Вирок № 82591822, 24.06.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/4873/17 24.06.2019

н\п 1-кп/490/703/2017

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/4873/17

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2019 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого - судді Медюка С.О.,

при секретарях Митрохіній А.Є., Богославець Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Миколаєва кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017150020001373 від 29 березня 2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Вікторія, Леовського району, Республіки Молдова, є громадянином України, має базову загальну середню освіту, одружений, офіційно не працює, раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

за участю прокурора Солоджук Г.О.,

потерпілого ОСОБА_2 та його представника - адвоката Константиновського Г.Б.,

обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Іванової Л.М.,

В С Т А Н О В И В:

28.03.2017 року приблизно о 21:10 год., ОСОБА_1 керував технічно справним автомобілем "ВАЗ 21150", реєстраційний номер НОМЕР_1 , в салоні якого на передньому сидінні знаходилась його дружина, рухався у темний час доби по сухій та чистій, прямій дільниці проїзної частини вул.Очаківська, зі сторони вул.Веселинівської у напрямку вул.Урожайної, зі швидкістю близько 50 км/год.

Рухаючись у обраному напрямку, при проїзді ТОВ "Завод Кіровець", який розташований за адресою: м.Миколаїв, вул.Очаківська, 1-д, водій ОСОБА_1 в порушення п.п.2.3 "б", 12.2, 19.3 Правил дорожнього руху Украї4ни, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, із відповідними змінами та доповненнями (далі - ПДР України), а саме: рухаючись по проїзній частині вул.Очаківській, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змінам в темний час доби, в умовах недостатньої видимості не обрав безпечної швидкості, при погіршенні видимості у напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, не зменшив швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умов фактичної видимості дороги в напрямку руху, при засліпленні не увімкнув аварійну світлову сигналізацію та не зупинився, не змінюючи при цьому смуги руху, внаслідок чого допустив контактування передньою частиною автомобіля з пішоходом ОСОБА_2 , який перетинав проїзну частину по вул.Очаківська у невстановленому для цього місці.

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинені тілесні ушкодження у вигляді забою та садни правої лобно-скроневої області, струсу головного мозку, забою грудної клітини зліва з переломом ребер зліва, відкритого перелому лівої ліктьової кістки, які згідно висновку судово-медичної експертизи №666 від 24.05.2017 року, відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я (термін зростання кісток перевищує 21 добу).

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п.2.3 "б", 19.3 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в прямому, причинному зв`язку з наслідками, що настали.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, винним себе визнав та суду пояснив, що 28.03.2017 року приблизно о 21:00 годин рухаючись в мкр.Варваровка м.Миколаєва в напрямку Коренихи на спуску допустив наїзд на потерпілого, який будучи в нетверезому стані навколішках переповзав дорогу у невстановленому місці. Після ДТП викликав швидку та поліцію. Додатково зазначив, що швидкість автомобілю була приблизно 40-45 км/год., так як на даній ділянці дороги були ями, які він об`їжджав. Крім цього, на зустріч рухався автомобіль, який засліпив його, так як рухався на підйом, і він не міг розгледіти людину, яка переповзала дорогу.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 визнав в повному обсязі. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 визнав частково, а саме в частині відшкодування понесених витрат на лікування потерпілого. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 в частині відшкодування моральної шкоди не визнав.

Крім визнання обвинуваченим своєї вини, його вина у вчиненому злочині підтверджується показаннями допитаних потерпілого, свідків та іншими матеріалами кримінального провадження.

