Рішення № 82596943, 12.06.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1311/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання – Крутько О.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Чайки М.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

10 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання дій протиправними щодо повернення заяви від 29.01.2019 з додатками про виплату одноразової грошової допомоги згідно листа від 27.02.2019 № 1147/Я/16-31-04-44 та зобов`язання повторно прийняти документи та надіслати у 15-денний строк до Державної фіскальної служби України висновок щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності у відповідності до статті 23 Закону України "Про міліцію" та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції у 200-кратному розмірі прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до Закону України "Про міліцію" він має право на отримання одноразової грошової допомоги як інвалід ІІ групи у зв`язку із захворюванням, яке пов`язане з проходженням служби. Вказував, що звернувся до ГУ ДФС в Полтавській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, однак отримав відповідь про те, що підстав для виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням групи інвалідності та втратою працездатності колишнім працівникам податкової міліції відносно позивача немає. На думку ГУ ДФС у Полтавській області Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, не поширюється на працівників податкової міліції.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що оскільки позивач звільнений з органів податкової міліції, а підставою встановлення позивачу ІІ групи інвалідності стало захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах податкової міліції, то виплата йому одноразової грошової допомоги повинна здійснюватись відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 707 "Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції". На думку відповідача, постанова Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" та Закон України "Про Національну поліцію" не поширюється на працівників податкової міліції /а.с. 23-25/.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив службу в органах податкової міліції у складі ГУ ДФС у Полтавській області та наказом ДФС України від 22.10.2018 № 2028-о звільнений з органів податкової міліції Головного управління ДФС (через хворобу) /а.с. 9/.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0021095 від 12.12.2018, з 06.12.2018 позивачу встановлена ІІ група інвалідності (інвалідність пов`язана з виконанням службових обов`язків) /а.с.10/.

Згідно довідки Полтавської обласної МСЕК серії АГ №0023137 від 12.12.2018 позивачу встановлено 70% ступінь втрати професійної працездатності /а.с. 12/.

Позивач звернувся до ГУ ДФС у Полтавській області із заявою від 29.01.2019 (вх. № 617/ДЗН від 30.01.2019) про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІ групи інвалідності, яка настала у період проходження служби в органах податкової міліції /а.с. 11/.

Листом № 1147/Я/16-31-04-44 від 27.02.2019 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для направлення до ДФС України наданих до заяви документів. На думку ГУ ДФС у Полтавській області, Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015, не поширюється на працівників податкової міліції На сьогодні проведення розрахунку та виплати одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції не врегульовано /а.с. 14-15/.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 356.1 статті 356 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей.

На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України “Про міліцію” від 20.12.1990 № 565-XII та Законом України від 24.03.1998 №203/98-ВР “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист”.

Частиною 6 статті 23 Закону України “Про міліцію” (в редакції Закону від 13.02.2015 №208-VIII) встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

07.11.2015 втратив чинність Закон України “Про міліцію” від 20.12.1990 №565-ХІІ та набрав чинності Закон України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 №580-VIІI.

Пунктом 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень нового Закону передбачено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України “Про міліцію”, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України “Про Національну поліцію”.

На виконання статті 23 Закону України “Про міліцію” постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що особам, які до набрання чинності (12.03.2015) Законом України від 13.02.2015 №208-VIII “Про внесення змін до статті 23 Закону України “Про міліцію” щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції” мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707.

Відповідно до абзацу 3 пункту 15 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про Національну поліцію” право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України “Про міліцію”, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України “Про Національну поліцію”.

В свою чергу постанова Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 прийнята відповідно до статті 23 Закону України “Про міліцію”. Згідно пункту 2 цієї постанови встановлено, що особам, які до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до статті 23 Закону України “Про міліцію” щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції” від 13.02.2015р. №208-VIII мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707.

Суд виходив з того, що призначення одноразової грошової допомоги позивачу в розмірі відповідно до Порядку №707 було б можливим лише за умови набуття права на отримання такої допомоги до 12.03.2015, а тому оскільки позивач набув таке право після 12.03.2015 та у період чинності статті 23 Закону України “Про міліцію” (в редакції Закону від 13.02.2015р. №208-VIII, який набув чинності 12.03.2015), то розмір допомоги має бути визначений саме у відповідності із вказаним законом та в порядку, передбаченому постановою Кабінету міністрів України №850.

Доводи наведені у відзиві на позов є безпідставними, оскільки у період з 12.03.2015 (дата набрання чинності Закону №208-VIII) до 31.10.2015 (дата набрання чинності Порядку № 850) механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України “Про міліцію” № 565-ХІІ визначав Порядок № 707.

ІІ групу інвалідності позивачу встановлено у грудні 2018 року, тобто після набрання чинності Законом №208-VIII, а про призначення одноразової грошової допомоги він звернувся 30.01.2019, тобто після набрання чинності Порядку № 850, а тому суд виходить з того, що розмір одноразової грошової допомоги позивачу повинен розраховуватися у відповідності зі статтею 23 Закону № 565-XII (в редакції, чинній з 12.03.2015) та відповідно до Порядку № 850.

Отже, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, визначеному статтею 23 Закону України “Про міліцію”, та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

Додатково суд звертає увагу, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Враховуючи вищевказане та те, що діючим законодавством встановлена процедура прийняття рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади чи місцевого самоврядування та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цих органів, а отже, суд не може підміняти цю процедуру та орган, до компетенції якого віднесено прийняття відповідних рішень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання протиправними дії Головного управління ДФС у Полтавській області щодо повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.01.2019 про проведення виплати одноразової грошової допомоги та зобов`язання Головного управління ДФС у Полтавській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.01.2019 про проведення виплати одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію", Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

За викладених обставин позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Полтавській області щодо повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.01.2019 про проведення виплати одноразової грошової допомоги.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Полтавській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.01.2019 про проведення виплати одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію", Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

В іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24 червня 2019 року.

Суддя А.Б. Головко