Вирок № 82593328, 14.06.2019, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/5753/18

Провадження № 1-кп/592/183/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2019 року м.Суми Ковпаківський районний суд міста Суми у складі колегії суддів:

головуючого судді – Корольової Г.Ю.,

суддів – Князєва В.Б., Литовченка О.В.,

з участю секретаря судового засідання – Панасовської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 12018200440001181 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.04.2018 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Студенок, Глухівського району, Сумської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

1) 30.05.2013 р. Глухівським міськрайонним судом Сумської області за ч. 1 ст.185 КК України до громадських робіт 100 годин;

2) 04.12.2013 р. Глухівським міськрайонним судом Сумської області за ч.2 ст.185, ч.1 ст.389 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки;

3) 18.06.2015 р. Конотопським міськрайонним судом Сумської області за ч.1 ст.390 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік;

4) 16.01.2017 р. Ковпаківським районним судом м. Суми за ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 1 р.;

5) 28.02.2017 року Зарічним районним судом м. Суми за ч.2 ст.185, ч.4 70 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік 1 місяць; ухвалою Балаклейського районного суду Харківської області від 03.02.2018 умовно-достроково звільнений на невідбутий строк 3 місяці 9 днів, -

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , м. Рильськ, Курської області, РФ, росіянки, громадянки України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючої, не заміжньої, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_4 , раніше судимої:

1) 26.11.2009 р. Ковпакіським районним судом м. Суми за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді арешту строком на 2 місяця;

2) 13.04.2010 р. Ковпаківським районним судом м. Суми за ч.2 ст.185, ч.2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на три роки і на підставі ст.75 КК України звільнена від відбуття покарання з випробувальним терміном на 2 роки;

3) 13.04.2011 року Зарічним районним м. Суми за ч.1 ст.190,71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 роки 1 місяць;

4) 09.12.2011 Ковпаківським районним судом м. Суми за ч.2 ст. 190, ч.2 ст.185, ч.1,4 ст.70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на строк 3 роки 5 місяців;

5) 23.03.2016 р. Зарічним районним судом м. Суми за ч.2 ст.190, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на три роки;

6) 13.09.2016 р. Ковпаківським районним судом за ч.2 ст. 190, ч.4 ст.70 КК України у виді позбавлення волі на три роки;

7) 29.07.2017 року Ковпаківським районним судом м. Суми за ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі 4 роки 6 місяців із зарахуванням в строк відбування покарання час попереднього ув`язнення з 14.09.2016 по 29.05.2017 з розрахунку 1день х 2 дня,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Суми, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_6 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Сумської місцевої прокуратури - Алфьорова К.А.,

захисників – Гулакова А.І., Прихожай Т.І., Семиволоса В.В.,

встановив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

05.04.2018 року близько 19 год. ОСОБА_4 перебуваючи поруч буд. АДРЕСА_7 /1 АДРЕСА_3 Суми з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , вступили в злочинну змову для вчинення відкритого викрадення чужого майна з приміщення квартири 38, розташованої у вищевказаному будинку, в якій проживає гр. ОСОБА_7

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на напад поєднаний із насильством, яке є небезпечним для життя та здоров`я для потерпілого з метою викрадення майна, діючи за попередньою змовою, з прямим умислом і корисливим мотивом, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення потерпілому матеріальних збитків та бажаючи настання таких наслідків, ОСОБА_6 , перебуваючи біля квартири ОСОБА_7 натиснувши на кнопку дзвінка і при відчиненні двері завдала поштовху потерпілому ОСОБА_7 , тим самим зайшовши до приміщення квартири. Після цього, ОСОБА_4 зайшовши до приміщення квартири ОСОБА_7 наніс йому удар в обличчя, від якого ОСОБА_7 втратив свідомість та впав на підлогу, а ОСОБА_4 почав наносити потерпілому 3 удари по голові утримуючи його на підлозі та запитуючи де у нього знаходяться гроші, завдавши тілесні ушкодження у вигляді забою та садни ділянки лоба зліва. ОСОБА_5 сидів поруч з потерпілим та контролював його дії і також наніс удар кулаком в ділянку ребер зліва, завдавши йому тілесних ушкоджень у вигляді забою м`яких тканин ділянки лоба зліва, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №300 від 16.05.2018 року являються легкими тілесними ушкодженнями.

