Рішення № 82596105, 19.06.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 червня 2019 р. Справа № 802/1473/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Яремчука Костянтина Олександровича,

суддів Мультян Марини Бондівни,

Шаповалової Тетяни Михайлівни,

за участі секретаря судового засідання Лояніча Володимира Олександровича,

представника заявниці ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_2 про перегляд судового рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2018 року до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулася ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказувала на неправомірність дій Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що правило призначення пенсії у розмірі 5 мінімальних заробітних плат у первісній редакції запроваджено законодавцем саме для військовослужбовців дійсної строкової служби за призовом, а не для інших категорій військовослужбовців, які також брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Суд дійшов висновку, що позивач не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки її участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції відбувалася поза межами проходження нею дійсної строкової служби.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року у справі № 802/1473/18-а залишена без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного від 20 червня 2018 року - без змін.

24 травня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за виключними обставинами рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №802/1473/18-а від 20 червня 2018 року.

В обґрунтування поданої заяви зазначила, що після розгляду цієї справи і набрання рішенням суду першої інстанції законної сили з`явилася обставина, яка мала б істотне для суду значення при вирішенні питання про обґрунтованість доводів позовних вимог. Так, посилаючись як на підставу перегляду судового рішення на пункт 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, ОСОБА_2 вважає, що виключною обставиною в даній адміністративній справі є ухвалене Конституційним Судом України 25 квітня 2019 року рішення №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/2019 402/19, 1737/19.

Вказаним рішенням Конституційний Суд визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, за яким визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції шкоди при обчисленні пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби, внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

З огляду на це позивач зазначає, що у даному випадку вона відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право на перерахунок пенсії у відповідності до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв`язку з чим просить суд скасувати за виключними обставинами рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року відкрито провадження за виключними обставинами за заявою ОСОБА_2 про перегляд рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року у справі №802/1473/18-а; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін колегією у складі трьох суддів.

Іншою ухвалою від 28 травня 2019 року заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року у справі №802/1473/18-а за виключними обставинами призначено до розгляду на 19 червня 2019 року.

12 червня 2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на заяву про перегляд рішення за виключними обставинами, у якому відповідач заперечує щодо задоволення поданої ОСОБА_2 заяви, оскільки позовні вимоги стосувалися попереднього періоду, в той час коли рішення Конституційного Суду України набрало чинності 25 квітня 2019 року і підлягає застосуванню саме з цієї дати. Окрім того, у відзиві містяться посилання на рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99.

У судовому засіданні, що відбулося 19 червня 2019 року, представник заявниці підтримав подану його довірителькою заяву про перегляд рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року у справі № 802/1473/18-а за виключними обставинами та просив її задовольнити.

Натомість, представник відповідача у судове засідання не з`явився. Однак, 19 червня 2019 року до суду надійшло клопотання від нього про проведення розгляду справи без участі представника.

Заслухавши представника заявниці, надавши оцінку обставинам, зазначеним заявником у поданій заяві про перегляд за виключними обставинами рішення Вінницького окружного адміністративного суду, а також доводам відповідача, що наведені ним у відзиві, колегія суддів зважає на таке.

ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідом другої групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та посвідченням серії НОМЕР_2 відповідно.

Відповідно до довідки Вінницького об`єднаного міського військового комісаріату вих. №4/174 від 19 лютого 1998 року позивач дійсно у період з 27 червня 1986 року по 13 липня 1986 року направлялася на збори в якості військовослужбовця для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

Іншою довідкою від 12 жовтня 1992 року, що видана командиром військової частини 31434, підтверджується те, що ОСОБА_2 приймала участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції саме з 27 червня 1986 року по 13 липня 1986 року.

11 травня 2018 року позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці із заявою про здійснення їй перерахунку пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Листом вих. №170/Ш-1 від 17 травня 2018 року позивачу відмовлено у здійсненні такого перерахунку. Відмова мотивована тим, що участь позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції відбувалась не під час проходження нею дійсної строкової служби, а тому права на проведення перерахунку пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" ОСОБА_2 не має.

Не погодившись із такою відмовою, позивач за захистом своїх прав та інтересів звернулася до суду із позовом.

З огляду на викладене, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу протиправності дій Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці щодо відмови у перерахунку пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з 01.10.2017 року.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20.06.2018 року у справі №802/1473/18-а, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Своє рішення суди першої та апеляційної інстанції мотивували тим, що у період ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС позивач строкову військову службу не проходила, а тому не має права на перерахунок пенсії відповідно до статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Суди, ухвалюючи рішення, зазначили, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Закон України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-XII (далі - Закон №796-XII) спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Відповідно до частини 3 статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в редакції, що діяла до 01.10.2017 року, особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

З 01.10.2017 року редакція вказаної норми змінена Законом України від 03.10.2017 року №2148-VIII, та застосовується із вказаного часу у наступній редакції: "особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".

Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, згідно якого пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків врегульований Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. № 1210 (далі - Порядок № 1210).

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017р. № 851 були внесені зміни до Порядку № 1210, а саме: доповнено Порядок пунктом 9-1 наступного змісту: “За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року”

Ухвалюючи рішення, що переглядається, суд встановив, що відповідно до матеріалів справи позивач приймала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі військової частини 31434 з 27.06.1986 року по 13.07.1986 року. Разом з тим, строкову військову службу не проходила, тобто, на момент участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, остання дійсну строкову службу не проходила. Саме тому суд дійшов висновку, що підстави для перерахунку пенсії із застосуванням частини 3 статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” на момент звернення позивача відсутні. З огляду на це, за висновком суду, відповідач правомірно відмовив заявниці щодо проведення перерахунку пенсії.

Таким чином, у рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 20.06.2018 року суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки умовою призначення пенсії за частиною 3 статті 59 Закону № 796-XII у редакції закону, чинній на момент виникнення спору, було проходження особами дійсної строкової військової служби у відповідний період.

Водночас, 25.04.2019 року Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі за конституційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) (№ 1-р(II)/2019), яким вирішено:

1) визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю;

2) словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 року № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, положення частини 3 статті 59 Закону № 796-XII щодо визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчислені пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 25.04.2019 року поширюються на всі категорії військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

При цьому суд звертає увагу на положення ч. 2 ст. 152 Конституції України, згідно із якими закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відтак, суд доходить висновку, що загальним є правило про втрату чинності законів, які визнані неконституційними саме з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Проте, винятки із такого правила можуть бути встановлені у самому рішенні Конституційного Суду України.

Відповідно до ч. 1 ст. 97 Закону від 13 липня 2017 року № 2136-VIII суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.

Проте, додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов`язковості їх виконання. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абзац 6 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2000 року (вказана вище справа № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.

Поняття прямої дії рішень Конституційного Суду у законі не розкрито. Водночас, у абз. 2 п. 2 рішення від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів Конституційний Суд України зазначив, що принцип прямої дії у часі закону чи іншого нормативно-правового акту потрібно розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Необхідно зазначити, що такий принцип є гарантією стабільності суспільних відносин та забезпечення принципу юридичної визначеності. Оскільки, в іншому випадку усі суспільні відносини, у яких було застосовано "неконституційний закон", підлягали б "перевірці". Тому, з огляду на відсутність у Рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2019 року вказівки на інше суд вважає, що вказане рішення слід застосовувати до правовідносин, які виникли з дня його ухвалення.

Відтак, право на перерахунок пенсії згідно з вказаною нормою у ОСОБА_2 виникло саме з 25 квітня 2019 року.

Як зазначено у частині 1 статті 361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за виключними обставинами.

Підставою для перегляду судового рішення за виключними обставинами згідно пунктом 1 частини 5 статті 361 КАС України є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Прийняття Конституційним Судом України 25.04.2019 року рішення у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) (№ 1-р(II)/2019 щодо неконституційності словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та які були застосовані судом при попередньому розгляді справи та прийнятті рішення від 20.06.2018 року про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , є підставою для скасування судового рішення за виключними обставинами.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення.

Приймаючи до уваги викладене вище, суд доходить висновку, що заява ОСОБА_2 про перегляд рішення за виключними обставинами підлягає задоволенню, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року у справі №802/1473/18-а скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Зокрема, задоволенню підлягає вимога про зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці провести ОСОБА_2 з 25 квітня 2019 року перерахунок і виплату пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В частині позовних вимог щодо визнання дій відповідача неправомірними необхідно відмовити. Такого висновку суд дійшов, зважаючи на те, що неможливо визнавати дії відповідача протиправними з огляду на встановлення неконституційності відповідного словосполучення «дійсної строкової», яка міститься у застосованих та використаних судами першої та апеляційної інстанцій нормах частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», адже такі дії відбувалися в діючому на той час правовому полі, за нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Окрім того, не підлягає задоволенню також і вимога щодо стягнення з відповідача 300000,00 гривень моральної шкоди, оскільки позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт понесення нею моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних діями відповідача, як і не надано доказів того, що саме через дії відповідача позивач відчувала погіршення самопочуття.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд з огляду на звільнення позивача від сплати судового збору та за відсутності доказів понесення інших судових витрат вважає, що відсутні й підстави для відшкодування судових витрат.

У зв`язку із викладеним та керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 90, 139, 241, 242, 245, 246, 255, 361, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року у справі №802/1473/18-а задовольнити.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року у справі №802/1473/18-а скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці здійснити з 25 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 , обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до положень частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 3 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заявник: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 )

Відповідач: Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 37979905)

Повний текст рішення складено 24.06.2019

Суддя-доповідач Яремчук Костянтин Олександрович

Судді Мультян Марина Бондівна

Шаповалова Тетяна Михайлівна