Рішення № 82600382, 05.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

05.06.2019Справа № 904/2851/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М., розглядаючи у відкритому судовому засіданні

справу № 904/2851/18

за позовом приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Акма", м. Дніпро,

до публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро,

про відшкодування шкоди завданої неналежним виконанням зобов`язання,

за участю представників:

позивача - Захарчук К.О. (адвокат, довіреність 26.06.18 )

відповідача - Костенка В.М. (довіреність від 05.03.2019 № б/н),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

У червні 2018 року Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма «АКМА» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 41 916,83 грн. шкоди завданої неналежним виконанням зобов`язання.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2018 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

06.07.2018 Підприємство подало суду документи на виконання вимог ухвали суду від 29.06.2018.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2018 було відкрито провадження у справі №904/2851/18; постановлено справу розглядати за правилами загального провадження та призначено підготовче засідання на 23.07.2018.

23.07.2018 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області було відкладено підготовче засідання у зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів на 03.09.2018.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2018 було продовжено підготовче провадження на тридцять днів до 06.10.2018 та відкладено підготовче засідання на 18.09.2018.

18.09.2018 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.10.2018.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2018 у справі №904/2851/18 позов задоволено у повному обсязі; стягнуто з Укрзалізниці на користь Підприємства 41 916,83 грн. збитків та 1 762 грн. витрат на сплату судового збору.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2019 у справі №904/2851/18 апеляційну скаргу Укрзалізниці було задоволено частково; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2018 у справі №904/2851/18 скасовано та направлено справу №904/2851/18 для розгляду за встановленою (виключною) підсудністю до Господарського суду міста Києва.

19.02.2019 матеріали справи надійшли до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2019 у справі № 904/2851/18 було прийнято до свого провадження у справі №904/2851/18, призначено підготовче засідання на 21.03.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2019 у справі № 904/2851/18 відкладено підготовче засідання у справі на 23.04.2019 о 12:00 год. у зв`язку з неявкою представника відповідача.

У підготовчому засіданні, призначеному на 23.04.2019, судом долучені до матеріалів справи додаткові пояснення позивача, подані 23.04.2019 через відділ діловодства суду. Представники відповідача у підготовче засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У підготовчому засіданні, призначеному на 23.04.2019, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті. Ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу № 904/2851/18 до судового розгляду по суті на 15.05.2019.

10 травня 2019 року до суду надійшло клопотання від представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у зв`язку з його територіальної віддаленістю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 травня 2019 року клопотання представника приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Акма» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції залишено без задоволення у зв`язку з відсутністю технічної можливості її проведення.

15 травня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву із урахуванням поданих Позивачем додаткових пояснень.

В судове засідання, яке відбулось 15.05.2019 з`явився представник відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15 травня 2019 року відкладено судове засідання на 05.06.2019 у зв`язку з неявкою представника позивача. Крім того, у межах судового засідання судом залишено без розгляду відзив акціонерного товариства «українська залізниця» у зв`язку з відсутністю доказів його надсилання позивачу.

У судове засідання, призначене на 05.06.2019 з`явилися представники сторін, суд здійснював розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті судом заслухано вступне слово представників сторін.

Представник позивача свої вимоги підтримав.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 31.07.2018 і апеляційній скарзі на рішення суду від 12.11.2018, які були подані до Господарського суду Дніпропетровської області.

У судовому засіданні 05.06.2019 судом з`ясовано обставини справи та досліджено наявні в матеріалах справи докази, після чого суд перейшов до судових дебатів.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 05.06.2019 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Заслухавши представників сторін, з`ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовували відповідні обставини, суд

ВСТАНОВИВ:

Підприємству на праві власності належить автомобіль Hyundai Tucson державний номер НОМЕР_1 відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

29.12.2017 ОСОБА_1 (комерційний директор ПП ВКФ "АКМА" відповідно до наказу №20-К від 20.07.15, а.с.23) уклав договір з ПАТ "Українська залізниця" на станції Дніпро (2210700) на перевезення 26.01.2018 автомобіля марки Hyundai Tucson, державний номер НОМЕР_1 , залізничним транспортом зі станції 2218000 Львів (Львівська залізниця) до станції 2210700 Дніпро (Придніпровська залізниця), на підтвердження чого було складено вантажобагажну квитанцію форми ЛУ-126 №014132 від 29.12.2017, де зазначено, що вантажовідправником та вантажоотримувачем є - ОСОБА_1, та сплачено відповідну плату.

