Рішення № 82595933, 12.06.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 червня 2019 р. Справа № 120/1210/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.,

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Савелової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2 ) з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано незгодою позивача з постановою за №ВН1999/211/НП/АВ/ВП/ТД-ФС від 28.01.2019, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 670 140,00 грн., прийнятою Управлінням Держпраці у Вінницькій області за наслідком проведеного в грудні 2018 року інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 09.04.2019 відмовлено в задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Ухвалою від 11.04.2019 відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 14.05.2019.

Судове засідання 15.05.2019 не відбулось у зв`язку з неявкою сторін та надходженням від представника позивача клопотання про відкладення розгляду справи. Наступне судове засідання призначено на 29.05.2019.

Ухвалою від 29.05.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче засідання та, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті розпочато у той само день після закінчення підготовчого судового засідання.

В подальшому, під час розгляду справи по суті судом оголошено перерву до 12.06.2019.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві, відповіді на відзив від 29.05.2019 за вх. №28610, а також усних пояснень наданих під час судового розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечила, просила в задоволені позову відмовити покликаючись на мотиви наведені у відзиві на позовну заяву від 13.05.2019 за вх. №25269, а також в усних поясненнях наданих по суті заявлених позовних вимог. Зокрема зазначила, що за наслідком розгляду звернень Управління захисту економіки у Вінницькій області, та працівника, який працював на ФОП ОСОБА_2 без укладання трудового договору, посадовими особами відповідача було здійснено спробу проведення інспекційного відвідування відповідного суб`єкта господарювання. Однак, у зв`язку з відсутністю останньої або уповноваженої нею особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) праці складено акт за №ВН1999/211/НП від 07.12.2018 “Про неможливість проведення інспекційного відвідування”. В зв`язку з чим, відповідачем було сформовано та надіслано позивачу вимогу про надання документів від 07.12.2018 №ВН1999/211/ПД в строк до 10 години 18.12.2018, із зазначенням переліку документів необхідних для проведення інспекційного відвідування, а саме: трудових договорів з найманими працівниками, повідомлення ДФС про прийняття працівників на роботу, відомості нарахування та виплати заробітної плати та сплати єдиного соціального внеску.

Однак, у визначений інспектором праці строк, ФОП ОСОБА_3 К ОСОБА_4 І ОСОБА_4 зазначені у вимозі від 07.12.2018 №ВН1999/211/ПД документи не надала, про що складений повторно акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 18.12.2018 №ВН199/211/НП.

Одночасно, інспекторами праці, відповідно до п. 6 Постанови КМУ від 26.04.2017 №295, якою затверджено “Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю”, на підтвердження наданої Управлінням захисту економіки у Вінницькій області інформації щодо використання позивачем праці без належного оформлення, здійснено запит до ГУ ДФС у Вінницькій області та Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.

Проаналізувавши отриману від Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області та ГУ ДФС у Вінницькій області інформацію, відповідач дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_2 , як власника транспортних засобів, на протязі 2017-2018 років використовувала найману працю без належного оформлення (Акт інспекційного відвідування № ВН 1999/211/НП/АВ від 19.02.2018). В зв`язку з встановленими порушеннями, на виконання вимог Постанови КМУ № 509 від 17.07.2013, позивачці була направлена постанови про накладення штрафу № ВН 1999/211/НП/АВ/ВП/ТД-ФС від 28.01.2019.

Відповідно до вищезазначеного, представник відповідача наголошує, що постанова Управління Держпраці у Вінницькій області від 28.01.2019 за № ВН 1999/211/НП/АВ/ВП/ТД-ФС про накладення штрафу у розмірі 670140,00 грн. є правомірною, прийнятою у порядку, в межах та у спосіб, передбачений законодавством.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступні обставини.

