Рішення № 82597875, 12.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2019 року № 640/6296/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., за участю секретаря судового засідання Шевченко М.В.,

за участі представників сторін:

від позивача: Примакова Д.В., Лановий О.Ю.

від відповідача: Коваленко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Беррі Мор»

до Головного управління ДФС у м. Києві

третя особа без самостійних вимог на предмет спору фізична особа-підприємець ОСОБА_3

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Суд прийняв до уваги таке:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Беррі Мор» (далі - позивач, ТОВ «Беррі Мор») з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору фізична особа -підприємець ОСОБА_3 (далі - третя особа, ФОП ОСОБА_3), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.04.2016 №00004601402, №00004591402, №00004611402, №00004621402.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2019 відкрито провадження у справі. Ухвалою суду від 14.05.2019 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з контрагентами у періоді, який перевірявся не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на реальність господарських операцій з контрагентами. Зазначив, що відповідач помилково дійшов висновку про реалізацію позивачем товару після спливу строку придатності, безпідставно провів інвентаризацію. Також позивач зазначив, що допущення технічної помилки у податковій звітності при написанні коду платника податків контрагента, яка була в подальшому виправлена, не може бути підставою для нарахування податкового зобов`язання. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та письмових поясненнях, у зв`язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Третя особа надала письмові пояснення, у яких підтвердила реальне виконання господарських операцій на підставі договору, укладеного з позивачем.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Беррі Мор» з питань дотримання податкового законодавства та валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 12.12.2013 по 30.09.2018.

За результатами даної перевірки складено акт від 26.02.2019 №137/26-15-14-02-03/39019092, згідно висновків якого перевіркою встановлено, зокрема, порушення:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134. Пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», пункту 3 розділу ІІІ НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», пункту 6 П(С)БО 16 «Витрати», пункту 5 П(С)БО 15 «Дохід» занижено податок на прибуток на загальну суму 1 562 654,00 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 192.1, 192.3 статті 192, пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 784 163 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 2 696 282 грн.;

- пункти 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийняло податкові повідомлення-рішення від 04.04.2019 (а.с. 75-79 т. І):

№00004601402 форми Р, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток у розмірі 1 822 834,00 грн.;

№00004591402 форми Р, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у розмірі 2 230 204,00 грн.;

№00004611402 форми «В4», яким зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 2 696 282 грн.;

№00004621402 форми «ПН», яким у зв`язку із порушенням строків складання та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування на суму податку на додану вартість застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 1 228 523,00 грн.

Не погоджуючись із даними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «Беррі Мор» у періоді, що перевірявся, здійснювало оптову торгівлю свіжими та замороженими овочами і фруктами.

Відповідач в ході перевірки дійшов висновку, що позивачем здійснювалась реалізація товару, термін реалізації якого закінчився та який був списаний по кредиту рахунку 28, згідно оборотно-сальдових відомостей. В ході перевірки позивачем не надано сертифікати якості на товар. У зв`язку із цим відповідач в акті перевірки зазначив, що ТОВ «Беррі Мор» здійснювало реалізацію товару невідомого походження, тобто отриманого безоплатно. При цьому відповідач вважає, що позивачем занижено податок на прибуток на суму 229 626,00 грн.

В обгартування доводів про сплив строку зберігання товару відповідач посилається на ДСТУ-П 4585:2006 та ДСТУ 4837:2007, згідно яких заморожені вироби хлібобулочні здобні можуть зберігатись не більше 90 днів, швидкозаморожені фрукти - не більше 12 місяців, ягід - не більше 9 місяців. Крім того, відповідач посилався на відсутність сертифікатів на товар, що був реалізований.

ТОВ «Беррі Мор» заперечило проти наведених доводів відповідача, вказавши на те, що в ході перевірки позивач надав в повному обсязі документи, якими підтверджується відповідність показників обліку вимогам законодавства та відсутність заниження доходів. Зазначив, що не здійснював списання товару, термін придатності якого минув та відповідно не реалізував товар, термін зберігання якого закінчився.

Згідно із положеннями статті 1 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» документ про відповідність - сертифікат (у тому числі сертифікат відповідності) або будь-який інший документ, що підтверджує виконання визначених вимог, які стосуються об`єкта оцінки відповідності.

Відповідно до частини 3 статті 32 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» під час виробництва харчових продуктів оператор ринку може користуватися технічними умовами.