Під час приймання вантажу до навантаження на станції 2218000 Львів працівниками залізниці жодних пошкоджень автомобіля виявлено не було.

27.01.2018 близько 10:00 на станції призначення 2210700 Дніпро-Головний працівником Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" з платформи до багажного відділення автомобіль було доставлено ОСОБА_1 .

Під час огляду автомобіля ОСОБА_1 було виявлено пошкодження автомобіля у вигляді подряпин на задньому крилі та бампері, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до працівника Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» з проханням скласти комерційний акт.

Відмова працівника залізниці скласти акт про пошкодження вантажу спонукала ОСОБА_1 звернутися до відділення поліції на станції №1 Дніпровського відділу поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області із заявою про вчинення злочину за фактом пошкодження майна.

За даним фактом 28.03.2018 розпочато кримінальне провадження №12018042010000106 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 194 Кримінального кодексу України.

Постановою відділення поліції на станції №1 Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 21.05.2018 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.03.2018 за №12018042010000106 закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 194 Кримінального кодексу України.

З метою ремонту автомобіля і залучення незалежних експертів ТОВ «ВЕРІТАС ЕПРАЙЗЕР ГРУПА «ВЕРІТЕКС», ПП ВКФ «АКМА» звернулося до ПП «АЕЛІТА» - авторизованого представника Hyundai-Motors в Україні.

ПП «АЕЛІТА» було виставлено на оплату проданих запчастин і наданих послуг з ремонту автомобіля у сумі 19893,00 грн. рахунок на оплату №219 від 29.01.2018.

Отриманий рахунок сплачений ПП ВКФ «АКМА» платіжним дорученням №595 від 07.03.2018.

Таким чином, розмір спричиненої позивачу шкоди був визначений експертним шляхом, а замовлені ним роботи та матеріали відповідають характеру виявлених пошкоджень, що не спростовано зі сторони відповідача належними доказами.

Згідно звіту ТОВ «ВЕРІТАС ЕПРАЙЗЕР ГРУПА «ВЕРІТЕКС» №VA2018/023 від 02.02.2018 про незалежну оцінку колісного транспортного засобу Hyundai Tucson, державний реєстраційний № НОМЕР_1 станом на 02.02.2018 ринкова вартість колісного транспортного засобу (КТЗ): С=705794,13*(1-(8/100)-(3/100))-0=628156,78 грн. без ПДВ.; Сср=705794,13 грн. - середня ринкова вартість КТЗ.

Процент додаткового зменшення ринкової вартості, Д3 = -3%, дефекти лакофарбового покриття пофарбування кузова.

Виходячи з розрахунків експерта щодо втрати ринкової вартості КТЗ у зв`язку з дефектами лакофарбового покриття пофарбування кузова ПП ВКФ "АКМА" зроблено розрахунок втраченої суми ринкової вартості КТЗ: Д3 =705794,13*(1-(3-100))=21173,83 грн.

Вартість незалежної вартісної оцінки КТЗ вказаного автомобіля згідно акту прийому-передачі виконаних робіт (послуг) №VA2018/023 від 13.02.2018 склала 850,00 грн. без ПДВ.

За розрахунком позивача загальна сума збитків, завдана внаслідок неналежного виконання договору перевезення відповідачем, складає 41916,83 грн.

08.05.2018, що підтверджується фіскальним чеком і описом вкладення у цінний лист, ПП ВКФ «АКМА» направило на адресу ПАТ «Українська залізниця» претензію, в якій, враховуючи витрачені кошти на запасні частини, ремонт, втрату ринкової вартості та витрати на залучення незалежних експертів для визначення вартості майна у зв`язку з пошкодженням автомобіля при його перевезенні залізницею, вимагало здійснити оплату за пошкодження у сумі 41916,83 грн.

Претензія залишена ПАТ «Українська залізниця» без відповіді, тому ПП ВКФ «АКМА» звернулося за захистом своїх порушених прав до господарського суду.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2018 у справі №904/2851/18 позов задоволено у повному обсязі; стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» на користь Підприємства 41 916,83 грн. збитків та 1 762 грн. витрат на сплату судового збору.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2019 у справі №904/2851/18 апеляційну скаргу Укрзалізниці було задоволено частково; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2018 у справі №904/2851/18 скасовано та направлено справу №904/2851/18 для розгляду за встановленою (виключною) підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Частиною другою статті 908 Цивільного кодексу України визначено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно статті 910 Цивільного кодексу України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення.

Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).

