Рішення № 82597392, 20.06.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 червня 2019 року м. Рівне №460/1174/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доВолодимирецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Володимирецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (далі – відповідач, Володимирецьке ОУПФУ Рівненської області) в якому просить суд:

визнати протиправною відмову від 09.04.2019 у призначенні позивачу пенсії за віком із зниженням пенсійного віку як потерпілій 3 категорії відповідно до вимог ст..55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи»;

зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до вимог ст..55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» починаючи з 03.04.2019 як потерпілій від Чорнобильської катастрофи 3 категорії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що має право на призначення віком із зниженням пенсійного віку відповідно до вимог ст..55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи». Позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Проте, відповідач відмовив позивачу в призначені пенсії, мотивуючи це тим, доданими до заяви документами не підтверджується постійне проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення. 03.04.2019 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, до якої долучила рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 19.02.2019 №556/2037/18, яким встановлено факт її проживання в с. Озеро АДРЕСА_1 Володимирецького району Рівненської області в період з 24.07.1990 по 12.12.1991. Разом з тим, відповідач повторно відмовив у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку на 4 роки. Оскільки, рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області встановлено факт проживання, однак не зобов`язано відповідача взяти до відома факт проживання і призначити пенсію. Наголосила, що нею подано всі необхідні документи для призначення вказаної пенсії. Зазначає, що така відмова є протиправною, та незаконною, що і стало підставою для звернення до суду. З огляду на наведене, позивач просить суд, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 21.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.

У встановлений судом строк відповідачем до суду подано відзив, у якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. Відзив обґрунтовано тим, що в розумінні ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали та додатково або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років. Оскільки поданими позивачем документами не підтверджено факт постійного проживання та факт його постійної роботи у вказаній зоні не менше 3 років станом на 01.01.1993, то підстави для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відсутні. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Рівненською облдержадміністрацією 24.05.1993.

Позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідач відмив позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки наданими документами не підтверджено факт постійного проживання та факт постійної роботи у зоні посиленого радіологічного контролю.

03.04.2019 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку та надала до основних документів ще рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 19.02.2019 по справі №556/2037/18, яким встановлено факт його проживання в с. Озеро Володимирецького району Рівненської області в період з 24.07.1990 по 12.12.1991.

Володимирецьке ОУПФУ Рівненської області листом від 09.04.2019 №1218/05-01 повторно відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Посилаючись на те, що рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області встановлено факт проживання, однак не зобов`язано пенсійний орган взяти до відома факт проживання і призначити пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Не погоджуючись з таким рішенням пенсійного органу, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як встановлено ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч.1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон України №1058-ІV від 09.03.2003) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Пунктом 13 Перехідних положень Закону України №1058-ІV від 09.03.2003 передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Тобто, вказаними нормами надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України №1058-ІV від 09.03.2003 або спеціальним Законом України №796-XII від 28.02.1991.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон України №796-XII від 28.02.1991 ).

Згідно із ст.55 Закону України №796-XII від 28.02.1991, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" , за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 ч.1 ст. 55 Закону України №796-XII від 28.02.1991 передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01. 1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17 та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду

Відповідно до приписів ст.65 Закону №796 документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Згідно з пп.5 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зі змінами внесеними згідно з Постановою правління Пенсійного фонду України №13-2 від № 11-1 від 23.05.2018, далі Порядок №22-1), документом, що засвідчує особливий статус особи, зокрема є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Отже, у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із застосуванням ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для підтвердження особливого статусу заявника додається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відмовив позивачу у призначені пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", посилаючись на відсутність підтверджуючих документів про факт її проживання на території, яка відноситься до зони гарантованого добровільного відселення протягом 3 років.

Водночас, наявними у матеріалах справи повністю спростовується таке твердження відповідача.

Судом встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Озеро Володимирецького району Рівненської області.

Довідкою виданою виконкомом Озерської сільською радою Володимирецького району Рівненської області від 07.05.2019 за №719 встановлено те, що дійсно з 1966 року по 30.09.1983, з 25.08.1987 по 23.07.1990 та з 24.03.2055 по даний час позивач постійно проживає в с. Озеро АДРЕСА_1 Володимирецького району, Рівненської області, територія якого відноситься до зони гарантованого добровільного відселення згідно Постанови Кабінету Міністрів України УРСР від 23.07.1991 №106..

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 19.02.2019 у справі №556/2037/18 встановлено факт проживання позивача в с. АДРЕСА_2 району Рівненської області в період з 24.07.1990 по 12.12.1991.

Отже, факт того, що позивач, постійно проживала в с.Озеро Володимирецького району Рівненської області, територія якого відноситься до зони гарантованого добровільного відселення підтверджується довідкою виконкому Озерської сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 07.05.2019 за №719, а також рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 19.02.2019 у справі №556/2037/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, суд вважає, документально підтвердженим період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення, необхідний для підтвердження права на додаткове зменшення пенсійного віку, передбаченого положеннями статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Також суд враховує, що відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM " № 44277/98). У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02). У пункті 52 рішення у справі "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Скордіно проти Італії" ("Scordino v. Italy" № 36813/97).

Частиною 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Отже, з метою належного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію у відповідності до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 03.04.2019.

У зв`язку з викладеним, позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Володимирецького об`єднаного управління Пенсійного фонду Рівненської області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Зобов`язати Володимирецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області (34300, вул. Соборна, 28, смт. Володимирець, Рівненська область, ЄДРПОУ 40377142) призначити з 03.04.2019 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, 3 категорії.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Володимирецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (34300, вул. Соборна, 28, смт. Володимирець, Рівненська область, ЄДРПОУ 40377142) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Махаринець Д.Є.