Отже сертифікати не є підставою для обліку доходів, витрат та інших показників податкової звітності, ведення сертифікатів для цілей бухгалтерського або податкового обліку не передбачено законодавством. Така позиція узгоджується із практикою вирішення податкових спорів Верховним Судом: Сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, (постанова від 05.02.2019 у справі 813/123/16).

Позивач вказав на те, що ним були дотримані наступні технічні умови виробників щодо строку зберігання швидкозаморожених овочів та фруктів, які були придбані для подальшої реалізації:

- продукція TOB «Арті» ТУ У 15.3-2559300973-002-2003 Овочі та суміші з них швидкозаморожені: строк зберігання - не більше 24 місяців від дати виробництва;

- продукція TOB «Смілянська хлодня» ТУ У 10.3-36746278-001:2016 Овочі, гриби, фрукти, ягоди, їх суміші та суміші овочево-крупяні швидкозаморожені: строк зберігання - не більше 24 місяці від дати виготовлення (при температурі -22 С - не більше 36 місяці);

- продукція TOB «Хайберрі» ТУ У 10.3-37580080-002:2015 Фрукти, ягоди, плоди цілі та різані, фруктові суміші швидкозаморожені: строк зберігання - н більше ніж 18 місяців від дати виготовлення (при температурі мінус 24 С - 24 місяці;

Строк зберігання напівфабрикатів та готових страв заморожених (тіста «Філло» та ролліні в асортименті) складає 12 місяців згідно технічних умов виробника:

- TOB «ЮГФУД» ТУ У 10.8-402092090-001:2016 Напівфабрикати та готові страви заморожені (в т.ч. тісто витяжне «Філло», вироби з витяжного, листкового та листково-дріжджового тіста - ролліні з різноманітними та комбінованими начинками): строк придатності - не більше 12 місяців з дати виробництва.

Копії технічних умов виробників товару, який реалізувався позивачем наявні в матеріалах справи (а.с. 8-27 т. ІІ).

Зберігання товару TOB «Беррі Мор» здійснювало на підставі договору зберігання №2/09-16 від 13.09.2016, укладеного з TOB «Юбіга», відповідно до пункту 1.2 якого температурний режим морозильної камери для зберігання продукції підприємства - не вище мінус 18 градусів за Цельсієм (а.с. 28-30 т. ІІ).

Позивач вказав про те, що списання з рахунку 28 здійснювалося тільки в процесі реалізації на підставі первинних документів підприємства (видаткових накладних). Щодо фактичних операцій реалізації зроблено відповідні записи (проводки) бухгалтерського обліку: Дт 90 «Собівартість реалізованих товарів» - Кт 28 «Товари» (а.с. 180-183 т. І).

Суд вважає помилковими висновки відповідача про реалізацію позивачем товару невідомого походження, оскільки з аналізу матеріалів справи слідує, що товариством було дотримано технічні умови виробників товару та здійснювалась реалізація товару, термін зберігання якого не сплив.

У той же час стандарти використані відповідачем, відповідно до п. 2 статті 23. Закону України "Про стандартизацію" № 1315-VII від 05.06.2014 застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов`язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами.

У той же час, навіть при доведенні порушення позивача правил зберігання продуктів на складах, не можливо прийти до висновку про отримання позивачем товару «невідомого походження». Такі обставини не можливо встановити під час податкової перевірки на підставі податкових та бухгалтерських документів перевірених податковим органом та наданих суду. Доказів зворотного відповідачем не надано, зокрема, доказів проведення позивачем списання товару, строк реалізації якого закінчився та подальший продаж списаного або іншого товару. Також відповідачем не надано доказів отримання позивачем товару без оплати його вартості.

Матеріали справи свідчать про те, що ГУ ДФС у м. Києві застосовано до ТОВ «Беррі Мор» штрафні санкції у сумі 1 228 523 грн. за нездійснення реєстрації у ЄРПН податкових накладних на суму податку на додану вартість 2 457 046 грн. у зв`язку із виявленням товару, строк реалізації якого сплив.

Як було зазначено вище, висновки відповідача щодо спливу строку реалізації товару, який продавався позивачем є помилковими, операції зі списання товару не підтверджені належними доказами.

Як зазначив позивач, він складав податкові накладні та реєстрував їх в ЄРПН в момент реалізації товару у відповідності до вимог законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для застосування штрафних санкцій за нездійснення реєстрації у ЄРПН податкових накладних, оскільки списання товару ТОВ «Беррі Мор» не здійснювало.

