Рішення № 82595926, 21.06.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2019 року ЛуцькСправа № 140/956/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛКВ Груп» до Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛКВ Груп» (далі – ТзОВ «ЛВК Груп», позивач) звернулось з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі – ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 01 березня 2019 року № 0001971408 на суму 73 761 грн 78 коп. та від 01 березня 2019 року № 0002011408 на суму 14 752 грн 35 коп.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем необґрунтовано, у зв`язку із невірним застосуванням норм податкового права, а тому підлягають скасуванню як протиправні. Зокрема вказує, що відповідачем за результатами порівняльного аналізу відомостей, наявних у документах, поданих до митного оформлення товару та відомостей, отриманих від офіційного представника виробника Renault в Україні, встановлено невідповідність відомостей щодо дати першої реєстрації імпортованого позивачем транспортного засобу за МД №UA204070/2018/108215 від 17 вересня 2018 року, які впливають на розрахунок митних платежів, а саме: транспортний засіб «RENAULT», модель «МАSTER», ідентифікаційний номер (кузова) – НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2013, модельний рік 2013. Згідно технічного паспорту BEV406PD 0274660457 від 22 листопада 2013 року дата першої реєстрації автомобіля 22 листопада 2013 року, що було відображено у митній декларації. Тобто, на перетину митного кордону України та оформлення митної декларації був у використанні менше 5 років. Проте, згідно висновків відповідача в акті перевірки, відповідно до яких в процесі перевірки достовірності документів, поданих до митного контролю, у відповідь на запит АТ «Рено Україна» надало дані, згідно яких дата початку першої гарантії вантажного автомобіля, бувшого у використанні, який придбаний позивачем становить 24 травня 2013 року, а отже на дату перетину митного кордону України та оформлення митної декларації даний автомобіль був у використанні більше 5 років, тому ставку акцизного збору під час розмитнення слід було застосовувати 0,8 Євро за 1 см3 замість застосованих позивачем 0,02 Євро за см3. Відтак, ТзОВ «ЛВК Груп» занижено податкові зобов`язання по акцизному податку на суму 59 009,42 грн. та податку на додану вартість в розмірі 11 801,88 грн. у зв`язку з чим відповідачем винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на помилковій оцінці працівниками відповідача інформації, викладеної в листі офіційного представника виробника Renault в Україні АТ «Рено Україна» стосовно дати першої реєстрації автомобіля. В даному випадку, офіційною документально підтвердженою інформацією щодо дати першого допуску транспортного засобу до експлуатації (первинної реєстрації) є свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль. За таких обставин, просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року справу було прийнято до провадження та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У поданому відповідачем відзиві на позовну заяву від 10 травня 2019 року №2039/03-20-10-03-07, ГУ ДФС у Волинській області заперечує проти задоволення позову. На обґрунтування зазначає, що за результатами аналізу електронної копії митної декларації та інформації, що стосується товару, митне оформлення якого завершено, отриманої від імпортера автомобілів Renault в Україні АТ «Рено Україна» щодо надання інформації про характеристики автомобіля «RENAULT», модель «МАSTER», ідентифікаційний номер (кузова) – НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2013, модельний рік 2013, згідно технічного паспорту BEV406PD 0274660457 від 22 листопада 2013 року дата першої реєстрації автомобіля 22 листопада 2013 року, ввезеного ТзОВ «ЛВК Груп» на митну територію України на підставі митної декларації МД №UA204070/2018/108215 від 17 вересня 2018 року, встановлено розбіжності щодо бази оподаткування транспортного засобу. Зокрема, відповідно до листа АТ «Рено Україна» №279 від 06 листопада 2018 року датою початку дії гарантії спірного транспортного засобу VIN код НОМЕР_1 , дата виробництва 2013 рік є 24 травня 2013 року. Таким чином, було встановлено, що строк експлуатації транспортного засобу на момент його ввезення на митну територію України становив понад 5 років, що слугувало підставою для висновків про заниження позивачем ставки акцизного податку і, як наслідок, бази оподаткування податку на додану вартість. На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову повністю (а. с. 31-32).

Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що в період з 18 січня 2019 року по 31 січня 2019 року працівниками ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ «ЛФК Груп» щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи в частині перевірки повноти нарахування та сплати митних платежів при здійсненні митного оформлення за митною декларацією МД №UA204070/2018/108215 від 17 вересня 2018 року, за результатами якої складено акт від 08 лютого 2019 року №2194/14-08/38796116 (а. с. а. с. 9-14).

Проведеною перевіркою встановлено, що ТзОВ «ЛВК Груп» згідно вантажної митної декларації МД №UA204070/2018/108215 від 17 вересня 2018 року ввезено на митну територію України вантажний автомобіль марки «RENAULT», модель «МАSTER», ідентифікаційний номер (кузова) – НОМЕР_1 , що був у використанні, загальна кількість місць, включаючи місце водія – 3, номер двигуна НОМЕР_2 , тип двигуна – дизельний, календарний рік виготовлення 2013, модельний рік 2013, згідно технічного паспорту BEV406PD 0274660457 від 22 листопада 2013 року дата першої реєстрації автомобіля 22 листопада 2013 року, призначений для використання по дорогах загального користування (для перевезення вантажів), номер (маркування) двигуна - НОМЕР_3 , двигун дизельний, робочий об`єм циліндрів - 2299 куб. см., вантажопідйомність – 0,940 т, маса в разі максимального завантаження - 3,500 т, , колісна формула - 4х2, тип кузова - фургон, наявна стаціонарна перегородка між кабіною водія та вантажним відділенням, відсутні вікна в бокових панелях, відсутні доступні отвори для кріплення сидінь та встановлення пристроїв безпеки, відсутні в задній частині кузова декоративне оздоблення та ознаки комфорту, не виготовлений на базі кузова легкового автомобіля (а. с. 37-42).

Вказану МД №UA204070/2018/108215 від 17 вересня 2018 року для проведення митного оформлення було подано на Рівненську митницю ДФС.

Листом ДФС України від 03 грудня 2018 року №37507/7/99-99-14-04-01-17 отримано відповідь офіційного дилера автомобілів RENAULT в Україні АТ «Рено Україна» про дату початку дії першої гарантії вантажного автомобіля марки «RENAULT», бувшого у використанні за кодом УКТ ЗЕД 8704 21 99 00, імпортованого ТзОВ «ЛВК Груп».

Як слідує з акту перевірки, під час опрацювання отриманих матеріалів було встановлено, що на дату митного оформлення транспортного засобу позивачем було задекларовано недостовірну інформацію про дату виготовлення та дату його першої реєстрації.

Так, згідно відповіді офіційного дилера автомобілів RENAULT в Україні АТ «Рено Україна» від 06 листопада 2018 року №279 дата початку дії першої гарантії «RENAULT», модель «МАSTER», ідентифікаційний номер (кузова) – НОМЕР_1 – 24 травня 2013 року (а. с. 34, 35).

Відповідно до змісту Акта перевірки, за результатами порівняльного аналізу відомостей, наявних у документах, поданих до митного оформлення товару та відомостей, отриманих від офіційного представника виробника Renault в Україні АТ «Рено Україна», встановлено невідповідність відомостей щодо дати першої реєстрації імпортованого позивачем транспортного засобу за МД №UA204070/2018/108215 від 17 вересня 2018 року, які впливають на розрахунок митних платежів, а саме: транспортний засіб «RENAULT», модель «МАSTER», ідентифікаційний номер (кузова) – НОМЕР_1 , що був у використанні, календарний рік виготовлення 2013, модельний рік 2013, згідно технічного паспорту BEV406PD 0274660457 від 22 листопада 2013 року дата першої реєстрації автомобіля 22 листопада 2013 року, на дату перетину митного кордону України та оформлення митної декларації був у використанні більше 5 років.

Вказано про те, що подання недостовірної інформації стосовно дати першої реєстрації транспортного засобу, який переміщений на митну територію України, на підставі документально підтверджених відомостей, що надійшли від імпортера автомобілів Renault в Україні АТ «Рено Україна», які мають значення для оподаткування при ввезенні товарів на митну територію України, які відрізняються від задекларованих за МД №UA204070/2018/108215 від 17 вересня 2018 року, призвело до застосування невірного коефіцієнта до ставки акцизного податку при митному оформленні транспортного засобу марки «RENAULT», модель «МASTER», ідентифікаційний номер (кузова) – НОМЕР_1 .

