Рішення № 82596439, 13.06.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2019 р. Справа№200/14748/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., при секретарі судового засідання Дяченка А.В., розглянувши у судовому засіданні у режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі,-

за участі представників сторін:

позивач - ОСОБА_1 , паспорт

представник позивача - Лосякова Т.І., ордер серії АА №066847

від відповідача - Кононенко І.Ю., довіреність від 12.11.2018 № 05-5-0.63-79/62-18

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, в якому просить суд визнати противоправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 09.11.2018 року № 412-к про звільнення з посади головного спеціаліста відділу у м. Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Комаріциної Юлії Юріївни, поновити на роботі.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що положеннями Закону України № 889-VIII від 10.12.2015 року «Про державну службу», які є спеціальними щодо спірних правовідносин щодо правомірності звільнення, не врегульовано питання щодо звільнення у період відпустки, а тому застосуванню підлягає законодавство про працю. Наказом від 29.03.2018 року № 119-вд ОСОБА_1 було надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на період з 05.04.2018 року по 19.01.2021 року на підставі статті 18 Закону України «Про відпустки» та статті 179 КЗпП України.

А тому, позивач вважає, що звільнення відбулося з порушенням вимог ч. 3 ст. 5, ч. 2 ст. 84 Закону України «Про державну службу» та статей 40 та 184 Кодексу законів про працю України .

Також, зазначає, що окрім незаконності самого факту звільнення, відповідачем порушено порядок звільнення в цілому, необґрунтовано внесено запис до трудової книжки, чим фактично припинено трудові відносини за своєю ініціативою.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 200/14748/18-а в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 24 січня 2019 року.

Судове засідання, призначене на 24 січня 2019 року розгляд справи №200/14748/18-а відкладено до 07 лютого 2019 року у зв`язку із перебуванням судді на лікарняному з 14.01.2019 року.

У судовому засіданні, призначеному на 07 лютого 2019 року відкладено розгляд справи до 21 лютого 2019 року.

Також, суд зазначає, що 07.02.2019 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій просив суд відмовити у задоволенні позову. Так, відповідач зазначає, що спеціальним законодавством урегульовані питання, пов`язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням). Так, зазначає, що постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24.09.2018 року у справі № 265/7504/18 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та застосоване до неї адміністративне стягнення. При цьому, відповідач зазначає, що постанова Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24.09.2018 року у справі № 265/7504/18 містить помилку, яка має істотне значення, а саме: згідно постанови ОСОБА_1 несвоєчасно подала без поважних причин декларацію суб`єкта декларування, який припинив діяльність пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік. Однак згідно даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 подала щорічну декларацію за минулий рік 02.04.2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі призначено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13 березня 2019 року.

У підготовчому засіданні 13 березня 2019 року розгляд справи №200/14748/18-а відкладено до 01 квітня 2019 року.

У підготовчому засіданні 01 квітня 2019 року розгляд справи №200/14748/18-а відкладено до 19 квітня 2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів та оголошено перерву до 14 травня 2019 року о 10 годині 00 хвилин.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року забезпечено участь позивача у підготовчому засіданні 14 травня 2019 року о 10:00 год. в режимі відеоконференції.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 13 червня 2019 року о 09 год. 00 хв.

У судовому засіданні 13.06.2019 року позивач та представник позивача просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав наведених у відзиві на позовну заяву

Заслухавши сторони та дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

19 грудня 2016 року відповідно до наказу № 441-к призначено ОСОБА_1 на посаду головного спеціаліста відділу у м. Маріуполі Головного управління з 20.12.2016 року з посадовим окладом 2 585 грн. на місяць, з врахуванням раніше присвоєного 9 рангу державного службовця.

Наказом від 29.03.2018 №119-вд ОСОБА_1 - головному спеціалісту відділу у м. Маріуполі Головного управління, надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі статті 18 Закону України «Про відпустки», статті 179 КЗпП України на період з 05.04.2018 року по 19.01.2021 року.

