Рішення № 82596420, 19.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року Справа № 160/4675/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСерьогіної О.В. за участі секретаря судового засіданняПостоловської А.О. за участі: представника позивача представника відповідача Прохорова О.О. Постольник О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.М.У." до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Б.М.У» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №111299 від 18 квітня 2019р. та постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №111300 від 18 квітня 2019р., складені Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області відносно позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що накладення на позивача штрафу за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» є неправомірним, оскільки встановлення на автомобілях та використання тахографів та тахокарт передбачено лише при здійсненні міжнародних перевезень.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 р. було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи на 19 червня 2019р.

13 червня 2019р. від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач зазначив, що під час розгляду питання про притягнення до відповідальності позивача, 18 квітня 2019р. начальником Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області була розглянута справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі акту проведення перевірки №110030 від 13 березня 2019р. та винесені постанови №111299, №111300 від 18 квітня 2019р. Постановою №111299 було встановлено порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (надано 11 тахокарт з належних до перевірки 29) відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за що передбачено штраф у сумі 1700грн. Постановою №111300 було встановлено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» (25 лютого 2019р., 27 лютого 2019р, 12 березня 2019р. допущено періоди керування водієм понад 4 години без перерви на відпочинок) відповідальність за яке передбачена абзацом 8 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за що передбачено штраф у сумі 340грн. Позивач не вказує у чому саме незаконність даних постанов, окрім посилання на використання тахографів та тахокарт лише при здійснені міжнародних перевезень.

У судове засідання з`явився представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову у зв`язку з його необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши матеріали всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що 13 березня 2019р. о 15 годині 50 хвилин у Дніпропетровській області, м. Кривий Ріг, вул. Нікопольське шосе, е/о, 45, працівниками управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області під час проведення перевірки автотранспортного засобу марки MAN (номерний знак НОМЕР_1 IP) із напівпричепом марки LECITRAILER (номерний знак НОМЕР_2 ), яким керував водій ОСОБА_1 . і який належить ТОВ «Б.М.У», виявлено надання послуг з внутрішніх перевезень вантажу без оформлення документів, передбачених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме не оформлені тахокарти у кількості, що передбачена наказом ЄУТР з 28 лютого 2019р. по 10 березня 2019р. Водія зі змістом акту та вимогами ст. 63 Конституції України ознайомлено, від підпису та пояснень водій відмовився.

Листом від 26 березня 2019р. за вих.№1311/22-19 відповідач повідомив позивача про розгляд справи про порушення законодавства на автомобільному транспорті 18 квітня 2019р. з 10 години 00 хвилин. 30 березня 2019р. даний лист був отриманий позивачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого долучена до матеріалів справи, та не оспорюється позивачем.

Представники позивача до управління не з`явилися, додаткових пояснень не надали.

18 квітня 2019р. начальник управління, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, за допущені порушення ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацем 3 частини 1 статті 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» постановив стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 1700,00грн. (постанова №111299).

Також, 18 квітня 2019р. постановою №111300 накладено на позивача штраф на підставі абзацу 8 частини 1 статті 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» в сумі 340,00грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини сторін, що виникають у сфері організації та діяльності

автомобільного транспорту регулюються нормами ЗУ «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001р. №2344-Ш (надалі по тексту Закон №2344-Ш), Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24 червня 2010 №385 (далі по тексту Інструкція №385) та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010р. за №946/18241, Порядком обліку карток, що використовуються в цифрових контрольних пристроях (тахографах), затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України 30 травня 2013р. №340, затвердженого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010р. №964/23496, постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006р. №1567 Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті. Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) до якої Україна приєдналася Законом України «Про приєднання до ЄУТР» від 07 вересня 2005 р. №2819-ІV (далі по тексту – ЄУТР).

Відповідно до пункту 2 статті 48 Закону України №2344-Ш, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, з аналізу змісту наведеної норми слідує, що зазначений у наведеній статті перелік документів не є вичерпним, тобто законодавцем передбачено можливість його доповнення іншими, визначеними законодавством документами, зокрема, одним із таких інших документів є заповнені тахокарти (щоденні реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водія) у кількості, що передбачена ЄУТР.

Положення №340 встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Відповідно до п.1.3 наведеного Положення №340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно приписів п.6.1 Положення №340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонни повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Отже, у даному випадку, законодавець в імперативному порядку визначає умови для встановлення на транспортний засіб тахографа.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання тахографів визначений Інструкцією №385.

Згідно п.1.3 розділу І Інструкції Інструкції №385 встановлено, що її норми поширюються на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до п. 1.4. розділу І Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР; перевізники – суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

Щодо посилань повноважного представника позивача на ЗУ №2344-Ш стосовно встановлення на автомобілях та використання тахографів та тахокарт лише при здійсненні міжнародних перевезень, а не внутрішніх, суд зазначає наступне.

Із вказаних норм витікає обов`язок перевізників як внутрішніх та і міжнародних перевезень, які здійснюються вантажними автомобілями з повною масою понад 3,5 тонн обладнати ці транспортні засоби діючими та повіреними тахографами згідно із вимогами пункту 6.1 Положення №340.

