Ухвала суду № 82591554, 20.06.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 6/490/244/2019 Справа № 490/5167/19

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

У Х В А Л А

20 червня 2019 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого – судді Гуденко О.А.

при секретарі - Кваші С.О.,

без участі заявника,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Миколаєва подання приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитра Олександровича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, -

В С Т А Н О В И В :

Приватний виконавець Куліченко Д.О. звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Приватний виконавець у судове засідання не зявивися, повідомлявся судом завчасно належним чином, причини неявки суду не повідомив, в зв`язку з чим суд на підставі ч.4 ст.440 ЦПК України вважає розглянути подання у їх відсутність.

Вивчивши доводи подання, дослідивши матеріали справи та матеріали подання , судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитра Олександровича знаходиться виконавче провадження ВП № 57117531 з примусового виконання виконавчого листа № 2-7-6812/2008 від 25.11.2008 року, виданого Центральним районним судом м.Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Кредитпромбанк" заборгованість за кредитним договором № 03/1/012/07 від 24.01.2007 року в сумі 150 300,72 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Кредитпромбанк" судовий збір у розмірі по 1533 грн. Ухвалою суду від 10.11.2016 року замінено стягувача на ПАТ "ДельтаБанк".

Потсановами приватного виконавця від 31.08.2018 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, та арешт на кошти боржника.

Згідно відповіді на запити приватного виконавця, джерела доходу , рухоме майно, земельні ділянки, кошти на банківських рахунках - належні боржнику ОСОБА_1 не виявлені.

Також до матеріалів подання надано копію Іпотечного договору від 24.01.2007 року , за яким ОСОБА_1 передав в іпотеку ВАТ "Кредитпромбанк" в рахунок забезпечення виконання зобов`язань за за кредитним договором № 03/1/012/07 від 24.01.2007 року двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 - яка належить іпотекодавцю на праві власності та на підставі Договру купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого 24 січня 2007 року приватним нотаріусом Миколаївського МНО Філіпенко В.В. за реєстром № 152 та зареєстрованому у державному реєстрі правочинів 24.01.2007 рорку 3 1879893.

Вказаний іпотечний договір зареєстровано у Державному реєстрі іпотек 24.01.2007 року та накладено заборну відчуження.

Згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно - право власності на вказану квартиру ні за ким не зареєстровано. Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно містить інформація ( актуальна станом на 18.12.2108 року) про державну реєстрацію іпотеки на вказану квартиру, іпотекодатель ОСОБА_1 , іпотекодержатель ПАТ "ДельтаБанк" .

Відповідно до положень Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно виникає не з моменту підписання договору купівлі-продажу, чи отримання майна в інший спосіб передбачений законодавством, а з моменту державної реєстрації права власності на таке нерухоме майно.

Відповідно до положення ч. 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

За нормами ч. ч. 4, 7 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

Нормами ст. ст. 37, 38 Закону України «Про іпотеку» також передбачено право сторін договору іпотеки визначати інші позасудові способи задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що передбачений розділом V Закону України «Про іпотеку» та Законом України «Про виконавче провадження» спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя, застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Водночас, якщо виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону України «Про виконавче провадження», а не нормами спеціального Закону України «Про іпотеку».

За вимогами ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя.

Проте , в матеріалах подання відсутня заява іпотекодержателя ПАТ «Дельтабанк» про надання згоди на реалізацію в межах виконавчого провадження нерухомого майна , яке згідно іпотечного договору передано стягувачу боржником в іпотеку .

Крім того, відповідно до ч.6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Оцінка вартості вказаного нерухомого майна в матеріалах приватного виконавця відсутня.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що до вирішення питання про реалізацію нерухомого майна боржника і направлення коштів на погашення заборгованості по виконавчому листу, неотримання відповідної згоди і заяви стягувача, який є одночасно іпотекодержателем, звернення приватного виконавця до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, яке є крайнім заходом, є передчасним, а тому в задоволенні подання слід відмовити, при цьому судом також враховано, що з наданих приватним виконавцем копій матеріалів виконавчого провадження не вбачається, що боржник обізнаний про початок примусового виконання рішення суду - алже вимоги надсилалися за адресою спірного майна, а приватному виконавцю надані відомості з відділу обліку та моніторінгу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Миколаївській області від 21.11.2018 року про реєстрацію боржника за іншою адресою.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 260, 353, 440 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні подання гприватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитра Олександровича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського Апеляційного суду протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ О.А. ГУДЕНКО