Рішення № 82600317, 24.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.06.2019Справа № 910/4816/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) матеріали справи

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26; ідентифікаційний код: 32382598)

до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 77; ідентифікаційний код: 22945712)

про стягнення 25530,00 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.04.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення 25530,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності не виконав обов`язок щодо виплати страхового відшкодування, у зв`язку із завданням шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу Mercedes, державний номер НОМЕР_1 , водієм транспортного засобу Lifan, державний номер НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/3054443, та право вимоги за якою перейшло до позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2019 відкрито провадження у справі №910/4816/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

07.05.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на те, що на замовлення відповідача суб`єктом оціночної діяльності було складено звіт з визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля Mercedes, державний номер НОМЕР_1 , та встановлено значення коефіцієнта фізичного зносу вказаного ТЗ (Ез = 0,3323), оскільки хоча строк експлуатації вказаного автомобіля станом на дату ДТП і не перевищував 7 років, втім автомобіль Mercedes, державний номер НОМЕР_1 , мав ознаки деформації, не пов`язані з ДТП, яка сталась 06.10.2018.

Таким чином, визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля Mercedes, державний номер НОМЕР_1 , повинна здійснюватися з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу.

Крім того, позивач зазначив, що він отримав від позивача заяву на виплату страхового відшкодування 27.03.2019, з огляду на що, враховуючи строк на прийняття відповідачем рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову в його виплаті, встановлений ст. 36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (90 днів з дня подання заяви), права позивача не є порушеними.

21.05.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач, зокрема, зазначив, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, який не підтверджує фактичну вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу.

28.05.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зауважив, що розмір вартості відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ слід визначати з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу. Крім того, враховуючи дату звернення позивача до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування за Полісом АМ/3054443, у відповідача не закінчився строк розгляду вказаної заяви.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. у період з 07.06.2019 по 21.06.2019 у відпустці, суд ухвалює рішення у даній справі 24.06.2019.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

06.10.2018 у м. Тернополі сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Mercedes, державний номер НОМЕР_1 , та автомобіля Lifan, державний номер НОМЕР_2 , внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб Mercedes, державний номер НОМЕР_1 , а саме: передній бампер.

Вищезазначена дорожньо-транспортна пригода за взаємним погодженням водіїв була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом).

Згідно з абзацу 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» № 1306 від 10.10.2001, визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка, водії таких транспортних засобів після складення ними зазначеного повідомлення звільняються від обов`язків, передбачених підпунктами "д" - "є" пункту 2.10 цих Правил.

Відповідно до пункту 33.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку

Судом встановлено, що наявне в матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А (Mercedes, державний номер НОМЕР_1 ) та транспортний засіб В (Lifan, державний номер НОМЕР_2 ), зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди для пояснення цієї схеми. Крім того, у повідомленні міститься інформація про наявність полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс АМ/6122382 щодо автомобіля А та Поліс АМ/3054443 щодо автомобіля В).

Відповідно до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17.11.2011 № 698 «Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України», затверджено максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України: на період з дня набрання чинності цим розпорядженням до 31 грудня 2012 року в розмірі 10000 гривень потерпілому; з 1 січня 2013 року - 25000 гривень потерпілому, з 01 лютого 2016 року - 50000 гривень потерпілому.

Отже, враховуючи вищенаведене, беручи до уваги приписи чинного законодавства, суд приймає повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду б/н від 06.10.2018 як належний доказ настання 06.10.2018 дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу Mercedes, державний номер НОМЕР_1 , та транспортного засобу Lifan, державний номер НОМЕР_2 .

Дослідивши схему та обставини дорожньо-транспортної пригоди, які вказані водіями у повідомленні, та враховуючи визнання вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди водієм автомобіля Lifan, державний номер НОМЕР_2 (автомобіль В), про що зазначено в п. 14 повідомлення, суд дійшов висновку про порушення Правил дорожнього руху водієм транспортного засобу Lifan, державний номер НОМЕР_2 , та наявності вини водія автомобіля Lifan, державний номер НОМЕР_2 , у вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

14.09.2018 між Товариством з додатковою відповідальністю Страховою компанією «Альфа-Гарант» (страховик) та Ракочим Володимиром Миколайовичем (страхувальник) укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/6122382 (Поліс), строк дії якого встановлено з 22.09.2018 по 21.09.2019.