Приписами п. 3.3 розділу ІІІ Інструкції № 385 визначено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом повинен мати про собі, зокрема, заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом (пункт 3.3. розділу ІІІ Інструкції № 385).

Також і відповідно до ст.7а) Додатку до ЄУТР з 21 березня 2010р. водій повинен надати інспектору реєстраційні листи за поточний день та за попередні 28 календарних днів (1+28 тахограм), коли він керував транспортним засобом.

В Україні реєстраційні листи режимів праці та відпочинку водіїв втілені у формі тахокарт згідно п.3.3 Інструкції №385.

Аналізуючи вказані вище норми, можна дійти висновку, що водій, за умови обладнання транспортного засобу тахографом, зобов`язаний надати інспектору для контролю реєстраційні листи режиму праці та відпочинку за поточний день та попередні 28 календарних днів (1+28 тахограм), які в Україні оформлюються у формі тахокарт у кількості, що передбачена ЄУТР, що відповідає вимогам п.3.3 Інструкції №385 та є іншими документами, що передбачені законодавством (Інструкцією №385) відповідно до вимог ст.48 Закону №2344-Ш.

Водночас, пунктом 3.6 Інструкції №385 також на перевізника покладено обов`язок забезпечувати належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснювати періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 Інструкції №385.

Отже, водії транспортних засобів, які обладнані цифровими тахографами повинні надавати інспектору для контролю реєстраційні листи режиму праці та відпочинку, які оформлюються у формі тахокарт у кількості, що передбачена ЄУТР ( за поточний день та попередні 28 календарних днів (1+28 тахограм), в свою чергу, автомобільний перевізник повинен забезпечити наявність у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній п.3.3 Інструкції №385 та вимог ЄУТР, виходячи з обов`язку, встановленого для позивача п.3.6 Інструкції №385.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що 13 березня 2019р. при здійсненні інспекторами рейдової перевірки транспортного засобу марки MAN (номерний знак НОМЕР_1 IP) із напівпричепом марки LECITRAILER (номерний знак НОМЕР_2 ), яким керував водій ОСОБА_1 повинен був пред`явити інспекторам для контролю на транспорті щоденні реєстраційні листи режиму праці та відпочинку водія за попередні 28 календарних днів (1+28 тахограм) заповнені у вигляді тахокарт згідно до вимог п.3.3 Інструкції №385 та у кількості, передбаченій ст.7а) Додатку до ЄУТР з 21 березня 2010р., а позивач, як автомобільний перевізник, зобов`язаний був перевірити та забезпечити наявність вищенаведених тахокарт у водія з урахуванням п.3.6 Інструкції №385.

Проте, як встановлено у ході судового розгляду справи у водія ОСОБА_1 були відсутні 11 тахокарт із належних 29, що не заперечував представник позивача у судовому засіданні.

Зазначені встановлені судом факти та обставини в частині не забезпечення позивачем як автомобільним перевізником наявності у водія транспортного засобу ОСОБА_1 при собі під час перевірки 13 березня 2019р. тахокарт (щоденних реєстраційних листів режиму праці та відпочинку водія)у кількості, що передбачена ЄУТР, тобто інших документів, що передбачені законодавством, свідчить про порушення позивачем вимог статті 48 Закону №2344-Ш.

Оскільки вказані факти порушення позивачем вимог статті 48 Закону №2344-Ш жодними доказами не спростовані, застосування відповідачем до позивача як автомобільного перевізника штрафу у сумі 1700 грн. за оспорюваною постановою відповідає вимогам вищенаведеного чинного законодавства України, виходячи з того, що надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, абзацу 3 частини першої статті 60 Закону №2344-Ш передбачена відповідальність автомобільного перевізника у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто – 1700 грн.

Що стосується постанови №111300 від 18 квітня 2019р., суд зазначає наступне.

Згідно абзацу 8 частини 1 статті 60 ЗУ №2344-Ш за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів - штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Главою ІV Положення №340 визначено, що після керування протягом чотирьох годин водій повинен зробити перерву для відпочинку та харчування тривалістю не менше 45 хвилин, якщо не настає період щоденного (міжзмінного) відпочинку. Ця перерва може бути замінена перервами тривалістю не менше 15 хвилин кожна, розподіленими протягом періоду керування або відразу після цього періоду з урахуванням вимог пункту 4.1 цього розділу.

Однак, водієм ОСОБА_1 25 лютого 2019р., 27 лютого 2019р. та 12 березня 2019р. допущено періоди керування понад 4 години без перерви для відпочинку, що підтверджується копіями техакарт.

Відтак, постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18 квітня 2019р. року за №№ 111299, 111300, прийняті відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином судом не встановлено, а представником позивача не підтверджено жодними доказами порушення відповідачем прав та інтересів позивача при прийнятті оспорюваних постанов, а тому у адміністративного суду відсутні підстави для її скасування.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.

Однак, виходячи з того, що у суду відсутні підстави для задоволення даного позову, то і судові витрати позивача по сплаті судового збору не підлягають стягненню з відповідача – суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.М.У." до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 24 червня 2019 року.

Суддя О.В. Серьогіна