Рішення № 82593618, 11.06.2019, Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 579/1984/18

2/579/131/19

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 червня 2019 року Кролевецький районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді - Моргуна О.В.,

за участі секретаря судового засідання - Сергієнко Ж.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кролевець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» про визнання недійсним договору фінансового лізингу, стягнення коштів, відшкодування матеріальної шкоди,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ «Сігма Автолізинг» про:

-визнання недійсним договору №02563 фінансового лізингу від 22.01.2018 року, укладеного між ТОВ «Сігма Автолізинг» та ним;

-стягнення з ТОВ «Сігма Автолізинг» на його користь коштів в розмірі 36270,28 грн, які складаються із авансового внеска 35500 грн, комісії за прийом платежів згідно тарифів банку в розмірі 426 грн, вартості проїзду в розмірі 305,28 грн, та вартості оплати відправлення кореспонденції в розмірі 39 грн.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що 22 січня 2018 року між ним та ТОВ «Сігма Автолізинг» укладений договір № 02563 фінансового лізингу, предметом якого є придбання транспортного засобу Lada Largus, модифікація К1035L-A18-51, об`єм/тип двигуна 1,6, тип КПП мт, привід 4х2) вартістю 112000 грн.

Представником відповідача було повідомлено, якщо позивач сплатить 35500 грн., то предмет лізингу автомобіль, він отримає не пізніше 90 календарних днів.

На виконання умов договору позивач сплатив на рахунок відповідача 35500 грн., а працівник відповідача запевнив, що цей платіж є першим авансовим внеском.

У визначений Договором строк не більше 90 календарних днів з моменту сплати авансового платежу автомобіль переданий йому не був. 27 квітня 2018 року він на адресу відповідача надіслав вимогу про розірвання Договору та вимогу про повернення сплачених ним коштів.

Однак, вказаний автомобіль та грошові кошти йому не передані.

На думку позивача вказаний договір підлягає визнанню недійсним, оскільки існує істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, договір містить несправедливі умови, що є порушенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Також, позивач зазначає, що укладений між сторонами договір фінансового лізингу вважається недійсним/нікчемним, оскільки його нотаріально не посвідчено, тобто вказаний правочин не вчинено у формі, встановленій законом, що суперечить ст. 203 ЦК України.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечує. (а.с.41).

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З урахуванням зазначеного положення ЦПК України та клопотання позивача, суд вирішив можливим розглянути справу у його відсутність.

Відповідач ТОВ «Сігма Автолізинг» належним чином повідомлене про дату, час та місце розгляду справи, до суду свого представника не направив, заяв, клопотань чи відзиву суду не надав.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до положення ч.2 ст.247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 січня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Сігма Автолізинг» було укладено договір фінансового лізингу № 02563. За умовами вказаного договору відповідач зобов`язався придбати та передати позивачу на умовах фінансового лізингу у користування майно - автомобіль Lada Largus, модифікація К1035L-A18-51, об`єм/тип двигуна 1,6, тип КПП мт, привід 4х2), а позивач зобов`язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі згідно з умовами вказаного договору.

Предмет лізингу (згідно п. 4.1 Договору) передається в користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 90 календарних днів з дати отримання на поточний рахунок Лізингодавця наступних платежів: комісія за організацію Договору; - Авансового платежу; комісії за передачу Предмета Лізингу; - у разі наявності, Оплати різниці до вже сплаченого Авансового платежу на умовах викладених у п.9.4 ст.9 даного Договору (а.с.15).

22 січня 2018 року ОСОБА_1 оплатив авансовий платіж на рахунок ТОВ «Сігма Автолізинг» в розмірі 35500 грн.(а.с. 21).

Відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Положеннями статті 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

За статтею 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно частини 2 статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частин першої, другої ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Так, згідно ч. 4 ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до частини 2 ст. 806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Отже, виходячи зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України та аналізу норм законодавства, вказаний договір за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу.

Згідно ст. 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Проте, договір фінансового лізингу від 22 січня 2018 року нотаріально посвідчено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Згідно п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що згідно ч. 4 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 220 ЦК України договір є недійсним, оскільки він укладений з недотриманням форми укладення правочину.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 року у справі за № 6-2766цс15, яка також стосується подібних правовідносин із ТОВ «ЛК «Автофінанс», та яка згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для всіх судів України, які мають привести свою практику у відповідність із такими рішеннями Верховного Суду України.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною. Згідно ч. 5 цієї статті, у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливими може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Отже, для кваліфікації умов договору як несправедливих, необхідна наявність одночасно таких ознак: 1) умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 с. 509 ЦК України); 2) умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; 3) умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємооблік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (пп. 2, 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Так, згідно п.12.1 договору лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі, що передбачені в п.1.7 та 4.1, та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо наміру розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця та зазначення реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк встановлений чиним законодавством, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 80% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 20% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Комісія за організацію договору в такому випадку поверненню не підлягає (а.с.18).

