Рішення № 82596951, 24.06.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2019 року м. Кропивницький Справа №340/1245/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Момонт Г.М., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про:

- визнання протиправним та скасування рішення про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 від 28.12.2018 р.;

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не поновлення ОСОБА_1 пенсії;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести поновлення та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 з 07.10.2009 року з її одночасним перерахунком, відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення йому пенсії, засвідченою нотаріально в державі Ізраїль та легалізовано апостилем, однак відповідач відмовив ОСОБА_1 в поновленні пенсії, з огляду на відсутність міжнародної пенсійної угоди між Україною та Ізраїлем, а також зазначив, що пенсійна справа не була передана до ГУ ПФУ в Кіровоградській області, а її відсутність унеможливлює поновлення пенсії. Представник позивача наголошує на тому, що поновлення пенсії позивачу повинно бути здійснено з одночасним перерахунком поновлюваної пенсії, на підставі документів, що вже є в пенсійній справі та нової довідки про розмір грошового забезпечення, яка виготовляється на вимогу відповідача. Також представник позивача вказує на те, що пенсія має бути поновлена з 07.10.2009 р., тобто з дати прийняття рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Представник позивача вказує, що аргументи наведені відповідачем при відмові у поновленні пенсії ОСОБА_1 є необґрунтованими та незаконними.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву відповідно до якого позовні вимоги не визнаються у повному обсязі. Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 отримував пенсію за вислугою років на підставі положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка виплачувалася Кіровоградським обласним військовим комісаріатом, при цьому пенсійна справа ОСОБА_1 до органу пенсійного фонду не передавалася, а тому позивач на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не перебував. Окрім того, відповідач вказує, що до позовної заяви додана копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон в якому зазначено термін дії цього паспорта до січня 2007 року, а тому позивачем не додано документ, який підтверджує громадянство України. Відповідач наголошує на тому, що до позовної заяви додано копію заяви про призначення/перерахунок пенсії позивача від 11.10.2018 р. відповідно до якої не додано жодного документу, які б підтверджували громадянство України та доказ направлення даної заяви до органу пенсійного фонду, так як дана заява до Головного управління не надходила, а тому без заяви та правових підстав Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не могло поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 р. Відповідач вважає, що не має підстав для визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови у поновленні виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 , так як таке рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області не виносилося.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.05.2019 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.1-2).

07.06.2019 р. проведено перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті (а.с.188).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 р. витребувано у Кіровоградського обласного військового комісаріату письмову інформацію стосовно того, чи передавалася пенсійна справа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до органу Пенсійного фонду України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 р. №1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» та завірену копію пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с.191).

На виконання вимог ухвали суду Кіровоградським обласним військовим комісаріатом надано завірену копію пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с.202-222).

У відзиві на позовну заяву відповідач зауважує, що адміністративний позов подано з пропуском встановленого законом строку, а підстави для його поновлення відсутні, так як позивачем не надано доказів поважності пропуску звернення до суду, що узгоджується з постановою Верховного Суду від 31.01.2019 р. по справі №520/9721/16-а (провадження №К/9901/14758/18 та №К/9901/15761/18).

До позовної заяви представником позивача додано клопотання про поновлення стоку звернення до суду, яке просить розглянути у випадку встановлення судом, що право на поновлення пенсії порушено не в момент винесення рішення про відмову у поновленні пенсії, а в момент винесення рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. (а.с.5, 165-174). Клопотання мотивоване тим, що органи Пенсійного фонду України систематично розповсюджують неправдиву інформацію, що громадяни України, які виїхали за її межі не мають права на поновлення пенсії, а тому позивач який постійно проживає в Ізраїлі, є особою похилого віку, не маючи юридичних знань та не знаючи особливостей пенсійного законодавства, був впевнений, що не має права на поновлення пенсії. У клопотанні вказано, що позивач про порушення своїх прав дізнався 11.10.2018 р. на прийомі у адвоката.

Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки позивачем оскаржується відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області в поновленні пенсії ОСОБА_1 та, з огляду на таку відмову, заявлена вимога про зобов`язання відповідача провести поновлення та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 з 07.10.2009 року з її одночасним перерахунком, відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів, яка за своєю правовою природою є похідною позовною вимогою в розумінні п.23 ч.1 ст.4 КАС України, тому строк звернення до суду має обчислюватися з дати коли позивач дізнався про порушення свого права внаслідок відмови йому в перерахунку пенсії, тобто з 28.12.2018 р. При цьому, у випадку встановлення права особи на перерахунок пенсії, строк з якого таке право виникає підлягає визначенню за результатами дослідження матеріалів справи.

