Рішення № 82601091, 20.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 червня 2019 року № 640/9001/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у відкритому судовому засіданні без фіксування звукозаписувальним технічним засобом адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києвіпро визнання протиправною та скасування постанови,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач, боржник) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві (далі також - відповідач, Відділ ДВС), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в місті Києві Журавльової Є.В. (далі також - державний виконавець) від 14.05.2019 року ВП №59014603 про накладення на ОСОБА_1 штрафу на користь держави у розмірі 1700 гривень (далі також - оскаржувана постанова).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в провадженні Солом`янського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа №760/8730/19 за позовом ОСОБА_2 (далі також - стягувач) до ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 права користування, проживання, володіння квартирою АДРЕСА_1 , яка належить сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя, та про усунення перешкод у користуванні та володінні зазначеною квартирою.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 22.04.2019 року задоволено частково заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, якою зобов`язано ОСОБА_1 передати представникам ОСОБА_2 . ключі від квартири; заборонено будь-яким фізичним та юридичним особам, які діють в інтересах та від імені ОСОБА_1 чинити перешкоди ОСОБА_2 та його представникам у відвідуванні квартири.

На зазначену ухвалу від 22.04.2019 року ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу 25.04.2019 року.

Водночас, 08.05.2019 року ОСОБА_1 отримано поштою постанову державного виконавця від 03.05.2019 року про відкриття виконавчого провадження №59014603.

13.05.2019 року державний виконавець прибула для примусового виконання ухвали суду про забезпечення позову, оголосивши її зміст, після чого складено акт, в якому позивач повідомила про бажання добровільно виконати вказану ухвалу, тобто, передати ключі від квартири як стягувачу, так і його представникам, водночас, у матеріалах виконавчого провадження були відсутні документи, які б належним чином уповноважували представника ОСОБА_2 на отримання ключів від житла позивача.

Засобами поштового зв`язку 20.05.2019 року позивачем отримано постанову державного виконавця від 14.05.2019 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 1700 грн. за невиконання ухвали суду від 22.04.2019 року в частині передачі представникам стягувача ключів від квартири.

Вважаючи постанову державного виконавця від 14.05.2019 року про накладення штрафу протиправною, позивач звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва за захистом своїх прав.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 05.06.2019 року. Пунктом 5 резолютивної частини цієї ухвали витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії виконавчого провадження ВП№59014603. Пунктом 6 резолютивної частини цієї ухвали зобов`язано відповідача подати до суду належним чином засвідчені копії виконавчого провадження ВП №59014603 та відзив відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, який, з урахуванням вимог статей 269, 287 КАС України у строк до початку судового засідання у цій справі.

Відповідно до частини четвертої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

У судове засідання 05.06.2019 року прибув представник позивача. Відповідачем, належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання, відповідно до матеріалів справи, участь уповноваженого представника не забезпечено, заяв, клопотань до суду не подано.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем не виконано вимог ухвали суду від 29.05.2019 року та не подано до суду матеріали виконавчого провадження ВП №59014603.

Суд, заслухавши думку представника позивача, яка заперечувала проти розгляду справи за відсутності матеріалів виконавчого провадження вирішив поставити на обговорення питання щодо повторного витребування доказів у відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2019 року витребувати повторно у Відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві належним чином засвідчені копії виконавчого провадження ВП №59014603.

З огляду на викладене, у судовому засіданні оголошено перерву до 12.06.2019 року.

Через канцелярію суду 11.06.2019 року відповідачем подано копії матеріалів виконавчого провадження №59014603.

Через канцелярію суду 12.06.2019 року представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме, постанови Київського апеляційного суду від 10.06.2019 року у справі №760/8730/19.

У судове засідання 12.06.2019 року прибули позивач, представник позивача та відповідач.

Судом оголошено про надходження через канцелярію суду клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме, постанови Київського апеляційного суду від 10.06.2019 року у справі №760/8730/19, якою скасовано ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 22.04.2019 року про забезпечення позову, на примусове виконання якої відкрито виконавче провадження №59014603.

З огляду на зазначене, відповідачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи з метою мирного врегулювання спору.

Судом, з урахуванням думки позивача та її представника, які не заперечували, клопотання відповідача про надання часу для мирного врегулювання спору задоволено. Судове засідання відкладено до 20.06.2019 року.

