Рішення № 82596641, 11.06.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 червня 2019 року м. Ужгород№ 260/346/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання – Кубічек Н.І.

учасники справи:

позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 – не з`явився;

відповідач: Головне управління ДФС у Закарпатській області – представник – Блага Оксана Петрівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

13 березня 2019 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ 39393632), в якому просить: "1. Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "С" від 21.02.2019 № 0001231405; 2. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн.."

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року закрито підготовче провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Розгляд даної адміністративної справи відкладався (оголошувалася перерва) у зв`язку із існуванням на те об`єктивних причин.

Позовну заяву мотивовано тим, що 21 лютого 2019 року відповідачем було прийняло податкове повідомлення-рішення форми "С" № 0001231405 на підставі акту фактичної перевірки № 001747 від 25 січня 2019 року, якими до позивача було застосовані штрафні санкції в сумі 10000 грн. за порушення статті 11-1, статті 18 часини 13 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів". Вважаючи факт здійснення перевірки відповідачем, а також порядок її здійснення та висновки, викладені в акті, незаконними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

В своїх запереченнях представник відповідача просив суд у позові відмовити повністю з наступних підстав. Зокрема, вказав, що проведеною перевіркою позивача встановлено факт реалізації тютюнових виробів за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби встановлених виробником або імпортерами таких тютюнових виробів (збільшення на суму акцизного податку), а саме згідно розрахунку офіціанта від 23 січня 2019 року реалізовано одну пачку сигарет "Бонд" (виробництва Філі Морріс Україна, акцизна марка 20АЕБЙ 718720ТВЗФ18/3) за ціною 35,00 грн.. Згідно написів нанесених виробником від 10 жовтня 2018 року ціна становить 31,90 грн.. На зазначеній пачці сигарет максимально допустима ціна роздрібної торгівлі збільшена на суму акцизного податку становить 33,49 грн., чим позивачем було допущено порушення вимоги статті 11-1, статті 18 часини 13 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року. У зв`язку з чим до позивача було застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10000 грн..

Під час розгляду справи по суті Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив повністю та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Позивач в судове засідання не з`явився, хоча судом вживалися заходи щодо виклику позивача, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.

22 квітня 2019 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшло клопотання позивача, відповідно до якого останній просив розглянути дану справу без участі позивача (а.с.а.с. 52, 53).

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

А відтак, оскільки позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду даної справи, з врахуванням клопотання позивача про розгляд справи зо його відсутності, у відповідності до статті 205 КАС України неявка позивача не перешкоджає розгляду даної справи по суті.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши сторони та їх представників, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 385550 з 06 квітня 2015 року позивач був зареєстрований як ФОП ОСОБА_1 , місце проживання зазначено: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (а.с. 31).

16 січня 2019 року працівникам ГУ ДФС у Закарпатській області на підставі наказу № 4 від 03 січня 2019 року та направлень від 15 січня 2019 року за №№ 95/14-05 та 64/14-05 була проведена фактична перевірки кафе " АДРЕСА_2 , яке розташоване у будинок АДРЕСА_3 , яке належить Фізичній особі-підприємцю Русин ОСОБА_2 (а.с.а.с. 46-48).

За результатами вказаної перевірки 25 січня 2019 року був складений акт (довідка) фактичної перевірки за № 001747 (а.с. 21, 22)

Фактичною перевіркою встановлено, зокрема факт роздрібної торгівлі тютюнових виробів за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби встановлених виробником або імпортерами таких тютюнових виробів (збільшення на суму акцизного податку), а саме згідно розрахунку офіціанта від 23 січня 2019 року реалізовано одну пачку сигарет "Бонд" (виробництва Філіп Морріс Україна, акцизна марка 20АЕБЙ 718720ТВЗФ18/3) за ціною 35,00 грн.. Згідно написів нанесених виробником від 10 жовтня 2018 року ціна становить 31,90 грн.. На зазначеній пачці сигарет максимально допустима ціна роздрібної торгівлі збільшена на суму акцизного податку становить 33,49 грн. (а.с.а.с. 21, 22).

