Рішення № 82595946, 19.06.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1677/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шевчику Ю.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідача Дацишина А.А., Мельничука М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі – ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування наказу «Про проведення фактичної перевірки» №1222 від 02.04.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у Волинській області було видано наказ №1222 від 02.04.2019 року «Про проведення фактичної перевірки» згідно з яким начальнику управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС у Волинській області наказано забезпечити проведення фактичної перевірки торгового об`єкту, що знаходиться за адресою: Любешівський район, с.Люб`язь з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, законів України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших нормативних актів, які регулюють ліцензування, виробництво, обіг, зберігання спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Вважає, що наказ прийнятий з порушенням норм чинного законодавства, без зазначення підстав для проведення вказаної перевірки, а тому є незаконним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ №1222 від 02.04.2019 року.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, наведених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представники відповідачf в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, вважають, що ГУ ДФС правомірно було винесено оскаржуваний наказ, а відтак просив суд в позові відмовити повністю. Інспектор, який проводив вказану перевірку в судовому засіданні вказав, що допуск до фактичної перевірки відбувся і наказ реалізований.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських Формувань станом на 12.04.2019 року ФОП ОСОБА_3 В. зареєстрований суб`єктом господарської діяльності - фізичною особою-підприємцем. № запису в ЄДР НОМЕР_1 , дата запису 12.10.2009 року.

Згідно доповідної записки начальника управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів від 28.01.2019 року №95/03-20-40-02-08 встановлено, що при проведенні фактичних перевірок СГД в грудні 2018 року, працівниками було обстежено та встановлено факт безліцензійної діяльності в торгових об`єктах за адресою АДРЕСА_1 . Люб`язь, АДРЕСА_2 , Любешівського АДРЕСА_3 , де ліцензії на торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами не було.

ГУ ДФС у Волинській області було видано наказ №1222 від 02.04.2019 року «Про проведення фактичної перевірки» згідно з яким начальнику управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС у Волинській області наказано забезпечити проведення фактичної перевірки торгового об`єкту, що знаходиться за адресою: Любешівський район, с.Люб`язь з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, законів України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших нормативних актів, які регулюють ліцензування, виробництво, обіг, зберігання спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Підставою для видачі наказу №1222 від 02.04.2019 року «Про проведення фактичної перевірки» вказано п.п. 80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України.

Працівниками управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС у Волинській області 10.04.2019 року проведено фактичну перевірку торгового об`єкту, який знаходиться за адресою АДРЕСА_4 Двірська АДРЕСА_5 Люб`язь Любешівського району на березі озера «Люб`язь», де за інформацією податкового органу здійснює торгівельну діяльність невстановлена на час винесення наказу особа, що займається підакцизною діяльністю. За результатами перевірки складено акт №03/92/40-01/2310215691 від 11.04.2019 року відносно ФОП ОСОБА_1 .

Перед початком перевірки посадовими особами, що здійснювали перевірку, проведено контрольну розрахункову операцію, придбано 1 пляшку горілки особливої «Nemiroff Преміум» виробництва ТзОВ «ЛВН Лімітед», міст. 0,7 дм3, вміст спирту 40% об, дата виготовлення 24.10.17 року, марковану маркою акцизного податку АВ ЛГП 02 ААБЦ 026552 10/17 35,549 грн. за роздрібною ціною 130,00 грн.

При розрахунку підприємцем (продавцем), РРО не застосовано у зв`язку із його відсутністю у місці торгівлі, фіскальний чек, відповідно, не видано. Супровідні документи на реалізовану алкогольну продукцію не пред`явлено, чим порушено пп. 1, 2, 12 ст. 3 Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Перевіркою встановлено факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії, що є порушенням ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями на час перевірки та у визначений термін не пред`явлено. Перевіркою бази даних ліцензійного реєстру Волинської області встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не придбавалася відповідна ліцензія.

Під час перевірки підприємцем на місці вчинення порушення надано відповідне письмове пояснення від 10.04.2019 року.

Після ознайомлення із актом перевірки підприємець відмовився від підписання та отримання 2- го примірника акта фактичної перевірки, про що складено відповідні акти відмови від 10.04.2019 року.

За фактом реалізації та зберігання алкогольних напоїв без відповідної ліцензії Інспектором СРПП № 1 Любешівського віддділення поліції Камінь-Каширського відділу поліції ГУ НП у Волинській області капітаном поліції Пугачем А. В. відібрано у ОСОБА_1 пояснення, складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 156-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 10.04.2019 року та вилучено з роздрібного обігу 1 пляшку горілки особливої «Nemiroff Преміум», описаної вище, та готівкові кошти в сумі 130,00 грн.

Матеріали перевірки підприємець отримав нарочно під розпис в управлінні контролю за обігом підакцизних товарів 12.04.2019 року за адресою вул. Ковельська, 8, АДРЕСА_6 , каб. № 3, зазначивши у рядку «Зауваження до акта перевірки та перевіряючих»: «Є зауваження».

