Рішення № 82596507, 13.06.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2019 р. Справа№200/1937/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., при секретарі судового засідання Дяченко А.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

за участю представників сторін:

позивач - не з`явився

від відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд:

- визнати неправомірним та скасувати рішення відповідача №б/н від 20 грудня 2018 року про відмову в переводі з пенсії по інвалідності в зв`язку з трудовим каліцтвом на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”;

- зобов`язати відповідача, з урахуванням висновків суду по справі зарахувати час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві 05.06.2002 року до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами за професією ГРОЗ, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах згідно п.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву № 4342 від 14.09.2018 про перевід з пенсії по інвалідності в зв`язку з трудовим каліцтвом на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням висновків суду по справі;

- стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14.09.2018року він звернувся до відповідача з заявою № 4342 про перевід з пенсії по інвалідності в зв`язку з трудовим каліцтвом на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. З ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 20.12.2018 року рішенням № б/н відповідач відмовив в переводі у зв`язку з відсутністю пільгового стажу 25 років на підземних роботах. Позивач не погоджується зі спірним рішенням відповідача про відмову в переводі з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, оскільки вважає, що відповідно до діючого пенсійного законодавства України він має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та на час його звернення до відповідача з заявою № 4342, він мав страховий стаж більше 20 років по професії ГРОЗ, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У строк, встановлений судом, відповідачем надано відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив, що позивач знаходиться на обліку в управлінні та отримує пенсію по інвалідності по III групи внаслідок трудового каліцтва. Позивач вперше звернувся за призначенням пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві 07 жовтня 2002 року. Надав довідку МСЕК серії МСЕ №080704 від 25.09.2002 року. Акт про нещасний випадок на виробництві від 09 червні 2002 року та інші документи.

Пенсія позивачу призначена з 26 вересня 2002 року пенсія по інвалідності у зв`язку з трудовим каліцтвом. Позивач знаходився на інвалідності у зв`язку з трудовим каліцтвом відповідно до довідок МСЕК з 25 жовтня 2002 року по 01 жовтня 2003 рік та з 07 грудня 2005 рік по теперішній час. Вимоги позивача щодо зарахування перебування на інвалідності до страхового та пільгового стажу з 05.06.2002 року не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки групу інвалідності у зв`язку з трудовим каліцтвом встановлено 25 жовтня 2002 року (довідка МСЕК серії МСЕ №080704). Періоди перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві з 25 жовтня по 01 жовтня 2003 та з 07 грудня 2005 по 14 вересня 2018 рік (дата звернення за перерахунком пенсії) зараховано, як робота на пільгових умовах відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до якої, час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах. Страховий стаж позивача складає 28 років 04 місяці 28 днів. Пільговий стаж роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до пункту три статті 114 складає 20 років 10 місяців 13 днів.

Враховуючи те, що у позивача немає 25 років пільгового стажу необхідного для призначення пенсії відповідно до пункту 3 статті 114 Закону 1058, тому управління правомірно відмовило в переводі з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.

На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року розгляд справи за позовом громадянина ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії призначено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13 травня 2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року закрито підготовче провадження та призначити судове засідання для розгляду справи по суті на 13 червня 2019 року.

У судове засідання, призначене на 13 червня 2019 року повноважні представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно частини 1 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 виданий 29 липня 2008 року Селидівським МВ ГУ МВС України в Донецькій області), відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (РНОКПП 41247274) орган виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію по інвалідності III групи внаслідок трудового каліцтва за результатом нещасного випадку, який трапився з ним 05 червня 2002 року на шахті імені Д.С.Коротченко.

На підставі довідки МСЕК серії №080704 від 25.09.2002 року позивачу встановлено третю групу інвалідності, та призначено пенсію з 26 вересня 2002 року по інвалідності у зв`язку з трудовим каліцтвом до 01.10.2003 року.

На підставі розпорядження управління, ОСОБА_1 припинено виплату пенсії з 01.10.2003 року у зв`язку з не проходженням МСЕК.

19.12.2005 року, ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про призначення/перерахунок пенсії.

На підставі довідки МСЕК серії ДОН-04 №025207 від 07.12.2005 року, якою встановлено третю групу інвалідності, причину інвалідності трудове каліцтво, та строк інвалідності до 01 січня 2007 року, призначено пенсію по інвалідності з 07 грудня 2005 року.

На підставі довідки МСЕК серії ДОН-05 №080361 від 17.01.2007 року, якою встановлено третю групу інвалідності, причину інвалідності трудове каліцтво, та строк інвалідності до 01 лютого 2009 року, продовжено виплату пенсії по інвалідності.

На підставі довідки МСЕК серії ДОН-07 №075047 від 28.01.2009 року якою встановлено третю групу інвалідності, причину інвалідності трудове каліцтво, та строк інвалідності до 01 лютого 2011 року, продовжено виплату пенсії по інвалідності.

На підставі довідки МСЕК серії 10-ААА №380772 від 16.02.2011 року якою встановлено третю групу інвалідності, причину інвалідності трудове каліцтво, та строк інвалідності до 01 березня 2013 року, продовжено виплату пенсії по інвалідності.