Суд встановив, що відповідач збільшив суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 346 865 грн. за вересень 2017 року та 109 670 грн. за червень 2016 року, у зв`язку із виявленням помилки у деклараціях з податку на додану вартість за вересень 2017 року та за червень 2016 року у додатку 1 до якої Розрахунок коригування сум ПДВ за вересень 2017 року, відображено зменшення суми податку по покупцю із кодом 390190926556 - код TOB «Беррі Мор». Тобто при поданні звітності позивач у графі код покупця помилково зазначено власний код платника податку, а не покупця TOB «Сільверстоун інвестмент», що підтверджується податковими накладними і розрахунками коригування до податкових накладних, на підставі яких складено додаток 1 по декларації (а.с. 98-110, 215-223 т. VІІІ).

Позивач надав до матеріалів справи копії первинних документів щодо взаємовідносин із ТОВ «Сільверстоун інвестмент» (а.с. 111-214, 226-251 т. VІІІ).

Згідно із пунктом 192.3 статті 192 Податкового кодексу України у деклараціях відображається результат перерахунку податкових зобов`язань та податкового кредиту. Тобто коригування не здійснюється шляхом подання декларації, в декларації зазначається коригування, яке раніше здійснено в установленому порядку. Загальна сума податку з урахуванням помилкових записів у поданих деклараціях відповідає загальній сумі податку, як вона визначається нормами податкового законодавства та зареєстрованими податковими накладними та розрахунками коригування до них.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України у разі зміни суми компенсації вартості товарів або з метою виправлення помилок постачальником складається розрахунок коригування до податкової накладної.

Розрахунки коригування до податкових накладних складені на підставі первинних документів, що свідчать про зміну сум компенсації вартості товарів, які вже раніше були відображені у накладних. Порушень щодо реєстрації відповідних розрахунків коригування у акті перевірки не встановлено.

Суд зазначає, що оскільки у декларації за вересень 2017 року сума зобов`язань була вказана вірно та підтверджується зареєстрованими податковими накладними та розрахунками коригування до податкових накладних виявлення цієї помилки не є і підставою для визнання зобов`язань заниженими, оскільки допущення технічної помилки в коді контрагента не впливає на визначення податкових зобов`язань з ПДВ.

Стосовно доводів відповідача про отримання ТОВ «Беррі Мор» на безоплатній основі від контрагентів ТОВ «Юнітек Компані» та ТОВ «Фінансреал» суд встановив наступне.

Між позивачем і ТОВ «Юнітек Компані» укладений договір поставки №08Т-2016 від 01.06.2016, відповідно до умов якого якість та укомплектованість товару визначається ТУ, ДСТУ та при необхідності, підтверджується сертифікатом якості (а.с. 31 т. ІІ).

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, податкові накладні та квитанції щодо їх реєстрації в ЄРПН, банківські виписки на підтвердження оплати вартості товару, договір про переведення боргу (а.с. 32-68 Т. ІІ).

Між позивачем і TOB «Фінансреал» укладено договір від 25.01.2016 №06Т-2016, на виконання якого на адресу позивача поставлено товар (а.с. 69 т. ІІ).

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, податкові накладні та квитанції щодо їх реєстрації в ЄРПН, банківські виписки на підтвердження оплати вартості товару, договір про переведення боргу (а.с. 70-83 Т. ІІ).

Відповідач в обґрунтування порушення позивачем податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин із вказаними контрагентами посилався на те, що перевіркою не підтверджено легального джерела походження товару, придбаного у ТОВ «Юнітек Компані» та ТОВ «Фінансреал», з огляду на що відповідач дійшов висновку, що товарно-матеріальні цінності отримані від даних контрагентів безоплатно. Відповідач посилався на відсутність щодо вказаних контрагентів даних щодо залучених трудових та матеріальних ресурсів, номенклатура придбаних та реалізованих контрагентами ТМЦ згідно податкових накладних у дослідженому проміжку часу не співпадає, свідоцтва платників ПДВ даних товариств анульовано, наявне кримінальне провадження щодо ТОВ «Юнітек Компані» та вирок, яким на підставі угоди визнано винною особу, яка підробила реєстраційні документи TOB «Фінансреал».

