Рішення № 82600322, 24.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.06.2019Справа № 910/6752/19Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши у спрощеному провадженні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Тас»

до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім»

про стягнення 3 189, 42 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова група «Тас» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» про стягнення 3 189, 42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що виплативши відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди страхувальнику - власнику пошкодженого автомобіля, страхове відшкодування, він згідно ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» набув право зворотної вимоги щодо стягнення виплаченого страхового відшкодування до відповідача у справі, як особи, відповідальної за завдану шкоду, оскільки останнім застрахована цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП. При цьому, оскільки відповідачем не було добровільно відшкодовано вказану суму, позивачем також нараховані пеня та три проценти річних.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Дана ухвала направлена сторонам по справі у встановленому порядку.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

17.10.2018 за договором добровільного комплексного страхування транспортних ризиків № AZ11-931688 ПАТ «Страхова група «ТАС» (далі - позивач, страховик) було застраховано автомобіль марки AUDI A6, державний номер НОМЕР_1 , страхувальником є ОСОБА_3 . Страховий поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 17.10.2018 № АМ/9085016.

Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду підтверджується, що 30.12.2018 в м. Тернополі мала місце дорожньо-транспортна пригода, зіткнення за участю автомобіля ЗАЗ Lanos, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля AUDI A6, державний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 , під його керуванням.

ДТП сталося в результаті порушення водієм ОСОБА_2 правил дорожнього руху, а саме не дотримання дистанції під час руху. ОСОБА_2 визнав свою вину в скоєнні ДТП, що підтверджується повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 30.12.2018.

Страхувальник звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування на карту ПАТ КБ «Приватбанк».

Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування ПАТ «Страхова група «ТАС» № 525р/28/2019 від 08.01.2019 вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу AUDI A6, державний номер НОМЕР_1 , склала 3 100, 00 грн.

За страховим випадком - ДТП що сталась 30.12.2018, за участю застрахованого автомобіля AUDI A6, державний номер НОМЕР_1 , згідно складеного страхового акту № 525р/28/2019 від 08.01.2019, позивачем було визначено суму страхового відшкодування у розмірі 3 100, 00 грн., виплата якої підтверджується платіжним дорученням № 117934 від 10.01.2019 на суму 3 100, 00 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

ОСОБА_2. , який керував автомобілем ЗАЗ Lanos, державний номер НОМЕР_2 визнав свою вину у скоєнні ДТП про, що зазначено в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду від 30.12.2018.

Пунктом 36.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на момент вчинення ДТП автомобіль ЗАЗ Lanos, державний номер НОМЕР_2 , був застрахований згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс № АМ/2917712 від 10.01.2018) у ПАТ «Київський страховий дім» з лімітом відповідальності за заподіяну шкоду майну у розмірі 100 000, 00 грн. та з франшизою у розмірі 0, 00 грн.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля AUDI A6, державний номер НОМЕР_1 , відповідно до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № АZ11-931688 від 17.10.2018, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - AUDI A6, державний номер НОМЕР_1 .

В розумінні положень Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

За договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № АМ/9085016) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 100 000, 00 грн., франшиза - 0,00 грн., таким чином з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування у заявленому позивачем розмірі, а саме у розмірі 3 100, 00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу № 20962/28/2018/96 від 23.01.2019, у якій просив останнього в добровільному порядку перерахувати суму страхового відшкодування у розмірі 3 100, 00 грн. З наданого позивачем рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 6100225301472 вбачається, що вищевказана заява була отримана відповідачем 25.01.2019, проте, станом на момент розгляду спору, залишена останнім без відповіді та задоволення.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 і доказів наявності таких суду не представлено.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 3 100, 00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимог позивача про стягнення 3 % річних у розмірі 6, 87 грн., суд зазначає наступне.

Згідно п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон) страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Із змісту ст. 979 ЦК України вбачається, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням, як і правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у справі, що розглядається.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК.

Згідно зі статтею 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що визначений п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк розгляду заяви позивача та здійснення виплати страхового відшкодування закінчився 25.04.2019, суд перевіривши розрахунок позивача встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних від простроченої суми страхового відшкодування у розмірі 6, 87 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 82, 55 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 548 ЦК України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Отже, як випливає із ч. 1 ст. 548 ЦК України, забезпечення зобов`язання може виникати на підставі договору, а також ґрунтуватися на положеннях чинного законодавства України.

Неустойка в певних випадках виникає безпосередньо із закону всупереч бажанню сторін. Згідно ст. 551 ЦК України неустойка, виражена в грошовій формі, може бути як договірною, так і законною.

Згідно з п. 36.5. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Оскільки, відповідач свої зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування у встановлений законодавством строк належним чином не виконав, суд керуючись ст. 549 Цивільного кодексу України, п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», перевіривши розрахунок пені позивача встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 82, 55 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 ГПК України, обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов`язань щодо відшкодування шкоди в порядку регресу, як і не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов`язку відшкодувати шкоду в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «Страхова група «ТАС» підлягають задоволенню, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (04053, м. Київ, вул. Артема, будинок 37-41; ідентифікаційний код: 25201716) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, пр-т. Перемоги, 65, ідентифікаційний код 30115243) страхове відшкодування у розмірі 3 100 (три тисячі сто) грн. 00 коп., 3 % річних у розмірі 6, 87 (шість) грн. 87 коп., пені у розмірі 82 (вісімдесят дві) грн. 55 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921 грн.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В.Алєєва