09 листопада 2018 року відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 412-к ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу у м. Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 84 Закону України «Про державну службу». Також, у вказаному наказі зазначено, що фінансовому управлінню відповідно до ст.ст. 47, 116 Кодексу законів про працю України та ст. 24 Закону України «Про відпустки» провести розрахунок із ОСОБА_1 та виплатити компенсацію за 2 календарних дні невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 20.12.2016 року по 19.12.2017 року, 9 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період з 20.12.2017 року по 04.04.2018 року.

При цьому, підставою для видання оскаржуваного наказу зазначено: постанова Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 24.09.2018 року у справі № 265/7504/18 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, доповідна записка ОСОБА_2 від 08.11.2018 року № 2812/3-18-0.14, подання в порядку ч. 3 ст. 65 Закону України про запобігання корупції» УЗЕ в Донецькій області ДЗЕ НПУ від 01.11.2018 року № 5228кд/39/104/02.2018.

Так, згідно доповідної записки завідувача сектору запобігання та виявлення корупції Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Бусел С.Ю. від 08.11.2018 року № 2812/3-18-0.14 повідомлено в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Хачхараджи О.І. про те, що 07.11.2018 року за вх. №10-9106/0/1-18 до головного управління надійшло подання в порядку ч. 3 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» щодо призначення службового розслідування відносно ОСОБА_1 за фактом порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції». Також, зазначено, що постанова Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24.09.2018 року у справі № 265/7504/18 містить помилку, яка має істотне значення, а саме зазначено, що ОСОБА_1 несвоєчасно подала без поважних причин декларацію об`єкта декларування, який припинив діяльність пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік. Однак згідно даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 02.04.2018 року подала щорічну декларацію за минулий рік.

Згідно подання управління захисту економіки в Донецькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 01.11.2018 року № 5228кд/39/104/02-2018 «в порядку ч. 3 ст. 65 Закону України» «Про запобігання корупції» зазначено, що 30.08.2018 року працівниками УЗЕ в Донецькій області було складено протокол № 769 відносно головного спеціаліста відділу у м. Маріуполі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області Комаріциної Ю.Ю., яка 02.04.2018 року несвоєчасно подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік до Єдиного державного реєстру декларацій, чим порушила вимоги ч. 1 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції» та скоїла адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно до постанови Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області 24.09.2018 року ОСОБА_1 було визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладено стягнення відповідно до зазначеної статті КУпАП у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 грн.

Вважаючи звільнення з посади неправомірним, позивач звернулася до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

За правилами ч.ч.1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закон України «Про державну службу» визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Підстави для припинення державної служби, передбачені ст. 83 Закону України «Про державну службу», відповідно до якої державна служба припиняється:

1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону);

2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону);

3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону);

4) за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону);

5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону);

6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону);

7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом;

8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади».

Відповідно до п. 3 ст. 84 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби у зв`язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є: набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є державним службовцем.

ОСОБА_3 .Ю несвоєчасно подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік до Єдиного державного реєстру декларацій, а саме 02.04.2018 року.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнено на підставі пункту 3 частини 1 статті 84 Закону України «Про державну службу» на виконання постанови Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 24.09.2018 року, яка набрала законної сили.

Вказаною постановою по справі № 265/7504/18 ОСОБА_1 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

Суть вказаного адміністративного правопорушення полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, вказаним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до підпункту «в» п.1 ч. 1 ст.3 ЗУ «Про запобігання корупції» будучи суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, порушуючи вимоги ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно подала без поважних причин декларацію суб`єкта декларування, який припинив діяльність пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-6 КУпАП. Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного корупційного правопорушення передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про вчинення адміністративного правопорушення №769 від 30.08.2018, роздрукованою з офіційного сайту Національного агентства з питань запобігання корупції відомістю про час подання декларації, письмовими поясненнями та іншими матеріалами справи в їх сукупності. При цьому, у вказаному рішенні суду вказано, що в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, визнала повністю та погодилася з обставинами вчинення правопорушення, що викладені у протоколі, розкаялася у скоєному та просила суд суворо не наказувати.