Через канцелярію суду 20.06.2019 року відповідачем подано заяву, в якій повідомлено, що відповідач вважає порушення суб`єкта владних повноважень усунутими, оскільки державним виконавцем винесено постанову від 12.06.2019 року про закінчення виконавчого провадження №58854373, якою припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, а оскаржувана постанова від 14.05.2019 року про накладення штрафу не буде виводитися в окреме виконавче провадження.

У судове засідання 20.06.2019 року сторони не прибули.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 22.04.2019 року у справі №760/8730/19 заяву представника ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 передати представникам ОСОБА_2 ключі від вхідних дверей до квартири АДРЕСА_1 . Заборонено будь-яким фізичним чи юридичним особам, які діють в інтересах та від імені ОСОБА_1 чинити перешкоди ОСОБА_2 та його представникам у відвідуванні квартири АДРЕСА_1 . В задоволенні решти вимог - відмовлено.

Представник стягувача адвокат Горбовий Володимир Анатолійович 02.05.2019 року звернувся до Відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження, в якій просить державного виконавця виконати ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 22.04.2019 року у справі №760/8730/19 в частині зобов`язання ОСОБА_1 передати представникам ОСОБА_2 ключі від вхідних дверей до квартири АДРЕСА_1 .

Постановою старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Журавльової Єлизавети Вікторівни від 03.05.2019 року відкрито виконавче провадження №59014603 з виконання ухвали №760/8730/19 від 22.04.2019 року, строк виконання якої встановлено протягом 10 робочих днів, яку отримано позивачем 08.05.2019 року поштовим зв`язком.

Постановою старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Журавльової Єлизавети Вікторівни від 06.05.2019 року виправлено помилку у процесуальному документі, а саме виправлено в частині зазначення строку виконання рішення суду з 10 робочих днів, на 3 робочих дні.

13.05.2019 року при примусовому виконанні ухвали суду від 22.04.2019 року №760/8730/19 державним виконавцем складено Акт державного виконавця від 13.05.2019 року №б/н, яким встановлено, що боржником заявлено про готовність виконати судове рішення в добровільному порядку, водночас, з огляду відсутність у представників стягувача необхідних повноважень на отримання ключів від квартири АДРЕСА_1 , боржником ключі не передано.

На зворотній стороні аркушу Акту державного виконавця від 13.05.2019 року №б/н ОСОБА_1 викладено письмову позицію, в якій зазначено, що перешкод для невиконання ухвали суду не чинить, уповноважені представники стягувача, як і особисто стягувач, для отримання ключів до неї не зверталися. Зауважила, що довіреність від 11.04.2019 року, якою ОСОБА_2 уповноважує ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повноважень щодо отримання ключів від квартири АДРЕСА_1 не містить.

Постановою старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Журавльової Єлизавети Вікторівни від 14.05.2019 року за результатами виходу на дільницю від 13.05.2019 року з метою перевірки виконання рішення суду, про що складено Акт державного виконавця від 13.05.2019 року, встановлено, що рішення суду не виконано, тому накладено на ОСОБА_1 штраф на користь держави у розмірі 1700 грн.

Вважаючи, що штраф накладено безпідставно, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (із змінами і доповненнями) (далі - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Пунктом 2 частиною першою статті 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Пунктом 3 частини першої статті 10 Закону №1404 заходами примусового виконання рішень є: вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону №1404 під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою, пунктами 16, 18 частини третьої статті 18 Закону №1404 встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Згідно з частиною шостою статті 26 Закону №1404 за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Системний аналіз викладених правових норм свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.

При цьому, застосування такого заходу реагування як винесення постанови про накладення штрафу є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження. Судом встановлено, що з огляду на те, що ухвала Солом`янського районного суду міста Києва від 22.04.2019 року про забезпечення позову у справі №760/8730/19 є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню, з огляду на що, постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 03.05.2019 року (з урахуванням постанови державного виконавця від 06.05.2019 року про виправлення описки) встановлено позивачу три дні на виконання судового рішення.

13.05.2019 року при примусовому виконанні ухвали суду від 22.04.2019 року №760/8730/19 державним виконавцем складено Акт державного виконавця від 13.05.2019 року №б/н, яким встановлено, що боржником ключі не передано.

З копії вказаного Акту встановлено, що присутнім під час вчинення виконавчих дій 13.05.2019 року також був представник стягувача за довіреністю від 11.04.2019 року №б/н ОСОБА_5 .