Стосовно посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 31.01.2019 р. по справі №520/9721/16-а (провадження №К/9901/14758/18 та №К/9901/15761/18) суд враховує, що у справі №520/9721/16-а позовні вимоги стосувалися лише зобов`язання поновити виплату пенсії з 7 жовтня 2009 року. Тобто у справі №520/9721/16-а позовна вимога про зобов`язання вчинити певні дії є основною, а не похідною, як у даній справі. З огляду на відмінні обставини у справах позиція Верховного Суду наведена у постанові від 31.01.2019 р. по справі №520/9721/16-а (провадження №К/9901/14758/18 та №К/9901/15761/18) не може бути врахована для цілей застосування наслідків пропуску строку звернення до суду.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що позивачем не пропушено строк звернення до суду встановлений ч.2 ст.122 КАС України.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з 28.12.1983 року призначена пенсія Міністерства оборони за вислугу років (а.с.203).

З 01.05.2000 р. Кіровоградським обласним військовим комісаріатом припинено виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі заяви ОСОБА_1 від 25.08.1999 р. в зв`язку з виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю (а.с.216, 222).

19.12.2018 р. представником ОСОБА_1 за довіреністю (а.с.115-119) направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області заяву про поновлення пенсії ОСОБА_1 (а.с.104-106). До заяви додано нотаріально засвідчені копії довіреності, посвідчення особи, картки платника податків, трудової книжки, завірені копії виписки з особової справи А НОМЕР_1 , посвідчення учасника війни, пенсійного посвідчення, а також оригінали архівних довідок №5/П-31497 від 19.07.2018 р., №8/П-31496 від 18.07.2018 р., №3/П-31498 від 18.07.2018 р. та апостильовану особисту заяву ОСОБА_1 про поновлення пенсії від 11.10.2018 р. (а.с.41-43, 47-62, 107). Окрім того, до особистої заяви ОСОБА_1 про поновлення пенсії додано заяву від 11.10.2018 р. про витребування пенсійної справи та актуальної довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії (а.с.44).

Листом від 28.12.2018 р. №24257/03-19 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, за результатами звернення щодо поновлення виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 , повернуто документи без виконання та повідомлено, що не має угоди між Україною та Ізраїлем, яка б регулювала питання пенсійного (соціального) забезпечення громадян обох держав. Також Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області вказало, що рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. №25-рп/2009 запропоновано Верховній Раді України привести у відповідність до Конституції України положення інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, що постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, однак на даний час відповідного рішення Верховною Радою України з цього питання не прийнято, а тому підстав для поновлення виплати пенсії громадянину ОСОБА_1 немає. Окрім того, в листі зазначено, що архівна пенсійна справа до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області Кіровоградським обласним військовим комісаріатом не передавалася (а.с.108-110).

Представником позивача зазначений лист оскаржується як рішення про відмову в поновленні пенсії ОСОБА_1 .

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не виносилося рішення про відмову у поновленні виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 , а листом від 28.12.2018 р. №24257/03-19 надано роз`яснення чинного законодавства та відсутність правових підстав для поновлення пенсії в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Суд враховує, що заява позивача від 11.10.2018 р., яка надіслана Головному управлінню Пенсійного фонду України в Кіровоградській області його представником, складена за формою встановленою Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1 (далі за текстом – Порядок №22-1), а тому така заява підлягає розгляду відповідно до зазначеного Порядку.

Окрім того, в листі від 28.12.2018 р. №24257/03-19 відсутнє посилання на Закон України «Про звернення громадян», а тому твердження, що заява позивача розглянута в порядку Закону України «Про звернення громадян» є безпідставним.

Зважаючи на суть звернення позивача та з огляду на зміст листа Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 28.12.2018 р. №24257/03-19, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою такий лист не є рішенням про відмову в поновленні виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 та підлягає оцінці як дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови у поновленні виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно зі ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 12 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.

Частинами 1, 2 статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що пенсії звільненим зі служби особам, зазначеним у статті 1 2 цього Закону, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, не призначаються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пенсії, призначені зазначеним особам в Україні до виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачуються в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. №1788-XII пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

З огляду на ст.51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Міжнародні договори між Україною та Ізраїлем з питань пенсійного (соціального) забезпечення не укладалися.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. №25-рп/2009 у справ за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (справа №1-32/2009) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У п.3.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. №25-рп/2009 зазначено, що оспорюваними нормами Закону конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Отже, з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. №25-рп/2009 щодо неконституційності положень п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, припиненої на підставі зазначених положень.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 18.07.2018 р. у справі №263/3644/17 (провадження №К/9901/23479/18).

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що громадяни України, які після нарахування їм пенсій змінили місце постійного проживання і мешкають в Ізраїлі, мають право на одержання пенсії в Україні.

Окрім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність архівної пенсійної справи як на одну із підстав відмови в поновленні пенсії ОСОБА_1 ..

