Рішення № 8259575, 15.10.2009, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2009 р. Справа № 10/79-09

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Качанове-Агро", Полтавська обл., Гадяцький р-н, с. Качанове

про стягнення 160 521,17 грн.

Суддя Ківшик О.В.

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 (дивись протокол судового засідання);

від відповідача: не з'явилися.

Суть спору : Розглядається позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Гадяч про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Качанове-Агро", с. Качанове 160 521,17 грн. заборгованості за поставлений позивачем товар за умовами укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 11 від 01.01.2008 р., з яких 71 758,49 грн. основний борг, 88 762,68 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Відповідач представництво у судове засідання не забезпечив, вимог суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив.

Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання, оскільки : 1) ухвала про відкладення розгляду справи від 17.09.2009 р., яка була направлена за поштовими реквізитами відповідача, наявними в матеріалах справи, повернулась до суду з огляду на закінчення терміну зберігання, 2) реєстрація зміни місцезнаходження товариства з обмеженою відповідальністю "Качанове-Агро", с. Качанове не здійснювалася (див. копію довідки з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України № 210 від 21.05.2007 р.) та 3) до компетенції господарських судів не входить установлення фактичного місцезнаходження учасників процесу .

Крім того, представник відповідача у попередньому судовому засіданні, яке відбулось 17.09.2009 р., усно повідомив суд про визнання ним позову в частині заявленої до стягнення суми основного боргу, проте письмової заяви відповідно до ст. 78 ГПК України суду не надав.

З огляду на вищевикладене, враховуючи закінчення терміну розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті (неявка відповідача цьому не перешкоджає), суд розглядає справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази та заслухавши представників позивача, суд

в с т а н о в и в:

01.01.2008 р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, м. Гадяч (далі - Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Качанове-Агро", с. Качанове (далі - Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 11 (далі - Договір купівлі-продажу), відповідно до якого продавець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити товар (запчастини до с/г техніки), а покупець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти та оплатити такий товар з відстрочкою платежу до кінця поточного місяця з моменту поставки (п. 2.3 Договору купівлі-продажу).

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару покупцю товару на загальну суму на суму 96 758,49 грн. підтверджується наявними у справі копіями видаткових накладних, які підписані сторонами та скріплені їх печатками, а саме : № СПД0000001 від 20.01.2009 р. (на суму 27 365,90 грн.), № СПД0000002 від 20.01.2009 р. (на суму 18 696,73 грн.), № СПД0000003 від 20.01.2009 р. (на суму 11 737,02 грн.), № СПД0000004 від 20.01.2009 р. (на суму 13 501,92 грн.), № СПД0000005 від 20.01.2009 р. (на суму 25 456,92 грн.).

Факт отримання товару представником відповідача Банківським Іваном Петровичем, підтверджується, крім наявних у справі вищезазначених видаткових накладних, довіреністю на отримання товароматеріальних цінностей ЯОЮ № 877553 від 20.01.2009 р. (копія наявна у матеріалах справи).

В порушення ст. 692 ЦК України відповідач не повністю здійснив оплату за отриманий товар : часткова оплата в розмірі 25 000,00 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок по розрахунковому рахунку позивача від 01.06.2009 р. та 04.08.2009 р..

На момент подання позову за даними позивача заборгованість відповідача складає 71 758,49 грн..

Позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 160 521,17 грн. заборгованості за поставлений позивачем товар за умовами укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 11 від 01.01.2008 р., з яких 71 758,49 грн. основний борг, 88 762,68 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.2 Договору купівлі-продажу сторони узгодили, що в разі невиконання відповідачем своїх зобовязань по Договору щодо проведення своєчасних розрахунків за отриманий товар, нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми прострочення платежу, за кожний день прострочки.

За приписами п. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Дана норма має імперативний характер.

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Постановою правління Національного банку України від 21.04.2008 року № 107 з 30 квітня 2008 року встановлено облікову ставку в розмірі 12% річних, з 15 червня 2009 року Постановою правління Національного банку України від 12.06.2009 року № 343 її розмір було змінено на 11% річних.

За викладеного вимоги щодо стягнення пені відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України підлягають задоволенню в частині 11 345,94 грн., розмір якої розраховано судом виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 1 000,00 грн. моральних збитків.

Суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині з наступних мотивувань:

По-перше, вказана сума не включена позивачем до ціни позову.

По-друге, у п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)" від 31.03.95 р. (зі змінами та доповненнями) визначено, що під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Загальні принципи відшкодування моральної шкоди встановлені статтею 23 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає в наступних проявах: фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку зі знищенням чи пошкодженням її майна; приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Умовами цивільно-правової відповідальності є наявність складу правопорушення : протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина особи, яка заподіяла шкоду.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення вказаних норм права позивачем не доведено підстав притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення з останнього моральних збитків.

Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 року № 7-93 (зі змінами та доповненнями) та ч. 4 ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати державного мита в сумі 1 605,22 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Качанове-Агро" (Полтавська обл., Гадяцький р-н, с. Качанове) код ЄДРПОУ 32387266, р/р 26000054501033 "ПРУ ВАТ "Приватбанк", МФО 331401 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в Ф-я "ПРУ ВАТ "Банк "Фінанси та кредит", МФО 331832 - 71 758,49 грн. заборгованості, 11 345,94 грн. пені, 1 605,22 грн. витрат зі сплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення надіслати сторонам за адресами, зазначеними у її вступній частині.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.