Відповідно до Акту державного виконавця, причиною невиконання боржником судового рішення є огляду відсутність у представників стягувача необхідних повноважень на отримання ключів від квартири АДРЕСА_1 .

На зворотній стороні аркушу Акту державного виконавця від 13.05.2019 року №б/н ОСОБА_1 викладено письмову позицію, в якій зазначено, що перешкод для невиконання ухвали суду не чинить, уповноважені представники стягувача, як і особисто стягувач, для отримання ключів до неї не зверталися. Зауважила, що довіреність від 11.04.2019 року, якою ОСОБА_2 уповноважує ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повноважень щодо отримання ключів від квартири АДРЕСА_1 не містить.

Так, поважною причиною невиконання судового рішення - ухвали про забезпечення позову від 22.04.2019 року позивач вважає те, що довіреністю від 11.04.2019 року №б/н, якою уповноважено стягувачем перелік осіб, а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , на представництво своїх інтересів, не передбачено повноважень на отримання вказаними особами ключів від №30 в будинку АДРЕСА_2 , які є власністю подружжя стягувача та боржника.

Дослідивши вказану довіреність, судом встановлено наступне.

Довіреність від 11.04.2019 року, зареєстрованою в реєстрі за №275, посвідчено приватним нотаріусом Петриківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лимарем Є.В.

Вказаною довіреністю ОСОБА_2 уповноважує ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що можуть діяти окремо та незалежно один від одного, представляти його інтереси, зокрема, у Міністерстві юстиції України (його структурних підрозділах), органах державної виконавчої служби (її відділах) з питань, пов`язаних з виконанням судових та інших рішень, з правом подання виконавчого листа до стягнення, з усіх питань, що стосуватимуться захисту його прав та законних інтересів і надання необхідної юридичної допомоги. Також, вказаним представникам надано право брати участь у виконавчому провадженні з усіма правами, наданими йому законодавством.

Водночас, зазначено, «Довіреність видана без права одержання присудженого мені майна або грошей. Довіреність видана без права розпорядження належним мені майном.».

Так, ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 22.04.2019 року у справі №760/8730/19 заяву представника ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 передати представникам ОСОБА_2 ключі від вхідних дверей до квартири АДРЕСА_1 . Заборонено будь-яким фізичним чи юридичним особам, які діють в інтересах та від імені ОСОБА_1 чинити перешкоди ОСОБА_2 та його представникам у відвідуванні квартири АДРЕСА_1 . В задоволенні решти вимог - відмовлено.

Виконавче провадження №59014603 відкрито з виконання вказаної ухвали в частині «Зобов`язано ОСОБА_1 передати представникам ОСОБА_2 ключі від вхідних дверей до квартири АДРЕСА_1 .».

Отже, предметом, який зобов`язана передати ОСОБА_1 стягувачу, своєму чоловікові, або його представникам, є ключі від вхідних дверей до квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Згідно із статтею 368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин першої, другої статті 369 Цивільного кодексу України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що в провадженні Солом`янського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа №760/8730/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 права користування, проживання, володіння квартирою АДРЕСА_1 , яка належить сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя, та про усунення перешкод у користуванні та володінні зазначеною квартирою.

Отже, з огляду на те, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя боржника та стягувача, слід дійти висновку, що ключі від вхідних дверей, які зобов`язано ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва про забезпечення позову передати стягувачу або його представникам, також належать подружжю на праві спільної сумісної власності.

З огляду на те, що стягувачем обмежено повноваження ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 без права розпорядження належним стягувачу майном, слід дійти висновку, що довіреність від 11.04.2019 року, яка містилася у матеріалах виконавчого провадження №59014603 на момент перевірки державним виконавцем 13.05.2019 року виконання боржником судового рішення, та яку пред`явлено боржнику для виконання нею ухвали Солом`янського районного суду міста Києва про забезпечення позову, не уповноважує належним чином вказаних представників, зокрема, присутнього під час складання Акту державного виконавця від 13.05.2019 року ОСОБА_5 , на отримання ключів від вхідних дверей, які перебувають на праві спільної сумісною власності подружжя, в тому числі, стягувача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про поважність вказаних боржником причин не виконання судового рішення в частині обов`язку передання стягувачу або його представникам ключів від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 .