При перевезенні пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничними лініями загального користування тільки у внутрішньому сполученні (у межах України) та у вагонах парку публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Укрзалізниця») чи інших суб`єктів господарювання, які здійснюють перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти, залізничних адміністрацій (залізниць) та перевізників інших держав або орендованих у них, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам або громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, у тому числі розташованим за межами України (далі - суб`єкти господарювання) застосовуються Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1196 від 27.12.2006.

За пунктом 1.7. зазначених Правил багажна (вантажобагажна) квитанція - перевізний документ, що видається пасажиру, який здає багаж до перевезення чи відправнику вантажобагажу, та є підтвердженням укладання договору на це перевезення. За договором на перевезення багажу (вантажобагажу) перевізник зобов`язується перевезти до пункту призначення багаж (вантажобагаж), а пасажир чи відправник вантажобагажу - оплатити вартість перевезення.

Начальником Дніпровського пасажирського вагонного депо філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Українська залізниця» 03.07.2017 затверджено робочу інструкцію водія автотранспортних засобів 1 класу (автомобілевоз) цеху з ремонту обладнання депо виробничого підрозділу «Дніпровське пасажирське вагонне депо» філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Українська залізниця».

На робітника за вказаною Інструкцією покладено, зокрема наступні обов`язки:

- керування автотранспортним засобами при виконанні завантаження, вивантаження у вагон автомобілевоз через навантажувальну платформу (площадку) (пункт 2.1.);

- виконання вимог «Правил дорожнього руху», Правил перевезення вантажів та багажу (пункт 2.2.);

- перевірка технічного стану автотранспортного засобу, наявність пошкоджень на кузові та технічних частинах автомобіля (пункт 2.3.);

- контроль на зупинках (у разі наявності відеоспостереження у напрямку руху) закріплення та зовнішній стан автомобілів на автомобілевозі (пункт 2.5.).

Абзацом 2 пункту 30.7. Правил передбачено, що якщо автомобіль має особливості, наприклад пошкодження, відсутні фари чи скло, незакріплений номер, навісне облаштування тощо, інформація про це зазначається в дорожній відомості відповідальним працівником перевізника, що приймає автомобіль до перевезення. Відправник підтверджує зазначені особливості своїм підписом.

З огляду на вищезазначені положення, суд вважає безпідставним посилання представників публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» у їх відзиві від 31.07.2018 № 3454 і апеляційній скарзі від 12.11.2018 № ПК/А-25 на той факт, що автомобіль був прийнятий у брудному стані, виявити недоліки не було можливим, а працівник, який приймає автомобіль до перевезення не повинен проводити оцінку прийнятого вантажу описуючи кожну його подряпину.

Обов`язок робітників відповідача перевірити автомобіль на наявність пошкоджень не залежить від того чистий чи брудний приймається автомобіль до перевезення.

До того ж, наявні в справі фотоматеріали свідчать, що за своїм характером, пошкодження, що були спричинені означеному автомобілю, не могли бути приховані на момент передачі автомобіля (вантажу) перевізнику, навіть якщо автомобіль був брудним.

Частинами 4, 5 статті 22 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що перевізники зобов`язані забезпечувати: своєчасне якісне перевезення пасажирів, вантажів, багажу, вантажобагажу та пошти; розвиток інфраструктури залізничного транспорту загального користування, транспортних послуг; схоронність вантажів, що перевозяться.

Пунктом 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 (із змінами і доповненнями) на залізницю покладена відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Положеннями пунктів 113, 114 Статуту залізниць України встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Відповідно до частини першої пункту 127 Статуту залізниць України залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

За недостачу, втрату, псування або пошкодження багажу, вантажобагажу залізниця несе відповідальність, зокрема, у такому розмірі: за псування і пошкодження багажу і вантажобагажу - у розмірах тієї суми, на яку було знижено їх вартість (підпункт в частини 2 пункту 127 Статуту залізниць України).

Аналогічні положення наведені і у пункті 31.9. Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України: «У разі пошкодження автомобіля перевізник відшкодовує суму, що відповідає відсотку зниження цінності автомобіля внаслідок пошкодження».

Крім того, суд не може прийняти і доводів представників публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з приводу відмови його робітників у складанні комерційного акту.

Відповідно до частин 1, 2 пункту 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

Частиною третьою пункту 129 Статуту залізниць України на залізницю покладено обов`язок скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Згідно пункту 4 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 комерційні акти складаються:

- на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу;

- при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього.

Пунктом 9 вказаних Правил встановлено, що у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться.

Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних.

У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.

