Рішення № 82596857, 31.05.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2019 року № 320/1118/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просив суд:

- визнати бездіяльність Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, яка полягає в невиплаті пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 за минулий період з 01.05.2018 по 30.09.2018 включно протиправною;

- зобов`язати Броварське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 належну йому пенсію за минулий період з 01.05.2018 по 30.09.2018 включно;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером та внутрішньо переміщеною особою. У період з осені по квітень 2018 Позивач отримував належну пенсію, однак у травні 2018 виплата пенсії припинилася. На думку Позивача пенсійний орган незаконно обмежує його конституційне право на отримання пенсії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подало до суду клопотання про заміну неналежного відповідача, оскільки Позивач перебуває на обліку в Броварському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області, тому вимоги Позивача мають бути адресовані саме управлінню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 задоволено клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та замінено в якості відповідача Броварське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області.

Броварське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області подало відзив на адміністративний позов

Відповідачем подано відзив на позовну заяву за змістом якого, він заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що пенсія були припинена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365.

Пенсія обліковується в управлінні та буде виплачена після визначення та прийняття порядку для здійснення таких виплат відповідно до постанови КМУ від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньопереміщеним особам».

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 Серія ААІ.

Позивач перебуває на обліку, як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньопереміщеної особи від 16.08.2018 №0000598823/2681.

З 01.05.2018 виплата пенсії позивачу не була припинена (сторонами вказана обставина не заперечується).

Позивач 29.05.2018 звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплату пенсії.

Відповідач листом від 21.09.2018 №679/П-01 повідомив Позивача, що його пенсія поновлена. Невиплачена пенсія обліковується в управлінні та буде виплачена на умовах окремого порядку.

Позивач 16.08.2018 звернувся до Відповідача із заявою щодо повернення пенсійних виплат, однак Відповідач відмовив йому.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнароднезобов`язаннязапроваджуватиусімавідповіднимизасобамидосягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон №1058-IV.

Частиною третьою статті 4 Закону №1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон №1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом №1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст. 49 Закону України №1058-IV.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 (справа №243/6391/17) за результатом розгляду аналогічного спору (припинення виплати пенсії особі, яка перемістилась з району проведення антитерористичної операції) дійшов висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття Пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Судом встановлено, що рішення про припинення виплати позивачу пенсії з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідачем не приймалось.

З огляду на викладене, виплата пенсії позивачу протиправно припинена без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав. При цьому, слід підкреслити пріоритетність застосування положень ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України є безпідставними.

Щодо вимог позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З наведеного слідує, що повноваження адміністративного суду накладати на суб`єкта владних повноважень зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду є правом суду, а не його обов`язком, реалізація якого можлива у випадку доведення позивачем або встановлення судом під час розгляду справи, що за відсутності такого контролю рішення суду залишиться не виконаним, чи для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Будь-яких пояснень на обґрунтування необхідності покладення на відповідача додаткового обов`язку під час виконання судового рішення позивач у позовній заяві не зазначив. У свою чергу судом під час розгляду справи обставин, які б вимагали встановлення судового контролю, не встановлено.

З урахуванням викладеного вимоги позивача про встановлення судового контролю задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 9, 77, 90, 241-246, 250, 255, 263, 291, 382 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати бездіяльність Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області, яка полягає в невиплаті пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 за минулий період з 01.05.2018 по 30.09.2018 включно протиправною.

3. Зобов`язати Броварське об`єднане управління Пенсійного фонду України у Київській області виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 належну йому пенсію за минулий період з 01.05.2018 по 30.09.2018 включно.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.