Рішення № 82597513, 24.06.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 червня 2019 р. № 520/4820/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Тітова О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Шевченківського районного відділу у місті Харкові про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Шевченківського районного відділу у місті Харкові (вул. Римарська, буд. 24,м. Харків,61057), в якому просить суд: зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Шевченківського районного відділу у місті Харкові видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України по факту зношення у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно відмовлено в оформленні паспорта громадянина України у вигляді книжечки, у зв`язку із чим позивач просить суд зобов`язати відповідача видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України по факту зношення у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, що стало підставою звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи було призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з п.10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

31.05.2018 року на адресу суду відповідачем було надано відзив на позов, в якому зазначив, що заява позивача щодо обміну їй паспорту громадянина України у формі книжечки, подана у довільній формі, а тому не є підставою для видачі паспорта будь - якого зразка, у тому числу і у вигляді книжечки. У зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом з матеріалів справи встановлено, що 21.02.2019 року ОСОБА_1 звернулась з заявою до Шевченківського РВ у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якій зокрема просила видати їй паспорт громадянина України виключно у вигляді паспортної книжечки, форма якої не заборонена діючим законодавством України, замість зношеного паспорту ОСОБА_2 , виданого 04.06.1996 р. ЦВМ Дзержинського РВХМУ УМВС України в Харківській області (а.с.12).

На вказану заяву Шевченківським РВ у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області надано відповідь № 6311-554/6311.2-19 від 13.03.2019, де роз`яснено питання щодо порядку, способу оформлення та переліку документів, необхідних для оформлення і виготовлення паспорта громадянина України ( а.с.10-11).

Не погодившись із вказаною відповіддю, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Статтею 5 Закону України Про громадянство України визначено, що документом, який підтверджує громадянство України, є зокрема паспорт громадянина України.

Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення № 2503-ХІІ).

Згідно з положеннями п. 3 Положення № 2503-ХІІ бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус № 5492 документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Частиною ч.1 статті 13 Закону України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують її особу чи спеціальний статус (далі - Закон № 5492-VI) до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення, віднесено документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема, паспорт громадянина України.

Частинами 1, 2, 4, 5 ст. 14 Закону № 5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (ч. 1 ст. 21 Закону № 5492-VI).

Суд зазначає, що як положеннями Закону № 5492-VI, нормами постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України (далі - Постанова № 302), так і Положенням № 2503-ХІІ, передбачено чіткий порядок, суб`єктний склад та перелік документів для оформлення паспорта громадянина України.

Відповідно до пп.1 п.7 Постанови № 302, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються: особі, яка досягла 14-річного віку - на підставі заяви - анкети, поданої нею особисто.

Згідно з положеннями пункту 17 Положення № 2503-ХІІ для обміну паспорта громадянин подає:

- заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України;

- паспорт, що підлягає обміну;

- дві фотокартки розміром 35x45 мм;

Таким чином, даною нормою закріплено перелік необхідних для обміну паспорта документів.

Згідно з п. 26 Порядку № 302 після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта друкує її та надає заявнику для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей. Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування.

Після перевірки заявник власним підписом підтверджує правильність внесених до заяви - анкети відомостей про особу (п.27 Порядку № 302).

Відповідно до ч. 7 ст. 13 Закону України № 5492-VI, уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо:

1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа;

2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті);

3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа;

4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою довільної форми про обмін паспорта громадянина України.

Крім того, у додатку до поданої заяви взагалі відсутні будь-які передбачені чинним законодавством України додатки.

Отже, заява щодо оформлення паспорта громадянина України раніше встановленого зразка (1994 року) у формі книжечки, подана до відповідача у довільній формі, не є підставою для видачі паспорта будь-якого зразка, у тому числі і у вигляді книжечки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що на день звернення із заявою, у відповідача були відсутні правові підстави для обміну ОСОБА_1 паспорта громадянина України у вигляді книжечки.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.11.2018 по справі № 820/3327/16.

У відзиві відповідач зазначив, що вищевказана заява позивача зареєстрована останнім, як звернення.

За визначенням ст.3 Закону № 393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Згідно ст. 15 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Частиною 1 статті 20 Закону № 393/96-ВР передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Матеріалами справи підтверджено, що в порядку та строк, визначений Законом №393/96-ВР заявниці надано відповідь.

Надаючи відповіді на питання заявниці, відповідач посилався на чинні норми законодавства України, якими передбачена форма паспорта громадянина України, обов`язок громадянина отримати паспорт; підзаконний акт, який регулює порядок подання документів для оформлення паспорта громадянина України.

Сама по собі незгода позивача зі змістом відповіді не спростовує факту розгляду звернень позивача у встановленому законом порядку, та не може бути підставою для визнання протиправними дій відповідача та задоволення позовних вимог про видачу такого паспорту, навіть у разі наявності у позивача такого права, оскільки заявником не дотримано процедури звернення за обміном паспорта та не надано необхідних для цього документів.

Вказане виключає можливість визначення даної справи як типової, оскільки вона не відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17.

Так, у вказаній зразковій справі позивач, у зв`язку зі зміною прізвища під час укладання шлюбу, особисто звернулась до органів Державної міграційної служби із заявою про видачу паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, подавши відповідний пакет документів, однак, їй було відмовлено у видачі паспорту у зв`язку з відсутністю, на думку відповідачів, для цього законодавчих підстав.

Враховуючи вищенаведене, доводи позивача про визначення даної справи як типової, є помилковими.

При цьому, вирішуючи дану справу по суті, суд зазначає, що в наслідок відсутності належного звернення ОСОБА_1 до відповідача з заявою про обмін паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, доводи щодо наявності у неї права на отримання такого паспорта, не можуть впливати на вирішення справи по суті.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.2 ст.5 КАС України).

Виходячи з аналізу наведених норм, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.

Із правового аналізу вказаних норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Також, як вказав Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 року по справі №811/119/13-а, обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язків характер.

Разом з тим, оскільки ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про обмін паспорту громадянина України у довільній формі, необхідного пакету документів не надавала, відповідачем не приймалось рішення за результатами розгляду звернення, яке могло б бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства у розумінні ст.ст.1, 2, 5 КАС України.

Лист відповідача, з яким висловила незгоду позивач, не є рішенням суб`єктів владних повноважень у розумінні КАС України.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачем у зв`язку з викладеним вище не реалізовано наданих законом дискреційних повноважень щодо розгляду питання про обмін ОСОБА_1 паспорту громадянина України, в даному випадку відсутній предмет судового захисту та, відповідно, відсутні підстави для зобов`язання суб`єкта владних повноважень здійснити обмін паспорту громадянина України у вигляді книжечки.

Суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи, а тому не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.257,258,262, 246, 255,295 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Шевченківського районного відділу у місті Харкові про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 24.06.2019 року.

Суддя О.М. Тітов