Суд встановив, що господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Юнітек Компані» відбувались у червні-листопаді 2016 року, свідоцтво платника ПДВ анульовано 28.12.2018, з TOB «Фінансреал» взаємовідносини відбувались у січні-лютому 2016 року, свідоцтво платника ПДВ анульовано 31.07.2018.

Таким чином, станом на дату здійснення господарських операцій позивача із даними контрагентами, останні були належним чином зареєстрованими платниками ПДВ, податкові накладні виписані товариствами були зареєстровані у встановленому порядку у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Стосовно господарських взаємовідносин ТОВ «Беррі Мор» із контрагентами ТОВ «Ренткомпані», ТОВ «Оланд Сторм», ТОВ «Маяк Експрес» суд встановив наступне.

Між позивачем і ТОВ «Оланд Сторм» укладено договір на надання транспортно- експедиційних послуг від 11.09.2015 №11/09-1, в ході виконання кого складено акт наданих послуг, товарно-транспортну накладну, податкову накладну, розрахунки підтверджуються копію банківської виписки (а.с. 84-91 т. ІІ).

Між позивачем і ТОВ «Ренткомпані» укладений договір про надання послуг №2016-10/11 від 01.10.2016, в ході виконання кого складено акти виконаних робіт, акти приймання-передачі продукції, акти переробки товару, податкові накладні, розрахунки підтверджуються копіями банківських виписок, договором про переведення боргу (а.с. 92-125 т. ІІ).

Між позивачем і ТОВ «Маяк Експрес» укладено договір про надання послуг №2015-03П від 01.09.2015, в ході виконання якого складено акти виконаних робіт, акти приймання-передачі продукції, акти переробки товару, податкові накладні, розрахунки підтверджуються копіями банківських виписок, договором про переведення боргу (а.с. 126-173 т. ІІ).

Суд відхиляє доводи відповідача про анулювання реєстрації свідоцтв платників ПДВ даних товариств, оскільки операції позивача з ТОВ «Оланд Сторм» мали місце у вересні 2015 року, ануляція свідоцтва - 31.03.2017, операції з ТОВ «Ренткомпані» мали місце у жовтні 2016 року, ануляція свідоцтва - 29.12.2018, операції з ТОВ «Маяк Експрес» мали місце у вересні-грудні 2015 року, ануляція свідоцтва - 28.07.2017, тобто на момент господарських правовідносин позивача з даними контрагентами вони були платниками ПДВ і мали право складати і реєструвати податкові накладні.

Відповідач також посилався на матеріали кримінальних проваджень щодо ТОВ «Оланд Сторм» та ТОВ «Ренткомпані», а також вирок яким за ст. 205-1 ч. 2 КК України визнано винною особу, яка у серпні 2016 року підписала документи на придбання ТОВ «Маяк Експрес».

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням поварів, призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів) не повинен зазнавати негативних наслідків, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №810/2741/17.

Крім того, відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу оренда персоналу. (постанова Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 810/2741/17).

Наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків так само як службових записок, або будь-якої інформації, отриманої оперативним шляхом не є підставою для визнання первинних документів податкового та бухгалтерського обліку недійсними (постанова Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 826/6793/17). Нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами не обґрунтовується вироком, якщо в останньому немає жодних обставин, «що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій» (постанова Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №826/1571/16).

Факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій (постанова Верховного Суду 17.04.2018 року у справі № 808/2459/17).

У вироку Печерського районного суду м. Києва від 29.11.2019 №757/52832/16к стосовно дій ОСОБА_1 щодо придбання ТОВ «Фінансреал», відсутні відомості, які б свідчили про здійснення нереальної господарської діяльності, відсутність поставок у правовідносинах з TOB «Беррі Мор».

У вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 15.02.2018 №761/622/18 стосовно дій ОСОБА_2 щодо придбання частки у ТОВ «Маяк Експрес» вказано що такі дії вчинені у серпні 2016 року, в той час як господарські відносини позивача з даним товариством здійснювались у 2015 році, крім того у вироку відсутні відомості, які б свідчили про здійснення нереальної господарської діяльності у правовідносинах з TOB «Беррі Мор».

Наявні в матеріалах справи первинні документи, які були також досліджені відповідачем під час перевірки, підтверджують оплатне отримання товарів від ТОВ «Юнітек Компані» та ТОВ «Фінансреал», а тому суд вважає помилковими висновки відповідача про заниження доходу від будь-якої діяльності, оскільки висновки відповідача про безоплатне отримання позивачем товару від даних контрагентів відповідачем спростовується матеріалами справи. Також матеріалами справи підтверджується реальне виконання господарських операцій між позивачем і ТОВ «Ренткомпані», ТОВ «Оланд Сторм», ТОВ «Маяк Експрес».

