Рішення № 82596152, 18.06.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1388/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Матящук Л.Р.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Наумчик Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 08.04.2019 № UA205110/2019/000376/2,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 , позивач) звернулася з позовом до Волинської митниці ДФС (далі – Волинська митниця ДФС, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 08.04.2019 № UA205110/2019/000376/2.

Ухвалою суду від 25.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити відповідно до приписів статей 12, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 12:00 год. 22.05.2019. 22.05.2019 у зв`язку з клопотанням представника позивача відкладено розгляд справи на 12:00 год. 05.06.2019. 05.06.2019 за клопотанням представника відповідача оголошено перерву у розгляді справи до 11:30 год. 18.06.2019 (а.с. 1, 37, 66-67).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем у продавця Arval ОСОБА_3 було придбано транспортний засіб марки Subaru, модель Legasu, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , за ціною 9487,00 євро.

28.03.2019 з метою митного оформлення придбаного транспортного засобу було подано до Волинської митниці ДФС митну декларацію (далі - МД) у якій митна вартість товару була визначена за основним методом, а саме за ціною договору (контракту) у розмірі 9487,00 євро та передбачений Митним кодексом України (далі – МК України) перелік документів для підтвердження ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар та підтверджують числові значення складових митної вартості товару, придбаного позивачем.

Відповідач не погодився із визначеною митною вартістю та 08.04.2019 прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA205110/2019/000376/2, з тих підстав, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість на рівні 13450 євро, а також встановлено, що в технічному паспорті № А/109581TV17/FL787DM від 10.09.2015 зазначений власник транспортного засобу Arval Servise Lease Italia Spa, в рахунку-фактурі - Arval Trading (Metz Tessy Франція). У цій фактурі вказано умови поставки EXV ОСОБА_4 Австрія, вартість становить 9487, проте не зазначено в якій валюті. Також в даній фактурі зазначена модель Outbak-2006, в технічному паспорті № А/109581TV17/FL787DM від 10.05.2015 вказана модель Legasu.

Вказані обставини відповідач розцінив як розбіжність в документах.

Митну вартість товару відповідачем було визначено за резервним методом за ціною 18100,00 євро.

Проте, позивач зазначає, що в дійсності жодних розбіжностей в документах допущено не було, оскільки технічний паспорт № А/109581TV17/ НОМЕР_2 від 10.05.2015, в якому власником транспортного засобу зазначено Arval Servise Lease Italia Spa – анульовано у зв`язку з його перепродажем компанії Arval Trading (Metz Tessy Франція), яка і була дійсним продавцем цього автомобіля позивачу. Сама фактура містить перед номером в дужках вказівку на валюту в якій проводилась оплата за товар – євро.

Також зазначає, що в рішенні про коригування митної вартості товару від 08.04.2019 № UA205110/2019/000376/2 відповідач не наводить жодних належних обґрунтувань неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості, а обмежився лише загальними формулюваннями, що суперечить вимогам МК України.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

У відзиві на позов (а.с. 30-33) представник відповідача позовні вимоги заперечив. В обґрунтування своєї позиції вказав, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами. У свою чергу митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення декларантом митної вартості має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Під час опрацювання поданих позивачем документів для здійснення митного контролю та митного оформлення разом з МД № UA205090/2019/043025 легкового автомобіля марки Subaru, модель Legasu, номер кузова НОМЕР_1 згідно з якими декларантом заявлено митну вартість на рівні 13450 євро (фактурна вартість 9487 євро) за резервним методом – відбулося автоматичне спрацювання профілів ризику Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі – АСАУР).

За результатом опрацювання згенерованих профілів ризику посадовою особою митниці здійснено відповідні митні формальності та виявлено наступні розбіжності: в технічному паспорті № А/109581TV17/FL787DM від 10.09.2015 зазначений власник транспортного засобу Arval Servise Lease Italia Spa, в рахунку-фактурі - Arval Trading (Metz Tessy Франція), що є беззаперечним сумнівом митниці щодо достовірності заявленої митної вартості позивачем, оскільки на її формування можливий виплив третіх осіб. Крім того, у цій фактурі вказано умови поставки EXV ОСОБА_4 Австрія, вартість становить 9487, проте не зазначено в якій валюті. Також в даній фактурі зазначена модель Outbak-2006, в технічному паспорті № А/109581TV17/FL787DM від 10.05.2015 - модель Legasu.