На підставі наказу начальника управління від 06.12.2018 № 1497-о, направлення №5344/04-03 від 06.12.2018 та листа Управління захисту економіки у Вінницькій області від 19.11.2018, головним державним інспектором праці Хащевим А.І., за участю головних державних інспекторів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , з метою здійснення інспекційного відвідування щодо додержання законодавства про працю при оформленні трудових відносин з найманими працівниками, здійснено спробу проведення інспекційного відвідування ФОІІ ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами спроби здійснення вказаного інспекційного відвідування складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 07.12.2018 №ВН1999/211/НП, відповідно якого вказано, що інспектором праці Хащевим А.І. о 11 год. 45 хв. 07.12.2018 у присутності головного державного інспектора ОСОБА_6 здійснено спробу проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_2 АДРЕСА_1 . АДРЕСА_1 , що інспекційне відвідування неможливо провести у зв`язку з відсутністю об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування).

07.12.2018 інспектором управління Дежпраці у Вінницькій області винесено вимогу про надання/поновлення документів №ВН1999/211/ПД, згідно якої зазначено, що інспектором праці Хащевським А.І. відповідно ст.259 КЗпП, ч.3 ст.34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017 №295 у присутності головного державного інспектора ОСОБА_6 проводиться інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_2 . смт. Тиврів, АДРЕСА_1 , з 11 год.45 хв. 07.12.2018 по 14год. 15 хв. 07.12.2018. У зв`язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та неможливості інспекційного відвідування акт ВН1999/211/НП від 07.12.2018 строк проведення інспекційного відвідування зупинено на 11 днів. Відповідно п.п.2 п.11, п.12, 18 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю зобов`язано ФОП ОСОБА_2 у строк до 10 год. 00 хв. 18.12.2018 надати документи необхідні для проведення інспекційного відвідування.

У зв`язку з невиконанням позивачем вимоги від 07.12.2018, інспекторами Держпраці 18.12.2018 складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування №ВН1999/211/НП.

Одночасно, 13.11.2018 на підтвердження наданої Управлінням захисту економіки у Вінницькій області інформації щодо використання ФОП ОСОБА_2 праці без належного оформлення здійснено запит до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області, який містив прохання надати інформацію з приводу порушень правил дорожнього руху найманими працівниками - водіями ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2017 по 12.11.2018 для підтвердження укладення трудових відносин (а.с. 65).

Супровідним листом від 14.11.2018 Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області надіслало на адресу відповідача витребувану інформацію, а саме: акти проведення перевірок додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом складених на ФОП ОСОБА_2 на протязі 2017-2018 років (а.с. 66-71), зі змісту яких вбачається, що належними позивачу транспортними засобами керували водії ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Також, 18.12.2018 інспекторами праці здійснено запит до Головного управління ДФС у Вінницькій області, в якому міститься прохання надати в найкоротші строки інформацію про прийняття найманих працівників на роботу за поданими повідомленнями про прийняття на роботу ФОП ОСОБА_2 (ідент код НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2017 по час формування запиту з зазначенням прийнятих працівників (а.с. 63).

Відповідно до наданої інформації Головного управління ДФС у Вінницькій області від 19.12.2018 № 16747/9/02-32-07-01, встановлено, що відсутні повідомлення про прийнятих працівників на роботу ФОП ОСОБА_2 у період з 01.01.2017 по час проведення інспекційного відвідування.

На підставі зазначених документів відповідачем складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ВН 199/211/НП/АВ від 19.12.2018 (а.с. 50-56). В Акті зазначено про порушення ФОП ОСОБА_2 . ч. 1 ст. 21, ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, а саме: допущення до роботи працівників - 6-ти водіїв ( ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ) без укладання трудового договору.

На підставі висновків акту перевірки №ВН 199/211/НП/АВ від 19.12.2018 та керуючись ст. 259 КЗпП України, ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", ч. 3 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 за №509, та на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України начальником Управління Держпраці у Вінницькій області було винесено постанову №ВН 199/211/НП/АВ/ТД-ФС від 28.01.2019, згідно з якою на ФОП ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 670140,00 грн. (а.с.14-15).