Зокрема, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що 28.03.2017 року він, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, приїхав на маршрутному таксі №3 до мікрорайону Варварівка м.Миколаєва, та переповзав навколішках проїзну частину вул.Очаківської у невстановленому для цього місці у бік зупинки автобусу, який слідує до мікрорайону Мала Корениха. Одну частину дороги він переповз нормально, а на іншій - його збив автомобіль, під керуванням обвинуваченого ОСОБА_1 , який викликав на місце швидку допомогу. Після цього, він прийшов до тями вже у лікарні швидкої медичної допомоги.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що він знайомий з обвинуваченим ОСОБА_1 , оскільки колись працювали з ним разом. 28.03.2017 року у темну пори доби, більш точного часу вже не пам`ятає, він на своєму автомобілі поїхав до магазину, щоб купити води. Під час руху він бачив, як на узбіччі між заправкою та пунктом приймання металолому в мікрорайоні Варварівка в м.Миколаєві знаходились двоє чоловіків, які намагались підняти потерпілого на ноги, оскільки той перебував у стані алкогольного сп`яніння. Через деякий час він, рухаючись по вул.Очаківській побачив, як на проїзній частині даної вулиці стояв автомобіль ОСОБА_1 .. Він зупинився, підійшов до місця пригоди та намагався допомогти відтягнути потерпілого з дороги. Після цього, приїхала карета швидкої медичної допомоги, яка забрала потерпілого до лікарні. При проведенні працівниками поліції огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, його було залучено у якості понятого.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що він працює директором автозаправочної станції, на якій знаходяться камери відеоспостереження, що зафіксували дорожньо-транспортну пригоду за участю автомобіля обвинуваченого ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 .. Під час перегляду даного відеозапису, співробітниками поліції було встановлено, що потерпілий ОСОБА_2 переповзав навколішках проїзну частину вул.Очаківської в м.Миколаєві та біля восьми машин, які в цей час рухались по дорозі, об`їжджали його. Коли потерпілий рухався посередині проїзної частини, автомобіль під керуванням ОСОБА_1 допустив контактування з потерпілим. В момент наїзду на потерпілого, по дорозі у зустрічному напрямку також рухались автомобілі, які світлом фар освітлювали проїзну частину та в цей час було видно потерпілого на дорозі. Після цього, співробітники поліції зафіксували даний відеозапис на свій мобільний телефон і більше ніхто даний запис у них не витребував.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він працює інспектором патрульної поліції Управління патрульної поліції в Миколаївській області. Приблизно 2 роки тому, більш точної дати вже не пам`ятає, він заступив на нічну зміну. Під час чергування, вони отримали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду з потерпілою особою, яке мало місце в мікрорайоні Варварівка в м.Миколаєві. По прибуттю на місце пригоди було встановлено, що там вже знаходився інший екіпаж патрульної поліції, який знаходився ближче, та потерпілу особу на кареті швидкої медичної допомоги було госпіталізовано до лікарні. На автомобілі обвинуваченого ОСОБА_1 були пошкодження у вигляді подряпин переднього бамперу з правої сторони по ходу його руху. Після цього, вони викликали на місце слідчого для оформлення вказаної дорожньо-транспортної пригоди. Під час очікування слідчого, вони опитували свідків даної події. При цьому, охоронець автозаправочної станції, біля якої сталася дорожньо-транспортна пригода, повідомив їм, що в них є камера відеоспостереження, яка спрямована у бік місця події. Переглянувши даний відеозапис, було встановлено, що потерпілий навколішках переповзав проїзну частину, яка в тому місці була не освітлена. Після приїзду слідчого, вони залишалися на місці пригоди для надання допомоги при оформленні. Також, вони надавали слідчому запис, який було ними зроблено з дозволу охоронця на мобільний телефон з камери відеоспостереження автозаправочної станції.

Відповідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.03.2017 року зі схемою та фототаблицею, було оглянуто місце дорожньо-транспортної пригоди по вул.Очаківська в м.Миколаєві, в районі АЗС та ТОВ "Завод Кіровець". При огляді автомобіля "ВАЗ-21150", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , який знаходився на місці пригоди, було виявлено пошкодження переднього бамперу з правої сторони у вигляді відламу частини бамперу, а також пошкодження правого підкрильника у вигляді відламу.

Згідно висновку експерта від 25.04.2017 року №236, первинний контакт автомобіля ВАЗ-21150 реєстраційний номер НОМЕР_1 з пішоходом відбувся правою передньою частиною транспортного засобу, а саме: правою частиною бампера. Оскільки на схемі до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.03.2017 року не міститься достатньої кількості ознак наведених вище, за якими можна визначити місце наїзду транспортного засобу на пішохода, встановити де відносно меж проїжджої частини відбулося контактування між автомобілем ВАЗ-21150 р.н. НОМЕР_1 і пішоходом не є можливим.

Відповідно до висновку експерта №235 від 24.04.2017 року, на момент ДТП ходова частина, рульове керування, робоча гальмівна система і фари головного світла автомобіля ВАЗ-21150 р.н. НОМЕР_1 знаходились в працездатному стані.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 19.05.2017 року зі схемами до нього, ОСОБА_1 в присутності двох понятих розповів та показав на місцевості обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 28.03.2017 року в м.Миколаєві, на вул.Очаківській, в районі ТОВ "Завод Кіровець" за його участю та пішохода ОСОБА_2 , внаслідок якої останньому були спричинені тілесні ушкодження.