Зазначене свідчить про недостовірність заявлених відомостей, адже як фактура так і технічний паспорт є обов`язковими документами, що подаються при здійсненні митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, як4і ввозяться на митну територію України. При цьому, від моделі транспортного засобу залежить і його ціна.

Також встановлено, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості товару за методом, обраним декларантом та не підтверджено документально. Зокрема непідтвердженими є 3963 євро.

Декларанту запропоновано надати документи на підтвердження усіх даних митної вартості відповідно до частини третьої статті 53 МК України: банківські платіжні документи; висновки про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними установами; декларацію країни-відправлення; договір із третіми особами, зазначеними у технічному паспорті, рахунки про здійснення платежів третім особам чи інші платіжні документи, що містять відомості про вартість страхування, транспортні документи; інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, декларантом таких документів не надано.

Вказане унеможливило визначення митної вартості за методом, обраним позивачем, а тому митницею 08.04.2019 прийняте рішення про коригування митної вартості №UA205110/2019/000376/2 на рівні 18100,00 євро за резервним методом у зв`язку з неможливістю застосувати інші методи з причини відсутності у митного органу та декларанта вартісної основи для розрахунку митної вартості.

При цьому звертає увагу на те, що товар було випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених статтею 55 МК України згідно з МД № UA 205090/2019/033732 від 05.03.2019. Декларантом у графі 42 МД вказано ціну товару – 9487 євро та сплачено різницю митних платежів між митною вартістю, визначеною митницею (18100 євро) та декларантом з митної вартості 9487 євро.

З огляду на викладене відповідач вважає прийняте рішення про коригування митної вартості товару від 08.04.2019 №UA205110/2019/000376/2 таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

З наведених підстав у задоволенні позову просив відмовити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав, наведених у відзиві на позов, просив відмовити в його задоволенні повністю.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 08.11.2018 ОСОБА_2 в нерезидента Arval Trading (Metz Tessy Франція) за ціною 9487,00 євро придбала транспортний засіб – легковий автомобіль марки Subaru, модель Legasu, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна – дизель, що підтверджується рахунком-фактурою № НОМЕР_3 від 13.11.2018 (а. с. 45, 57 з перекладом).

28.03.2019 декларантом – ПП «Респект Брок» з метою митного оформлення придбаного транспортного засобу було подано до Волинської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA205090/2019/043025, у якій митна вартість товару була визначена за шостим методом у розмірі 9487,00 євро (графа 42 МД).

Для підтвердження митної вартості декларантом до митної декларації додано такі документи (графа 44 та доповнення №1): рахунок-фактуру (Євро) № АТ023999 від 08.11.2018; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 16.03.2019 №UA205010/2019415774; технічний паспорт НОМЕР_2 ; паспорт громадянина України.

Під час опрацювання документів, поданих позивачем для здійснення митного контролю та митного оформлення разом з МД № UA205090/2019/043025 легкового автомобіля марки Subaru, модель Legasu, номер кузова НОМЕР_1 , 2015 року випуску відбулося автоматичне спрацювання профілів ризику Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі – АСАУР):

101-1 «Витребування оригіналів документів, зазначених у митній декларації або засвідчених в установленому порядку їх копій, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів» - по агенту з митного оформлення (гр. 54 МД) відсоток відмовлених та/або відкликаних МД складає 10% за останній місяць. Звернути увагу на правильність заповнення МД та відповідність задекларованих відомостей щодо фактичних даних про вантаж;

103-1 – «Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби»;

105-2 – «Контроль правильності визначення митної вартості товарів» «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділів ДФС для визначення митної вартості за VIN-кодом НОМЕР_1 , валюта EUR, вартість – 18100»;

106-2 – «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товару»;

107-3 – «Контроль правильності класифікації товарів згідно УКТ ЗЕД»;

111-5 – «Перевірка правильності справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати»»;

210-1 – «Проведення митного огляду транспортного засобу»;

911-6 – «Забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової відео зйомки».

