Ухвала суду № 82597255, 18.06.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

18 червня 2019 рокум. ПолтаваСправа № 440/1589/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Гнітько О.О.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Винника А.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі №440/1589/19 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лохвицької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

03 травня 2019 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лохвицької міської ради, з урахуванням уточненої позовної заяви, про: визнання незаконним та скасування рішення Лохвицької міської ради від 18.04.2019 №25 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Лохвицької міської ради"; визнання протиправною бездіяльності Лохвицької міської ради щодо не розгляду заяви ОСОБА_2 від 18.02.2019 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки НОМЕР_1 у власність площею 2,0000 га земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Лохвицької міської ради Полтавської області за межами населеного пункту; зобов`язання Лохвицької міської ради погодити затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку НОМЕР_1 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території адміністративного підпорядкування Лохвицької міської ради Лохвицького району Полтавської області.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/1589/19, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 14:00 год. 18 червня 2019 року, клопотання позивача про витребування доказів задоволено, витребувано докази.

18 червня 2019 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, в обґрунтування якого зазначено, що даний спір не носить публічно-правового характеру і не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, а вимоги позивача мають розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Представник відповідача у підготовчому засіданні підтримав клопотання про закриття провадження у справі та просив його задовольнити.

Представник позивача у підготовчому засіданні заперечував проти клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що позов у даній справі виник з публічно-правових відносин.

Вирішуючи клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі №440/1589/19, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вжитий у Кодексі адміністративного судочинства України термін "суб`єкт владних повноважень" означає: орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначаючи юрисдикцію спору, суди мають з`ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов`язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.10.2018 у справі №911/488/18 зазначила, що у випадку, якщо суб`єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних відносинах не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції та, відповідно, не повинен вирішуватися адміністративним судом.

За змістом статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Таким чином, наслідком затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вибуття відповідної земельної ділянки з державної чи комунальної власності та набуття фізичною особою права приватної власності на таку земельну ділянку.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 31.12.2015 №4093/0/75-15-СГ гр. ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Васильківської сільської ради Лохвицького району за межами населених пунктів /а.с. 17/.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.09.2018 №6575-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" передано Лохвицькій міській об`єднаній територіальній громаді в особі Лохвицькї міської ради у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 967,0434 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Лохвицького району Лохвицької міської ради, згідно акту приймання-передачі /а.с. 133/.

Рішенням Лохвицької міської ради №6 від 25.10.2018 прийнято у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 967,0434 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Лохвицького району Лохвицької міської ради, згідно акта приймання-передачі. Вирішено зареєструвати за територіальною громадою Лохвицької міської ради право комунальної власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 967,0434 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Лохвицького району Лохвицької міської ради, згідно акта приймання-передачі /а.с. 143/.

ОСОБА_2 звернулася до Лохвицького міського голови із заявою, у якій просила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 із земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої в адміністративних межах Васильківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області за межами населених пунктів площею 2,00 га ріллі кадастровий номер НОМЕР_7 та передати у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,00 га (угіддя - рілля) для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Васильківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_1 /а.с. 167/.

Листом Лохвицької міської ради від 15.03.19 вих. №03-02/296 позивача повідомлено, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташована за межами населених пунктів на території Лохвицької міської ради визначена як така що підлягає поділу та об`єднанню відповідно до рішення 19 сесії 7 скликання Лохвицької міської ради "Про надання міському голові дозволу на укладення угоди про надання послуг розробки технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки" від 14.03.2019 №17. Відтак, питання "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,000 га" не може бути винесено на розгляд чергового засідання сесії Лохвицької міської ради /а.с. 18/.

Рішенням Лохвицької міської ради №25 від 18.04.2019 затверджено технічну документацію із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної власності Лохвицької міської ради для ведення особистого селянського господарства: к.н. НОМЕР_3 площею 2,0000 га; к.н. НОМЕР_4 площею 2,0000 га; к.н. НОМЕР_1 площею 2,0000 га; к.н. НОМЕР_5 площею 2,0000 га; в одну земельну ділянку, загальною площею 7,4154 га, кадастровий номер НОМЕР_6 (пункт 1) та вирішено зареєструвати за територіальною громадою Лохвицької міської ради право комунальної власності на вказану земельну ділянку (пункт 2) /а.с. 144/.

Рішенням Лохвицької міської ради №26 від 18.04.2019 "Про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів" визначено земельні ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташовані за межами населених пунктів на території Лохвицької міської ради Лохвицького району Полтавської області (перелік згідно додатку), право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні) /а.с. 145-146/. До переліку, який є додатком до цього рішення, серед іншого, включено земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_6 площею 7,4154 га для ведення особистого селянського господарства /а.с. 146/.

24.04.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право комунальної власності за територіальною громадою у особі Лохвицької міської ради (код ЄДРПОУ 21048525) на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_6 площею 7,4154 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства на підставі (підстава виникнення права власності): рішення органу місцевого самоврядування Лохвицької міської ради "Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Лохвицької міської ради" № 25 від 18.04.2019, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності /а.с. 141/.

Частинами 9, 10 статті 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 2,0000 га, яку бажає отримати у власність позивач, була об`єднана з іншими земельними ділянками в одну земельну ділянку, загальною площею 7,4154 га, кадастровий номер НОМЕР_2 1351, право комунальної власності на яку зареєстровано за територіальною громадою у особі Лохвицької міської ради (код ЄДРПОУ 21048525) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.04.2019. Земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_6 площею 7,4154 га є об`єктом цивільних прав, а рішення Лохвицької міської ради №25 від 18.04.2019, яке позивач оскаржує у даній справі є підставою виникнення права власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_6 площею 7,4154 га, право комунальної власності на яку зареєстровано 24.04.2019 за територіальною громадою у особі Лохвицької міської ради (код ЄДРПОУ 21048525) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно /а.с. 141/.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до частини 1 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

За приписами частини восьмої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

При цьому, як визначено статтею 5 Земельного кодексу України, земельне законодавство базується, зокрема, на принципі забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач, набувши право власності на земельну ділянку у зв`язку з її прийняттям до земель колективної власності, у спірних відносинах не є суб`єктом владних повноважень у розумінні, вжитому у Кодексі адміністративного судочинства України, адже не здійснює публічно-владних управлінських функцій (у т.ч., контрольних функцій у сфері управління) відносно позивача.

Вирішення даного спору у порядку адміністративного судочинства неможливе, оскільки у адміністративного суду відсутні повноваження на припинення права власності територіальної громади в особі Лохвицької міської ради на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_6 площею 7,4154 га, право комунальної власності на яку було зареєстровано 24.04.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі оскаржуваного у даній справі рішення Лохвицької міської ради №25 від 18.04.2019, та зважаючи на те, що земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_6 площею 7,4154 га наразі є об`єктом цивільних прав.

За правилами частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2018 року (справа № 761/33504/14-а), від 18 квітня 2018 року (справа №802/950/17-а), від 14 листопада 2018 року (справа № 826/240/16), постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 22 січня 2019 року (справа №750/9930/14).

Беручи до уваги наведене, враховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, суд дійшов висновку, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Пунктом 2 частини 2 статті 183 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі №440/1589/19 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лохвицької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 183, 238, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі №440/1589/19 задовольнити.

Закрити провадження у справі №440/1589/19 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лохвицької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повний текст ухвали складено 24 червня 2019 року.

Суддя С.С. Сич