В цей час ОСОБА_6 з приміщення кухні даної квартири викрала пляшку кон`яку та продукти харчування, а саме: курині яйця та шинку, які для потерпілого не становлять матеріальної цінності та грошові кошти в сумі 200 грн., які знаходились в шафі кімнати квартири. ОСОБА_4 продовжуючи утримувати потерпілого ОСОБА_7 на підлозі зрозумів, шо останній при собі має мобільний телефон, діючи відкрито, з зовнішнього карману сорочки потерпілого дістав мобільний телефон «Nokia 1280» вартість якого відповідно до висновку товарознавчої експертизи №19/119/11-1/1643е від 15.05.2018 року становить 225 грн. та грошові кошти в сумі 20 грн. Після цього ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 покинули приміщення квартири потерпілого, завдавши потерпілому ОСОБА_7 матеріального збитку на загальну суму 445 грн. З викраденим майном, яке належить ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зникли та розпорядилися на власний розсуд.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 по пред`явленому обвинуваченню за ч. 3 ст. 187 КК України винною себе не визнає взагалі та відмовилась давати будь-які показання, користуючись своїм правом на захист, але у останньому слові казала: «жалкує, що так сталося».

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 187 КК України не визнав і просив його дії перекваліфікувати на ч.3 ст. 186 КК України, за якою він визнає свою вину у повному обсязі і пояснив, що дійсно 05.04.2018 року до нього прийшла ОСОБА_6 , з якою потім разом біля 18 год. пішли на зустріч з ОСОБА_5 по пров. Чугуєвському у м. Суми, де зайшли у кафе і за його гроші, яких у нього було 400 грн. придбали лише спиртне і слабоалкогольний напій. ОСОБА_6 сказала, що знає у кого можливо позичити грошей і всі разом направились на АДРЕСА_8 . Коли прийшли до під`їзду, то перша до двері потерпілого підійшла ОСОБА_6 і натиснула на дзвінок, двері відчинив потерпілий, який почав кричати, але ОСОБА_6 зайшла до квартири, причинили двері, залишилась щилина приблизно10-20 см, а коли почув шум та крик ОСОБА_6 , то відразу ж відчинив двері та вбіг до квартири і вдарив потерпілого у обличчя, від якого він почав падати, а він поклав його на живіт і тримав за шию. Слідком за ним до квартири зайшов і ОСОБА_5 , а ОСОБА_6 була у цей час за ним біля вхідних дверях квартири. Запитав у потерпілого де у нього гроші, на що він відповів, що грошей мало і знаходяться у шафі. Де весь час була ОСОБА_6 , він не бачив, а гроші і як потім взнав від ОСОБА_5 і продукти харчування та кон`як, забирав саме ОСОБА_5 . Коли виходили з квартири, то з карману сорочки потерпілого забрав мобільний телефон, щоб не міг зателефонувати і попередив його, щоб деякий час не піднимався. Втрьох вийшли з під`їзду і пішли до ОСОБА_5 і відразу ж біля будинку вимкнув мобільний телефон і викинув на дах невеликого будинку, який розташований біля будинку потерпілого. По дорозі придбали цигарки за гроші, які забрали у потерпілого. У ОСОБА_5 втрьох розпили спиртне та з`їли продукти, які забрали у потерпілого. Стверджує про те, що первісні покази надав під вказівку слідчого, але про це захисника не повідомляв і із заявою до правоохоронних органів не звертався про тиск на нього. Вважає, що проникнення не було, потерпілий впустив ОСОБА_6 сам і не було розбою, оскільки масок на обличчя не одягали і про вчинення розбою між собою не домовлялися. Взагалі розкаявся у вчиненному і просить вибачення у потерпілого.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_5 пояснив, що 05.04.2018 року біля 18 год. до нього додому прийшли ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , яку краще знала його мати, чим він. У нього попили чаю і вирішили пройтись погуляти. У нього і ОСОБА_6 грошей не було, намагався зателефонувати до знаймого позичити грошей, але спроба не вдалась і тоді ОСОБА_6 повідомила, що вона знає, у кого можно позичити гроші. Прийшли на АДРЕСА_9 Супруна АДРЕСА_10 12 АДРЕСА_11 , зайшли до під`їзду, ОСОБА_6 подзвонила і двері відчинились і почув голос: «О, заходь» і була мета – позичити. Потім зайшов ОСОБА_4 , а коли зайшов він, то побачив, що ОСОБА_4 вже лежить на потерпілому. ОСОБА_6 казав, щоб вона виходила і йшла до нього додому. Запитав у потерпілого за гроші і він відповів, що гроші у сумі 200 грн. у шафі на полочці. Коли забрав гроші і виходив з кімнати, то у кухні побачив продукти харчування для свята на пасху: яйця, пасху та кон`як, які він також поклав до чорного пакету та забрав із собою. З квартири вийшов першим, потім ОСОБА_4 і наздогнали ОСОБА_6 на вулиці Леваневського. По дорозі ОСОБА_4 викинув мобільний телефон, а як він його брав, не бачив. Дійшли до ларьку, де придбали цигарки. Дома у нього випили коньяк, з`їли пасху, а другу пасху віддав матері. Чому покази відрізняються від показів ОСОБА_4 , він не може пояснити, а те, що його покази відрізняються від показів, які він надавав під час слідчого експерименту, то говорив на слідчому експерименті під диктовку слідчого, але про це никому не повідомляв у той час. Також вважає, що його дії необхідно перекваліфікувати на ч.3 ст.186 КК України і застосувати ст. 69 КК України за його щире каяття та сприяння розкриттю злочину, перед потерпілим готов впасти на коління.