08.04.2019 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205110/2019/000376/2 (а.с. 12). У графі 33 вказаного рішення зазначено підстави для його прийняття рішення, а саме: “Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість на рівні 13450 євро. Також встановлено, що в технічному паспорті № А/109581TV17/FL787DM від 10.09.2015 зазначений власник транспортного засобу Arval Servise Lease Italia Spa, в рахунку-фактурі від 13.11.2018 № АТ023999 - Arval Trading (Metz Tessy Франція). У даній фактурі вказано умови поставки EXV Kalsdorf Австрія, вартість становить 9487, проте не зазначено в якій саме валюті. Також в даній фактурі зазначена модель Outbak-2006, в технічному паспорті № А/109581TV17/FL787DM від 10.05.2015 - модель Legasu.

У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодом НОМЕР_1 , валюта EUR, вартість – 18100» та згідно наказу ДФС України № 780 від 28.11.2018 “Про забезпечення моніторингу за митними оформленнями транспортних засобів, бувших у використанні” та згідно з статтями 53, 54 МК України, декларанту було запропоновано протягом 10 днів, надати наступні документи: банківські платіжні документи, висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями – декларацію країни відправлення, договір (угоду, контракт) із третіми особами, зазначеними у технічному паспорті, рахунки про здійснення платежів третім особам чи інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару, так як в технічному паспорті вказаний інший власник, страхові документи та інші документи, які містять відомості про вартість страхування, транспортні (перевізні) документи та інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням). Також відповідно до статті 54 ПК України декларант повинен надати переклад документів, поданих до митного оформлення. Жодного документу для підтвердження заявленої митної вартості товару декларант не надав.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, вимогами частини шостої статті 54 МК України, у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За умови надання згідно з статтею 53 МК України документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме: методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 26 (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС, відповідно до наказу № 780 від 28.11.2018 “Про забезпечення моніторингу за митними оформленнями транспортних засобів, бувших у використанні” та спрацювання системи ризиків АСАУР «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодом JF1BSDLY2FG023469, валюта EUR, вартість – 18100»

Водночас вказує на те, з декларантом була проведена консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Рівень митної вартості становить 18100 євро. Також декларанта було повідомлено про можливість випуску задекларованого товару у вільний обіг у разі його незгоди з прийнятим рішенням за умови надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України (а.с. 11).

Позивач, не погоджуючись із рішенням Волинської митниці ДФС від 08.04.2019 № UA205110/2019/000376/2 про коригування митної вартості товарів, оскаржив його до суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не фактурною варістю лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Як вбачається з матеріалів справи, декларант при здійсненні митного оформлення товару надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування.

Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - автомобіля марки Subaru, модель Legasu, номер кузова НОМЕР_1 , 2015 року випуску, за ціною 9487,00 євро та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому позиція відповідача полягає в тому, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості, містили розбіжності, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення митної вартості за VIN-кодом НОМЕР_1 , валюта – EUR, вартість - 18100». Цими обставинами відповідач обґрунтовував необхідність подання декларантом додаткових документів.

Оскільки декларантом не було надано витребуваних документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці, на рівні 18100,00 євро.

Проте суд із такими доводами відповідача не погоджується із таких підстав.

З наявних в матеріалах справи документів, зокрема, завіреного перекладу рахунку-фактури (Євро) № АТ023999 від 08.11.2018 вбачається, що ОСОБА_2 13.11.2018 здійснила оплату транспортного засобу автомобіля марки Subaru, модель Legasu, номер кузова НОМЕР_1 , 2015 року випуску компанії Arval Trading (Metz Tessy Франція) за готівкові кошти в сумі 9487,00 євро.

Отже, вказаним рахунком-фактурою підтверджується факт сплати позивачем коштів в зазначеній сумі в готівковій формі на рахунок продавця за придбаний транспортний засіб.

Зазначені документи не містять в собі будь-яких розбіжностей в числових значеннях, вартості автомобіля.

Безпідставним є твердження відповідача про те, що позивачем транспортний засіб було задекларовано за ціною 13450,00 євро, а тому не підтверджено документально 3963,00 євро, оскільки з МД № UA 205090/2019/043025 від 28.03.2019 вбачається, що у графі 42 декларантом була задекларована ціна товару в розмірі 9487,00 євро.

