Рішення № 82597680, 24.06.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

24 червня 2019 р. Справа № 520/4789/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 2 під., 3 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 41247819) про визнання протиправними дії, скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті пенсії у встановленому розмірі згідно з судовими рішеннями Артемівського районного суду м. Луганська від 18.06.2010 року та Апеляційного суду Луганської області від 08.07.2010 року у період з 01.01.2014 по 03.08.2014 та з 01.01.2016 по 01.10.2017;

- скасувати рішення № 63 від 14.03.2019 Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова;

- зобов`язати Київське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01.01.2014 по 03.08.2014 та з 01.01.2016 по 01.10.2017 в розмірі 11890,00 гри встановленому на підставі рішень Артемівського районного суду м. Луганська від 18.06.2010 року та Апеляційного суду Луганської області від 08.07.2010 року;

- виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України, якою унормовано що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно наявної довідки в матеріалах справи складеної секретарем судового засідання від 14.06.2019 року, вбачається, що суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., перебував у щорічній відпустці, з 18.06.2019 року по 21.06.2019 року, включно.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 18.06.2010 року та рішення Апеляційного суду Луганської області від 08.07.2010 року здійснено перерахунок пенсії позивача, розмір якої склав 11890,00 грн. З 01.01.2014 року Законом України від 16.01.2014 року N 719-VIІ «Про Державний бюджет України на 2014 рік» до 03.08.2014 року (до внесення змін до вказаного Закону) не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених статтями 50, 54 Закону України N 796-VII, а тому, на думку позивача, у період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року йому повинна виплачуватися пенсія в розмірі, встановленому рішеннями Артемівського районного суду м. Луганська та Апеляційною суду Луганської області. Також Закони України «Про Державний бюджет на 2016 рік» від 25.12.2015 N 928-VI1I та «Про Державний бюджет на 2017 рік» від 21.12.2016 N 1801-VIII не містять будь - яких обмежень щодо застосування статей 50,54 Закону України N 796-VII. Тому позивач вважає, що він має право на отримання пенсії в розмірі, встановленому вищезазначеними судовими рішеннями.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2018 Київське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова повторно розглянуло заяву позивача від 21.08.2018 та рішенням №63 від 14.03.2019 відмовило у задоволенні його вимог, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого він зазначив, що проти заявленого позову заперечує, оскільки згідно з п. 2.23 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 документи про стаж, вік та заробітну плату при поданні заяви для перерахунку пенсії подаються тільки в оригіналах. Рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 18.06.2010 та Апеляційного суду Луганської області від 08.07.2010 щодо зобов`язання Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова в частині виплати пенсії за період з 01.01.2014 по 03.08.2014 та з 01.01.2016 по 01.10.2017 на адресу управління не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2018 року, що набрало законної сили, у справі № 520/8695/18 за позовом ОСОБА_1 до Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26 вересня 1988 року за наказом Артемівського райвіськомату був мобілізований на військові збори військовозобов`язаних, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що сталася 26.04.1986 році, та у період з 28.09.1988 по 25.12.1988 приймав участь у ліквідації аварії на ЧАЗС.

З 03.10.1991 року обласною МСЕК позивача було визнано інвалідом 3 групи, причина інвалідності пов`язана з ліквідацією аварії на ЧАЗС, що підтверджується відповідною довідкою МСЕК 1. Вказана обставина стала підставою для призначення позивачу пенсії по інвалідності 3 групи внаслідок ліквідації аварії на ЧАЗС відповідно до статей 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” N 796-ХІІ від 28.02.1991 року (далі - Закон № 796-ХІІ).

З 01.11.2005 року позивача визнано інвалідом 3 групи внаслідок ліквідації аварії на ЧАЗС безстроково.

21.08.2018 року письмово звернувся до відповідача з заявою, в якій просив відповідача здійснити перерахунок пенсії, а саме:

- з 01.01.2014 до 03.08.2014, з 01.01.2016 до 11.10.2017 в розмірі встановленому рішеннями Артемівського районного суду м. Луганська від 18.06.2010 року та Апеляційного суду Луганської області від 08.07.2010 року;

- з 01.10.2017 року з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої за Законом на 1 січня відповідного року.

Рішенням Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова № 195 від 31.08.2018 року позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії згідно ст.59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2018 року у справі № 520/8695/18 зобов`язано Київське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова повторно розглянути заяву позивача від 21.08.2018 року в частині виплати ОСОБА_1 пенсію за період з 01.01.2014 року по 03.08.2014 року та з 01.01.2016 року по 01.10.2017 року в розмірі встановленому рішеннями Артемівського районного м. Луганська від 18.06.2010 року та Апеляційного суду Луганської області від 08.07.2010 року.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2018 Київське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова повторно розглянуло заяву позивача від 21.08.2018, про що складено рішення №63 від 14.03.2019 року, відповідно до якого відповідач зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні як внутрішньо переміщена особа з 01.10.2014. Взяття на облік проводилося за матеріалами електронної пенсійної справи. Паперова пенсійна справа на сьогоднішній день знаходиться в управлінні Артемівського району Пенсійного фонду України в м. Луганську, яке розташоване на території, непідконтрольній українській владі.

Оскаржуване рішення відповідача мотивоване тим, що згідно з п. 2.23 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 документи про стаж, вік та заробітну плату при поданні заяви для перерахунку пенсії подаються тільки в оригіналах. Рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 18.06.2010 та Апеляційного суду Луганської області від 08.07.2010 щодо зобов`язання Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова в частині виплати пенсії за період з 01.01.2014 по 03.08.2014 та з 01.01.2016 по 01.10.2017 на адресу управління не надходили.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним діям та рішенню відповідача, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Згідно із положеннями ст.49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Положеннями ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю

Враховуючи вище викладену норму, слід дійти висновку, що Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” законодавчо закріплено надання повноважень Кабінету Міністрів України щодо встановлення інших, ніж передбачені ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

В подальшому, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету” № 745, яка набрала чинності з 23 липня 2011 року.

Вказаною постановою визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 23 листопада 2011 року № 1210 було затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Суд зазначає, що відповідно до висновку Конституційного суду України, викладеного у рішення №3-рп/2012 від 25.01.2012 року, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Також судом встановлено, що Законом України “Про Державний бюджет України на 2014 рік” у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2014 рік” від 31 липня 2014 року №1622-VII встановлено, що норми і положення ст. 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного Фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

При цьому, як встановлено судом, з 01 січня 2014 року Законом України від 16 січня 2014 року №719-VII “Про Державний бюджет України на 2014 рік” не було передбачено змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також в той же час залишався чинним і Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210.

Разом із тим, відповідно до ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

З огляду на вище викладене, враховуючи принцип пріоритетності Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" над підзаконним нормативно-правовим актом, а саме Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210, з 01 січня 2014 року нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров`ю, повинно було здійснюватись територіальними органами Пенсійного фонду України у розмірі та на підставі ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Отже, саме з 03.08.2014 Законом України “Про Державний бюджет України на 2014 рік” надано повноваження Кабінету Міністрів України встановлювати інші, ніж передбачені ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Враховуючи обставини того, що у період, що є спірним у даній справи для здійснення перерахунку пенсії позивача був також чинний Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яким визначено механізм обчислення пенсій, то за загальним правилом дії норм права у часі, оскільки Закон України “Про Державний бюджет України на 2014 рік” в редакції Закону № 1622-VII був прийнятий пізніше Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2014 рік” та Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи підлягають пріоритетному застосуванню до спірних відносин з 03 серпня 2014 року.

Зазначений висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові від 26.04.2016 року у справі № 285/4300/14-а, а також Верховного Суду у постанові від 21.02.2018 року у справі №619/2262/17.

Враховуючи те, що у 2016, 2017 роках Закони України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 № 928-VIII та «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 № 1801-VIІ аналогічно не містять будь-яких обмежень щодо застосування ст.ст.50. 54 Закону № 796-ХІІ, суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідачем у період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року, з 01.01.2016 року по 01.10.2017 року мала бути здійснена виплата позивачу пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, 6 мінімальних пенсій за віком та за додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з відрахування фактичних сум визначених ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не Порядку, що свідчить про вчинення відповідачем протиправних дій щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії за спірній період.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає, що зобов`язання відповідача здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року, з 01.01.2016 року по 01.10.2017 року у відповідності до ч.4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року, з 01.01.2016 року по 01.10.2017 року у відповідності до ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше сплачених сум є належним способом відновлення порушеного права позивача, а також слугуватиме меті усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах з огляду на наступне.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об`єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові в такій міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви” за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Отже, “ефективний засіб правового захисту” у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про те, що зобов`язання відповідача нарахувати пенсію (основну та додаткову) за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року, з 01.01.2016 року по 01.10.2017 року відповідно до вимог чинного законодавства визначені судом особі є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Оцінюючи аргументи сторін щодо необхідності здійснення перерахунку пенсії позивачу в розмірі 11890,00 грн., встановленому на підставі рішень Артемівського районного суду м. Луганська від 18.06.2010 року та Апеляційного суду Луганської області від 08.07.2010 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04, 10 лютого 2010 року) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Вищевказаними судовими рішеннями зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі міста Луганська нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 , основну пенсію у розмірі 6-ми мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з її підвищенням у 2,5 рази, починаючи з 01.04.2010 року, з урахуванням положень ч. 3 ст. 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач зазначає у позові, що такі судові рішення виконані, та з урахуванням Постанови Кабміну № 1210 від 23 листопада 2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.2012 року на підставі відповідного перерахунку йому виплачується пенсія у розмірі 1849,50 грн. Судові рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 18.06.2010 та Апеляційного суду Луганської області від 08.07.2010 відбулися ще у 2010 році і не можуть стосуватися подій 2014, 2016, 2017 років.

Відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення посилається на відсутність оригіналів рішень Артемівського районного суду м. Луганська від 18.06.2010 року та Апеляційного суду Луганської області від 08.07.2010 року як на підставу відмови здійснення перерахунку пенсії позивачу.

Однак вище встановленими обставинами та висновками суду спростовується необхідність здійснення перерахунку пенсії за спірний період саме на підставі таких рішень, що свідчить про необґрунтованість аргументів відповідача в цій частині, а також вимог позивача здійснювати перерахунок на підставі цих рішень.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій та прийнятих рішень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 2 під., 3 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 41247819) про визнання протиправними дії, скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , код НОМЕР_1 ) у виплаті пенсії у встановленому розмірі згідно з судовими рішеннями Артемівського районного суду м. Луганська від 18.06.2010 року та Апеляційного суду Луганської області від 08.07.2010 року у період з 01.01.2014 по 03.08.2014 та з 01.01.2016 по 01.10.2017.

Скасувати рішення № 63 від 14.03.2019 Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова.

Зобов`язати Київське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 2 під., 3 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 41247819) здійснити перерахунок ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) пенсії з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року, з 01.01.2016 року по 01.10.2017 року у відповідності до ч.4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року, з 01.01.2016 року по 01.10.2017 року у відповідності до ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше сплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення виготовлено та підписано 24 червня 2019 року.

Суддя Ю.О. Супрун