Рішення № 82596776, 24.06.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 червня 2019 року Справа № 280/2110/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Пологівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (70608, Запорізька область, м. Пологи, вул. Магістральна, 245, код ЄДРПОУ 40386712)

про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна ОСОБА_1 (далі – позивач) до Пологівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправними дії Пологівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України щодо припинення з 01 травня 2018 року виплати призначеної за віком пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

2. Зобов`язати Пологівське об`єднане управління Пенсійного фонду України поновити виплату пенсії, нарахувати та виплатити заборгованість по пенсії з 01 січня 2018 року по 30 вересня 2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Крім того, позивач просить суд допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, відповідно до п.1 ч.1 ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком. У зв`язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції він був вимушений покинути своє постійне місце проживання та переїхати до смт.Більмак Більмацького району Запорізької області, де і став на облік як внутрішньо переміщена особа. Позивач зазначає, що до травня 2018 року він щомісячно отримував пенсію у розмірі 7644,11 грн. проте з 01 травня 2018 року пенсія нараховується, але не виплачується. Про припинення виплати пенсії він не повідомлявся. У вересні 2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату пенсії та надання інформації щодо причин її невиплати. За результатами розгляду звернення було отримано відповідь від 25.09.2018 року №225/Г-г, в якій зазначено, що протоколом Комісії з питань призначення (відновлення) та припинення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Більмацької районної державної адміністрації №93 від 26.04.2018 прийнято рішення про відмову у виплаті пенсії.

Позивач вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують його право на пенсійне забезпечення.

11.05.2019 ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду вказана позовна заява була залишена без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. Позивачем через канцелярію суду надані документи на виконання ухвали суду, якими були усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 23.05.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні на 19.06.2019. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву

Від представника відповідача 12.06.2019 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав викладених у відзиві, зокрема зазначає, що згідно з витягом з протоколу №112 від 20.09.2018 року засідання комісії з питань призначення (відновлення) та контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 було відмовлено у відновленні та призначенні пенсій та інших соціальних виплат згідно п.1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Пологівському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області (особовий рахунок № НОМЕР_3 ) та отримуває пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування

У зв`язку з проведенням антитерористичної операції в м.Шахтарськ він був вимушений покинути своє постійне місце проживання та переїхати до смт.Більмак Більмацького району Запорізької області, де і став на облік як внутрішньо переміщена особа, про що свідчить довідка від 20.08.2018 №0000600242/2313007365, видана управлінням соціального захисту населення Більмацької районної державної адміністрації.

Позивач зазначає, що до травня 2018 року він щомісячно отримував пенсію у розмірі 7644,11 грн. проте з 01 травня 2018 року пенсія нараховується, але не виплачується. Про припинення виплати пенсії він не повідомлявся.

У вересні 2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату пенсії та надання інформації щодо причин її невиплати. За результатами розгляду звернення було отримано відповідь від 25.09.2018 року №225/Г-г, в якій зазначено, що протоколом Комісії з питань призначення (відновлення) та припинення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Більмацької районної державної адміністрації №93 від 26.04.2018 прийнято рішення про відмову у виплаті пенсії.

Відповідач посилається на п.15 постанови Кабінету Міністрів України №365 від 08.08.2016 року, згідно з яким орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеноїособи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Оскільки Кабінетом Міністрів України не розроблено окремий порядок щодо виплати доплат за минулий період, сума заборгованості за період з 01.05.2018 року залишається не виплаченою до прийняття відповідного порядку урядом.

Начальником відділу «Більмацьке бюро правової допомоги» Бердянського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги було надіслано запит до Більмацької районної державної адміністрації щодо надання інформації про причини та підстави припинення виплат ОСОБА_1 .

На запит отримано відповідь від 17.10.2018 року, до якої долучено протокол від 20.09.2018 №112, витяг з протоколу та копію акту обстеження.

Згідно з витягом з протоколу №112 від 20.09.2018 року засідання комісії з питань призначення (відновлення) та контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 було відмовлено у відновленні та призначення пенсій та інших соціальних виплат згідно п.1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». В акті обстеження житлово-матеріальних умов від 17.09.2018 року зазначено, що ОСОБА_1 за вказаною адресою не проживає. Рекомендовано не призначати виплату пенсії та інших соціальних виплат згідно чинного законодавства.

Позивач не погодившись з такими діями відповідача, звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

З наданого до матеріалів адміністративної справи відзиву судом встановлено, що як на підставу зупинення здійснення позивачу пенсійних виплат територіальний орган Пенсійного фонду посилається на витяг з протоколу №112 від 20.09.2018 засідання комісії з питань призначення (відновлення) та контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам відповідно до якого позивчачу було відмовлено у відновленні та призначення пенсій та інших соціальних виплат згідно п.1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

20 жовтня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», який відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Статтею 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним відповідно до пункту 3 цієї постанови тристороннім договором.

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк» або з доставкою додому весь час дії такої довідки.

В матеріалах справи відсутні докази про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи позивача від 20.08.2018 №0000600242/ НОМЕР_4 органом, який її видав - Управлінням соціального захисту населення Більмацької районної державної адміністрації.