Разом з тим, посилання Волинської митниці ДФС на необхідність коригування митної вартості у зв`язку із наявністю розбіжностей у поданих до митного оформлення документах щодо продавця товару, а саме: в технічному паспорті № А/109581TV17/FL787DM від 10.09.2015 зазначений власник транспортного засобу Arval Servise Lease Italia Spa, в рахунку-фактурі від 08.11.2018 № АТ023999 - Arval Trading (Metz Tessy Франція) є безпідставним, оскільки, як слідує з матеріалів справи технічний паспорт № НОМЕР_4 НОМЕР_2 від 10.09.2015, в якому власником зазначено Arval Servise Lease Italia Spa анульовано у зв`язку з його перепродажем компанії Arval Trading (Metz Tessy Франція) (а.с. 50-53), яка і була дійсним продавцем даного транспортного засобу, що в свою чергу підтверджується рахунком-фактурою від 08.11.2018 № АТ023999.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач придбав вищевказаний автомобіль саме у компанії Arval Trading (Metz Tessy Франція). Рахунок на товар виданий саме цією компанією-продавцем та кошти за товар сплачені в касу саме цієї компанії.

Між тим, сам рахунок-фактура перед номером у дужках містить вказівку на валюту в якій проводилася оплата за автомобіль - (Євро), що спростовує твердження відповідача щодо не зазначення у фактурі виду валюти в якій здійснювалась оплата за придбаний автомобіль.

Також безпідставним є посилання Волинської митниці ДФС на наявність розбіжностей у рахунку-фактурі від 08.11.2018 № АТ023999, в якому зазначена модель придбаного автомобіля Outbak-2006, а в технічному паспорті № А/109581TV17/FL787DM від 10.05.2015 - модель Legasu, враховуючи наступне.

За заявою позивача, 28.05.2019 було проведене автотоварознавче дослідження вищевказаного автомобіля.

З висновку автотоварознавчого дослідження № 1477-F, складеного 28.05.2019 слідує, що в ході дослідження експертом було встановлено, що транспортний засіб марки Subaru, модель Legasu, номер кузова НОМЕР_1 , який вказаний у технічному паспорті № А НОМЕР_5 НОМЕР_6 НОМЕР_7 НОМЕР_2 від 10.05.2015 є ідентичним транспортному засобу марки Subaru/Outbak-2006, номер кузова НОМЕР_1 зазначеному в рахунку-фактурі від 08.11.2018 № АТ023999 (а.с. 40-42).

Експертизу проведено судовим експертом Стасюком ОСОБА_5 . ОСОБА_6 ., який має відповідну освіту, кваліфікацію судового експерта по спеціальності 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів, розміру збитку нанесеного власнику транспортного засобу» та стаж експертної діяльності з 1999 року, а тому відсутні підстави сумніватися в об`єктивності та правильності висновків такої експертизи.

Між тим суд зазначає, що згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 за ОСОБА_2 зареєстровано саме транспортний засіб марки Subaru, модель Legasu, номер кузова НОМЕР_1 , 2015 року випуску.

Крім того, як слідує із рішення відповідача, він поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв`язку зі спрацюванням системи ризиків АСАУР: “Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN - кодами: НОМЕР_1 , валюта - ЕUR, вартість – 18100 євро”.

Однак, суд не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки із завіреного перекладу рахунку-фактури від 08.11.2018 № АТ023999 вбачається, що ОСОБА_2 здійснила оплату автомобіля марки Subaru, модель Legasu, номер кузова НОМЕР_1 , 2015 року випуску за готівкові кошти в сумі 9478,00 євро, чим підтверджено факт сплати позивачем коштів в зазначеній сумі в готівковій формі на рахунок продавця за придбаний транспортний засіб.

Отже, на думку суду позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного автомобіля за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей зазначених в частині третій статті 53 МК України.

Суд не заперечує права органу доходів і зборів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п`ята статті 54 МК України), проте вважає, що при цьому він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною десятою статті 58 МК України визначено перелік витрат, понесених покупцем, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті).