16.04.2019 року за вх. №14560/ФОП ФОП ОСОБА_1 надіслано до ГУ ДФС у Волинській області заперечення на акт фактичної перевірки. На який було надано відповідь листом №4118/ФОП/ОЗ-20-40-01-14 від 23.04.2019 року.

За результатом проведеної перевірки на підставі акта №03/92/40-01/2310215691 від 11.04.2019 року ГУ ДФС у Волинській області за порушення пп. 1, 2, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» прийнято податкове повідомлення-рішення №0004611405 від 02.05.2019 року, яким застосовані штрафні санкції до ФОП ОСОБА_1 в розмірі 261 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки-цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України (далі ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно вимог пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки визначений ст.80 ПК України.

Приписами пункту 80.1 ст.80 ПК України передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 80.2 ст.80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (пп.80.2.1);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп.80.2.2);

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (пп.80.2.3);

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (пп.80.2.4);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп.80.2.5);

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (пп.80.2.6);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп.80.2.7).

Згідно п.80.5 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із ст.81 цього Кодексу.

Під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з`ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з`ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо) (п.80.6 ПК України).

За вимогами п.80.7 ПК України, фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено ст.86 цього Кодексу.

Як вбачається з доданого до матеріалів справи спірного наказу від 02.04.2019 року №1222 підставою для проведення фактичної перевірки є пп.80.2.5 п.80.2 ст.82 ПК України.

Відповідно до підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України на підставі якого було призначено перевірку, встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки зокрема: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку Інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

При цьому, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Таким чином, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництва і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.11.2018 року у справі №К/9901/13259/181, від 20.03.2018 року справі №820/4766/17.

Таким чином, твердження представника позивача про те, що спірний наказ був виданий з порушенням норм чинного податкового законодавства в цій частині теж не відповідає дійсності.

Згідно п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відповідно до ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

За приписами п. 81.2 ст. 81 ПК України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

Позивач в судовому засіданні підтвердив, що 10.04.2019 року о 15:30 він знаходився на березі озера Люб`язь в селі Люб`язь по вул. Двірська 3А поблизу місця, де розташований склад площею 130 м2 для зберігання плавзасобів, яким користується його дружина ОСОБА_4 згідно представленого діючого договору оренди між нею та сільською радою від 30.07.2014 року, що підтвердив рішенням господарського суду Волинської області від 14.02.2017 року в справі 903/915/16. В якийсь момент до нього підійшли двоє незнайомців-рибалок і попросили продати пляшку горілки, щоб зігрітися. Він погодився і взявши в багажника свого автомобіля, який стояв поруч, пляшку горілки «Немирів-Преміум», 07 л., 40 об. з акцизною маркою, продав даним рибалкам за 130 грн. Відразу після отримання коштів ці рибалки представились працівниками податкової інспекції, показали посвідчення, почали його опитувати, складати якісь документи та викликати по телефону працівників районної поліції, які і вилучили гроші та горілку та склали адмінпротокол. Підтвердив, що в приміщенні складу, яким користується дружина, в нього будь-яких алкогольних чи тютюнових виробів для продажу не було і будь-якої торгової точки він не має, підприємницькою діяльністю не займається і не подає відповідну звітність до податкової інспекції починаючи з 2013 року. Вважає, що його помилково асоціюють з діючим підприємцем, тому не могли виносити оскаржуваний наказ №1222 від 02.04.2019 року про проведення перевірки без зазначення в ньому його прізвища та точної адреси, що вважає порушенням відповідних норм ПК при винесенні такого наказу.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 вимоги позову не визнав та пояснив, що 10.04.2019 року о 15:30 він, разом з ОСОБА_6 , згідно направлень №183, №184 та наказу №1222 від 02.04.2019 року перевіряли дотримання чинного законодавства щодо обігу алкогольних напоїв «на березі озера Люб`язь» в селі Люб`язь Любешівського району згідно доповідної записки. Підтвердив, що спірний наказ №1222 від 02.04.2019 року був винесений на торговий об`єкт в с. Люб`язь Любешівського району без зазначення точної адреси і без зазначення прізвища особи підприємця, оскільки на момент його винесення ГУ ДФС у Волинській області точної інформації не мало хто там здійснює діяльність, а лише була доповідна записка на ім`я начальника ДФС у Волинській області від 28.01.2019 року про те що у працівників управління контролю за обігом підакцизних товарів є інформація про факти безліцензійної діяльності алкогольними напоями невстановленою особою на березі озера Люб`язь в с. Люб`язь по вул. Берегова, 1, де поряд знаходиться склад плавзасобів. Пояснив, що точну адресу розташування складу вони не знали, тому в доповідній записці зазначена адреса як Берегова, 1, в акті за результатами фактичної перевірки №03/92 від 11.04.2019 року як Двірська, 1, а вірною є адреса зазначена в договорі оренди, як Двірська, 3А про що йому стало відомо лише в судовому засіданні, коли сторона позивача надала такий договір суду. Також зазначив, що наказ про проведення фактичної перевірки не містить прізвища підприємця ОСОБА_1 , оскільки його не було відомо на момент винесення наказу. Підтвердив, що саме даний наказ був пред`явлений позивачу на місці проведення перевірки в якому той власноручно поставив свій підпис і прізвище, про що подав для огляду в судовому засіданні оригінал цього документа з підписом позивача. При цьому не зміг пояснити чи ставив ще позивач дату на даному документі. Також вказав, що копію наказу надав ОСОБА_1 на місці перевірки, де той також був письмово опитаний та підтвердив продаж пляшки горілки «Неміроф Преміум», однак при складанні акта перевірки відмовився від його підписання, а зробив це лише 12.04.2019 року в приміщенні ГУ ДФС при ознайомленні з матеріалами перевірки. Вважає, що їх, як перевіряючих, ОСОБА_1 допустив до перевірки, тому акти про недопуск до перевірки не складались. Перевірка фактично була проведена. Повноважень для огляду підакцизних товарів в приміщенні складу в них не, однак і потреби в огляді приміщення вже не було, торгівлю алкогольними напоями без РРО було встановлено та засвідчено відповідним актом. На час розгляду справи в суді, ДФС вже було винесене податкове повідомлення-рішення, яке долучено до матеріалів справи, де накладено штраф у розмірі 261 грн. за невикористання РРО (ст. 54 ПКУ) та ст. 17, 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій». Дане ППР направлено позивачу у встановленому законом порядку про що подав відповідні докази. Також звернув увагу, що підприємець сказав неправду, коли зазначив, що пляшка горілки знаходилась в його автомобілі, підтвердив, що пляшку горілки ОСОБА_1 виносив саме зі складу.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що відповідачем проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 та торгового об`єкта по вул. Двірська АДРЕСА_7 3 АДРЕСА_8 (місце знаходження складу, який знаходиться в користуванні ОСОБА_4 ) в с. Люб`язь Любешівського району як і відбувся допуск посадових осіб контролюючого органу до перевірки, а спірний наказ №1222 від 02.04.2019 року «Про проведення фактичної перевірки» стосується саме ФОП ОСОБА_1 , не зважаючи на допущені при його оформленні недоліки при незазначенні адреси та прізвища, вичерпав свою дію після складання акта перевірки та винесення ППР з цього приводу.

За таких обставин реалізація права на захист шляхом задоволення позову про скасування спірного наказу на думку суду, не може бути задоволена після проведення такої перевірки та винесення ППР.

Крім того посилання в судовому засіданні представника позивача, що фактичного допуску до перевірки не було, а склад плавзасобів дружини не може бути торгівельним об`єктом в розумінні п. 7 ПКМУ №833, спростовуються тим, що за результатом фактичної перевірки перевіряючими складено акт перевірки №03/92/40-01/2310215691 від 11.04.2019 року, а також у відповідності до п. 81.2 ст. 81 ПК України, перевіряючими, акт про відмову платника податків у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки не складався. При цьому ФОП ОСОБА_1 . 10.04.2019 року під час проведення перевірки надано письмове пояснення, яке є додатком до вказаного акта перевірки, в яких позивач підтвердив продаж «горілки» та отримання коштів.

Встановлені обставини справи свідчать, що позивачем було допушено посадових осіб відповідача до перевірки.

Також слід зазначити, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту ухвалення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 804/1113/16 (К/9901/19326/18), від 30.11.2018 у справі № 808/1641/15 (К/9901/6626/18) та від 20.12.2018 року у справі №826/3014/16 (К/9901/27695/18).

Згідно з позицією Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24.12.2010 у справі за позовом ТОВ «Foods and Goods L.T.D.» до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - ДПА в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до фактичної податкової перевірки відбувся і наказ реалізований як прийнятий в межах закону і компетенції, в подальшому предметом розгляду в суді має бути зміст виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України та Верховного Суду, саме на етапі допуску до перевірки, платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

Як встановлено судом, позивач не скористався належним та допустимим способом захисту від можливо неправомірних дій контролюючого органу та допустив останніх до проведення перевірки.

Таким чином, оскільки допуск до проведення фактичної перевірки відбувся, а ГУ ДФС у Волинській області фактично реалізувало свою компетенцію на проведення такої перевірки та оформлення її результатів, то дії контролюючого органу щодо призначення та проведення розглядуваної перевірки не є таким, що порушують права позивача.

При цьому, позивач не позбавлений права оскаржити прийняті за результатами фактичної перевірки рішення, з підстав їх невідповідності закону чи компетенції контролюючого органу.

Відтак, з вищевказаних підстав у задоволенні позову слід відмовити.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб`єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом не підтвердилися обставини щодо порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивача, а позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження позовних вимог.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог та відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич

Повне рішення суду складено 24.06.2019 року.