Крім часткового визнання обвинуваченими: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 своєї вини, винуватість обвинувачених доказується наданими стороною обвинувачення і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Потерпілий ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що 05.04.2018 року близько о 19 год. почув наполегливий дзвінок у вхідні двері і коли відчинив, то до квартири вскочила жінка – ОСОБА_6 , яку відразу ж запитав: «Що тобі треба?» і почав її відштовхувати, а в цей час відчинились двері і відчув удар по голові, від якого впав і чоловік, а саме ОСОБА_8 запитав:» Де гроші?», на що відповів, що грошей не багато і знаходяться у шафі. Забрали коньяк, вітчину, крашені яйця, які приготував на пасху. Були нанесені два удари ОСОБА_5 у область серця, де знаходився стимулятор. Від першого вдару тимчасово втратив свідомість. Під час нанесення вдарів і крадіжки майна чоловіки та жінка між собою не розмовляли і де саме знаходилась ОСОБА_6 він не бачив. Чоловікам повідомляв, що у нього в області серця є стимулятор після того, як нанесли удар по голові. Хто забирав гроші та продукти харчування не бачив, але виходили всі разом, забравши і його мобільний телефон, який був у кармані сорочки. З ОСОБА_6 познайомився роки два тому, як сталася ця подія, біля свого під`їзду і розповідав їй, що проживає один та одного разу була у гостях і вважає, що все це організувала саме вона. Гроші не повернули, але претензій матеріального характеру до обвинувачених немає.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні показала, що вона була запрошена у якості понятої при проведенні слідчого експерименту за участю ОСОБА_5 у квітні 2018 року, який розпочався з вулиці Першотравневої, а потім переїхали до вул. Супруна. Під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_5 розповідав добровільно сам і у квартирі потерпілого демонстрував як бив дідуся, можливо по спині. Розповідав про себе, а також про жінку на ім`я ОСОБА_10 або ОСОБА_11 та іншого чоловіка, який був разом з ними і також показував куди викинули мобільний телефон. На питання захисника з приводу тиску на ОСОБА_5 , свідок пояснила, що тиску не було і ніхто його не примушував говорити саме так, як він давав пояснення і розповідав про події за його участю. Також ОСОБА_5 показав, що у потерпілого були забрані ними продукти харчування, які були приготовлені на свято пасхи.

Крім показань потерпілого, свідка вина обвинувачених також доказується дослідженими судом письмовими доказами:

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.04.2018 року потерпілим ОСОБА_7 , де останній впізнав особу, що зображена на фото №2 і потерпілий пояснив, що саме ця жінка 05.04.2018 року близько 19.25 год. з`явилась до його квартири і довідкою до протоколу пред`явлення для впізнання від 06.04.2018 року підтверджено особу на фото № 2, а саме – ОСОБА_6 (т.2, а.с.6-9);

- висновком судово-медичного експерта за №300 від 16.05.2018 року в якому зазначено, що ОСОБА_7 оглянутий нейрохірургом СОКЛ 07.04.2018 року та встановлений діагноз: забій-садно м`яких тканей ділянки лоба зліва, які кваліфікуються як легке тілесне ушкодження. Встановлений діагноз «закрита травма грудної клітки, забій м`яких тканин в зоні лівої реберної дуги» не підтверджений об`єктивними даними (відсутній опис зовнішніх тілесних ушкоджень та клінічної прояви забою), що при оцінці ступеню тяжкості не враховується згідно п.4.6 «Правил судово-медичного встановлення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р. Садно лоба зліва могло утворитись при нанесенні одного удару кулаком, як було продемонстровано потерпілим під час проведення слідчого експерименту(т.2, а.с.10-11);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 10.04.2018 року за участю потерпілого ОСОБА_7 за місцем фактичного проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_8 за допомогою відеозапису та відеофіксації, який був оглянутий у судовому засіданні, де потерпілий надав чіткі пояснення та демонстрував всі події за участю обвинувачених, які відбулися у його квартирі 05.04.2018 року біля 19.25 години. При огляді та дослідження відеозапису знайшли свого підтвердження покази потерпілого, які були ним надані у судовому засіданні (т.2, а.с. 1-5).

Прокурором також надано висновок товарознавчої експертизи № 19/119/11-1/1643е від 15.05.2018 року в якому зазначено, що ринкова вартість викраденого майна (мобільного телефону ТМ «NOKIA» модель 1280, фіолетового кольору, придбаного приблизно 4 рокі тому, який на дату викрадення знаходиться у справному стані, без будь-яких пошкоджень, на дату вчинення кримінального правопорушення 05.04.2018 року могла становити 225 грн. /т.2 а.с.182-187/.

В якості письмового доказу прокурором також було надані протоколи слідчих експериментів:

Слідчий експеримент від 07.04.2018 року за участю обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника Гулакова А.І., спеціаліста, статиста та понятих, диск з відеозаписом цієї слідчої дії, який був переглянутий в судовому засіданні.

Як з протоколу, так і з відеозапису вбачається, що всі учасники слідчої дії разом із захисником прибули до квартири потерпілого за адресою: АДРЕСА_8 , де слідча запропонувала на той час підозрюваному ОСОБА_4 показати і провести всіх учасників до квартири. Після чого, ОСОБА_4 підвів всіх учасників до квартири, у якій як повідомила їм ОСОБА_6 живе дід і у нього є гроші, які можно у нього їх забрати, на що він погодився, а потім і ОСОБА_5 надав згоду, щоб піти до цього діда і забрати гроші. Потім ОСОБА_4 продемонстрував як ОСОБА_6 натиснула на кнопку дзвінку, на що потерпілий відчинив двері і як вона зайшла, а потім зайшов він до квартири і вдарив потерпілого в обличчя, від чого останній впав на живіт. Крім того, ОСОБА_4 за допомогою статиста показав, як він тримав потерпілого за шию вниз обличчям, притиснувши його до підлоги та два рази вдарив по голові, а ОСОБА_12 ) також тримав діда за руки та вдарив його. У потерпілого запитав: де гроші?, на що потерпілий повідомив, що грошей не багато і вони знаходяться у шафі кімнати. ОСОБА_6 ходила по кімнатах та кухні і «копошилась» у речах діда, а потім підійшла до них та казала, що вони можуть йти. Коли виходили з квартири, то він особисто дістав мобільний телефон з карману сорочки потерпілого та поклав до кишені своєї куртки попередив його, щоб він деякий час не піднімався. По дорозі він викинув мобільний телефон, який він забрав у діда, розібравши його та вийнявши сім-картку, закинув на дах будинку, який розташований у дворі будинку потерпілого, який потім був знайдений під час слідчого експерименту. Після цього втрьох пішли додому ОСОБА_5 , де ОСОБА_6 сказала, що у діда забрала 200 грн. та продукти харчування: крашені яйця на пасху, саму пасху, шинка чи балик та пляшку домашньої горілки, які вони разом і вживали. При цьому ОСОБА_4 повідомив у присутності захисника, що участь у слідчому експерименті бере та надає покази добровільно, без тиску з боку працівників поліції. Слідчий експеримент проводився за місцем мешкання потерпілого, який надав згоду на проведення слідчого експерименту у його квартирі. У подальшому слідча подія відбувалась на даху будинку (молочної кухні) напроти будинку потерпілого під АДРЕСА_12 , де було виявлено мобільний телефон «Nokia», модель 1280, імей: НОМЕР_1 , фіолетового кольору, який у подальшому був вилучений (т.1, а.с. 173-177).

Протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_5 , спеціаліста, статиста та понятих, де підозрюваний ОСОБА_5 відмовився від участі захисника при проведенні слідчого експерименту, повідомивши, що покази надає добровільно, без тиску з боку поліції і не заперечує продемонструвати за місцем мешкання потерпілого, куди і прибули всі учасники процесу та диск, який був досліджений та переглянутий у судовому засіданні. При огляді у судовому засіданні відеодиску ОСОБА_5 вів себе спокійно і розповідав, як ОСОБА_13 під час розпиття спиртних напоїв у нього дома запропонувала йому піти разом з нею та ОСОБА_14 до одного діда, який отримує пенсію і проживає один, на що він погодився і показав, куди вони прийшли втрьох, а саме на АДРЕСА_8 . Квартира розташована на першому поверсі, де ОСОБА_10 залишалась біля квартири, а він і ОСОБА_4 піднялися на сходинках вище, щоб їх не було видно. ОСОБА_6 натиснула на дзвінок і потерпілий відчинив двері, але впускати її не бажав і тоді ОСОБА_15 ОСОБА_16 , який відразу ж побіг до квартири. Коли він зайшов у приміщення квартири, то не бачив як ОСОБА_4 вдарив дідуся, який вже перебував на підлозі животом вниз, обличчям на підлозі. Він, ОСОБА_5 сів поряд з потерпілм біля голови, а ОСОБА_4 наніс два удари кулаком по голові, запитавши де гроші і чи є мобільний телефон, на що потерпілий відповів, що гроші є не багато у шафі, а мобільний телефон у нього, в кармані сорочці. ОСОБА_4 повернув до себе потерпілого і однією рукою дістав мобільний телефон і поклав до карману курточки. ОСОБА_6 у цій час бігала по квартирі, а потім підійшла і сказала, що виходим. Першою з квартири вийшла ОСОБА_6 , другим ОСОБА_4 , який попередив потерпілого, щоб він відразу ж не піднимався та висловив погрозу, якщо «ослухається», то переб`є йому ноги, останнім вийшов він сам та зачинив двері. Коли проходили біля невеликої будівлі, що розташована у дворі будинку потерпілого, ОСОБА_5 показав як ОСОБА_4 дістав сім-карту з мобільного телефону і батарею, а сам телефон закинув на дах будинку. Всі втрьох прийшли до нього додому і ОСОБА_6 з чорного пакету дістала продукти харчування, пляшку спирту та кон`яку, який разом і розпили та закусили тим, що забрали: яйця, пасху.

