Рішення № 82596894, 24.06.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2393/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Закуріної А.М.,

за участю

від позивача: не з`явився

від відповідача: Самокиш І.В.- за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

До суду 23 квітня 2018 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83), в якій позивач просив визнати протиправною бездіяльність щодо прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 гектара у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївсього району Одеської області викладеної у листі від 11.01.2019 року №М-17026/0-301/0/37-19 та зобов`язати надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно поданого клопотання від 07 грудня 2018 року.

Позовна заява обґрунтована тим, що викладена у листі №М-17026/0-301/0/37-19 від 11.01.2019 року відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення орієнтовною площею 2 гектара у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївсього району Одеської області, не містить вмотивованих підстав відмови у наданні дозволу.

Так, позивач зазначив, що ним було дотримано всі вимоги, передбачені частиною 6 статті 118 ЗК України щодо порядку звернення з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а також надано необхідні матеріали та документи, які повинні бути додані до нього. Проте, відповідач не прийняв рішення, яке повинно відповідати вимогам ч. 7 ст. 118 ЗК України, а надіслав позивачу лист «Про надання відповіді» без прийняття будь-якого рішення.

Також позивач зазначив, що ним було замовлено довідку 6-зем щодо вказаної земельної ділянки та згідно з отриманої довідки, ця земельна ділянка відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, які не надані у власність або користування.

Крім того, позивач посилається на те, що за правилами п. 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, Головне управління в межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Проте, за результатами розгляду клопотання позивача, в порушення цього пункту Положення та ст. 118 ЗК України, відповідачем було направлено лише лист, без прийняття будь-якого рішення.

Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача є підставою для визнання протиправною та неправомірною його бездіяльність, тобто невчинення ним дій за наявності нормативно визначеного обов`язку їх вчинити, яке може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Ухвалою суду від 24 квітня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У встановлений судом строк, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вхід. №17571/19 від 16.05.2019 року) (а.с. 20-27), в якому відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову повністю, зазначивши, що на адресу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області 13.12.2018р. надійшло клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,00га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївсього району Одеської області, за наслідками розгляду якого, з дотриманням вимог ст. 118 ЗК України, позивачу надано відповідь від 11.01.2019 року вих. №М-17026/0-301/0/37-19, в якій зазначено, що на сьогодні проходить процес наповнення Державного земельного кадастру відомостями про земельні ділянки, виправлення помилок у Державному земельному кадастрі, що призводить до ситуації, коли на публічній кадастровій карті відомості про земельні ділянки відсутні і громадяни сприймають таку інформацію, що відповідні земельні ділянки перебувають у запасі, при перевірці архівних матеріалів встановлюється, що земельні ділянки перебувають у власності або користуванні, а відомості про них не внесені до державного земельного кадастру.

Також, у цьому листі зазначено, що з метою раціонального використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, дотримання вимог законодавства, прозорості діяльності системи управління земельними ресурсами, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області забезпечуватиме підбір земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які можуть бути передані у власність громадян у межах норм безоплатної приватизації та перелік таких земельних ділянок висвітлено на сайті Головного управління, в розділі перелік земельних ділянок для безоплатної передачі у власність, який постійно оновлюється, однак, ані про земельну ділянку, яку бажає отримати у власність позивач не внесені до державного земельного кадастру, відтак неможливо встановити належність цієї земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка передана у власність або користування, відсутність встановлених щодо неї обмежень та інших факторів, які можуть призвести до порушення вимог земельного законодавства.

Таким чином, цим листом відповідачем запропоновано позивачу визначитись із іншим місцем розташування земельної ділянки, обравши відповідну земельну ділянку у переліку, висвітленому на сайті Головного управління та подати клопотання відповідно до вимог частини 6 статті 118 Земельного кодексу України.

Окрім того, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування оренду, укладання чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі.

Позивач на відкрите судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце призначення судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення про вручення судової повістки. В прохальній частині позову позивач просив розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача на відкритому судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення представника відповідача, судом у справі встановлені такі факти та обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 (а.с.9).