Згідно пункту 10 Правил комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Дійсно на водія автотранспортних засобів 1 класу (автомобілевоз) цеху з ремонту обладнання депо виробничого підрозділу «Дніпровське пасажирське вагонне депо» філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Українська залізниця» не покладено обов`язку скласти комерційний акт у випадку пошкодження вантажобагажу. Однак, як вбачається із матеріалів справи, позов пред`явлений до ПАТ «Українська залізниця», працівники якої з наведених вище правових норм зобов`язані скласти такий акт. Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач звертався з проханням про складання комерційного акту до працівників Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

Відшкодування збитків користувачам послуг залізничного транспорту загального користування у разі порушення договірних обов`язків здійснюється в порядку, що встановляється Статутом залізниць України і контролюється центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

За приписами статті 23 Закону України «Про залізничний транспорт» у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Отже, наведені представниками ПАТ «Українська залізниця» не доводять, що пошкодження автомобіля виникли з незалежних від Товариства причин.

Слід зазначити, що скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний суд у своїй постанові вказує,

Щодо належного відповідача у справі.

Філія, відповідно до положень публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» є відокремленим підрозділом публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Як вбачається з матеріалів справи, Наказом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» №111 від 19.02.2018 введене в дію Положення про регіональну філію «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та викладено його в новій редакції.

Крім того, відповідно до Статуту публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.15 № 735, з 01.12.16. створена філія «Пасажирська компанія» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», наказом правління ПАТ «Укрзалізниця» від 27.01.17. № 54 введено в дію Положення про філію «Пасажирська компанія», наказом від 02.03.17. № 126 та рішенням правління ПАТ «Укрзалізниця» від 31.01-01.02.17. № Ц-59/93-2017 (Протокол № Ц-57/8 Ком.т.) затверджено організаційну структуру філії «Пасажирська компанія».

Відповідно до вищевказаних Положень, Філія є відокремленим підрозділом товариства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені товариства та в його інтересах, здійснює делеговані товариством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності товариства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 затверджено Статут публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) (далі - Товариство) є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» (далі - Закон), постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Згідно з п. 2 зазначеного статуту Товариство утворено як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - підприємства залізничного транспорту).

Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 31 жовтня 2018 Товариство змінило назву на акціонерне товариство «Українська залізниця».

Відповідно до інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань регіональна філія «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40081237) є відокремленим підрозділом акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815).

Згідно ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Відповідно до п. 20.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» територіальна підсудність справи за участю відособленого підрозділу юридичної особи визначається відповідно до вимог статті 15 ГПК за місцем знаходження відособленого підрозділу, якому надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи. Господарським судам слід також враховувати, що, оскільки відособлений підрозділ юридичної особи діє у межах наданих йому повноважень, то подання позову за місцем знаходження цього підрозділу правомірне лише тоді, коли спір випливає саме з його діяльності. У разі відсутності у відособленого підрозділу відповідних повноважень та/або коли спір не пов`язаний з діяльністю цього підрозділу, позовні матеріали або справа надсилаються за підсудністю до господарського суду за місцем знаходження юридичної особи.

Суд зазначає, що юридичну особу в господарських відносинах може представляти її відокремлений підрозділ. Якщо позов до юридичної особи виник із питань діяльності її відокремленого підрозділу, розташованого поза місцезнаходженням юридичної особи, такий позов може бути пред`явлений до господарського суду за місцезнаходженням її відокремленого підрозділу.

Наведене дає підстави для висновку, що відповідачем у справі є не відокремлений підрозділ, а юридична особа, яку цей відокремлений підрозділ представляв у відносинах з позивачем.

Враховуючи викладене, належним відповідачем у справі є акціонерне товариство «Українська залізниця».

Разом з тим для ідентифікації структурного підрозділу в роботі якого виявлено порушення, суд вважає за доцільне його назвати в резолютивній частині рішення.

Таким чином, позовні вимоги приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «АКМА» є такими, що підлягають задоволенню повністю за рахунок акціонерного товариства «Українська залізниця».

Аналізуючи питання обсягу дослідження сторін у справі та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки до яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідачем не подано доказів в на спростування позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРШИВ:

1. Позовні вимоги приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Акма" до публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 41 916,83 грн. шкоди завданої неналежним виконанням зобов`язання. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд.5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 108; код ЄДРПОУ 40081237) на користь Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «АКМА» (49033, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 139-К; код ЄДРПОУ 20278565) 41 916, 83 грн. збитків та 1 762, 00 грн. витрат на сплату судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24.06.2019

Суддя І.Д. Курдельчук