Крім іншого, державним виконавцем не спростовано твердження позивача щодо того, що особисто стягувач для отримання вказаних ключів до боржника не звертався, про його місцезнаходження позивачу не відомо. Як і не зверталися належним чином уповноважені представники стягувача. Матеріали виконавчого провадження №59014603 відповідних заяв або повідомлень стягувача або його представників про перешкоджання боржником виконанню ухвали суду про забезпечення позову не містять.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позивачем не здійснювалося перешкод для виконання судового рішення, водночас, позивачем обґрунтовано не передано ключі представнику ОСОБА_5 , який був присутній 13.05.2019 року під час вчинення виконавцем виконавчих дій.

Дослідивши зазначені документи та обставини справи в цілому, суд дійшов висновку, що відповідачем не звернуто увагу на невідповідність довіреності від 11.04.2019 року в частині повноважень переліку осіб на представництво інтересів стягувача, що призвело до безпідставного застосування штрафу до боржника у сумі 1700 грн. шляхом винесення оскаржуваної постанови від 14.05.2019 року.

Крім іншого, суд зазначає, що постановою Київського апеляційного суду від 10.06.2019 року у справі №760/8730/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 22.04.2019 року про забезпечення позову скасовано і прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Також, державним виконавцем повідомлено боржнику та суду, що постановою від 05.06.2019 року виконавче провадження №59014603 закінчено.

У заяві державного виконавця від 20.06.2019 року, поданої до канцелярії суду, державним виконавцем повідомлено, що на виконання постанови Київського апеляційного суду від 10.06.2019 №760/8730/19: 12.06.2019 року старшим державним виконавцем Журавльовою Є.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 59298953 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору №59049450 від 14.05.2019 року на суму 8346 грн.; 12.06.2019 року старшим державним виконавцем Журавльовою Є.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 59299021 з виконання постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження №59049450 від 14.05.2019 року на суму 269 грн.; 12.06.2019 року старшим державним виконавцем Журавльовою Є.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №58979650 з виконання постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження №58854373 від 23.04.2019 року на суму 231 грн.; 18.06.2019 року державним виконавцем Марків Я.Є. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №58980800 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору №58854373 від 23.04.2019 року в розмірі 8346 грн.

Також повідомлено, що постанова про накладення на боржника штрафу повторно від 04.06.2019 року у виконавчому провадженні № 59014603 в окреме виконавче провадження не виводилась та у зв`язку з надходженням на адресу Відділу копії ухвали Київського апеляційного суду м. Києва від 10.06.2019 року №760/8730/19 виводитись не буде.

Водночас, суд сприймає критично твердження державного виконавця у заяві від 20.06.2019 року про те, що вважає порушення суб`єкта владних повноважень усунутими, оскільки державним виконавцем винесено постанову від 12.06.2019 року про закінчення виконавчого провадження №58854373, якою припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, та про те, що оскаржувана постанова від 14.05.2019 року про накладення штрафу не буде виводитися в окреме виконавче провадження.

З аналізу норм Закону №1404, застосування до боржника штрафу є не заходом примусового виконання рішення, а видом стягнення за його невиконання у встановлений строк, що не є тотожними поняттями.

З огляду на викладене, з метою належного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про визнання протиправною постанови та її скасування також і з вказаних причин.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003).

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в місті Києві Журавльової Є.В. від 14.05.2019 року ВП №59014603 про накладення на ОСОБА_1 штрафу на користь держави у розмірі 1700 гривень та задоволення позовних вимог.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції від 24.05.2019 року №4690699, позивачем сплачено за подання позову до суду судовий збір у сумі 768, 40 грн., що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 11, 73 - 78, 90, 139, 241- 246, 250, 287, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в місті Києві Журавльової Є.В. від 14.05.2019 року ВП №59014603 про накладення на ОСОБА_1 штрафу на користь держави у розмірі 1700 гривень.

3. Стягнути з Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в місті Києві (код ЄДРПОУ 35008087, адреса: 03036, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 76 А) на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , адреса: 030358 , АДРЕСА_3 ) сплачену суму судового збору у розмірі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 287, 293, 295 - 297 КАС України.

Згідно з частиною шостою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , адреса: 030358 , АДРЕСА_3 );

Відповідач: Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в місті Києві (код ЄДРПОУ 35008087, адреса: 03036, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 76 А).

Повне рішення складено 20.06.2019 року.

Суддя Л.О. Маруліна