У зв`язку з чим, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "С" від 21 лютого 2015 року № 0001231405, яким до позивача за порушення статті 11-1, статті 18 часини 13 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10000 грн. (а.с. 23).

Позивач не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи таке безпідставним, протиправним та таким, що необхідно скасувати, звернулася до суду із цим позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Згідно із статтею 75 пунктом 75.1 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до статті 75 пункту 75.1 підпункту 75.1.3 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до статті 80 пункту 80.1 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до статті 80 пункту 80.2 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності обставин, визначених ПК України.

Згідно із статтею 80 пунктом 80.4 Податкового кодексу України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Відповідно до статті 80 пункту 80.5 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Стаття 80 пункт 80.7 Податкового кодексу України передбачає, що фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Відповідно до статті 80 пункту 80.10 Податкового кодексу України порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до статті 86 пункту 86.1 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати. У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 86 пункту 86.5 Податкового кодексу України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його законними представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Таким чином, результати фактичної перевірки можуть бути оформлені лише у вигляді акту перевірки або довідки, щодо яких встановлений чіткий порядок ознайомлення та відміток про наявність заперечень.

Позивач стверджує, що з актом фактичної перевірки, як того вимагає положення стаття 86 пункт 86.5 Податкового кодексу України, його ознайомлено не було.

Дослідивши наявний матеріалах справи акт фактичної перевірки (а.с.а.с. 21, 22), суд зазначає, що в ньому дійсно відсутній підпис ФОП ОСОБА_1 , що фіксує факт його ознайомлення, однак міститься відмітка про відмову позивача від підпису та отримання його примірника, засвідчена підписами осіб, що проводили перевірку.

Разом з тим, враховуючи вимоги статті 86 пункт 86.5 абзацу 4 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу повинні були скласти акт про відмову суб`єкта господарювання від підписання акту. Альтернативна можливість засвідчення шляхом проставлення позначки в акті (як було зроблено в даному випадку) можлива тільки в разі фіксації факту відмови суб`єкта контролю від отримання акту перевірки (стаття 86 пункт 86.5 абзац 5 Податкового кодексу України).

Будь-яких доказів на підтвердження складання акту відмови ФОП ОСОБА_1 від підписання акту фактичної перевірки відповідачем надано не було, як і не було спростованого жодного з наведених аргументів позивача щодо допущених процедурних порушень.

Крім цього, позивач вказує, що акт (довідка) фактичної перевірки за № 001747 відповідачем було складено 25 січня 2019 року було складено без його присутності та позивача не було ознайомлено з вказаним актом.

З даного приводу, суд вважає за необхідне вказати, що акт (довідка) фактичної перевірки за № 001747 відповідачем було складено 25 січня 2019 року, згідно супровідного листа № 893/Р/07-16-14-05-08 Головного управління ДФС України у Закарпатській області вказаний акт перевірки 25 січня 2019 року було направлено на адресу позивача (а.с. 20).

Крім того, акт, який був надісланий позивачеві, всупереч статті 86 пункту 86.5 Податкового кодексу України не був зареєстрований, а був надісланий без такої реєстрації.

Таким чином, посадовими особами контролюючого органу було порушено порядок оформлення результатів фактичної перевірки, на що серед іншого звертає увагу позивач в обґрунтування заявленого позову.

Невиконання вимог статті 86 Податкового кодексу України, що стосуються акту про результати проведення фактичної перевірки вказує на відсутності правових наслідків такої перевірки, а саме - компетенції у контролюючого органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення тощо).

Як наслідок, акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення, вимоги, рішення тощо не можуть бути визнані правомірними.

Наведені правові позиції сформульовані у постанові Верховного Суду від 2 лютого 2018 року (справа № 821/371/17). Аналогічний правовий підхід застосований Верховним Судом при ухвалені постанови від 06 лютого 2018 року у справі № 802/1241/17-а та постанови від 19 вересня 2018 року у справі № 821/595/17.