Не погодившись з правомірністю прийнятої постанови ФОП ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 зазначеного Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Перевіряючи рішення Головного управління Держпраці у Вінницькій області про накладення штрафу на ФОП Малаховську ОСОБА_13 на відповідність ч.2 ст. 2 КАС України, суд зазначає, що воно прийняте у спосіб, що суперечить діючому законодавству.

Відповідно до ч. І ст. 259 Кодексу законів про працю України Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, Кабінет Міністрів України постановою від 26.04.2017 р. № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні» затверджено «Порядок здійснення державного контролю зі додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295).

Відповідно до п. 4 Порядку № 295 передбачено дві форми проведення перевірок - це інспекційне відвідування та невиїзне інспектування. Інспекційне відвідування передбачає порядок повідомної реєстрації інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця, передбачене пунктом 33 цього Порядку, визначаються Держпраці.

Відповідно до пп.3 п. 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2,47 цього пункту.

Підставою для призначення інспекційного відвідування позивача стало отримання від Управління захисту економіки у Вінницькій області інформації, що за результатами комплексних заходів спрямованих на детінізацію зайнятості та доходів населення, встановлено, що ФОП ОСОБА_2 у своїй діяльності може використовувати неоформлену найману працю та виплачувати неофіційні доходи, порушуючи таким чином законодавство про працю, що передбачено пп. 3 п. 5 Порядку 295. Ще однією підставою для призначення інспекційного відвідування позивача стало звернення громадянина, який перебував в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 , що передбачено пп. 2 п. 5 Порядку 295.

Таким чином, видом перевірки з підстав передбачених пп. 2, 3 п. 5 Порядку 295 може бути тільки інспекційне відвідування суб`єкта господарювання. Інспекційне відвідування або рішення інспектора праці про відвідування роботодавця, передбачене пунктом 33 цього Порядку, підлягає повідомній реєстрації Держпраці чи її територіальним органом до початку його проведення. (п.5 пп. 7 Порядку 295)

Відповідно до пункту 8 цього Порядку 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, підставою для прийняття начальником ГУ Держпраці у Вінницькій області наказу від 06.12.2018 № 1497-О про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_2 було призначено саме інспекційне відвідування позивача і для його проведення було видано направлення на ім`я інспектора ОСОБА_14 ., за учатю інспекторів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 терміном на два дні, як того вимагає п. 10 Порядку 295.

Незважаючи на наявність визначення саме такого виду перевірки, інспектор праці самостійно змінив спосіб перевірки і провів невиїзне інспектування, про що свідчать всі складені акти на які посилається в своєму відзиві відповідач та які наявні в матеріалах справи.

Суд вважає такі дії відповідача неправомірними, оскільки вони суперечать п.15 Порядку 295, відповідно до якого тільки за рішенням керівника органу контролю або його заступника, погодженим з об`єктом відвідування, інспектори праці за наявності підстав, визначених підпунктами 1, 4 - 7 пункту 5 цього Порядк, можуть проводити невиїзні інспектування у приміщенні відповідного органу контролю на підставі документів та пояснень, наданих об`єктом відвідування.

Аналогічні роз`яснення викладені Державною службою України з питань праці у листі від 19.09.2017 де зазначено, що інспектори праці можуть проводити інспекційні відвідування або невиїзні інспектування. Інспекційні відвідування проводяться за місцем знаходження роботодавця. Невиїзні інспектування можуть проводитися у приміщенні органу контролю на підставі рішення керівника органу контролю, погодженого із об`єктом відвідування, якщо підставою для контрольного заходу стали звернення працівника, рішення суду, повідомлення правоохоронного органу, інформація державних органів, профспілкових організацій тощо (підпункти 1, 4 - 7 пункту 5 Порядку). Контроль за оформленням трудових відносин незалежно від підстав здійснюється виключно шляхом інспекційних відвідувань.

Таким чином, суд відхиляє всі посилання відповідача на акти про неможливість проведення невиїзного інспектування, вимогу про надання документів, як докази правомірності прийнятого рішення, оскільки відповідачем порушено процедуру проведення перевірки, безпідставно змінено спосіб інспектування з відвідування на невиїзне інспектування, що відповідно тягне за собою визнання незаконною постанови про накладення штрафу.

Крім цього, судом встановлено, що оскаржувану постанову №ВН 199/211/НП/АВ/ТД-ФС від 28.01.2019 відповідачем прийнято на підставі висновків про порушення позивачем вимог статті 21, 24 КЗпП України.

Так, згідно з положеннями статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема, при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 24 КЗпП України).

З даного приводу, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що дійсно зазначені в акті перевірки водії у 2018 році періодично надавали позивачу послуги з транспортування товару, що узгоджується з інформацією зазначеною в ТТН та Актах проведення перевірок додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом складених на ФОП ОСОБА_2 на протязі 2017-2018 років. Разом з тим, представник позивача вказує, що відповідні документи, отримані відповідачем від держаних установ, жодним чином не підтверджують порушення позивачем законодавства про працю, адже не містять відомостей про те, що відповідні водії є найманими працівниками. На підтвердження своєї позиції, стороною позивача в судове засідання було надано низку договорів укладених з зазначеними водіями про спільну діяльність

Так, в судове засідання стороною позивача було надано Договір про спільну діяльність №8 від 22.12.2017, згідно п. 2 якого ОСОБА_10 та ФОП ОСОБА_2 дійшли згоди про здійснення спільної діяльності у сфері перевезення вантажів автомобільним транспортом з метою отримання спільного прибутку (а.с. 107-108).

Згідно п. 1.3 Договору спільна діяльність за цим договором здійснюється сторонами без об`єднання вкладів та створення юридичної особи.

Прибуток отриманий в результаті виконання вказаного договору ділиться між сторонами у відсотковому відношенні наступним чином: 80 % від загального прибутку, отриманого за результатами виконання даного договору отримує ОСОБА_10 , 20 % від загального прибутку, отриманого за результатами виконання даного договору отримує ФОП ОСОБА_2 (п. 3.3 Договору).

Відповідний за змістом Договір про спільну діяльність також був укладений між позивачем та ОСОБА_8 (а.с. 109-110).

Отже, не зважаючи на те, що доказів укладення Договорів про спільну діяльність з іншими водіями, які фігурують в Акті №ВН 199/211/НП/АВ від 19.12.2018, представник відповідача суду не надав, наявність навіть вищезазначених договорів ставить під сумнів висновки відповідного Акту.

В контексті встановлених фактичних обставин, слід зазначити, що формування висновків Акту №ВН 199/211/НП/АВ від 19.12.2018 про використання позивачем праці без оформлення трудових відносин без виходу на об`єкт інспекційного відвідування, а лише на підставі інформації, отриманої від Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області, ГУ ДФС у Вінницькій області без дослідження документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, є свідченням того, що відповідні висновки були зроблені суб`єктом владних повноважень виключно на припущеннях останнього, що є неприпустимим.

З огляду на це, жодних підстав стверджувати про порушення ФОП ОСОБА_2 вимог статті 21, 24 КЗпП України, як про це вказано в акті інспекційного відвідування №ВН 199/211/НП/АВ від 19.12.2018, немає. А отже, Управління Держапраці у Вінницькій області, приймаючи постанову №ВН 199/211/НП/АВ/ТД-ФС від 28.01.2019 про накладення на позивача штрафу, діяло не на підставі, не в межах та не у спосіб, визначені чинним законодавством, відтак зазначена постанова є протиправною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.

При вирішенні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп ОСОБА_15 ( ОСОБА_16 ) проти Вірменії"), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи учасників справи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Вінницькій області №ВН 1999/211/НП/АВ/ВП/ТД-ФС від 28.01.2019 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 штрафу у розмірі 670 140 (шістсот сімдесят тисяч сто сорок) гривень.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 Мічуріна АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ 1374637707) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Вінницькій області сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_17 Іванівна ( АДРЕСА_2 Мічуріна АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ 1374637707)

Управління Держпраці у Вінницькій області (вул. Магістрацька, 37, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 39845483)

Повний текст рішення виготовлено та підписано: 21.06.2019

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна