Рішення № 82591394, 08.05.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/6522/17

н\п 2/490/694/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 р. м.Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва

у складі: головуючого судді Чулуп О.С.

при секретарі Балдич Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаїв цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

про поновлення на роботі, скасування рішення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про скасування наказу про звільнення з роботи, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позивач вказує, що з бероезня 2012р. працювала на посаді інспектора та старшого інспектора кадрів філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Миколаївський портовий елеватор". Позивач вуказує, що в квітні 2017р. в штатномурозписі відповідача відбулися зміни, відповідно до яких посаду старшого інспектора з кадрів, яку займала позивач було скорочено та в квітні 2017р. її було поперджено про наступне вивільнення її з роботи згідно п.1ч.1ст.40 КЗпП України та запропоновано зайняти наявні у відповідача посади, що були вільні у відповідача станом на квітень 2017р. Позивач вказує, що 07.07.2017р. наказом 139-к від 07.07.2017р. її було звільнено з роботи у зв?язку із скороченням штату працівників.Позивач вважає оскаржуваний наказ про звільнення позивача незаконним, оскільки при її звільненні не було дотримано вимог закону щодо гарантій при звільнення жінок, які мають дітей. Позивач вказує, що вона є одинокою матір?ю і при наявності у неї дитини віком до 14 років, яку вона самостіно утримує, її звільнення при частковому скорочення штату є незаконним. Позивач вказує, що її статус одинокої матері визнавався до моменту її звільнення відповідачем, оскільки відповідач надавав їй додаткову відпустку як одинокій матері, та здійснював виплату компенсації за невикористану соціальну відпустку. Окрім цього позивач вказує, що при звільненні за скороченням штату до обов?язку відповідача входило здійснення пропозиції про роботу у відповідача не лише в певному структурному підрозділі де працював позивач, а й щодо всіх наявних вакансій, які були у відповідача. Позивач вказує, що їй проте запропонували роботу лише в тій філії, в якій вона працювала.Окрім цього позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав. В письмових запереченнях на позов відповідач вказує, що відповідачем було дотримано вимог закону щодо звіьненя позивача з роботи. В період квітня-липня 2017р. позивач був попереджений про наступне вивільнення з роботу у зв?язку із скорочення штату за 2 місяці, та позивачу було запропоновано зайняти ряд вакантних на той час посад, що були вільними у філії відповідача "Миколаївський портовий елеватор" та таких, що відповідають освітньому рівню та стажу роботу працівника, проте позивач від запропонованих вакансій відмовилася. Щодо позиції позивача про недопустимість її звільнення як одинокої матері, то представник відповідача вказав, що позивачем не надано адміністрації відповідача відповідних документів для підтвердження її статусу одинокої матері, оскільки такі довідки видаються органами праці та соціального захисту населення чи органами реєстрації актів громадянського стану. Відповідач вказує, що позивачем надано відомості про те, що дитина народилася в шлюбі, а також відсутні докази того що відомості про батька дитини внесені органами реєстрації актів громадянського стану за вказівкою матері дитини. Представник відповідача також вказує, що не має доказів того, що батько дитини звільнений від обов?язку виховання та утримання дитини. Окрім цього, представник відповідача вказує, що позивач вдруге вийшла заміж, і на час звільнення її з роботи була заміжньою, а тому не може вважатися такою, що має статус одинокої матері.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом №56,57 від 10.04.2017р. по філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Миколаївський портовий елеватор" внесено зміни до штатного розпису філії відповідача з липня 2017р., виведено із штатного розпису наступні посади: економіст з фінансової роботи, старший інспектор з кадрів.

Судом досліджено наказ № 58 від 11 квітня 2017 року про попередження про заплановане звільнення працівників філії ПАТ «ДПЗКУ» .

Судом встановлено, що згідно попередження від 28.04.2017р. позивача було попереджено про наступне вивільнення знідно п.1ч.1ст.40 КЗпП України та запропоновано 5 вакантних посад відповідно до освіти та спеціальності. Позивач на запропоновані посади не згоден.

Судом досліджено наказ № 139-к від 07 липня 2017 року згідно якого ОСОБА_1 звільнено у зв`язку з скороченням штату працівників 10 липня 2017 року.

Судом досліджено довідку Миколаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 18 згідно якої дитина позивача – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно навчається в закладі та є ученицею 3-В класу. Батько дитини у вихованні дитини участі не бере. Мати дитини – ОСОБА_1 виховує дитину сама.

Судом досліджено свідоцтво про народження згідно якого ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько – ОСОБА_3 , мати – ОСОБА_4 .

Судом досліджено свідоцтво про розірвання шлюбу згідно якої шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано 14 вересня 2010 року.

Судом досліджено свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 згідно якого ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_5 26 лютого 2013 ІНФОРМАЦІЯ_2 та змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органу у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП звільнення з вищеназваних підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП України звільнення одиноких матерів не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням.

Так, згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.92 Про практику розгляду судами трудових спорів одинокою матір`ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

Згідно листа Мінсоцполітики № 193/13/123-14 від 30.05.2014 року, якщо жінка дійсно є одинокою матір`ю, то вона надає довідку з органів реєстрації актів громадянського стану. Однак така позивачем не надана.

Що стосується вимоги про відшкодування моральної шкоди , то відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», то під моральною шкодою слід розуміти втра-ти немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно?правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також

інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Позивач, проте, не надав суду доказів в підтвердження обставин завдання йому моральної шкоди.

Таким чином, що стосується недотримання вимог ст.184 КЗпП України, звільнення з роботи одинокої матері, то суд прийшов до висновку, що позивач на час звільнення її з роботи, такою не був. Оскільки позивач на час її звільнення була заміжня, тобто одружена. Відсутні докази того, що органами соціального захисту населення позивачу встановлювався такий статус. Не має доказів того, що в свідоцтві про народження запис про батька дитини здійснено зі слів матері - тобто позивача відповідно до ч.1 ст 135 Сімейного кодексу України.

Щодо доводів позивача про те, що їй запропонували наявні вакансії по роботі лише в філії відповідача, то судом встановлено, що позивачу було запропоновані вакантні посади, які були за безпосереднім місцем праці відповідача - у філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", та відповідали рівню її освіти та стажу роботи.

Тож враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10,11,15,81,89,258-260 ЦПК України, ст.ст. 40,184 КЗпП України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу №139-к від 07.07.2017р. Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про звільнення ОСОБА_1 з роботи, поновлення її на роботі на посаді старшого інспектра з кадрів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м.Миколаєва.

Суддя