Рішення № 82597553, 24.06.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2019 року справа № 580/1217/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в залі суду адміністративну справу за позовом Головного управління Національної поліції в Черкаській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

08.04.2019 Головне управління Національної поліції в Черкаській області (18036, м.Черкаси, вул. Смілянська, буд.57; код ЄДРПОУ 40108667) подало у Черкаський окружний адміністративний суд позов про стягнення на його користь зі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) коштів у сумі 2068,33 грн.

Позов мотивовано тим, що позивач у період з 01.01.2018 до 22.01.2018 відбув частину щорічної відпуски, строком понад відпрацьований час, за яку йому виплачено грошове забезпечення. За лютий 2018 йому виплачене грошове забезпечення у повному обсязі у встановлені законом строки. У подальшому 01.03.2018 його звільнено зі служби в поліції у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення. У зв`язку з цим відповідач використав та отримав грошове забезпечення за 15 днів відпустки, право на яку не набув, та добровільно відмовився його відшкодуваим. Тому просив задовольнити позов.

Ухвалою від 02.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Встановлено відповідачу строк, тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали, для надання відзиву на позовну заяву.

Згідно з даними рекомендованих повідомлень вказану ухвалу позивач отримав 06.05.2019, а відповідач 07.05.2019.

27.05.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказує, що коштів від позивача за відбуту відпустку не отримував, у зв`язку з чим вони не підлягають поверненню. Також надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою від 18.06.2019, внесеною до протоколу судового засідання, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні, оскільки у судові засідання прибував тільки представник позивача та відсутня була необхідність у призначення експертизи та виклику для допиту свідків.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суд встановив, що наказом позивача від 07.11.2015 №1о\с відповідач призначений на посаду оперуповноваженого Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області.

Наказом позивача від 29.12.2017 №374о\с йому надано частину щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2018 рік на 22 доби з 01.01.2018 до 22.01.2018 на підставі рапорту від 21.12.2017.

Відповідно до наказу позивача від 01.03.2018 №77 о/с відповідача звільнено зі служби в поліції з 01.03.2018 та передбачено відрахування з грошового забезпечення позивача коштів за 15 днів надмірно нарахованої щорічної чергової основної відпустки за фактично відпрацьований час в 2018 році, сплативши компенсацію за 2 доби додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час в 2018році. Також передбачено сплату компенсації за 2 доби додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2018 році. Цей наказ не оспорений, є чинним на час судового вирішення спору.

Згідно з доповідною запискою начальника УФЗБО В.Б. Коваленка за місяць звільнення позивачу здійснено нарахування грошового забезпечення за фактично відпрацьований час у березні 2018 року в сумі 531,62 грн. та здійснено відповідне утримання. Різниця складає 2068,33 грн.

Відповідно до довідки від 10.05.2019 №209, складеної начальником УФЗБО В.Б. Коваленком, за березень 2018 року позивачу нараховано: посадовий оклад 77,42 грн., оклад за спеціальним званням 51,61 грн., надбавку за вислугу років 38,71 грн., індексацію 17,22 грн., надмірно нараховану відпустку «-2599,95грн.», компенсацію за невикористану відпустку 346,66 грн. Всього нараховано «-2068,33 грн.»

Вирішуючи спір по суті, суд врахував, що відповідно до ст.45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

На підставі ч.1 ст.92 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі – Закон №580-VIII) поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Отже, Основним законом та спеціальним законом передбачено, що поліцейський реалізує гарантоване право на відпочинок в тому числі шляхом використання чергової щорічної оплачуваної відпустки.

Згідно з ч.ч.2, 3, 4, 7, 9 ст.93 Закону №580-VIII тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.

За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року.

Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.

З даних послужного списку відповідача суд встановив, що на час звільнення його вислуга становила 16 років 6 місяців та 18 днів. Зважаючи на дату призначення відповідача на службу за повний відпрацьований 2018 рік він мав би право на щорічну оплачувану відпустку 37 днів.