Одночасно, 14.09.2018 між Товариством з додатковою відповідальністю Страховою компанією «Альфа-Гарант» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник, вигодонабувач) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «Пряме врегулювання до автоцивілки» №06-TR/AM-6122382 (договір не діє без діючого договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів), яким передбачено страхування майнових інтересів страхувальника, пов`язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Mercedes, державний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 5 Договору добровільного страхування №06-TR/AM-6122382 від 14.09.2018 строк його дії встановлено з 22.09.2018 по 21.09.2019.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно з рахунком №00055-18 від 11.10.2018, виставленим Фізичною особою-підприємцем Мартинюк Галиною Миколаївною , вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes, державний номер НОМЕР_1 , становить 17 210, 00 грн.

Відповідно до Звіту про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Mercedes, державний номер НОМЕР_1 , від 03.12.2018, складеного суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Видутою Д.Ю. (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №886/17 від 08.09.2017), вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes, державний номер НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,0) становить 27756,19 грн. (копія звіту долучена позивачем до позовної заяви).

07.05.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на те, що на замовлення відповідача суб`єктом оціночної діяльності було складено звіт з визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля Mercedes, державний номер НОМЕР_1 , та встановлено значення коефіцієнта фізичного зносу вказаного ТЗ (Ез = 0,3323), оскільки хоча строк експлуатації вказаного автомобіля станом на дату ДТП і не перевищував 7 років, втім автомобіль Mercedes, державний номер НОМЕР_1 , мав ознаки деформації, не пов`язані з ДТП, яка сталась 06.10.2018. Таким чином, визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля Mercedes, державний номер НОМЕР_1 , повинна здійснюватися з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу.

Так, відповідно до Звіту №7001/04-19 про оцінку вартості (розміру) збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу Mercedes, державний номер НОМЕР_1 , від 02.05.2019, складеного суб`єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем Болдаревим С.М. , вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes, державний номер НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,3323) становить 15763,01 грн. (копія звіту долучена відповідачем до відзив на позовну заяву).

Згідно з страховим актом №СТ/18/0251 від 24.01.2019, складеним Товариством з додатковою відповідальністю Страховою компанією «Альфа-Гарант», розмір страхового відшкодування за Договором добровільного страхування №06-TR/AM-6122382 від 14.09.2018 становить 25530,00 грн, на підставі якого та заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування позивачем 24.01.2019 було виплачено страхове відшкодування за вказаним договором добровільного страхування у розмірі 25530,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №ID-114599 від 24.01.2019, копія якого долучена позивачем до позовної заяви.

Судом встановлено, що станом на дату ДТП (06.10.2018) цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Lifan, державний номер НОМЕР_2 , була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія» на підставі Полісу АМ/3054443 (ліміт по майну - 100 000, 00 грн., франшиза - 1 000, 00 грн.) - відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, данісланої МТСБУ на запит суду.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування за Полісом АМ/3054443 (вих. №5817 від 26.03.2019).

Судом встановлено, що вказана заява була отримана відповідачем 27.03.2019, що підтверджується вхідним реєстраційним номером 631 на заяві (копія заяви з вхідним реєстраційним номером долучена відповідачем до відзиву на позовну заяву).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача страхове відшкодування у сумі 25 530, 00 грн. за Полісом АМ/3054443.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не лягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до пункту 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Lifan, державний номер НОМЕР_2 , станом на дату ДТП була застрахована Приватним акціонерного товариством «Українська транспортна страхова компанія» за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/3054443, відповідно до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм транспортного засобу Lifan, державний номер НОМЕР_2 , власнику транспортного засобу Mercedes, державний номер НОМЕР_1 , покладається на відповідача (в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи за Полісом АМ/3054443).

Водночас, суд зазначає, що право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування).

За змістом статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Відтак, у силу приписів статі 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов`язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов`язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.

Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування за Полісом АМ/3054443 (вих. №5817 від 26.03.2019).

Як встановлено судом, вказана заява була отримана відповідачем 27.03.2019, що підтверджується вхідним реєстраційним номером 631 на заяві (копія заяви з вхідним реєстраційним номером долучена відповідачем до відзиву на позовну заяву).

Суд зазначає, що за правилами п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Таким чином, враховуючи викладене, для отримання страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування особа, яка має право на отримання страхового відшкодування, повинна подати страховику за договором обов`язкового страхування заяву на виплату страхового відшкодування у порядку, передбаченому п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

При цьому, враховуючи положення ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик зобов`язаний не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

З огляду на те, що п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий подає страховику заяву на виплату страхового відшкодування, враховуючи що у спірних правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика за договором страхування майна та нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора (страховик виступає замість потерпілого), - положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в тому числі щодо порядку та умов здійснення страховиком цивільно-правової відповідальності страхового відшкодування, поширюються і на правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачами.

Отже, для реалізації новим кредитором (страховиком за договором майнового страхування - позивачем) права на отримання страхового відшкодування необхідним є подання страховику за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності заяви на виплату страхового відшкодування (в порядку п. 35.1 ст. 35 вказаного закону).

При цьому, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено строк розгляду страховиком (відповідачем у справі) поданої заяви (протягом 90 днів).

Таким чином, правове регулювання відносин (зобов`язання) не може змінюватись (в тому числі, не застосовуватись ті чи інші норми закону) у випадку заміни кредитора у зобов`язанні. Так само, заміна кредитора у спірних правовідносинах не може змінювати правовий статус страховика (відповідача), в тому числі його права і обов`язки, так як незалежно від особи, яка отримує право на страхове відшкодування (потерпілий чи особа, яка його замінює), страховик за полісом несе відповідальність виключно в межах договірних зобов`язань, які виникли з договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та в порядку, визначеному Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Суд зазначає, в даному випадку заява про виплату страхового відшкодування не є досудовою претензією, а є складовим елементом юридичного складу, за наявності якого у відповідача (страховика за Полісом) настає обов`язок з виплати страхового відшкодування.

Обов`язок у страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальної (Полісом) з виплати страхового відшкодування виникає за наявності всіх елементів юридичного складу, зокрема: настання страхового випадку - ДТП; подання заяви на виплату страхового відшкодування та інших, передбачених п. 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», документів.

Більш того, строк виконання відповідачем (страховиком за Полісом) обов`язку з виплати страхового відшкодування визначається моментом подання заяви про виплату страхового відшкодування та не повинен перевищувати 90 днів з дня подання заяви (п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Так, частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (аналогічна норма права закріплена статтею 20 Господарського кодексу України).

За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Згідно із частинами 1 та 4 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, Заява 28924/04) констатував: « 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Судовому захисту підлягає лише законний інтерес, тобто легітимне прагнення особи до того, що не заборонено законом, враховуючи в сукупності як юридичну, так і фактичну (соціальну) можливість в межах сфери правового регулювання отримати у користування конкретне матеріальне або нематеріальне благо.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що заяву про виплату страхового відшкодування за Полісом АМ/3054443 було отримано відповідачем 27.03.2019,станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду та станом на дату ухвалення судом рішення у даній справі, строк виконання відповідачем свого зобов`язання з прийняття рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у виплаті страхового відшкодування є таким, що не настав (оскільки строк виконання страховиком за договором обов`язкового страхування свого обов`язку з виплати страхового відшкодування визначається моментом подання потерпілою особою (позивачем як новим кредитором) заяви на виплату страхового відшкодування та не повинен перевищувати 90 днів з дати подання такої заяви).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами порушення прав (інтересів) позивача відповідачем, а звернення позивача з даним позовом до суду є передчасним.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у позові Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування за Полісом АМ/3054443 у розмірі 25530,00 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача у зв`язку з відмовою у позові.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 178, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення 25 530, 00 грн.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Згідно з підпунктом 17.5 пункту 17 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 24.06.2019 року.

Суддя М.Є. Літвінова