Стосовно взаємовідносин позивача із ФОП ОСОБА_3 суд встановив, що з даним контрагентом позивач уклав договір про надання послуг №2107- 2017 від 21.07.2017 завантаження та розвантаження товарів, перебір продукції, чищення, сортування, пакування, фасування продукції, пакетування піддонів з товаром. В ході виконання даного договору складено акти здачі-прийняття робіт, акти прийняття, переробки та повернення продукції, розрахунки підтверджуються банківськими виписками та платіжними дорученнями (а.с. 174-250 т. ІІ, т. ІІІ-VІІ, а.с. 1-94 т. VІІІ, а.с. 1-76 т. ІХ).

Відповідач поставив під сумнів реальність виконання даного договору, посилаючись на відсутність найманих працівників у ФОП ОСОБА_3

На підтвердження фактичної чисельності найманих працівників у звітному періоді до матеріалів справи надано копію форми №1 ДФ Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 3 квартал 2017 року, згідно якої у період надання послуг чисельність найманих працівників 8-9 осіб (а.с. 95-97 т. VІІІ).

ФОП ОСОБА_3, який залучений до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору надав письмові пояснення підтвердив реальне виконання договору, укладеного із ТОВ «Беррі Мор», а також зазначив, що для виконання умов цього договору використовував навантажувачі, які орендував у ТОВ «Семко», на підтвердження чого надав копії первинних документів.

Таким чином, доводи відповідача про відсутність у ФОП ОСОБА_3 трудових та матеріальних ресурсів для виконання господарських правовідносин із ТОВ «Беррі Мор» спростовуються матеріалами справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Доходи для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток повинні бути фактично отриманими і підтвердженими належними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з суб`єктами господарювання, і є підставою для формування податкового обліку платника податків. Первинні документи повинні підтверджувати і розкривати суть, внутрішню сторону господарських операцій з надання послуг, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету (постанова Верховного Суду від 27 лютого 2018 року по справі № 813/1766/17).

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (постанова від 19 березня 2019 року по справі № 813/1766/17).

Визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункт 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентами такими, що не пов`язані з господарською діяльністю позивача.

Європейський суд з прав людини наголошує на необхідності реалізації принципу правової визначеності між платником податку та органом фіскальної служби, який здійснює адміністрування та контроль за сплатою податків та зборів таким платником податків, що відповідає прогнозованості діяльності суб`єкта владних повноважень. Рішення та дії контролюючого органу мають відповідати вимогам закону, й цілком закономірним та очікуваним є сподівання особи на дотримання контролюючим органом цієї вимоги. У разі, якщо особа постраждала від неправомірного рішення та дій контролюючого органу, особа має бути поновлена в своїх порушених правах судом відповідно до положень ст. 13 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України згідно із ст. 9 Конституції України Зазначене є «правомірним очікуванням» в світлі практики Європейського суду з прав людини.

В остаточному рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Полторацький проти України» від 29.04.2003 (заява N 38812/97) зазначається, що державні органи повинні діяти «відповідно до закону», що означає те, що діяльність державних органів повинна бути передбачувана для особи, тобто особа повинна бути здатна передбачити наслідки діяльності державних органів для себе. Аналогічні висновки Європейського суду з прав людини зроблені в пункті 27 Остаточного рішення у справі «Крюслін проти Франції» від 24.04.1990 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ювіг проти Франції».

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки, висновок контролюючого органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, не підтверджений доказами, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 04.04.2019 №№00004601402, 00004591402, 00004611402, 00004621402 є безпідставними та неправомірними, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Беррі Мор» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.04.2019 №№00004601402, 00004591402, 00004611402, 00004621402, прийняті Головним управлінням ДФС у м.Києві.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Беррі Мор» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві судові витрати зі сплати судового збору в сумі 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять грн.) грн.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Беррі Мор» (код ЄДРПОУ 39019092, адреса: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 12, оф. 194).

Відповідач: Головне управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Третя особа: ФОП ОСОБА_3 (ІПН: НОМЕР_1, АДРЕСА_1).

Повний текст рішення складено 19.06.2019.

Суддя Р.О. Арсірій