Сторона захисту обвинуваченої ОСОБА_6 адвокат Прихожай Т.І. просила визнати ці протоколи слідчих експериментів недопустимим доказом, без зазначення підстав їх недопустимості, незважаючи на те, що сторона захисту обвинувачених ОСОБА_4 і ОСОБА_5 вказані докази не просили визнати недопустими.

Недопустимість доказів регламентовано ст.87 КПК України, де вказано, що недопустими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міждународними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини та вказаний вичерпний перелік істотних порушень прав людини і основоположних свобод.

У вирішенні питання про допустимість доказів важливе значення має саме істотність порушення прав і свобод.

Це означає, що не усі порушення закону, допущені під час збирання доказів сторонами, є підставою для визнання доказів недопутстимими.

Для вирішення питання про допустимість доказів має значення, чи порушене право особи на приватне життя, а також в якому співвідношенні перебуває з потребою забезпечення суспільних інтересів.

Таким чином, проаналізувавши та дослідивши у судовому засіданні як протоколи слідчих експериментів, так і переглянувши диски з відеозаписом, суд визнає протоколи слідчих експериментів з підозрюваними ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належними та допустимими доказами, які були проведені у відповідності з вимогами ст.240 КПК України і під час якого слідчою були проведені дії, спрямовані на перевірку можливості сприйняття особою певних фактів, вчинення в певному місці й певним способом з використанням певних знарядь конкретних дій, існування визначених подій у минулому, з`ясування механізму утворення слідів тілесних ушкоджень, заподіяних потерпілому.

Інших підстав недопустимості доказів захистом не заявлено.

У якості письмового доказу викрадення мобільного телефону потерпілого під час розбійного нападу обвинуваченими стороною обвинувачення надана постанова про визнання речовими доказами та приєднання речових доказів до кримінального провадження, у якому зазначено, що 07.04.2018 року під час проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_4 , останній повідомив що він викрадений у потерпілого ОСОБА_7 , мобільний телефон фіолетового кольору з кнопочним моноблоком розібрав та викинув на дах будівлі, яка знаходиться напроти будинку потерпілого. При переверівці даних відомостей на даху будівлі (молочної кухні), яка знаходиться напроти буд. АДРЕСА_7 /1 по вул АДРЕСА_3 в м. Суми було виявлено мобільний телефон «Nokia», модель 1280, імей: НОМЕР_1 , фіолетового кольору, який у подальшому був вилучений (т.1, а.с. 179).

Відповідно до частини 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, частина 2 визначено, що жоден доказ не має наперед установленої сили.

Твердження обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх захисників про необхідність перекваліфікації їх дій із ст. 187 ч. 3 КК України на ст.186 КК України та відсутність кваліфікуючої ознаки «поєднаний з проникненням у житло», суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами кримінальної справи.

Так, кваліфікуючою ознакою ч. 3 ст. 187 КК України є напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоровя особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб., поєднаний з проникненням у житло.

Під насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, слід розуміти заподіяння їй легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров`я в момент заподіяння (насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, здушення шиї, тощо).

Вказане також зазначено у п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» зазначено, що небезпечне для життя чи здоровя насильство (ст. 187, ч.3 ст.189 КК) - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоровя або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоровя в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.

Крім того, у висновках, що містяться у постанові ВС/ККС №405/3734/16-к від 31.07.2018 щодо розмежування розбою від грабежу зазначено, що у разі вчинення розбою посягання відбувається на два об`єкти - власність та життя і здоров`я потерпілої особи.

При грабежі, поєднаному із застосуванням насильства до потерпілого, основним об`єктом посягання виступає власність, і незважаючи на те, що у момент вчинення грабежу відбувається вплив на потерпілого, однак він є незначним, тому й не може бути мови про існування ще одного об`єкту - життя і здоров`я особи.

Однією з характеризуючих ознак розбою є саме насильство, метою якого є намір одразу подолати опір потерпілого й упередити його протидію нападу. Агресивність й спрямованість таких дій на подолання опору по відношенню до особи, яка зазнала нападу, є відмінною ознакою від грабежу.

Водночас на думку суду, до фізичного насильства, що є ознакою розбою, також належить насильство, яке реально не спричинило шкоду життю, але було небезпечним для життя потерпілого в момент заподіяння, тобто в момент застосування створювало реальну загрозу для життя потерпілого. Такою реальною загрозою для життя потерпілого було здушування його шиї.

При цьому оцінка небезпечності насильства проводиться з урахуванням дійсності, реальності й характеру можливого насильства, коли така загроза не викликає сумніву щодо небезпечності дій винних осіб.

Тобто, обвинувачений ОСОБА_4 , зокрема, неочікувано вчинив напад і ударив потерпілого, поваливши його на підлогу, продовжив завдавати йому ударів та здушив його шию позбавивши останнього реальної можливості чинити опір. Такі дії обвинуваченого з урахуванням обставин вчинення злочину, показань потерпілого та висновку судово-медичної експертизи підтверджує факт насильства та його небезпечність для життя.

Потерпілий на досудовому слідстві при проведенні за його участю слідчого експерименту 10.04.2018 року та в судовому засіданні показав, що після того, як він відчинив двері і зайшла до нього ОСОБА_6 , яку він відштовхував з квартири, забіг великий чоловік та раптово наніс удар у обличчя, від якого він почав втрачати свідомість на незначний час та падати, а чоловік продовжував наносити йому удари, а потім забіг ще і третій чоловік меншої статури, який також наніс удар у область серця. Дані покази потерпілого є сталими, послідовними та не викликають сумнів у суду в їх правдивості.

Більше того, на підтвердження позиції потерпілого щодо раптовості, здушення шиї, насильницьких дій відносно нього свідчать і показання самих обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , згідно яких при нанесенні ударів та заволодінні особистими речами потерпілий не кричав, лежав, опору не чинив, але лише просив його не бити та особисто розповів де знаходяться гроші.

Щодо кваліфікуючої ознаки ч. 3 ст. 187 КК України – «поєднаний з проникненням у житло».

Під проникненням у житло слід розуміти незаконне вторгнення до нього будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання, шляхом обману, з використанням підроблених документів тощо). Обов`язковою ознакою проникнення є його незаконність, тобто відсутність у особи права перебувати у житлі, де знаходиться майно. Як зазначив в своїх показання потерпілий ОСОБА_7 , він не дозволяв заходити до його квартири ні ОСОБА_6 , ні тим більше обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . До того моменту, як обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 увірвались до його житла, він наполегливо просив ОСОБА_6 , яка заскочила всупереч його волі в належне йому помешкання, покинути його квартиру. Ці особи потрапили до квартири без дозволу його, як власника.

Таким чином, вчиняючи розбій, поєднаний з проникненням, обвинувачені усвідомлювати протиправність входження (потрапляння) до квартири потерпілого та перебування в ньому під час вчинення розбою.

Не заслуговують на увагу також доводи обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відсутність попередньої змови на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, з проникненням до квартири, так як у вчиненні розбійного нападу, як співвиконавці брали участь ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , останнім двом не була відома адреса потерпілого, а тому домовленість виникла до початку вчинення злочину, про що свідчить узгодженість поведінки та дій всіх трьох обвинувачених до, під час та після вчинення розбою. Так, ОСОБА_6 , яка раніше була у квартирі потерпілого, про що підтвердив сам потерпілий у судовому засіданні, разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийшли до квартири потерпілого, першою зайшла ОСОБА_6 , знаючи, що її одну потерпілий зможе впустити у квартиру і не зачиняючи повністю двері, чекала інших обвинувачених, які раптово для потерпілого зайшли до квартири і перший ОСОБА_4 , а потім і ОСОБА_5 нанесли тілесні ушкодження останньому, а в цей час ОСОБА_6 , якій було відомо розташування кімнат квартири забрала гроші з шафи кімнати та продукти харчування з кухні, а ОСОБА_4 мобільний телефон з кармана сорочки потерпілого. Усі втрьох залишили квартиру та разом пішли до дому ОСОБА_5 , де спільно вживали спиртні напої та продукти харчування, які викрали у потерпілого та розпорядилися грошовими коштами.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» №110 від 06.11.2009 року злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб`єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, і спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об`єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину.

Суд не приймає до уваги доводи обвинуваченних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про те, що при проведення слідчих експериментів на них тиснула слідча і вони розповідали саме з її слів, оскільки при огляді відео як ОСОБА_4 у присутності захисника, так і ОСОБА_5 поводили себе спокійно, розповідали про ті обставини, які не були відомі слідчої, а їх посилання про те, що вона про обставини дізналися від потерпілого, спростовується датами проведення слідчих експериментів з обвинуваченним ОСОБА_4 07.04.2018 року, а з потерпілим 10.04.2018 року, тобто слідча про обставини скоєння кримінального правопорушення дізналася від обвинувачених і іх свідчення під час судового розгляду відрізняються невеликими дрібницями, які не впливають на кваліфікацію їх дій.

У суду немає підстав ставити під сумнів показання потерпілого, які логічні, послідовні і незмінні. Даних про те, що він оговорює обвинувачених, судом не встановлено, а часткову зміну показів обвинувачених у судовому засіданні розцінює їх як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення та намагання зменшити участь обвинуваченої ОСОБА_6 - і хоча встановлення у судовому засідання розбіжностей у показах обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стосуються дрібниць, таких як: придбання спиртного у кафе за гроші, які мав ОСОБА_4 до того як вони вирішили пійти до потерпілого, залишення квартири потерпілого ОСОБА_6 першою, яку вони наздогнали по АДРЕСА_9 Леваневського зі слів ОСОБА_5 , які спростовуються дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами: протоколами слідчих експериментів як за участю потерпілого, так і за участю обвинувачених, показами свідка ОСОБА_9 .

Твердження захисника обвинуваченої ОСОБА_6 про перекваліфікацію її дій з ч. 3 ст.187 КК України на ст. 396 КК України не відповідають тим фактичним обставинам справам, які б стверджували про заздалегіть не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину з боку ОСОБА_6 та спростовується показанями обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскільки саме вона запропонувала піти до квартири потерпілого, якого раніше знала і їй була відома його адреса і що він є одинокою людиною похилого віку, розташування кімнат і напередодні свята пасхи і їх спільні дії, направлені на проникнення до квартири потерпілого з використанням її знайомства з останнім, насильницьких дій до потерпілого, який не міг чинити опір двом чоловікам, спільне використання викраденних продуктів харчування та грошей.

Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів, як вказано у рішенні Европейського Суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20 вересня 2012 року та враховується також якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення у справі «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року).

Здобуті під час досудового розслідування і досліджені в судовому засіданні докази, які визнані судом належними і допустимими та на які йде посилання у вироку, суд визнає також і об`єктивними.

Таким чином, наведені вище докази повністю підтверджують ту обставину, що обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинили розбійний напад на потерпілого ОСОБА_7 з проникненням до його житла, за попередньою змовою.

Кваліфікація дій обвинувачених судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Виходячи із здобутих доказів і надавши їм належну оцінку суд кваліфікує дії обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за ч.3 ст.187 КК України, т.я. вони вчинили напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, тобто вчинили розбій за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

Мотиви призначення покарання.

Злочин, передбачений ч. 3 ст. 187 КК України вчинений обвинуваченими згідно з ч. 5 ст. 12 КК України, відповідно до класифікації злочинів, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Згідно з положенням постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку, суди мають дотриматися вимог кримінального закону і зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

При призначенні ОСОБА_4 покарання, суд на підставі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Заперечення обвинуваченим факту проникнення до квартири потерпілого суд розцінює, як юридичну необізнанність, оскільки ОСОБА_4 визнав свою вину у нападі на потерпілого та застосування до нього насильницьких дій з метою заволодіння майном та викрадення майна потерпілого, тому не може правильно кваліфікувати свої дії і це не впливає на визнання за ним такої пом`якшувальної обставини, як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, виходячи з того, що надав добровільну згоду на проведення слідчого експерименту.

З огляну на вищенаведене, ОСОБА_4 вину визнав повністю, у скоєному щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочину, - ці обставини відповідно до ст. 66 КК України суд визнає такими, що помякшують його покарання.

Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується негативно, на обліку у психіатричному та наркологічному диспансері не перебуває, офіційно не працює та враховуючи неодноразові судимості та скоєння ним злочину під час умовно-достроково звільнення, що свідчить його не бажання встати на шлях виправлення, суд дійшов висновку про обрання міри покарання у виді позбавлення волі, з врахуванням наявності вироку Зарічного районного суду м. Суми від 28 лютого 2017 року, яким визнано ОСОБА_4 винуватим у пред`явленому обвинуваченню за ч.2 ст.185, ч. 4 ст. 70 КК України у виді позбавленні волі строком 1 рік 1 місцяць та постановою Балаклейського районного суду Харківської області від 05.02.2018 року звільнений умовно-достроко на невідбутий строк 3 місяця 9 днів, необхідно застосувати ст. 71 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 також у судовому засіданні заперечував факту проникнення до квартири, вважаючи що воно відбулося вільно, потерпілий сам відчинив вхідні двері, суд також розцінює, як юридичну необізнанність, оскільки ОСОБА_5 визнав свою вину у нападі на потерпілого та застосування до нього насильницьких дій з метою заволодіння майном та викрадення майна потерпілого, тому не може правильно кваліфікувати свої дії і це не впливає на визнання за ним такої пом`якшувальної обставини, як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, виходячи з того, що надав добровільну згоду на проведення слідчого експерименту.