Постановою Донецького апеляційного суду від 09.01.2019 року у справі № 265/7504/18 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 вересня 2018 року відмовлено.

При цьому, суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначив, що в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 не наведено ніяких мотивів, які свідчать про те, що вона саме з поважних причин не мала можливості своєчасно оскаржити постанову суду, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Доводи щодо наявності у апелянта неповнолітніх дітей та чоловіка, який є учасником бойових дій не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження постанови про адміністративне правопорушення. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що зі справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вбачається, що 03 листопада 2018 року вона виконала покарання – сплатила штраф та сплатила судовий збір. Тобто фактично станом на 03 листопада 2018 року ОСОБА_1 мала можливість подати апеляційну скаргу на оскаржуване рішення, однак цього не зробила у визначений законом строк. Таким чином, матеріали справи не містять даних про наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, не наведено таких причин в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження та в апеляційній скарзі.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи із положень частини 4 статті 78 КАС України, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Вказана обставина є самостійною та безумовною підставою для припинення державної служби у зв`язку із втратою державним службовцем права на державну службу, яке зумовлене вчиненням державним службовцем корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення.

Оскаржуваним наказом ОСОБА_1 звільнено саме на цій підставі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (далі - Закон № 1700) корупційним правопорушенням є діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. Корупцією у розумінні Закону № 1700 є використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей.

До суб`єктів, зазначених у частині першій статті 3 Закону № 1700, на яких поширюється дія цього Закону, віднесено, зокрема, державних службовців.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 84 Закону України «Про державну службу» у випадках, зазначених у пунктах 1 - 4, 6 частини першої цієї статті, суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом, а у випадку, зазначеному у пункті 5 частини першої цієї статті, - у порядку, визначеному статтею 32 цього Закону.

Таким чином ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, що підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили, є підставою для припинення державної служби у зв`язку із втратою державним службовцем права на державну службу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність такої підстави втрати права на державну службу або його обмеження як набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення не надає суб`єкту призначення (роботодавцю) права діяти на власний розсуд, а передбачає, виключно, звільнення, згідно з вимогами статті 84 Закону № 889.

З приводу посилань позивача на ту обставину, що оскаржуваний наказ видано в період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, суд зазначає таке.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 29.03.2018 року № 119-вд «Про надання відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_1 » відповідно до статті 18 Закону України «Про відпустки» та статті 179 КЗпП України позивачу була надана відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 05.04.2018 року по 19.01.2021 року.

Наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 412-к про звільнення позивача видано 09.11.2018 року, тобто у період перебування позивачки у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Аналогічно і в частині 3 статті 184 КЗпП України, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням.

Як зазначено вище, ОСОБА_1 звільнено на підставі пункту 3 частини 1 статті 84 Закону України «Про державну службу».

Постановою Орджонікідзевського районного суду Донецької області від 24.09.2018 року у справі № 265/7504/18 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у грошовому виразі становить 850,00 грн.

Відтак, оскільки припинення державної служби та звільнення позивача з посади мало місце не за ініціативою суб`єкта призначення, а у зв`язку із втратою права на державну службу, тому передбачені частиною третьою статті 40, частиною третьою статті 184 КЗпП України гарантії на позивача не поширюються.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в позові, оскільки відповідач при винесенні оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_1 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що прийнятий відповідачем спірний наказ від 09.11.2018 року № 412-к відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України.

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39767332) про визнання протиправним та скасування Наказу від 09.11.2018 року № 412-к, поновлення на роботі - відмовити.

Вступну та резолютивну частину рішення проголошено в судовому засіданні в режимі відеоконференції 13.06.2019 року в присутності представників сторін, що з`явилися.

Повний текст рішення складено та підписано 24.06.2019 року

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя П.В. Кочанова