На підставі довідки МСЕК серії 10-ААБ №357602 від 20.02.2013 року якою встановлено третю групу інвалідності, причину інвалідності трудове каліцтво, та строк інвалідності до 01 березня 2016 року, продовжено виплату пенсії по інвалідності.

На підставі довідки МСЕК серії АВ №0591976 від 09.03.2016 року якою встановлено третю групу інвалідності, причину інвалідності трудове каліцтво, та строк інвалідності до 01 квітня 2019 року, продовжено виплату пенсії по інвалідності.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.09.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою № 4342 про перевід з пенсії по інвалідності трудове каліцтво або профзахворювання на пенсію за віком відповідно п.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До заяви, позивачем були надані наступні документи: заява; копія паспорту та ІПН; копія трудової книжки серії НОМЕР_3 від 02.06.1990; копії диплома серії НОМЕР_4 від 15.06.1991; серія ЛЕ НОМЕР_5 , копія військового квітка серія НОМЕР_6 № 063460.

Рішенням Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 20 грудня 2018 року про відмову в переводі з пенсії по інвалідності трудове каліцтво або профзахворювання на пенсію за віком, відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно п.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та п.2 р.XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю пільгового стажу 25 років на підземних роботах. Відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, страховий стаж заявника складає 28 років 04 місяці 28 днів. Пільговий стаж роботи складає 20 років 10 місяців 13 днів, в тому числі стаж по ст. 14-25 шахтарі - 05 місяців 15 днів, період знаходження на інвалідності в наслідок труд каліцтво або профзахворювання 13 років 08 місяців 06 днів, ст., 14-20 шахтарі складає 06 років 08 місяців 22 дні. Список 1 складає - 02 роки 02 місяць 06 днів.

Не погодившись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, законами України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ, „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV, які є чинними на час виникнення спірних відносин.

Згідно вступної частини Закону України "Про пенсійне забезпечення", положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років згідно із Законом №3108-IV від 17.11.2005, ВВР, 2006, № 1, ст.18.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулюються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Законом України №3108-IV від 17.11.2005 внесено зміни до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з вимогами ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.

Положеннями частини 4 статті 9 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною 5 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах .

Такий же порядок зарахування часу перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання передбачений і пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої, час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Отже, законодавством передбачено зарахування часу перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13, 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Як вбачається з довідки від 21.01.2019 року № 1-18, яка уточнює особливий характер чи умови праці необхідні для призначення пільгової пенсії, ОСОБА_1 працював повний робочий день та виконував горні роботи по видобутку вугілля підземним способом на ДП «Шахта ім..Д.С.Коротченко» за період з 29.07.1997 року по 15.12.2002 року, що передбачено списком №1 за професією, посадою ГРОЗ 5 розряда на дільниці №1, за період з 16.12.2002 року по 31.12.2005 року, що передбачено списком №1 за професією, посадою начальник зміни, за період з 01.01.2006 року по 01.03.2010 року, що передбачено списком №1 за професією, посадою гірний диспетчер, що також підтверджується записами у трудовій книжці.

Період перебування позивача на інвалідності у зв`язку із нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням підтверджено: актом від 09.06.2002 року про нещасний випадок; виписками з акту огляду у МСЕК, згідно яких ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності через трудове каліцтво або профзахворювання.

Суд зазначає, що відповідачем не заперечується факт перебування на інвалідності позивача, у зв`язку з нещасним випадком на виробництві та який складає 13 років 08 місяців 06 днів.

Таким чином, доводи відповідача про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періоду перебування на інвалідності через відсутність 25-річного стажу роботи на провідних професіях, не відповідають вимогам Закону. Позивач отримав трудове каліцтво, через яке не мав можливості фактично відпрацювати 20 років на провідних професіях, тому, в силу вищезазначених норм Закону, період перебування на інвалідності слід зарахувати до страхового стажу та до стажу для визначення права на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Суд зауважує, що відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов`язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на пенсійне забезпечення.

Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, статті 114 Закону № 1058, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо). Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження,

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку що належним спосіб захисту у даній справі є визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 20.12.2018 року про відмову в переводі з пенсії по інвалідності трудове каліцтво або профзахворювання на пенсію за віком, зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 14.09.2018 року № 4342 про перевід з пенсії по інвалідності трудове каліцтво або профзахворювання на пенсію за віком відповідно п.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та зарахувати час знаходження позивача на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві до страхового стажу та до стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах згідно п.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням висновків суду.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 30.01.2019 року було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. за подання до суду адміністративного позову про зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 20.12.2018 року про відмову в переводі з пенсії по інвалідності трудове каліцтво або профзахворювання на пенсію за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.09.2018 року № 4342 про перевід з пенсії по інвалідності трудове каліцтво або профзахворювання на пенсію за віком відповідно п.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та зарахувати час знаходження позивача на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві до страхового стажу та до стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах згідно п.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням висновків суду.

Вступну та резолютивну частину рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті 13 червня 2019 року.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 24 червня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя П.В. Кочанова