Постановою Кабінету Міністрів від 08.06.2016 №352 було також внесено зміни до Постанови №509, згідно яких встановлено, що довідка діє безстроково; довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Відповідно до ч. 1 ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Суд зазначає, що Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» або іншим законом з питань пенсійного забезпечення не передбачено будь-яких підстав припинення виплати пенсій, є лише підстави припинення виплати відповідно до статті 49 цього Закону, але жоден з таких випадків управлінням не застосований та не доведений.

Питання виплати пенсій врегульовано статтею 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Суд зазначає, що такої підстави для припинення виплати пенсії, як з`ясування фактичного місця проживання, законодавством не встановлено.

Що ж стосується рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, то воно не є таким рішенням у розумінні частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачу виплати пенсії.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що стаття 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» чітко визначає, що припинення виплати пенсій можливо лише у випадках встановлених Законом, а прийняті постанови Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, не можуть вносити зміни чи доповнювати підстави для припинення пенсійних виплат встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд також звертає увагу на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до ч.3 ст.2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Вказана позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка неодноразово викладалась в судових рішеннях, як приклад від 13.02.2018 у справі №219/9003/17, від 20.02.2018 у справі №234/10770/17.

Щодо посилання Управління ПФУ у відзиві на позовну заяву на необхідність застосування до спірних правовідносин постанов Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону № 1706-VII Кабінет Міністрів України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відповідно до цього Закону.

Частиною другою статті 20 Закону № 1706-VII визначено, що закони та інші нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечить цьому Закону.

Проте наведені положення Закону № 1706-VII не надають Кабінету Міністрів України повноважень на визначення випадків припинення виплати пенсій.

Відповідно до конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Преамбулою Закону № 1058-IV визначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

При цьому згідно з преамбулою Закону № 1706-VII цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні (частина перша статті 2 Закону № 1706-VII).

Отже, ураховуючи наведені положення Закону № 1706-VII, суд вважає, що прийняття законодавцем цього Закону спрямоване на встановлення додаткових гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, до яких належить і позивач, а не на звуження обсягу їх прав, закріплених в інших законодавчих актах України, зокрема в частині першій статті 49 Закону № 1058-IV.

Враховуючи вищевикладене, Відповідачем не доведено правомірність припинення (зупинення) здійснення пенсійних виплат позивачу, не надано жодного доказу в обґрунтування своєї правової позиції, не надано будь-якого документу який би підтверджував викладені у відзиві обставини, тому суд вважає, що відповідач не виконав свій обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення.

Аналогічну позицію щодо застосування строків звернення до суду у справах цієї категорії викладено в рішенні Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі № 573/1759/17 (К/9901/3564/18), та від 03.05.2018 року у справі № 805/402/18 (№ Пз/9901/20/18).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з 01.05.2018 та зобов`язання відповідача здійснити виплату пенсії позивачу за період з 01.05.2018 по 30.09.2018 підлягають задоволенню.

Крім того, враховуючи, що відповідачем не надано жодного доказу чи проводилися нарахування пенсії позивачу за період з 01.09.2018 по 30.09.2018, тому суд вважає за можливе, з метою захисту прав позивача, також зобов`язати відповідача нарахувати пенсію позивачу.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити пенсію позивачу за період з 01.01.2018 по 30.04.2018, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем отримано в повному розмірі призначену пенсію за період з 01.01.2018 по 30.04.2018, що підтверджується протоколом індивідуального перерахунку ОСОБА_1 за період з 01.12.2017 по 30.06.2019. Окрім того, самим Позивачем до суду надано довідку Управління про розмір призначеної і фактично отриманої ним пенсії, де зазначено, що до травня 2018 року з ним проведено розрахунок по пенсії в повному обсязі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача нарахувати пенсію позивачу за період з 01.05.2018 по 31.08.2018, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до довідки Пологівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії позивача за період з 01.02.2018 по 31.08.2018, позивачу нараховано пенсію за період з 01.05.2018 по 31.08.2018 включно, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Суд не приймає доводи відповідача, стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду з огляду на наступне.

Статтею 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів

Зміст наведеної норми свідчить про те, що КАС України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Водночас відносини щодо строків звернення до адміністративного суду регулюються не тільки нормами КАС України, а й іншими законами України; обчислення строків звернення до суду щодо виплати або не виплати пенсії, припинення виплати пенсії обчислюється спеціальним Законом, яким є Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до статті 46 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб`єкта владних повноважень.

Системний аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому, до якого належить пенсія.

Із зазначеного вбачається, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України , має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною другою статті 46 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що при розгляді справи було визнано протиправними дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу за період з 01.05.2018.

Аналогічну позицію щодо застосування строків звернення до суду у справах цієї категорії викладено в рішенні Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі № 573/1759/17 (К/9901/3564/18), та від 03.05.2018 року у справі № 805/402/18 (№ Пз/9901/20/18).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Пологівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (70608, Запорізька область, м. Пологи, вул. Магістральна, 245, код ЄДРПОУ 40386712) – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Пологівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення з 01.05.2018 виплати призначеної за віком пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Пологівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати ОСОБА_1 пенсію за віком за період з 01.09.2018 по 30.09.2018.

Зобов`язати Пологівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком за період з 01.05.2018 по 30.09.2018.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Пологівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (70608, Запорізька область, м. Пологи, вул. Магістральна, 245, код ЄДРПОУ 40386712).

Звернути постанову суду до негайного виконання в межах суми стягнень за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду – протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 24.06.2019.

Суддя О.В. Конишева