Відтак, відповідно до статті 55 МК України орган доходів і зборів має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 08.04.2019 № UA205110/2019/000376/2 вказано, що воно прийняте у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

Тобто, відповідач при прийнятті рішення застосував пункт 2 частини шостої статті 54 МК України. При цьому митну вартість він визначив також за другорядним методом – резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під “дійсною вартістю” слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 08.04.2019 № UA205110/2019/000376/2, у ньому зазначено про неможливість застосування методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.

При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію, надану у зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР “Вартість товару нижча наявної цінової інформації..., вартість – 18100,00 євро”.

Документи, які б підтверджували цю вартість, відповідач суду не надав.

При цьому, слід зазначити, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Отже, підстави вважати, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 08.04.2019 № UA205110/2019/000376/2 є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України відсутні.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом шостим методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування резервного методу.

Суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у розмірі 18100,00 євро внаслідок проведеного коригування митної вартості за резервним методом. Виявлені митним органом у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжності жодним чином не вливають на числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів правомірності оскаржуваного в даній адміністративній справі рішення про коригування митної вартості товарів від 08.04.2019 № UA205110/2019/000376/2, а тому його необхідно визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частинами першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією 0.0.1335136963.1 від 23.04.2019 (а.с. 2).

Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правову допомогу в сумі 8000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається із доданих письмових доказів (договору про надання правової допомоги від 22.04.2019 №014/А/19, квитанції від 24.04.2019, акту виконаних робіт від 24.04.2019 з додатком № 1) позивач сплатила на рахунок адвоката Андріяш Н.В. 8000,00 грн. на оплату правової допомоги, яка відповідно до додатку №1 до акту виконаних робіт від 24.04.2019 складається з: попередньої консультації щодо характеру спірних правовідносин – 2 год. (2000,00 грн.); вивчення та правового аналізу матеріалів справи – 1 год. (1000,00 грн.); підготовки позовної заяви – 3 год. (3000,00 грн.); представництво інтересів у суді першої інстанції – 2 год. (2000,00 грн.). Сторонами обумовлено, що вартість однієї години витраченого часу адвокатом становить 1000,00 грн.

Представник відповідача у клопотанні про зменшення розміру витрат на правову допомогу (а.с. 69-71) просив зменшити розмір вказаних витрат у зв`язку з обмеженням видатків на вказані цілі. При цьому зазначає, що вказаний перелік послуг у додатку №1 до акту виконаних робіт від 24.04.2019 включає в себе послуги, пов`язані із підготовкою позовної заяви, а тому поділ їх на окремі самостійні дії є безпідставним. Крім того, час визначений адвокатом за надання вказаного переліку послуг, зважаючи на характер спірних правовідносин, кількість справ вказаної категорії, які перебували та перебувають на супроводженні представника позивача, а також стиль написання позовної заяви свідчать про його завищення. Звертає увагу і на те, що жодних робіт чи послуг, які б полягали у надісланні адвокатського запиту з метою отримання документів, збір доказів, здійснення інших дій на вчинення яких необхідно було витратити кошти та час, адвокатом не здійснено.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правовою допомогою адвоката, суд враховує те, що дана справа є справою незначної складності, при цьому, на думку суду, підготовка та написання позовної заяви не потребувала затрат значного часу – 8 год., як зазначено представником позивача, а тому, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу в сумі 4500,00 грн., що становить вартість послуг із написання та подання до суду позовної заяви – 3 год. та за фактичне представництво інтересів у двох судових засіданнях загальною тривалістю 1 год. 30 хв.

При цьому, суд зазначає, що попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин – 2 год. (2000,00 грн.), вивчення та правовий аналіз матеріалів справи – 1 год. (1000,00 грн.) включається до витрат пов`язаних з підготовкою позовної заяви. Разом з тим, витрати на правову допомогу, що становить вартість послуг із участі у судовому засіданні – 30 хв. (500 грн.) не підтверджені належними доказами. Отже, решту витрат у сумі 3500,00 грн. повинен понести позивач.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243 ч.3, 245, 246, 262, 295, 297, підпункту 15.5 пункту І розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 08.04.2019 № UA205110/2019/000376/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 4500,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Волинська митниця ДФС (44350, Волинська обл., Любомльський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 39472698).

Суддя Р.С. Денисюк

Повний текст рішення складено 24 червня 2019 року.