Ухвала суду № 82591660, 19.06.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________19.06.2019

Справа № 520/63/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2019р. м.Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Лагода К.О.

секретар - Шаповалова О.І.

за участю прокурора -Піщевята І.І.,

захисників - Балашової О.В., Рибіна В.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1

обвинуваченого - ОСОБА_2

під час судового розгляду на підставі обвинувальних актів, складених за результатами досудових розслідувань обставин кримінальних проваджень № 12014160480001333 та № 22017160000000236, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одесі, є громадянином України, неодруженим, раніше не судимим, має повну вищу освіту, не працює, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Йошкор-Ола Російської РФСР, є громадянином Російської Федерації, неодруженим, раніше не судимим, має середньо-спеціальну освіту, не працює, на території України не зареєстрований, фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 294 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва знаходяться обвинувальні акти відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за обвиневаченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 294 КК України.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . В обґрунтування свого клопотання зазначив, що обвинувачені можуть вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому вони обвинувачуються, незаконно впливати на свідків, переховуватися від суду, оскільки обвинувачуються у скоєнні тяжких злочинів, за які, зокрема, передбачено покарання до десяти років позбавлення волі.

Крім того, прокурор зазачив, що що відповідно до вимог ч. 5 ст. 176 КПК України до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , враховуючи, що вони обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 110 КК України, передбачено можливість єдиного запобіжного заходу - тримання під вартою. Прокурор також звернув увагу суду, що обвинувачений ОСОБА_3 є громадянином іншої держави, не має на території України джерела доходу та стійких соціальних зв`язків, у зв`язку із чим просив задовольнити клопотання про продовження строків тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Захисники Балашова О.В., Рибін В.В., а також обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили розглядати клопотання прокурора без оголошення перерви для надання їм, передбаченого вимогами КПК України, визначеного часу.

Захисник Балашова О.В. заперечувала проти задоволення вказаного клопотання. Зазначила, що прокурором не дотримані вимоги ст. 184 КПК України, не доведені ризики, наведені у клопотанні оскільки ОСОБА_1 не вчиняв іншого правопорушення, не має на меті впливати на свідків, які ще не допитані судом, а також має стійки соціальні зв`язки, відомості про що надавалось стороною захисту у попередніх судових засіданнях. Захисник просила суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою відносно свого підзахисного.

Долженков ОСОБА_4 підтримав твердження свого захисника з приводу не відповідності клопотання прокурора вимогам КПК України та зазначив, що у разі якщо держава та суд його бояться, то і мають тримати під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_3 вказав на те, що прокурором до клопотання не долучено жодного додатку, воно є необґрунтованим, оскільки стороною обвинувачення навіть не надано ксерокопії його паспорту, але разом із тим як один із ризиків, зазначається, що він є громадянином іншої держави. Обвинувачений зауважив, що у суду нічого не просить.

Захисник Рибін В.В. заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив суд звернути увагу на його безпідставність та необґрунтованість, просив звільнити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з під варти, поклавши на обвинувачених обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України. Захисник зауважив, що пред`явлене обвинувачення по суті не містить жодного складу злочину, права його підзахисного ОСОБА_2 порушуються, а тому не має законних підстав для продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Вислухавши думку прокурора, захисників та обвинувачуваних, суд приходить до висновку про доцільність продовження запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, замінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Як слідує зі змісту ст. 199 КПК України, суд продовжує строк тримання обвинуваченого під вартою, якщо на момент розгляду клопотання про продовження цього строку ризики, враховані при застосуванні такого запобіжного заходу, не зменшилися.

При цьому, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 194 КПК України, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Розглядаючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд приходить до висновку про те, що на час здійснення судового провадження продовжують мати місце ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які враховувалися при обранні та подальшому продовженні останнім запобіжного заходу, зокрема, можливість обвинувачених переховуватися від суду і перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також впливати на свідків.

На наявність вказаних ризиків вказують характер та спосіб вчинення кримінальних правопорушень, в яких обвинувачуються ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , суворість покарання, що їм загрожує у разі доведення їх винуватості у зазначених вище злочинах. Станом на теперішній час обставини, враховані судом при вирішенні питання про продовження строків тримання обвинувачених під вартою раніше, не зникли. Відповідно, вказані вище ризики не зменшилися.

Оскільки розгляд кримінального провадження розпочато спочатку у відповідності до вимог ст. 319 КПК України, біля 50-ти свідків обвинувачення судом не допитані за об`єктивних обставин, вказаний ризик не зменшився, а отже подальше продовження строку тримання під вартою обвинувачених на теперішній є виправданим.

При цьому, слід зауважити, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 176 КПК України запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 КК України, що позбавляє суд можливості застосувати до них запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту або застави.

Обставини, на які сторона захисту посилається у своїх запереченнях проти продовження строку тримання під вартою, беруться судом до уваги при визначенні ступеню наведених вище ризиків та можливості їх запобігання шляхом застосування запобіжних заходів альтернативних триманню під вартою. Разом з тим, ці обставини, з огляду на викладене судом вище, не впливають на ступень ризику їх незаконного впливу на свідків, а також на можливість запобігання цьому ризику шляхом застосування запобіжних заходів альтернативних триманню під вартою, враховуючи положення ч. 5 ст. 176 КПК України.

Разом із тим, статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, враховуючи позицію, викладену у рішенні "Геращенко проти України", суди повинні належним чином ураховуючи принцип презумпції невинності, розглянути всі факти, які свідчать "за" і "проти" існування публічного інтересу, який виправдовує відступ від норми статті 5 Конвенції.

Разом із тим, зважаючи, зокрема, на правову позицію, викладену в п.п.35-43 рішення ЄСПЛ "Мюллер проти Франції", яка зазначає, що тривале тримання під вартою може бути виправдано в тому чи іншому разі тільки тоді, коли є певні ознаки існування суспільного інтересу, що попри презумпцію невинності, переважує принцип поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним також в рішенні Європейського Суду у справі "Летельє проти Франції", суд дійшов до висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою строком до 16 серпня 2019 року, включно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 183, 194, 199, 331 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Строк обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 294 КК України - продовжити до 16 серпня 2019 року, включно.

Строк обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 294 КК України - продовжити до 16 серпня 2019 року, включно.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її проголошення.

Суддя К.О. Лагода