Позивач проживає у с. Ананьїв, що підтверджено довідкою, виданою сільською головою (а.с. 13).

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із клопотанням від 07.12.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,00га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївсього району Одеської області (а.с.30).

До клопотання додано: копію паспорту та ІК позивача; відомості із документації із землеустрою №28/61-18 від 20.11.2018 року щодо бажаного місяця розташування земельної ділянки; копія викопіювання з Публічної кадастрової карти – щодо бажаного місця розташування земельної ділянки (у випадку виникнення питань щодо якості виготовлення відомостей із документації із землеустрою); копія довідки сільської ради №577 від 04.06.2018 року; копія довідки 6 зем (а.с.31-34).

Суд встановив, що за результатами розгляду цього клопотання, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області листом вих. №М-17026/0 -301/0/37-19 від 11.01.2019 року «Про надання відповіді» повідомило позивача, що дані про земельну ділянку, яку бажає отримати у власність позивач не внесені до державного земельного кадастру, а відтак, неможливо встановити належність цієї земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка передана у власність або користування, відсутність встановлених щодо неї обмежень та інших факторів, які можуть призвести до порушення вимог земельного законодавства.

Таким чином, запропоновано заявнику визначитись із іншим місцем розташування земельної ділянки, обравши відповідну земельну ділянку переліку, висвітленому на сайті Головного управління та подати клопотання відповідно до вимог частини 6 статті 118 Земельного кодексу України (а.с.28).

Вважаючи зазначену відмову протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.

Проаналізувавши положення чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, надані пояснення у судовому засіданні представником відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Земельним кодексом України.

Частиною 2 статті 2 КАС України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення сільського господарства листом від 11.01.2019 року №М-17026/0-301/0/37-19, відповідно до приписів ст. 2 КАС України, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до п. а) ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

В розумінні вимог статей 81, 116 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно з ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст.118 Земельного кодексу України.

Частиною 6 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Дослідивши клопотання позивача та додані до нього документи, суд доходить висновку, що позивачем були дотримані вимоги ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Положеннями ст.122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради розпоряджуються земельними ділянками комунальної власності у межах відповідних населених пунктів, а органи виконавчої влади - у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів із земель державної власності, шляхом надання останніх у власність фізичних чи юридичних осіб за результатами розгляду клопотання останніх на предмет їхньої відповідності положенням частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Таким чином, Земельним кодексом України визначені чіткі та вичерпані підстави відмови у наданні дозволу, а саме: підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом досліджена відповідь Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, викладена у листі вих. №М-17026/0-301/0/37-19 від 11.01.2019 року «Про надання відповіді», яким повідомлено позивача, що на сьогодні проходить процес наповнення Державного земельного кадастру відомостями про земельні ділянки, виправлення помилок у Державному земельному кадастрі, що призводить до ситуації, коли на публічній кадастровій карті відомості про земельні ділянки відсутні і громадяни сприймають таку інформацію, що відповідні земельні ділянки перебувають у запасі, при перевірці архівних матеріалів встановлюється, що земельні ділянки перебувають у власності або користуванні, а відомості про них не внесені до державного земельного кадастру. З метою раціонального використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, дотримання вимог законодавства, прозорості діяльності системи управління земельними ресурсами, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області забезпечуватиме підбір земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які можуть бути передані у власність громадян у межах норм безоплатної приватизації та перелік таких земельних ділянок висвітлено на сайті Головного управління, в розділі перелік земельних ділянок для безоплатної передачі у власність, який постійно оновлюється, однак, ані про земельну ділянку, яку бажає отримати у власність позивач не внесені до державного земельного кадастру, відтак неможливо встановити належність цієї земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка передана у власність або користування, відсутність встановлених щодо неї обмежень та інших факторів, які можуть призвести до порушення вимог земельного законодавства, та запропоновано заявнику визначитись із іншим місцем розташування земельної ділянки, обравши відповідну земельну ділянку у переліку, висвітленому на сайті Головного управління та подати клопотання відповідно до вимог частини 6 статті 118 Земельного кодексу України (а.с.28).