Зазначені правові позиції Верховного Суду відповідають закріпленому у судовій практиці Європейського Суду з прав людини принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах: "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy[GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000-І; "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-ХІІ; "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п.74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincovd and Pine v. the Czech Republic), n.58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява №32457/05, п.40, від 13 грудня 2007 року та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п.67, від 11 червня 2009 року).

Відповідно до статті 6 частини 2 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, необхідність застосування судами при розгляді справ Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї, а також та практики Європейського суду з прав людини як джерела права.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" № 481/95-BP від 19 грудня 1995 року (далі по тексту – Закон України № 481/95-BP).

Правовими положеннями статті 11-1 Закону України № 481/95-BP передбачено, що встановлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби наноситься на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення.

Статтею 18 частиною 13 Закону України № 481/95-BP встановлено, що за наявності у місці торгівлі тютюновими виробами таких виробів однієї власної назви, на пачках, коробках та сувенірних коробках яких вказані різні максимальні роздрібні ціни, продаж таких тютюнових виробів здійснюється за цінами, не вищими, ніж ті, що вказані на відповідних пачках, коробках та сувенірних коробках.

У відповідності до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1. Податкового кодексу України максимальні роздрібні ціни - ціни, встановлені на підакцизні товари (продукцію з урахуванням усіх видів податків (зборів). Акцизний податок з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів не включається до максимальної роздрібної ціни.

Максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію) встановлюються виробниками або імпортерами товарів (продукції) шляхом декларування таких цін у порядку, встановленому цим Кодексом. Продаж суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, на які встановлюються максимальні роздрібні ціни, не може здійснюватися за цінами, вищими за максимальні роздрібні ціни, збільшені на суму акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.4 Податкового кодексу України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Згідно із статтею 213 пунктом 213.1 підпунктом 213.1.9 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до статті 213 пункту 213.1 підпункту 213.1.9 Податкового кодексу України, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків (стаття 215 пункт 215.3 підпункт 215.3.10 Податкового кодексу України).

Судом зазначається, що фактичною перевіркою встановлено, зокрема факт роздрібної торгівлі тютюнових виробів за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби встановлених виробником або імпортерами таких тютюнових виробів (збільшення на суму акцизного податку), а саме згідно розрахунку офіціанта від 23 січня 2019 року реалізовано одну пачку сигарет "Бонд" за ціною 35,00 грн.. Згідно написів нанесених виробником від 10 жовтня 2018 року ціна становить 31,90 грн.. На зазначеній пачці сигарет максимально допустима ціна роздрібної торгівлі збільшена на суму акцизного податку становить 33,49 грн.

У зв`язку з чим, відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "С" від 21 лютого 2015 року № 0001231405, яким до позивача за порушення статті 11-1, статті 18 часини 13 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10000 грн.

На підтвердження вказаного порушення позивача, відповідачем до суду було надано копію рахунку офіціанта від "23 січня" з якого вбачається було замовлено одну пачку сигарет за ціною 35 грн. (а.с. 50).

Відповідно до статті 3 пункту 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі по тексту - Закон України № 265/95-ВР) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; 2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно зі статтею 2 абзацом 15 Закону України № 265/95-ВР розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Отже, факт продажу товару підтверджується відповідним розрахунковим документом.

Суд зазначає, що з такого рахунку, який було подано відповідачем, на підтвердження факту роздрібної торгівлі тютюнових виробів позивачем за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби встановлених виробником або імпортерами таких тютюнових виробів, не можливо встановити, що саме в кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 Хижа", що належить ФОП ОСОБА_1 було реалізовано сигарети "Бонд", оскільки такий не містить відповідних реквізитів, з яких можливо б було встановити, що саме в кафе "Газдівська Хижа" було здійснено роздрібну торгівлю цигарками "Бонд" (а.с. 49).

Відповідно до статті 72 частини 1 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (стаття 77 частина 2 КАС України).

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 90 частина 3 КАС України).