Враховуючи фактично відпрацьований відповідачем час відповідно до даних його послужного списку, копія якого в матеріалах справи, з урахуванням наведених норм відповідач набув право на частину оплачуваної відпустки за 2018 рік тривалістю 5 діб, хоча відповідно до наказу від 29.12.2017 №374о\с відповідачу надано частину щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2018 рік з 01.01.2018 до 22.01.2018, що з урахуванням святкових днів становить 20 календарних днів. Оскільки у лютому 2018року відповідач ніс службу у загальному порядку, а звільнений з 01.03.2018, він не відпрацював робочих днів, за які перебував у відпустці. Отже, грошове забезпечення за 15 днів календарної відпустки, що склало 2599,95 грн., отримано безпідставно.

Згідно з даними витягів зі списків для зарахування на платіжні картки АТ "Ощадбанк" грошового утримання та заробітної плати співробітників ГУНП в Черкаській області за січень 2018 року відповідачу на картку 0573013310625 перераховано 12445,10грн., за лютий 2018 року 5553,25грн.

Довідкою позивача від 10.05.2019 №209 підтверджується нарахування відповідачу за березень 2018 року посадового окладу 77,42грн., окладу за спецзвання 51,61грн., надбавки за вислугу років 38,71грн., премії 0,0грн., індексації 17,22грн., компенсації за невикористану відпустку 346,66грн. та вирахування надмірно нарахованої відпуски 2599,95грн. З огляду на це встановлено, що відповідач має повернути 2068,33грн., як і зазначено в наказі позивача від 01.03.2018 №77 о/с, що відповідачем не оспорений.

Абз.2 ч.9 ст.93 Закону №580-VIII визначено, що при звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

Також відповідно до абз.6, 9 п.8 Розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260 (далі – Порядок №260), при звільненні поліцейського зі служби в поліції проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. Кількість днів надмірно нарахованої частини щорічної відпустки вказується в наказі про звільнення.

При звільнені поліцейського зі служби в поліції розрахунок суми грошового забезпечення, яка підлягає відрахуванню за надмірно нараховану частину щорічної відпустки, здійснюється, виходячи з розміру грошового забезпечення, яке отримав поліцейський за дні чергової відпустки.

На підставі п.2 ч.2 ст.127 Кодексу законів про працю України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки.

Суд звернув увагу, що наказом про звільнення відповідача зі служби передбачено відрахування з грошового забезпечення позивача коштів за 15 днів надмірно нарахованої щорічної чергової основної відпустки за фактично відпрацьований час в 2018 році, сума яких з урахуванням компенсації за 2 доби невикористаної додаткової відпустки становить 2068,33 грн.

Частина третя ст.233 Кодексу законів про працю України встановлено право власника або уповноваженого ним органу на звернення до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації.

Тому суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини 2018 року в сумі 2068,33 грн.

Не обґрунтованим є посилання відповідача на ст.1215 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що не підлягає поверненню безпідставно набута заробітна плата за відсутності рахункової помилки і недобросовісності з боку набувача, оскільки у цій справі спірні правовідносини виникли між сторонами у відносинах публічної служби щодо повернення коштів за час невідпрацьованої частини відпустки, передбачених Законом №580-VIII та Порядком №260. Тому відсутні підстави застосування ст.1215 Цивільного кодексу України.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки доказів понесення таких витрат суду не надано, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління Національної поліції в Черкаській області про стягнення коштів – задовольнити повністю.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Головного управління Національної поліції в Черкаській області (18036, м.Черкаси, вул. Смілянська, буд.57; код ЄДРПОУ 40108667) надмірно нараховану йому частину чергової відпустки за час невідпрацьованої частини 2018 року в сумі 2068,33 грн. (дві тисячі шістдесят вісім гривень тридцять три копійки).

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного тексту судового рішення.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст рішення виготовлений і підписаний 24.06.2019.