За результатами проведеного дослідження, суд дійшов висновку, що Головне управління Держгеокадастру в Одеській області у своєму листі вих. №М-17026/0-301/0/37-19 від 11.01.2019 року «Про надання відповіді» безпідставно відмовило з наведених підстав у наданні дозволу та запропоновало повторно подати клопотання, оскільки такі підстави, які наведені у цьому листі не передбачені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Частиною 2. ст. 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про протиправність винесення відповідачем листа вих. №М-17026/0-301/0/37-19 від 11.01.2019 року «Про надання відповіді», для ефективного захисту прав позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати лист (відмову) Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №М-17026/0-301/0/37-19 від 11 січня 2019 року «Про надання відповіді».

Також дослідивши цей лист, клопотання позивача з доданими до нього документами, суд дійшов висновку, що відповідач не розглянув по суті клопотання ОСОБА_1 від 07.12.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївсього району Одеської області, не зважаючи на те, що це клопотання подано з дотриманням вимог ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України.

Так, відповідачем не враховані, не вивчені та не перевірені всі документи, які були подані позивачем разом з клопотанням, а саме: відомості із документації із землеустрою №28/61-18 від 20.11.2018 року щодо бажаного місяця розташування земельної ділянки; копія викопіювання з Публічної кадастрової карти – щодо бажаного місця розташування земельної ділянки (у випадку виникнення питань щодо якості виготовлення відомостей із документації із землеустрою); копія довідки сільської ради №577 від 04.06.2018 року; копія довідки 6 зем, з яких можливо визначити земельну ділянку, яку бажає позивач отримати безоплатно у власність та те, що довідкою 6-зем підтверджено, що земельна ділянка за наведеною адресою відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Крім того, суд погоджується з доводом позивача щодо порушення відповідачем п. 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, з огляду на таке.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521.

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

Пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Таке застосування норм матеріального права викладене у постанові Верховного Суду від 04 лютого 2019 року у справі № 823/1121/16.

Між тим, матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до відповідача із клопотанням, оформленим в порядку ст. 118 ЗК України, однак, в порушення приписів Земельного кодексу України та свого Положення, відповідач підготовив та направив позивачу лист – відповідь, що свідчить про не розгляд клопотання позивача по суті та не прийняття уповноваженим органом жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Оскільки Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області не було розглянуто по суті клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, тобто не вирішено по суті поставлених у клопотанні питань, а надана відповідь не містить належного обґрунтування щодо відмови у наданні дозволу та необхідності позивачу подати інше клопотання, суд доходить висновку про передчасність заявлених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність щодо прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 гектара у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївсього району Одеської області викладеної у листі від 11.01.2019 року №М-17026/0-301/0/37-19 та зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно поданого клопотання від 07 грудня 2018 року, тому ці позовні вимоги не належать задоволенню.

Одночасно, враховуючи те, що Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області під час розгляду клопотання ОСОБА_1 не вирішено по суті поставлені у клопотанні питання, суд вважає, що з метою ефективного захисту прав позивача, необхідно вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 07 грудня 2018 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області (поза межам населеного пункту), з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач, заперечуючи проти позову з посиланням на відповідні докази не довів правомірності своїх дій та прийнятого рішення, в зв`язку з чим позовні вимоги належать задоволенню частково.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутні докази понесення ним інших судових витрат, керуючись ч. 5 ст. 139 КАС України, жодні судові витрати не належать стягненню на користь позивача з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати лист (відмову) Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) №М-17026/0-301/0/37-19 від 11 січня 2019 року «Про надання відповіді».

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) від 07 грудня 2018 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га., яка розташована на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області (поза межам населеного пункту), з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.15.5 п. 15 ч.1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний « 24» червня 2019 року.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.