Тобто, за невиконання своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу лізингодавець не несе відповідальності, а, навпаки, отримує вигоду - штраф у розмірі 20 % від розміру авансового платежу та всю суму сплаченої комісії за організацію договору.

Таким чином, з аналізу змісту договору лізингу, укладеного між сторонами, вбачається виключення та обмеження прав лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання останнім своїх обов`язків, звужені обов`язки лізингодавця, встановлені в Законі України «Про фінансовий лізинг», ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання та неналежне виконання обов`язків щодо передачі предмета лізингу, одночасно значно розширені права лізингодавця, що суперечать вимогам цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 11.05.2016 року у справах №6-65цс15 та №6-3020цс15.

В укладеному договорі не конкретизований предмет лізингу (рік випуску, колір, індивідуальні технічні характеристики, індивідуальна комплектація тощо), що є порушенням ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. 807 ЦК України.

Тобто укладений договір не був спрямований на настання реальних наслідків.

Відповідно до пункту 17.2 договору підписання цього договору та додатків до нього є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом договору та додатків до нього.

При цьому у матеріалах справи відсутні будь-які додатки до Договору, а відповідачем доказів, що до їх наявності взагалі не надано.

Враховуючи викладене та недотримання встановленої законом нотаріальної форми для його укладення та порушення нормами договору фінансового лізингу вимог ЦК України, Закону України «Про фінансовий лізинг», Закону України «Про захист прав споживачів», суд приходить до висновку, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Сігма Автолізинг» договір фінансового лізингу є недійсним.

Статтею 216 ЦК України встановлено правові наслідки недійсності правочину, відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Виходячи з вимог ст. 41 Конституції України, ст. 4 ЦПК України суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання недійсним договору фінансового лізингу №02563 від 22 січня 2018 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» та ОСОБА_1 , та стягнення з ТОВ «Сігма Автолізинг» на користь позивача сплаченого авансового платежу згідно договору фінансового лізингу №02563 від 22 січня 2018 року в сумі 35500 грн.

Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Сторонам, надано можливість повно реалізувати процесуальні права, надані їм законом, в тому числі надати докази.

На відповідача покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав позову довести відповідно до вимог ст.12, 13 ЦПК України за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 78-80 ЦПК України, протилежне, на що позивач посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідач взагалі не надав відзиву на позов, та доказів які спростовують вимоги позивача.

Враховуючи положення ч.7 ст.81 ЦПК України суд позбавлений можливості самостійно збирати докази.

Предметом розгляду позову є визнання недійсним договору фінансового лізингу.

За змістом ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а тому підстав для задоволення позову в частині стягнення комісії за прийом платежів згідно тарифів банку в розмірі 426 грн, вартості проїзду в розмірі 305,28 грн, та вартості оплати відправлення кореспонденції в розмірі 39 грн. відсутні.

За змістом позову позивач вказує на те, що він поніс витрати на проїзд у розмірі 305,28 грн. При цьому позивачем не надано доказів того, що ці витрати понесені ним у зв`язку із виконанням договору фінансового лізингу, і таки докази у матеріалах справи відсутні.

Позивач зазначив, що він поніс витрати у розмірі 251,71 грн. на проїзд від ст.Київ до ст.Черкаси та в зворотньому напрямку, та не зазначив куди саме він прямував та з якою метою.

Місцезнаходження ТОВ «Сігма Автолізинг» є м.Київ, а місце проживання ОСОБА_1 є м.Кролевець Сумської області, а тому докази того, що ОСОБА_1 поніс витрати у розмірі 251,71 грн. у зв`язку із виконанням договору фінансового лізингу також відсутні.

Відправлення кореспонденції не відноситься до судових витрат за змістом ст. 133 ЦПК України.

Таким чином, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Також суд вважає необхідним на підставі ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача судовий збір на користь держави.

На підставі вище наведеного, керуючись ст.ст. 2-5, 76-80, 141, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 215, 220, 227, 799, 806, 808 ЦК України, ст. 18 ЗУ "Про захист прав споживачів,-

в и р і ш и в:

позовну заяву ОСОБА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг», місцезнаходження: 02099, м.Київ, вул.Ремонтна, буд.№6, офіс 407, код ЄДРПОУ 41298109, задовольнити частково.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу №02563 від 22 січня 2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» та ОСОБА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» на користь ОСОБА_1 сплачений ним авансовий платіж згідно договору фінансового лізингу №02563 від 22 січня 2018 року в сумі 35500 (тридцять п`ять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» в дохід держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 21 червня 2019 року.

Суддя О. В. Моргун