З огляну на вищенаведене, ОСОБА_5 вину визнав повністю, у скоєному щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочину - ці обставини відповідно до ст. 66 КК України суд визнає такими, що помякшують його покарання.

Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Виходячи з того, що ОСОБА_5 не судимий, а вивченням даних про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується негативно, зловживає алкогольними напоями і підтримує відносини з раніше судимими, схільними до вчинення злочинів, на диспансерному обліку у нарколога та психіатра не перебуває, ніде не працює, суд дійшов висновку до ізоляції його від суспільства, але на мінімальний строк, визначений санкцією ч. 3 ст. 187 КК України, враховуючи його ступінь участі у скоєному злочину та ставлення до вчиненного.

Обвинувачена ОСОБА_6 як на досудовому розслідуванні, так і під час судового розгляду кримінального провадження користуючись своїм право на захист відмовилася надати суду показання по суті пред`явленого їй обвинувачення. Така позиція свідчить, що вона не розкаялася у злочині, який був доведений стороною обвинувачення в судовому засіданні і шкоду потерпілому не відшкодували.

Суд також не може визнати обставиною, яка пом`якшує покарання характеристику з місця проживання, оскільки в ній ОСОБА_6 характеризується негативно, зловживає алкогольними напоями, схильна до вчинення злочинів, неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності, а звільнившись з місць позбавлення волі продовжує вчиняти кримінальне правопорушення, що свідчить про небажання стати на шлях виправлення, як мати позбавлення батьківських прав відносно неповнолітніх дітей, а тому суд дійшов висновку про обрання міри покарання, пов`язану з позбавленням волі.

Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особами винних, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Враховуючи засади законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, беручи до уваги конкретні обставини вчинення злочину, тяжкі наслідкі від вчиненого, осіб обвинувачених, суд дійшов висновку, що виправлення обвинувачених можливо досягти лише в ізоляції від суспільства з призначенням кожному обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі, в межах санкції статті.

Вирішення питання про долю речових доказів, процесуальних витрат, заходів забезпечення кримінального провадження, інше.

Згідно ст.ст. 122, 124 КПК України - з обвинувачених на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення товарознавчої експертизи № 19/119/11-1/1643е від 15.05.2018 року у розмірі 572 грн.00 коп. у солідарному порядку.

Речовими доказами, суд вважає за необхідне розпорядитись відповідно до вимог ст. 100 КПК України, а саме – мобільний телефон «Nokia», модель 1280, імей: НОМЕР_1 , фіолетового кольору, що належить потерпілому ОСОБА_7 і знаходиться на зберігання речових доказів Сумського ВП ГУНП в Сумській області – передати потерпілому ОСОБА_7

Враховуючи, що суд вважає за необхідне призначити обвинуваченим міру покарання у виді позбавлення волі, тому обраний відносно обвинувачених запобіжний захід у виді тримання під вартою підлягає залишенню без змін до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 187 КК України та призначити йому покарання за цим законом у виді восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна окрім житла.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання у виді трьох місяців позбавлення волі за попереднім вироком Зарічного районного суду м. Суми від 28.02.2017 року і за сукупністю вироків остаточно призначити покарання ОСОБА_4 у виді 8 років 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна окрім житла.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 06.04.2018 року з моменту його фактичного затримання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без зміни - тримання під вартою.

ОСОБА_17 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 187 КК України та призначити йому покарання за цим законом у виді семи років позбавлення волі з конфіскацією майна окрім житла.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 06.04.2018 року - з моменту його фактичного затримання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без зміни - тримання під вартою.

ЛІЧМАН ІННУ ВОЛОДИМИРІВНУ визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 187 КК України та призначити їй покарання за цим законом у виді семи років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією майна окрім житла.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 06.04.2018 року - з моменту її фактичного затримання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити без зміни - тримання під вартою.

З ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення товарознавчої експертизи № 19/119/11-1/1643е від 15.05.2018 року у розмірі 572 грн.00 коп. у солідарному порядку.

Речовий доказ – мобільний телефон «Nokia», модель 1280, імей: НОМЕР_1 , фіолетового кольору, що належить потерпілому ОСОБА_7 і знаходиться на зберіганні у камері речових доказів Сумського ВП ГУНП в Сумській області – передати потерпілому ОСОБА_7 .

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд міста Суми протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий: Г.Ю. Корольова

Судді: В.Б. Князєв

О.В. Литовченко