Рішення № 82596532, 21.06.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2019 р. Справа№200/6267/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 20 липня 2018 року він звернувся до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до частини 1 та пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування». Рішенням Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 111 від 19.10.2018 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії через те, що він не має необхідного пільгового стажу роботи за списком № 2. Всі зміни трудової діяльності відображені в трудовій книжці, підтверджені відповідними довідками. Втім відповідач до пільгового стажу безпідставно не врахував періоди роботи з 14.04.2005 року по 01.04.2007 року, та з 02.04.2007 року по 03.01.2018 року в ПАТ «ММК імені Ілліча» на посаді бригадира по переміщенню сировини, полуфабрикатів та готової продукції.

З наведених підстав позивач просив визнати дії відповідача в частині відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправними, зобов`язати відповідача здійснити призначення пенсії за віком на пільгових умовах з часу звернення, тобто з 20.07.2018 року додатково зарахувавши у пільговий стаж періоди роботи з 14.04.2005 року по 01.04.2007 року, та з 02.04.2007 року по 03.01.2018 року в ПАТ «ММК імені Ілліча».

Відповідач направив відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до наданих документів ОСОБА_1 на підтвердження пільгового стажу за списком № 2 було встановлено, що позивач дійсно працював на посаді бригадира по переміщенню сировини, полуфабрикатів та готової продукції з 02.04.2007 року по 03.01.2018 року в ПАТ «ММК імені Ілліча», про що є записи в трудовій книжці, проте запис щодо роботи на цій посаді в період з 14.04.2005 по 01.04.2007 роки – відсутній. Крім того, в індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК 5 відсутні дані про спеціальний стаж роботи з 2005 року. Таким чином, на момент звернення пільговий стаж позивача складає 11 років, загальний страховий стаж ОСОБА_1 – 37 років 4 місяці 26 днів.

З наведених підстав рішенням Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 111 від 19.10.2018 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідної тривалості пільгового стажу роботи за Списком № 2.

Ухвалою суду від 17 травня 2019 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по справі та відкрито провадження в адміністративній справі №200/6267/19-а за правилами спрощеного позовного провадження.

З`ясовуючи, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, судом встановлено таке.

20.07.2018 року позивач звертався до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до частини 1 та пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.16).

Для призначення пенсії на підтвердження пільгового стажу позивачем, в тому числі, були надані:

трудова книжка,

військовий квиток,

пільгова довідка № 224 від 27.02.2018 року, видана ПРАТ «МММ імені Ілліча» за період роботи за списком №2 з 14.04.2005 року по 01.04.2007 року,

пільгова довідка № 224 від 27.02.2018 року, видана ПРАТ «МММ імені Ілліча» за період роботи за списком №2 з 02.04.2007 року по 03.01.2018 року,

пільгова довідка № 119/07 від 20.07.2018 року, видана КП «Маріупольське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 4» за період роботи по списку №2 з 12.03.2018 року по 19.07.2018 року.

Рішенням Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 111 від 19.10.2018 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за Списком № 2 через недостатність пільгового стажу роботи та повідомлено, що право на пенсію заявник набуде при досягненні 56 років (а.с.5).

Відповідачем зазначено, що тривалість загального страхового стажу позивача на час звернення за призначення пенсії 37 років 4 місяці 26 днів, та пільгового стажу за Списком №2 11 років.

Предметом спору у цій справі позивач вказав спірний трудовий стаж з 14.04.2005 року по 01.04.2007 року та з 02.04.2007 року по 03.01.2018 року в ПАТ «ММК імені Ілліча», який просив зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи.

З матеріалів справи випливає, що з 02.04.2007 по 03.01.2018 роки позивач працював на посаді бригадира по переміщенню сировини, полуфабрикатів та готової продукції. Робота на вказаній посаді підтверджується довідкою № 224 від 27.02.2018 року (а.с.18) та відомостями трудової книжки НОМЕР_1 (а.с.8-11).

З урахуванням того, що відповідач визнав наявність у позивача пільгового трудового стажу тривалістю 11 років, суд дійшов висновку, що період стажу роботи позивача з 02.04.2007 по 03.01.2018 роки в ПАТ «ММК імені Ілліча» не є спірним і визнається відповідачем.

Водночас позивач вказує, що він також працював на посаді бригадира по переміщенню сировини, полуфабрикатів та готової продукції з 14.04.2005 року по 01.04.2007 року. Вказаний період роботи зазначений у довідці № 224 від 27.02.2018 року (а.с.17), але згідно з записами трудової книжки з 01.12.1999 року по 02.04.2007 року позивач працював водієм в цеху шлакопереробки.

Отже, суд дійшов висновку, що спір у цій справі стосується періоду роботи позивача з 14.04.2005 року по 01.04.2007 року, який відповідач не зарахував до пільгового стажу роботи за списком №2.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п. б) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Тобто, правова норма статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає, що основним документом для підтвердження стажу роботи є трудова книжка і лише при її відсутності, або записів у ній, стаж підтверджується у відповідності з Порядком, затвердженим Постановою КМУ № 637.

Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993 № 637, в тих випадках, коли у трудовій книжці немає відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах чи за вислугою років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Зазначену довідку видає підприємство, установа чи організація, де працювала особа. Якщо підприємство в стадії ліквідації, то уточнюючу довідку надає ліквідатор або його правонаступник на підставі первинних документів за час виконання робіт.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Стосовно періоду роботи позивача з 14.04.2005 року по 01.04.2007 року судом встановлено, що у трудовій книжці позивача міститься записи: № 22 від 01.12.1999 року – «прийнятий в цех шлакопереробки водієм 7 раз.»; № 23 від 02.04.2007 року – «переведений там же бригадиром по переміщенню сировини, полуфабрикатів та готової продукції в процесі виробництва 4 разр.».

Отже, за відомостями трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, встановлено, що у спірний період з 14.04.2005 року по 01.04.2007 року позивач безперервно працював водієм.

Про вказані обставини свідчить і зміст вищенаведеного запису № 23 про переведення позивача 02.04.2007 року на посаду бригадира по переміщенню сировини, полуфабрикатів та готової продукції. Адже, у разі, якщо б позивач обіймав вказану посаду до 01.04.2007 року, як він вказує у позовній заяві, займана позивачем посада не змінювалася би і були б відсутні підстави для запису про переведення.

При цьому суд враховує, що Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110, зокрема, містить такі норми:

2.5. З кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці (типова відомча форма N П-2, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 року № 277, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).

Міністерства і відомства за згодою з відповідними галузевими профспілками можуть, як виняток, дозволити підприємствам, що працюють в умовах територіальної роз`єднаності (підпорядковані структурні підрозділи розташовані на великій відстані), проводити ознайомлення з записами, що внесені до трудової книжки, в заочному порядку шляхом направлення власникам книжок відповідних повідомлень з наступною відміткою про це в особистій картці.

2.6. У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Отже, позивач не був позбавлений можливості звернутися до підприємства, яке видало спірну довідку № 224 від 27.02.2018 року, з проханням внести відповідні записи до трудової книжки відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Також суд зазначає, що на підтвердження спірного стажу, відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, позивачем не надані виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи тощо.

За таких обставин суд критично ставиться до змісту довідки про роботу позивача на посаді бригадира по переміщенню сировини, полуфабрикатів та готової продукції з 14.04.2005 року по 01.04.2007 року, яка не підтверджена відомостями трудової книжки або іншими документами, через що вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 133 КАС якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі. Враховуючи, що ухвалою від 17 травня 2019 року позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі та відмову у задоволенні позову, сума передбаченого законом судового збору підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 133, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27 «а», код ЄДРПОУ 42171861) про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31211256026001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 21 червня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Г.А. Чекменьов