Зокрема, перевіркою встановлено, що імпортований позивачем транспортний засіб використовувався до ввезення на митну територію України та митного оформлення більше 5 років, чим порушено підпункт 215.3.5-2 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України (далі – ПК України) в частині застосування до ставки акцизного податку коофіцієнту 40 для такого автомобіля.

Згідно опису графи 31 МД №UA204070/2018/108215 від 17 вересня 2018 року при митному оформленні вантажного автомобіля «RENAULT», модель «МАSTER», ідентифікаційний номер (кузова) – НОМЕР_1 , що був у використанні, календарний рік виготовлення 2013, модельний рік 2013, згідно технічного паспорту BEV406PD 0274660457 від 22 листопада 2013 року дата першої реєстрації автомобіля 22 листопада 2013 року, застосована ставка акцизного податку 0,02 Євро за 1 см3 об`єму циліндрів двигуна. При цьому, згідно відповіді АТ «Рено Україна» на дату перетину митного кордону України та оформлення митної декларації даний автомобіль був у використанні більше 5 років, тому ставку акцизного збору під час розмитнення слід було застосовувати 0,8 Євро за 1 см3.

Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань по сплаті митних платежів на загальну суму 70 813,30 грн., в тому числі: акцизний податок на суму 59 009,42 грн., податок на додану вартість на суму 11 801,88 грн.

На підставі висновків Акта перевірки контролюючим органом 01 березня 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0001971408, яким збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного податку з товарів (транспортні засоби, крім мотоциклів і велосипедів) на суму 73 761,78 грн., в т. ч. за податковим зобов`язання в сумі 59 009,42 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 14 752,36 грн. (а. с. 19);

- №0002011408, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів на суму 14 752,35 грн., в т. ч. за податковим зобов`язання в сумі 11 801,88 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 2 950,47 грн. (а. с.20).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 50 Митного кодексу України (далі - МК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частини першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною п`ятою статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до приписів пункту сьомого частини першої статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Частиною першою статті 266 МК України встановлено, що декларант зобов`язаний, зокрема, у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу (пункт 4); у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів (пункт 5).

Згідно із частиною першою статті 293 МК України особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є декларант.

Визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України (далі – ПК України).

Згідно з пунктом 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до приписів пункту 180.1 статті 180 ПК України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є, зокрема, будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Пунктом 190.1 статті 190 ПК України визначено, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 206.1 статті 206 ПК України під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 215.1 статті 215 ПК України до підакцизних товарів належать, автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів.

Пунктом 215.2 статті 215 ПК України передбачено, що ставки податку встановлюються цією статтею і є єдиними на всій території України.

Згідно з положеннями підпункту 215.3.5-2 пункту 215.3 статті 215 ПУ України акцизний податок справляється з таких товарів та обчислюється за такими ставками: моторні транспортні засоби для перевезення вантажів, що використовувалися з кодом товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД 8704 за ставкою податку у твердій сумі з одиниці реалізованого товару (продукції) (специфічні) 0,02 євро за 1 куб. см. об`єму циліндрів двигуна.

Ставки податку для транспортних засобів, що відповідають коду 8704 згідно з УКТ ЗЕД, застосовуються для автомобілів, що використовувалися з 5 до 8 років з коефіцієнтом 40 для автомобілів, що використовувалися понад 8 років з коефіцієнтом - 50.

Отже, визначення строку перебування транспортного засобу у використанні істотно впливає на його оподаткування та тягне за собою зменшення нарахувань відповідно до пункту 185.1 статті 185, пункту 190.1 статті 190 ПК України.

