Ухвала суду № 82597610, 24.06.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

24 червня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/1607/19

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Бородавкіна С.В. перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Ніжинської міської ради Чернігівської області про скасування пункту рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

03.06.2019 (відповідно до відбитку штампу на конверті) ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ніжинської міської ради Чернігівської області, у якому просить:

- скасувати пункт 21 рішення відповідача від 13.04.2018 №42-37/2018, як таке, що не відповідає вимогам законодавства України, а саме: частині 7 статті 118 Земельного кодексу України;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути його заяву від 28.10.2016 та прийняти рішення, згідно з вимогами законодавства.

Ухвалою судді від 10.06.2019 поданий ОСОБА_1 позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків, шляхом надання обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

На виконання вказаної ухвали суду, 20.06.2019 від ОСОБА_1 надійшла заява про поновлення пропущеного процесуального строку, мотивована тим, що ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 його позовна заява була повернута. У зв`язку з наведеним, позивач повторно звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом. Враховуючи наведене, просив визнати поважними причини пропуску ним строку звернення до суду з позовом.

Однак, вказані доводи ОСОБА_1 щодо неможливості звернення до суду у встановлений Кодексом адміністративного судочинства строк суд вважає необґрунтованими, враховуючи таке.

Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд наголошує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених процесуальним законом певних процесуальних дій. Інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

При цьому, слід зазначити, що строк в шість місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Аналізуючи наведені ОСОБА_1 у заяві про поновлення строку звернення до суду доводи, суд звертає увагу, що спірне рішення відповідача було винесене у квітні 2018 року. Не погоджуючись із останнім, позивач звернувся до суду з відповідною позовною заявою, однак ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 вона була повернута на підставі пункту 1 частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

У свою чергу, ОСОБА_1 будучи незгодним із рішенням Ніжинської міської ради Чернігівської області, прийнятим 13.04.2018, та знаючи про повернення своєї позовної заяви ще у грудні 2018 року, повторно звернувся до суду з позовом лише 03.06.2019 (відповідно до відбитку штампу на конверті).

Позивачем не наведено обґрунтованих обставин, які б свідчили про неможливість звернення до суду з позовом одразу після отримання ухвали суду від 03.12.2018, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 пропущено строк на звернення до суду із зазначеним позовом.

Суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, оскільки зважаючи на обізнаність позивача про порушення своїх прав, останній не був позбавлений можливості подати обґрунтований позов до суду в межах строків, встановлених чинним законодавством України.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій та сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" зазначив, то заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Скорочення строків здійснення окремих процесуальних дій не звужує змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (абзац дев`ятий десятий підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року N 17-рп/2011).

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в порушення якої позивачем не надано належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строків звернення до суду.

Частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Згідно із частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 123, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Ніжинської міської ради Чернігівської області про скасування пункту рішення та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст ухвали складено 24.06.2019.

Суддя С.В. Бородавкіна