Відповідно до висновку експерта від 26.05.2017 року №17-506 по автотехнічній експертизі по дослідженню обставин ДТП, з умов, викладених в постанові про призначення експертизи, водієві автомобіля "ВАЗ-21150" у своїх діях слід було керуватися вимогами, викладеними в п.п.12.2, 19.3 ПДР, а саме: "В темний час доби і в умовах недостатньої видимості швидкість руху має бути такою, щоб водій мав можливість зупинити транспортний засіб в межах видимості дороги", "У разі погіршення видимості у напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, водій повинен зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а у разі засліплення - увімкнути аварійну світлову сигналізацію і, не змінюючи смуги руху, зупинитися. Відновлення руху дозволяється лише після того, як пройдуть негативні наслідки засліплення". За умов, викладених в постанові про призначення експертизи та показаних водієм, водій автомобіля "ВАЗ-2115" мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода. За умов, викладених в постанові про призначення експертизи дії водія автомобіля "ВАЗ-21150" не відповідали п.19.3 ПДР і з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з настанням ДТП.

Згідно висновку судово-медичної експертизи від 24.05.2017 року №666, у ОСОБА_2 мали місце тілесні пошкодження у вигляді забою та саден правої лобно-скроневої області, струсу головного мозку, забою грудної клітини зліва з переломами ребер зліва, відкритого перелому лівої ліктьової кістки. Дані тілесні пошкодження утворилися внаслідок дії тупих твердих предметів, можливо в умовах ДТП (наїзд автомобіля на пішохода), не виключено незадовго до звернення у лікарню 28.03.2017 року. По ступеню тяжкості дані тілесні пошкодження відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я (термін зростання кісток перевищує 21 добу). При судово-токсикологічному дослідженні крові громадянина ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт у крові в концентрації 1,67 ‰, що відповідає алкогольному сп`янінню середнього ступеню.

Оцінюючи в сукупності показання допитаних потерпілого та свідків, які є послідовними, логічними та такими, що узгоджуються з письмовими матеріалами кримінального провадження, суд приймає їх до уваги та кладе в основу вироку.

Досліджені в судовому засіданні докази логічні, послідовні, не містять протиріч, переконливі, як кожен окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку.

Жоден із них не спростований, містить інформацію щодо предмету доказування, схожих неоспорюваних чітких і узгоджених між собою презумпцій факту.

Судом не встановлено таких обставин, які ставили б під сумнів показання допитаних в судовому засіданні потерпілого та свідків, так само не надано суду доказів, що їх спростовують.

Показання обвинуваченого, потерпілого та свідків повністю узгоджуються зі змістом інших доказів досліджених в судовому засіданні.

За таких обставин, суд приймає до уваги при ухваленні вироку показання обвинуваченого, потерпілого, свідків, досліджені висновки експертів, протокол огляду місця події, як докази винуватості ОСОБА_1 .

При їх оцінці суд дійшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, що відповідає стандартам доказування "поза розумним сумнівом", який знайшов своє втілення, як в положеннях ч.3 та ч.4 ст.17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні по справі "Коробов проти України".

Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Відповідно до статей 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. У судовому рішенні суд має окремо обґрунтувати "вагомий внесок" кожної обставини, яка пом`якшує або обтяжує покарання.

Згідно роз`яснень п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року (із змінами) "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд бере до уваги ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним необережного злочину та враховує відомості про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий, офіційно не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Згідно досудової доповіді, складеної інспектором Центрального районного сектору пробації Миколаївського міського відділу Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації МЮУ Рябохою К.С., з урахування інформації, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб).

З урахуванням всіх цих обставин у сукупності з відомостями про особу обвинуваченого, його критичне ставлення до скоєного, що вказує на усвідомлення ним протиправності своїх дій та бажання стати на шлях виправлення, дозволяє зробити висновок, що обвинувачений загрози для суспільства не становить, є суспільно корисним, можливо прогнозувати, що в майбутньому його поведінка не буде спрямована на порушення існуючих у суспільстві норм та правил.

Наведені вище підстави, дані про особу обвинуваченого суттєво знижують ступінь суспільної небезпеки скоєного та дають суду підстави не призначати обвинуваченому покарання у виді виправних робіт, арешту або обмеження волі, а тому, покарання в мінімальних межах санкції ч.1 ст.286 КК України, а саме у виді штрафу, як того просив обвинувачений та його захисник, буде відповідати принципам розумності та справедливості і буде достатнім видом покарання для усвідомлення обвинуваченим протиправності своїх дій та попередження вчинення нових злочинів.

Як зазначено у п.21 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст.286 і ст.287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Додаткове покарання, передбачене, як обов`язкове ст.286 КК України, суд може не призначати за наявності декількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, і з урахуванням особи винного.

За обставинами справи суд не вбачає необхідності призначати обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки він раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення ПДР України не притягувався, вчинене ним вперше кримінальне правопорушення є необережним, провину визнав, автомобіль є необхідним засобом пересування для сім`ї обвинуваченого.

По даному кримінальному провадженню прокурором Миколаївської місцевої прокуратури №1 заявлено цивільний позов у інтересах держави в особі Міської лікарні швидкої медичної допомоги м.Миколаєва про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_2 на суму 14700 (чотирнадцять тисяч сімсот) грн. 74 коп.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Враховуючи викладене, позов прокурора Миколаївської місцевої прокуратури №1 підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, по справі потерпілим ОСОБА_2 заявлено цивільний позов, в якому він просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на його користь у рахунок відшкодування матеріальних збитків на суму 15441,69 грн. та моральної шкоди на суму 50000,00 грн.

В обґрунтування поданого позову потерпілим ОСОБА_2 зазначено, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення йому було спричинено матеріальні збитки, які складаються з витрат на придбання медикаментів, лікарських засобів та матеріалів медичного призначення для лікування здоров`я у розмірі 15441,69 грн. Крім того, протиправними діями обвинуваченого йому було спричинено моральну шкоду у сумі 50000,00 грн., яка полягає у фізичному болі та душевних стражданнях, моральних переживаннях, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя та інших негативних явищах.

Заявлений потерпілим ОСОБА_2 цивільний позов про відшкодування матеріальних збитків на суму 15441,69 грн., який визнається обвинуваченим, відповідно до ст.1166 ЦК України, підлягає задоволенню.

Вирішуючи заявлений потерпілим ОСОБА_2 цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди в сумі 50000 грн. суд зазначає, що з врахуванням глибини моральних страждань потерпілого та з врахуванням доведеності, відповідно до ст.1167 ЦК України, позов підлягає частковому задоволенню.

Так, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

У даному випадку, на переконання суду, з врахуванням обставин справи, а саме перетинання (переповзання навколішках) потерпілим проїзної части в темний час доби, в невстановленому місці та перебуваючи при цьому в нетверезому стані, є грубою необережністю потерпілого, і з врахуванням цього розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 2000 грн. буде відповідати принципам розумності та справедливості.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, підлягають стягнення з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на провадження експертиз (від 24.04.2017 року №235, від 25.04.2017 року №236, від 26.05.2017 року №17-506) в сумі 2573 (дві тисячі п`ятсот сімдесят три) грн. 20 коп.

Питання про речові докази суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 200 (двохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 3400 (три тисячі чотириста) грн. без позбавлення права керування транспортними засобами.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Цивільний позов прокурора Миколаївської місцевої прокуратури №1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_2 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Міської лікарні швидкої медичної допомоги м.Миколаєва (р/р 31554201143958 ГУ ДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 05483090) кошти, витрачені на лікування потерпілого ОСОБА_2 в сумі 14700 (чотирнадцять тисяч сімсот) грн. 74 коп.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 15441 /п`ятнадцять тисяч чотириста сорок одна грн./ 69 коп. та моральної шкоди 2000 /дві тисячі грн./ 00 коп.

Стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені витрати на провадження експертиз (від 24.04.2017 року №235, від 25.04.2017 року №236, від 26.05.2017 року №17-506) в сумі 2573 (дві тисячі п`ятсот сімдесят три) грн. 20 коп.

Речовий доказ - автомобіль "ВАЗ 21150", реєстраційний номер НОМЕР_2 , переданий на зберігання ОСОБА_1 - вважати повернутим за належністю.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м.Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити засудженому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Головуючий Медюк С.О.