Правилами роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 218 від 24.07.2002 (далі – Правила № 218), визначається порядок роздрібної торгівлі сигаретами, цигарками, сигарами, сигарилами, тютюном люльковим, нюхальним, смоктальним, жувальним та іншими виробами з тютюну і його замінниками (далі - тютюнові вироби), вони спрямовані на додержання прав споживачів щодо належної якості товару і рівня торговельного обслуговування.

Пунктом 13 Правил № 218 та статтею 18 Закону України № 481/95-BP передбачено, що за наявності в місці торгівлі тютюнових виробів однієї власної назви, на пачках, коробках та сувенірних коробках яких зазначені різні максимальні роздрібні ціни, продаж таких тютюнових виробів здійснюється за цінами, не вищими, ніж ті, що вказані на відповідних пачках, коробках та сувенірних коробках.

Згідно із статтею 221 пунктом 221.3 Податкового кодексу України за наявності у місці торгівлі тютюновими виробами таких виробів одного найменування, на пачках, коробках та сувенірних коробках яких зазначені різні максимальні роздрібні ціни, продаж таких тютюнових виробів здійснюється за цінами, не вищими ніж ті, що зазначені на відповідних пачках, коробках та сувенірних коробках, збільшеними на суму акцизного податку з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну.

Суд зазначає, що під час перевірки кафе " ОСОБА_3 ", що належить ФОП ОСОБА_1 встановлено реалізацію одної пачки сигарет " ОСОБА_4 " за ціною 35,00 грн., однак в рахунку, на який посилається відповідач, відсутні відомості про реалізацію саме сигарет "Бонд", оскільки в такому не вказано марки сигарет, які могли бути реалізовані.

В той же час суд констатує, що ідентифікувати пачку сигарет згідно з вихідними даними, а саме по даті виготовлення, номеру акцизної марки чи різновиду марки самих сигарет "Бонд" із даними в рахунку, що ідентифікують вказаний товар, з метою встановлення факту продажу позивачем саме цієї пачки сигарет із конкретної партії товару, вартість якої була оцінена виробником на відповідному рівні, що зазначена в акті перевірки, не є можливим.

Оскільки жодних ідентифікуючих документів чи складених працівниками податкового органу актів опису тютюнових виробів, що знаходяться у реалізації ФОП ОСОБА_1 відповідачем не надано, у суду не має обґрунтованих підстав для постановлення висновку про правомірність доводів відповідача у цій частині.

Наявні у матеріалах справи фотографії пачки цигарок "Бонд" не можуть бути використані судом у якості доказів, оскільки останні не відповідають ознакам доказів, що встановлені статтями 72, 75, 99 КАС України.

Крім того, рахунок не підтверджує факт продажу, не ідентифікує товар на предмет встановлення максимальної роздрібної ціни, визначеної виробником та інших даних.

Відповідно до статті 17 частини 2 Закону України Закону України № 265/95-ВР до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, збільшеними на суми акцизного податку з реалізації через роздрібну торговельну мережу тютюнових виробів, - 100 відсотків вартості наявних у суб`єкта господарювання тютюнових виробів, але не менше 10000 гривень.

Таким чином, враховуючи, що у межах спірних правовідносин не підтверджено порушення ФОП ОСОБА_1 положень статей 11-1, 18 частини 13 Закону України № 481/95-BP, суд приходить до висновку про неправомірність застосованих відповідачем до позивача фінансових санкцій, а відтак вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "С" від 21 лютого 2019 року № 0001231405.

Відповідно до статті 2 частини 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правовірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, протиправність такого встановлено судом під час розгляду даної справи, з огляду на що суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно вимог статті 139 частини КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 242-246 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ 39393632) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "С" від 21 лютого 2019 року № 0001231405.

Стягнути з Головного управління ДФС у Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код в ЄДРПОУ 39393632) за рахунок його бюджетних асигнувань на Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 768,40 (семиста шістдесяти восьми гривень 40 копійок) грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 11 червня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 21 червня 2019 року.

СуддяС.Є. Гаврилко