Рішення № 82595239, 13.06.2019, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/1078/15-ц

Провадження № 2/674/3/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Артемчук В. М.

за участю секретаря судового засідання Мудрицької Л.В.

номер справи :674/1078/15-ц

учасники справи :

представник відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дунаївці, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Національний банк України про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність,

В С Т А Н О В И В:

04 серпня 2015 року представник Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Національний банк України про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність, мотивуючи тим, що 03.09.2007 року між ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №25/КВМ-07, згідно з умовами якого Банк надав позичальнику кредитні кошти для споживчих потреб у розмірі 29 000,00 дол. США з розрахунку 13,5% річних на строк з 03.09.2007 по 01.09.2017 року.

З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань між ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 03.09.2007 року укладено іпотечний договір №25-ZКВМ/07, згідно з яким предметом іпотеки є домоволодіння (житловий будинок з усіма належними господарськими будівлями), що знаходиться: АДРЕСА_1 , загальною площею 279,3 кв.м та житловою площею 143,3 кв.м, яка належить Іпотекодавцю на підставі договору дарування, згідно реєстру № 1527, виданого державним нотаріусом Дунаєвецької державної нотаріальної контори.

30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ТОВ «Укрпромбанк» передає (відступає) «Дельта Банку» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов`язань.

Внаслідок передачі Укрпромбанком Дельта Банку прав вимоги до боржників, Дельта Банку переходить (відступається) право вимагати (замість Укрпромбанку) від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором №25/КВМ-07 від 03 вересня 2007 року.

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов`язань згідно умов кредитного договору. Однак зобов`язання не виконуються, у зв`язку з чим, станом на 07.07.2015 року за відповідачем наявна заборгованість у сумі: 2634137,36 грн., з яких: тіло кредиту- 1903215,70 грн., відсотки- 204866,93 грн., комісія – 25876,92 грн., пеня – 517547,11 грн..

Посилаючись на наведене, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння (житловий будинок з усіма належними господарськими будівлями), що знаходиться: АДРЕСА_1 , загальною площею 279,3 кв.м та житловою площею 143,3 кв.м, яка належить Іпотекодавцю на підставі договору дарування, згідно реєстру № 1527, виданого державним нотаріусом Дунаєвецької державної нотаріальної контори, шляхом визнання права власності на нерухоме майно за ПАТ "Дельта Банк".

Ухвалою Дунаєвецького районного суду від 25.11.2015 року відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду (том 1 а.с. 66).

Ухвалою Дунаєвецького районного суду від 22.01.2016 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Національний банк України (том 1 а.с. 138).

Ухвалою Дунаєвецького районного суду від 16.02.2016 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів (том 1 а.с. 166).

Ухвалою Дунаєвецького районного суду від 10.03.2016 року задоволено клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі (том 1 а.с. 184).

Ухвалою Дунаєвецького районного суду від 16.05.2017 року поновлено провадження по справі (том 1 а.с. 198).

Ухвалою Дунаєвецького районного суду від 11.10.2017 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів (том 1 а.с. 244).

Ухвалою Дунаєвецького районного суду від 17.11.2017 року задоволено клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі (том 1 а.с. 263).

Ухвалою Дунаєвецького районного суду від 19.11.2018 року поновлено провадження по справі (том 2 а.с. 7).

Представник позивача ОСОБА_5 подав до суду клопотання, в якому просить справу розглядати в його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача Атаманюк Л.Я ОСОБА_6 , ОСОБА_7 А ОСОБА_6 М. в судовому засіданні проти позову заперечив, вважає, що застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки сторони встановлюють самостійно у договорі, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду, тому з урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем. Також запереченнея проти позову викладенні у письмових поясненнях представника відповідача, які надійши до суду 28.03.2019 року.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи новідомлявся належним чином та завчасно, про що свідчать поштові повідомлення, причин неявки суду не повідомив, відзив на позов до суду ним не подано.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Національного банку України в судове засідання не з`явилася, однак подав до суду пояснення в яких вказав, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 № 181, «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

Відповідно до пункту 2.2.1 глави 2 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2, Уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку зобов`язана обліковувати на окремому аналітичному рахунку кошти, що надійшли від: реалізації майна (майнових прав), переданого в іпотеку (заставу) Національному банку України; погашення заборгованості за кредитами банку, майнові права за якими передано в заставу Національному банку України. А тому враховуючи вищенаведене просив задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , викладені в позовній заяві про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність ПАТ «Дельта Банк».

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши докази у справі, вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що 03.09.2007 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» було укладено кредитний договір №25-КВМ/07 у відповідності до якого ТзОВ «Укрпромбанк» надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 290 000 (двісті дев`яносто тисяч ) доларів США строком до 01 вересня 2017 року на споживчі цілі, із процентною ставкою 13,5% річних, комісією за підготовку та оформлення договору 150 грн. та 0,3% комісією за видачу готівки ( т.1 а.с. 16.21).

