Ухвала суду № 82596523, 24.06.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

24 червня 2019 р. Справа №200/5401/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи та неврахування заробітної плати, зобов`язання зарахувати до страхового стажу періоду роботи із врахуванням заробітної плати з 31.07.2017 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Відповідач) про визнання протиправними дій щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи та неврахування заробітної плати, зобов`язання зарахувати до страхового стажу періоду роботи із врахуванням заробітної плати з 31.07.2017 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року позов залишено без руху для усунення недоліків.

На виконання ухвали суду про залишення позову без руху від Позивача надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду першої інстанції від 02 травня 2019 року провадження в справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на зазначене, оскільки у судове засідання не прибули сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування до страхового стажу та неврахування заробітної плати при обчисленні розміру пенсії періоду роботи на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.07.2016 року по 31.07.2017 року на відокремленому підрозділі «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля»;

- зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового стажу із врахуванням заробітної плати при обчисленні розміру пенсії періоду роботи на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.07.2016 року по 31.07.2017 року на відокремленому підрозділі «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля» з 31.07.2017.

Адміністративний позов було подано до суду 13.04.2019 року.

Частина перша статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Згідно частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Зі змісту адміністративного позову вбачається, що Позивачу 31 липня 2017 року Відповідачем було призначено пенсію за віком, у період з липня 2017 року здійснювались виплати пенсії.

Позивач вважає, що Пенсійний фонд, не зарахувавшипід час призначення Позивачу пенсії стажу та заробітної плати за періоди роботи в ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.07.2016 року по 31.07.2017 року, порушив його право на належне пенсійне забезпечення.

Згідно частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, права Позивача підлягають захисту у межах шестимісячного строку звернення до суду.

Позивач про порушення свого права повинен був дізнатися у 2017 році, оскільки пенсія є регулярною щомісячною грошовою виплатою. Згідно позовної заяви і заяви про поновлення строку звернення до суду, про не зарахування стажу та заробітної плати за вказані періоди дізнався в квітні 2019 року.

Як встановлено судом з матеріалів справи та наявних в ній доказів, Позивач отримував пенсію (періодичні платежі) щомісяця з липня 2017 року.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, щоці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRARE IN OUNIDO № 23452/94; CASE OF KREUZ v. POLAND № 28249/95).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Слід зазначити, що інститут строку давності необхідно використовувати з урахуванням конкретних обставин справи, так щоб він не перешкоджав наявним у позивача засобами захисту своїх прав. Обмеження права на звернення до суду повинно бути пропорційно меті правової визначеності, у іншому випадку це буде порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини в частині права на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини в по справі «Олександр Волков протии України» (заява № 21722/11).

Зазначене дає підстави дійти до висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Зокрема, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

За частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, вказаними нормами встановлений шестимісячний строк звернення до суду з позовом.

При цьому, слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Суд зазначає, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018 року у справі № 805/4179/18-а.

Виплата пенсії носить періодичний (щомісячний) характер.

Суд, враховуючи, що пенсія є щомісячним платежем, а на думку Позивача він її отримував у меншому розмірі, ніж належить, свідчить, що про порушення своїх прав Позивач мав дізнатися, отримуючи таку виплату за відповідний місяць, оскільки пенсія є регулярним платежем, який нараховується та виплачується особі щомісяця. Позивач, звернувшись у квітні 2019 року до суду з позовними вимогами за період з 31 липня 2017 року, пропустив строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

Верховний Суд України у постановах від 8 грудня 2015 року (справи №№ 21-5440а15, 21-5653а15) та від 08.06.2016 року (справа № 505/2135/14-а), та Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 року (справа № 757/12134/14-а К/9901/5941/18), переглядаючи рішення суду касаційної інстанції у справах зазначеної категорії за заявами, в яких, крім іншого, йшлося про усунення розбіжностей у застосуванні законодавства, що регламентує строки звернення до адміністративного суду, вказав на те, що ці спори мають вирішуватися з урахуванням вимог статей 99 та 100 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року).

Таким чином, оскільки Позивач знав про обставини призначення йому пенсії 31 липня 2017 році, він повинен був дізнатися про порушення свого права ще в 2017 році при отриманні пенсії, проте, звернувся до суду тільки в квітні 2019 році. Поважність пропуску звернення до суду Позивачем не доведено.

Приписи частин третьої та четвертої статті 123 КАС України визначають, що, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч.4 ст.123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Позивача за період з 31.07.2017 року по 12.10.2018 року - підлягають залишенню без розгляду.

Керуючись статями 2, 9, 240, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи та неврахування заробітної плати, зобов`язання зарахувати до страхового стажу періоду роботи із врахуванням заробітної плати з 31.07.2017 року в частині позовних вимог за період з 31.07.2017 року по 12.10.2018 року.

Ухвалу складено та підписано 24 червня 2019 року.

Ухвала про залишення позовної заяви без розгляду може бути оскаржена.

Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом адміністративного судочинства України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Є.В. Череповський