доводи Заявника щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову і, як, наслідок, вважає заяву ОСОБА_1 обґрунтованою.

Судом акцентується, що навіть у разі ухвалення в подальшому судового рішення, за наслідком розгляду судом по суті заявлених позовних вимог на користь Заявника, останньому необхідно буде докласти значних зусиль для повернення стану організації та результатів його діяльності в рамках здійснення ним повноважень державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, який мав місце на момент його відсторонення від виконання обов`язків.

Відтак, незалежно від результатів вирішення цього спору, вжиття заходів даного адміністративного позову не в змозі завдати істотної шкоди, тоді як відсторонення Заявника від виконання службових обов`язків безумовно завдає більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Суд зазначає, що заходи забезпечення позову, які запроваджують певні обмеження не є постійними, а мають тимчасовий характер, при цьому сторони не позбавлені права звертатися до суду з клопотання про зміну заходів забезпечення позову або їх скасування.

Судом відзначається, що заходи забезпечення адміністративного позову, про які у своїй заяві просить Заявник, відповідають предмету визначеного позову та, в той же час, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги, що Заявником належним чином достатньо обґрунтовано існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам до ухвалення рішення в даній адміністративній справі та необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих прав, свобод та інтересів у майбутньому, в разі не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд вважає вказані Заявником у заяві заходи забезпечення позову розумними та адекватними, а також такими, що забезпечать збалансованість інтересів сторін, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про достатність вказаних підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на що заява ОСОБА_1 є такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії пункту 2 наказу в.о. Голови Державної фіскальної служби Власова О.С. № 466 від 14.06.2019 «Про проведення службового розслідування» в частині відсторонення заступника начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків за посадою з урахуванням виконання обов`язків начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області на час проведення відносно ОСОБА_1 дисциплінарного провадження; а також зупинення дії наказу в.о. Голови Державної фіскальної служби Власова О.С. № 1049-о від 14.06.2019 «Про покладання обов`язків на ОСОБА_6 ».

Поряд із цим, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд не дає оцінки Наказам по суті.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 150-154, 156, 241-243, 248, 256 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову у справі № 640/11016/19 та:

- зупинити дію пункту 2 наказу в.о. Голови Державної фіскальної служби Власова О.С. № 466 від 14.06.2019 «Про проведення службового розслідування» в частині відсторонення заступника начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків за посадою з урахуванням виконання обов`язків начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області на час проведення відносно ОСОБА_1 дисциплінарного провадження;

- зупинити дію наказу в.о. Голови Державної фіскальної служби Власова О.С. № 1049-о від 14.06.2019 «Про покладання обов`язків на ОСОБА_6 ».

3. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

4. Ухвала може бути пред`явлена до виконання в порядку Закону України "Про виконавче провадження" в строк до 24.06.2022.

5. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

6. Ухвала діє до вирішення справи по суті та набрання рішення по справі законної сили.

7. Стягувачем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали є ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ), боржник - виконуючий обов`язки Голови Державної фіскальної служби України Bласов Олександр Сергійович (адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, ідентифікаційний код - НОМЕР_2).

8. Ухвалу направити для виконання Заявнику та особам, які можуть отримати статус учасників справи.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України може бути оскаржено.

Суддя К.С. Пащенко