Механізм передачі органам Пенсійного фонду України від Міноборони, МВС, МНС, СБУ, Державної податкової адміністрації, Державного департаменту з питань виконання покарань та інших органів, що здійснюють призначення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», функцій з призначення і виплати пенсій визначено Порядком передачі органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 р. №1522 (далі за текстом – Порядок №1522).

Відповідно до абз.3 п.п.«ґ» п.п.1 п.2 Порядку №1522 органи, що здійснюють призначення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передають за формою, що затверджується Пенсійним фондом України архівні пенсійні справи, закриті протягом трьох останніх років.

Зважаючи на те, що станом на 01.01.2007 р., тобто на час передачі архівних справ до органів Пенсійного фонду України архівна справа ОСОБА_1 була закрита більше ніж останні три роки, то така справа Кіровоградським обласним військовим комісаріатом до відповідного органу Пенсійного фонду України не передавалася (а.с.202).

Представником ОСОБА_1 направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області заяву позивача від 11.10.2018 р. про витребування пенсійної справи (а.с.44).

Окрім того, представником позивача 29.11.2018 р. направлено до Кіровоградського обласного військового комісаріату заяву про передання пенсійної справи ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з метою поновлення ОСОБА_1 виплати пенсії за вислугу років (а.с.112-126).

Однак станом на час розгляду даної справи Кіровоградським обласним військовим комісаріатом архівна справа ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не була передана (а.с.202).

Частиною 4 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідно до п.п.2 п.6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 р. №28-2 Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб-підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області наділене повноваженнями витребувати у Кіровоградського обласного військового комісаріату архівну справу ОСОБА_1 .

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області щодо відмови у поновленні виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 з підстав викладених в листі від 28.12.2018 р. №24257/03-19, є необґрунтованими та не пропорційними, а тому підлягають визнанню протиправними.

Також у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що до нього не надходила особиста заява ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії з додатками. Однак, суд враховує, що в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 28.12.2018 р. №24257/03-19 відсутнє посилання на цю обставину, як на підставу для відмови у поновленні виплати пенсії, натомість представником позивача надано докази надіслання такої заяви відповідачу засобами поштового зв`язку (а.с.107).

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не поновлення ОСОБА_1 пенсії суд зазначає наступне.

Згідно з п.4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Тобто питання про поновлення пенсії вирішується за зверненням особи, при цьому законодавством не встановлено обов`язку органів Пенсійного фонду України щодо автоматичного поновлення пенсії з 07.10.2009 р. громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Окрім того, встановлення судом протиправності дій відповідача щодо відмови у поновленні виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 зумовлює відсутність бездіяльності щодо не поновлення ОСОБА_1 пенсії, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Вирішуючи позовну вимогу про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести поновлення та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 з 07.10.2009 року з її одночасним перерахунком, відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів суд враховує приписи ч.4 ст.245 КАС України.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто однією з умов за яких суд повноважний зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача є встановлення факту виконання всіх умов визначених законом для прийняття такого рішення.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. №1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п.1.5 Порядку №22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Пунктом 2.8 Порядку №22-1 встановлено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

При цьому відповідно до п.2.9 Порядку №22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання.

Відповідно до п.2.22 Порядку №22-1 2.22. за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Як встановлено судом, до заяви позивача про поновлення виплати пенсії додано нотаріально засвідчену копію посвідки особи, виданої Ізраїлем, яка засвідчує особу ОСОБА_1 , його вік та місце проживання (а.с.49-51).

Натомість до позовної заяви представником позивача додано копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 виданого Чернову Володимиру, в якому міститься відмітка про продовження терміну дії паспорта до 10.01.2017 р., наступні відмітки про продовження дії паспорта відсутні.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів, які б засвідчували факт перебування позивача в громадянстві України на час звернення до відповідача та на час розгляду справи, а тому відсутні підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України прийняти рішення про поновлення виплати раніше призначеної пенсії.

Зважаючи на викладене позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести поновлення та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 з 07.10.2009 року з її одночасним перерахунком, відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів, задоволенню не підлягає.

Водночас, враховуючи висновок суду про безпідставність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області в поновленні пенсії ОСОБА_3 , викладеної в листі від 28.12.2018 р. №24257/03-19, з метою захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 жовтня 2018 року про поновлення виплати раніше призначеної пенсії з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Згідно з ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладене суд стягує на користь позивача документально підтверджені судові витрати (судовий збір) пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 768,40 грн. (а.с.3) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови у поновленні виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 , викладеної в листі від 28.12.2018 р. №24257/03-19.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 жовтня 2018 року про поновлення виплати раніше призначеної пенсії з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) понесені ним судові витрати (судовий збір) у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7 а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного рішення суду – 24 червня 2019 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. Момонт