03.09.2007 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» укладено іпотечний договір ,який забезпечує вимоги Іпотекодержателя (ТОВ «Укрпромбанк») за кредитним договором № 25-КВМ/07 від 03.09.2007 року. Предметом іпотеки у відповідності до Іпотечного договору є домоволодіння (житловий будинок з усіма належними господарськими будівлями), що знаходиться: АДРЕСА_1 , загальною площею 279,3 кв.м та житловою площею 143,3 кв.м, яка належить Іпотекодавцю на підставі договору дарування, згідно реєстру № 1527, виданого державним нотаріусом Дунаєвецької державної нотаріальної контори (т.1 а.с.22,23).

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконував, про що неодноразово повідомлявся в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов`язань згідно умов кредитного договору, у зв`язку з чим, станом на 07.07.2015 року за відповідачем ОСОБА_2 наявна заборгованість у сумі: 2634137,36 грн., з яких: тіло кредиту- 1903215,70 грн., відсотки- 204866,93 грн., комісія – 25876,92 грн., пеня – 517547,11 грн..

30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк», відповідно до якого в повному обсязі та на умовах, визначених договором, ТОВ «Укрпромбанк» відступає АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, які забезпечують виконання кредитних зобов`язань перед Національним банком України, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» стає новим кредитором у зазначених зобов`язаннях. Отже, відповідно до вищевказаного договору про передачу активів та кредитних зобов`язань АТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору № № 25-КВМ/07 від 03.09.2007 року (т.1 а.с. 6,7).

Надаючи оцінку викладеним у позовній заяві ПАТ «Дельта Банк» доводам щодо визнання права власності на іпотечне майно на підставі застереження в іпотечному договорі, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону (ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів.

Відповідно до п. 4.1. іпотечного договору від 03. 09.2007 року Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати Предмет іпотеки у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні кредиту (чергового платежу по кредиту) та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки; якщо у трьох денний строк після загибелі, пошкодження чи втрати предмета іпотеки іпотекодавець не здійснить його заміну у відповідності до п. 3.1.8. цього договору; порушення іпотекодавцем (позичальником) обов`язків за цим та / або кредитним договором та невиконання вимоги іпотекодержателя про дострокове виконання основного зобов`язання; якщо інша ніж іпотекодержатель, особа набула право стягнення на предмет іпотеки.

Положенням п. 4.3 зазначеного договору закріплено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з порядком задоволення вимог іпотекодержателя, передбаченим п.4. цього договору.

Згідно п. 4.4 цього ж іпотечного договору, у випадку настання будь-якої з підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачених п.4.1 цього договору, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги одним з наступних способів: 4.4.1. шляхом прийняття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність в рахунок виконання основного зобов`язання, цей іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки; 4.4.2. шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідно до п. 4.5. іпотечного договору у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду чи виконавчого напису нотаріуса реалізація предмета іпотеки здійснюється шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Пунктами 4.2. цього іпотечного договору визначено, що у випадку порушення іпотекодавцем (позичальником ) обов`язків за цим та/або кредитним договором іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю (та позичальнику) письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у 30-ти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Встановлено, що позивач не надав доказів надіслання такого повідомлення ОСОБА_3 .

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, договором іпотеки від 03.09.2007 року передбачено, що позасудове врегулювання спору здійснюється двома способами звернення стягнення на предмет іпотеки, одним із яких є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, що узгоджується із вимогами ст. ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку».

Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки і суд, у даному випадку, не наділений повноваженнями вирішувати зазначене питання таким способом. Законом України «Про іпотеку» предбачено, що за рішенням суду предмет іпотеки підлягає реалізації шляхом проведення процедури прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у ст.ст. 335, 376. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Відповідно до роз`яснень, що викладені в п. 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року, з урахуванням положень ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

У постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-18951цс15 зазначено, що можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 365 та 376 Цивільного кодексу України. В усіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 Цивільного кодексу України).

Стаття 392 Цивільного кодексу України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

При вирішенні цієї категорії справ суд повинен встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб урегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правової підстави для реалізації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені договором іпотеки.

Також у вищевказаній постанові від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15 Верховний Суд України зазначив, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудових, а саме - на підставі виконавчого напису нотаріуса та відповідно до договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року за наслідками розгляду питання щодо відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15.

Так, узагальнюючи можливі розбіжності при вирішенні судами подібних спорів, Верховного Суду у вказаній постанові вказує на таке.

Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36,37 Закону України "Про іпотеку" є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключено позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду, оскільки з урахуванням вимог ст.ст.328, 335, 392Цивільного кодексу України у контексті ст.ст.36,37 Закону України "Про іпотеку" суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем, а тому відмовляє у задоволені позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76,263, 265, 268 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ :

В задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Національний банк України про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через Дунаєвецький районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Дата складання повного рішення суду 21 червня 2019 року.

Головуюча:/підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя Дунаєвецького районного суду В. М. Артемчук