Відповідно до підпункту 14.1.251 пункту 14.1 статті 14 ПК України транспортні засоби, що використовувалися, - це транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Пунктом 7 розділу I Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України №1118 від 17 листопада 2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 листопада 2005 року №1428/11708 (далі - Правила, у редакції наказу №229 від 17 березня 2008 року), власник ТЗ або вповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред`являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів: що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; митної декларації - у разі потреби; ВМД (у разі транзиту ТЗ, нового або знятого з обліку в реєстраційному органі, через митну територію України); що підтверджують право на надання пільг в оподаткуванні (у разі митного оформлення ТЗ з наданням пільг в оподаткуванні); паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо; довідки про ідентифікаційний номер громадянина (за наявності). У випадках необхідності вирішення питань щодо визначення року виготовлення ТЗ, класифікації ТЗ згідно з УКТЗЕД, митної вартості або порушення справи про порушення митних правил посадова особа митного органу може вимагати деякі чи всі з перелічених документів: митні документи країни придбання ТЗ; сервісну книжку; експертний висновок; фотографії; технічну документацію.

Згідно з абзацом 9 пункту 8 цього ж розділу Правил, датою першої реєстрації ТЗ, який перебував у користуванні, є дата, зазначена в спеціальній графі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію), наприклад, паспорта німецького зразка, або дата видачі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію).

За правилами абзаців 10-12 пункту 8 Правил, у разі відсутності даних про дату першої реєстрації, коли модельний чи календарний рік виготовлення ТЗ, зазначений в ідентифікаційному номері, збігається з роком початку його експлуатації, датою виготовлення вважати 1 січня року, зазначеного в ідентифікаційному номері ТЗ.

Якщо встановлений за ідентифікаційним номером модельний рік виготовлення не збігається з роком початку експлуатації ТЗ, який зазначено в реєстраційному документі, й перевищує його, датою виготовлення вважати 1 липня зазначеного в реєстраційних документах року.

Якщо встановлений за ідентифікаційним номером календарний або модельний рік виготовлення не збігається з роком початку експлуатації ТЗ, який зазначено в реєстраційному документі, і є меншим за нього, датою виготовлення вважати 1 січня календарного року, зазначеного в ідентифікаційному номері.

Вимогами абзацу 15 пункту 8 Правил встановлено, що датою початку користування ТЗ, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, уважається дата першої реєстрації ТЗ, визначена в реєстраційних документах, які видані вповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці ТЗ на постійній основі. У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації ТЗ датою початку користування вважати перший день першого місяця року, зазначеного в ідентифікаційному номері ТЗ, а за відсутності в ідентифікаційному номері року виготовлення - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

Як встановлено судом, 17 вересня 2018 року за МД №UA204070/2018/108215 позивачем для митного оформлення автомобіля марки «RENAULT», модель «МАSTER», ідентифікаційний номер (кузова) – НОМЕР_1 , що був у використанні, календарний рік виготовлення 2013, модельний рік 2013, згідно технічного паспорту BEV406PD 0274660457 від 22 листопада 2013 року дата першої реєстрації автомобіля 22 листопада 2013 року (а. с. 42).

Водночас, згідно відповіді офіційного дилера автомобілів RENAULT в Україні АТ «Рено Україна» від 06 листопада 2018 року №279 дата початку дії першої гарантії «RENAULT», модель «МАSTER», ідентифікаційний номер (кузова) – НОМЕР_1 – 24 травня 2013 року (а. с. 34, 35).

Доказів на спростування вказаної інформації стороною позивача надано не було.

Відповідно, з урахуванням дати ввезення на митну територію України, строк експлуатації автомобіля марки RENAULT, модель MASTER, ідентифікаційний номер (кузова) – НОМЕР_1 складав більше 5 років, тому ставка акцизного податку повинна становити 0,8 Євро за 1 см3 об`єму циліндра двигуна.

Враховуючи документальне підтвердження офіційними документами, викладеними у вищезазначеному листі АТ «Рено Україна» інформації щодо дати початку дії гарантії транспортного засобу, імпортованого позивачем на територію України – 24 травня 2013 року, суд вважає, що доказами у справі в їх сукупності повністю спростовуються відомості, що містяться у наданих платником податків документах щодо дати першої реєстрації транспортного засобу.

Згідно із статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

З огляду на наведене, суд вважає, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в порядку статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛКВ Груп» до Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк