Рішення № 8258920, 01.03.2010, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

справа № 2-35/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2009 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючої судді Воробйової І.В.

при секретарі Черкай С.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання спадкового договору на жилий будинок недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним спадкового договору на жилий будинок, укладений між ОСОБА_6 і ОСОБА_3 28. 12.2005 р. і зобов’язання вчинити певні дії і в судовому засіданні, уточнивши свої позовні вимоги, просив визнати недійсним спадковий договір на жилий будинок, який було укладено 28 грудня 2005 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_3 і посвідчено державним нотаріусом Першої Артемівської державної нотаріальної контори за реєстровим номером 1-8690 за яким після смерті ОСОБА_6 право власності на належний їй будинок з надвірними спорудами та земельна ділянка розміром 625,0 кв.м., які знаходяться в м. Артемівську Донецької області вулиця К.Маркса 124 переходить до ОСОБА_3 і пояснив, що 25.02.2006 р., у віці 81 рік померла його бабуся – ОСОБА_6, маті його батька – ОСОБА_8 Після смерті бабусі відкрилась спадщина на її майно, в тому числі і на будинок з надвірними спорудами і земельною ділянкою, на якій він розташований по вул. К.Маркса номер 124 в м. Артемівську Донецької області. Як спадкоємець за законом він у встановлений законом час звернувся для оформлення спадщини до нотаріальної контори де дізнався, що його бабуся, при житті, 28.12.2005 року уклала з ОСОБА_3 спадковий договір на вказаний жилий будинок, за яким належний їй будинок з надвірними спорудами і земельною ділянкою, на який він розташований, після її смерті переходить у власність ОСОБА_3 Даний договір було посвідчено державним нотаріусом Першої Артемівської державної нотаріальної контори. Вважає, що спадковий договір був укладений його бабусею в той період, коли вона не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними. Так ще в 2000 році бабуся стала вести себе неадекватно; стала забуватися, скаржилась на головні болі; перестала впізнавати рідних; забувала закрити двері, вимкнути газ; не могла знайти туалет; не бажала митися; не могла сама себе обслуговувати. Деякий час вона проживала разом з батьками в її квартирі, однак проживати з нею разом було неможливо. У 2002 році стан здоров’я його бабусі значно погіршився: почастішали випадки не сприйняття нею дійсності, втрата життєвого зв’язку з реальністю. У зв’язку з неадекватною поведінкою ОСОБА_6 в указаний період часу для її обстеження викликались лікарі - дільничний терапевт ОСОБА_9, психіатр - ОСОБА_10 Такі обстеження психіатром проводилися періодично, і тому бабуся була ним поставлена на облік в психіатричне відділення Артемівської ЦРЛ. Лікування ОСОБА_6 не покращило стану її здоров’я, тому було поставлено питання про її госпіталізацію у лікувально-психіатричний заклад, однак в зв’язку з відсутністю місць у лікарні та похилим віком її не взяли на лікування. Вказав на те, що в березні 2003 року до його батьків приходила їхня знайома ОСОБА_3, яка мешкала в одному з ними будинку. Вона розповіла їм, що її побили донька разом з зятем і просила у них допомоги, оскільки жити з ними сумісно не бажала. Батько запропонував ОСОБА_3 тимчасово пожити у своєї матері – ОСОБА_6 ОСОБА_3 погодилась на його пропозицію і стала мешкати в будинку бабусі в якості квартирантки. В червні 2003 року батько потрапив у ДТП і загинув. На похоронах батька бабуся не впізнала свого сина. Після смерті батька він дозволив ОСОБА_3 продовжувати проживати в якості квартирантки у бабусі до смерті останньої. Вони з матір’ю відвідували бабусю; оплачували за неї комунальні послуги. ОСОБА_6, отримавши пенсію, на наступний же день не пам’ятала, куди поклала гроші. Вже з 2003 року бабуся нікого не впізнавала. Про те, що бабуся уклала з ОСОБА_3 спадковий договір він довідався лише після смерті бабусі, коли звернувся до нотаріусу для оформлення спадщини. Ні він, ні його мати, а також батько при житті, не давали обіцянки і була відсутня домовленість ( як усна так і письмова ) про те, що ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6 залишиться будинок останньої. Після смерті бабусі, ОСОБА_3 попросила його дозволити їй на деякий час залишитись в будинку бабусі, поки вона не визначиться, де їй дали проживати. Звертає увагу на те, що на день складання спадкового договору на користь ОСОБА_3, у ОСОБА_6 спостерігався процес психічного розладу, що підтверджується записами в амбулаторній карточці. Відповідачка має медичну освіту, працювала за фахом, і, при укладанні спадкового договору розуміла, що ОСОБА_6 не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними. Просив суд постановити рішення, яким визнати спадковий договір на жилий будинок, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 28.12.2005 р. недійсним, оскільки ОСОБА_6 на час укладання вказаного договору, в силу свого захворювання, не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Також просив стягнути з відповідачки на його користь 1782 грн. у відшкодування понесених ним судових витрат по оплаті за проведену під час розгляду справи судово-психіатричну експертизу.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала і пояснила, що між нею та сином померлої – ОСОБА_8 в березні 2003 р. була усна домовленість про те, що вона буде доглядати за його матір’ю, ОСОБА_6 і її будинком № 124 розташованим по вул. К.Маркса в м. Артемівську Донецької області, і після смерті ОСОБА_6 будинок залишиться їй. З вказаного часу вона стала проживати у будинку ОСОБА_6 і доглядати за останньою. На той час у її власності була квартира, однак вона не ужилась з дітьми і тому вирішила жити з ОСОБА_6 Свою власну квартиру вона продала в березні 2006 року. При житті ОСОБА_6 не страждала на психічні хвороби і ніхто з її родичів на це не вказував. Померла була хвора на діабет. ОСОБА_6 сама себе обслуговувала відповідно до свого віку, користувалась газом, електрикою, отримувала пенсію у поштарки і купувала у останньої миючі засоби. Вважає ствердження позивача і членів його сім’ї про те, що померла ОСОБА_6 була психічно хворою, є вигадками. Останній раз невістка ОСОБА_11 приходила привітати померлу на вісімдесятиріччя, 16.04.2004 року. ОСОБА_6 впізнала невістку. Потім невістка прийшла лише на похорони свекрухи. Звертає увагу на те, що ОСОБА_6 укладала з нею спадковий договір в приміщенні державної нотаріальної контори м. Артемівська, усвідомлювала те, що укладає з нею спадковий договір і на час укладання вказаного договору була психічно здорова. Також вказує на те, що вона має сумніви щодо того, що записи лікаря ОСОБА_9 і лікаря ОСОБА_10 в медичній картці ОСОБА_6 З виконані відповідно до тієї дати, яка вказана у картці, а не пізніше. Підтверджує те, що не повідомляла ОСОБА_8 і ОСОБА_11 про те, що уклала спадковий договір з ОСОБА_6, оскільки не вважала це за потрібне. Просила суд відмовити ОСОБА_5 в задоволенні його позовних вимог як необгрунтованих.

Третя особа по справі - державний нотаріус Першої Артемівської державної нотаріальної контори ОСОБА_12 в судове засідання не з’явилась, просила справу розглянути у її відсутність і надала письмові пояснення в яких вказала, що дійсно 28.12.2005 р. нею в приміщенні нотаріальної контори був посвідчений спадковий договір, за яким ОСОБА_6 передала після своєї смерті у власність ОСОБА_3 жилий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: м. Артемівськ, вул. К.Маркса 124. ОСОБА_6 особисто з’явилась до нотаріальної контори і під час бесіди з нею вона не помітила порушень психічного стану ОСОБА_6

ОСОБА_13, третя особа по справі, в судове засідання не з’явився, надав суду заяву в якій повністю підтримав позовні вимоги ОСОБА_5 і просив справу розглянути у його відсутність.

Представник КП «Артемівське бюро технічної інвентаризації» в судовому засіданні пояснила, що 10.05.2006 р. було прийняте рішення про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на будинок № 124 по вул. К.Маркса в м. Артемівську на підставі спадкового договору № 1-8690, укладеного 28.10.2005 року і посвідченого Першою Артемівською державною нотаріальною конторою. І з вказаного часу ОСОБА_3 є єдиним власником вказаного будинку. Просила суд винести рішення на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що працює лікарем в Артемівської ЦРЛ. ОСОБА_6 проживала на її дільниці на протязі декількох років. 27 вересня 2001 року вона оглядала ОСОБА_6 за місцем її проживання на той час за адресою: АДРЕСА_1. Рідні хворої пояснювали, що бабуся проживає у них, так як у неї погана пам’ять; вона уходила з будинку, бродила вночі, періодично втрачала свідомість. Хвора страждала на атеросклероз та сахарний діабет і на фоні цих хвороб розвилося старече недоумство. В зв’язку з цим ОСОБА_6 потребувала стороннього догляду. Під час бесіди з хворою вона задавала їй прості питання: питала як її зовуть, коли вона народилась, однак хвора не розуміла суті заданих їй питань; на питання не відповідала, мовчала, замикалась у собі. Також хвора не могла пояснити, за якою адресою вона на той час знаходиться. Нею була дана рекомендація щодо проведення огляду хворої лікарем-психіатром, оскільки вона встановила зниження інтелекту і недоумство. Після огляду лікарем-психіатром, вона знову оглядала ОСОБА_6. Стан здоров’я останньої значно погіршився; вона не впізнавала рідних їй людей.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що 14.03.2002 р. він оглядав на дому ОСОБА_6 за призначенням терапевта, після звернення до нього рідних хворої, які пояснювали, що ОСОБА_6 стала дратівливою, агресивною, не пізнавала рідних. На питання, які він задавав хворій, остання зовсім не відповідала, чи давала відповіді не по суті питання. Рідні звернули його увагу на те, що старенька хворіє на сахарний діабет. Після огляду хворої ним було встановлено діагноз: органічний розлад особи внаслідок церебросклерозу, сахарного діабету і гіпертонічної хвороби; дементний синдром. Хворі на дементний синдром повністю дезорієнтовані у часі, місці, в просторі; крім того можуть не виконувати життєвоважливі функції Ним було призначено лікування. Він робив записи в своїй карточці та карточці терапевта. ОСОБА_6 була визначена в консультативну групу.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що з 1983 року є сусідкою ОСОБА_6 З 2000 року ОСОБА_6 мешкала сама у будинку. Старенька хворіла на сахарний діабет і склероз. Коли ОСОБА_6 клали в лікарню, вона звідки тікала. При житті її сина ОСОБА_8, ОСОБА_6 перестала впізнавати людей, і її стала називати іншим іменем. В 2003 році ОСОБА_6 вже не розуміла що каже, плутала та не впізнавала її співмешканця, вважала, що навчалася з її співмешканцем в одному класі, хоча це неможливо. В 2003 році а будинку померлої стала проживати ОСОБА_3 Їй особисто ОСОБА_3 сказала, що проживає у померлій в якості квартирантки. Також це підтвердила і померла ОСОБА_6, яка також пояснювала їй, що ОСОБА_3 проживає в її будинку в якості квартирантки. Коли помер ОСОБА_8, то ОСОБА_6 на його похоронах не розуміла що це помер її син. Паринова скаржилася їй, що ОСОБА_6 не розуміє що робить, живе в минулому часі. Померла, вийшовши з будинку, йшла в невідомому напрямку і сама додому повернутися не могла. Також казала про те, що ОСОБА_6 не користувалась туалетом. Перед смертю ОСОБА_6 жила в літній кухні, і її не випускали на вулицю, щоб вона не втекла. При житті ОСОБА_6 не говорила їй, що має намір залишити кому-небудь, крім родичів, належний їй будинок.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що померла ОСОБА_6 була її свекрухою, матір’ю її чоловіка ОСОБА_8 У неї є син - ОСОБА_5 В 2000 році померла стала вести себе неадекватно; стала забуватися, скаржилась на головні болі; перестала впізнавати рідних; забувала закрити двері, вимкнути газ; не могла знайти туалет; не бажала митися; не могла сама себе обслуговувати. Деякий час вона проживала разом з нею в її квартирі, однак проживати з нею разом було неможливо. В березні 2003 року до них з чоловіком прийшла їхня знайома ОСОБА_3, яка мешкала в одному з ними будинку. Вона розповіла їм, що її побили донька з зятем і просила у них допомоги, оскільки жити з ними сумісно не бажала. Чоловік запропонував ОСОБА_3 тимчасово пожити у своєї матері – ОСОБА_6 ОСОБА_3 погодилась на його пропозицію і стала мешкати в будинку свекрухи в якості квартирантки. В червні 2003 року чоловік потрапив у ДТП і загинув. На його похоронах свекруха не впізнала свого сина. Після смерті чоловіка, її син – ОСОБА_8 дозволив ОСОБА_3 продовжувати проживати в якості квартирантки у бабусі до смерті останньої . Вона з сином відвідували свекруху; оплачували за неї комунальні послуги. ОСОБА_6, отримавши пенсію, на наступний же день не пам’ятала, куди поклала гроші. Вже з 2003 року свекруха нікого не впізнавала. Про те, що свекруха уклала з ОСОБА_3 спадковий договір вона і син довідались лише після смерті бабусі, коли звернулись до нотаріусу для оформлення спадщини. Ні вона, ні її син, а також чоловік при житті, не давали обіцянки і була відсутня домовленість про те, що ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6 залишиться будинок останньої.

Cвідок ОСОБА_15 суду пояснила, що працювала поштаркою. З травня 2004 року по липень 2005 року вона носила ОСОБА_6 пенсію. Остання чекала її, впізнавала її, віталася з нею, звертаючись до неї по імені, заводила в будинок та перераховувала гроші; сама розписувала у відомості; підтримувала з нею розмову, відповідала на задані питання.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що знав ОСОБА_6 З з 1977 року. На протязі 2003-2004 років ОСОБА_6 З перестала пізнавати сусідів; її можна було часто побачити по вулиці, при цьому вона не пам’ятала, куди йшла. Коли він зустрічав ОСОБА_6 у такому стані, то супроводжував її додому.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що знав ОСОБА_7 з дитинства. Після смерті сина, ОСОБА_6 стала неадекватною, смерть сина не сприймала до серця. В 2004 і 2005 роках він приходив до неї у гості. ОСОБА_6 коли впізнавала його, коли ні.

Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що є рідною сестрою Паринової. Вона часто бувала в гостях у сестри, спілкувалась з ОСОБА_6 Остання впізнавала її, зверталась до неї по імені, пригощала онуків ягодами. ОСОБА_6 допомагала Париновій по господарству, мила банки, різала капусту, орієнтувалася в просторі.

Свідок ОСОБА_19 суду пояснив, що є співмешканцем Паринової та проживає разом з Париновою в будинку ОСОБА_6 з 2003 року. Він спілкувався з ОСОБА_6, остання вела себе адекватно, сама вмивалася, допомагала по господарству. ОСОБА_6 сама вмикала та вимикала газ, розповідала ввечері що відбувалося вранці. При житті ОСОБА_6 запропонувала Париновій переоформити будинок на себе. В грудні 2005 р. вони поїхали до нотаріуса щоб переоформити будинок. За весь час проживання у вказаному будинку він бачив ОСОБА_8 тільки два рази, а ОСОБА_20 тільки на похоронах.

Свідок ОСОБА_21 суду пояснила, що є сусідкою ОСОБА_11, у якої була свекруха ОСОБА_6, яка деякий час проживала у невістки. Старенька ні з ким не спілкувалася, не могла знайти в квартирі туалет; бесіду ні з ким не підтримувала; на запитання у відповідь лише кивала головою. Свекруха не слідкувала за собою, не хотіла митися. Коли хоронили сина, ОСОБА_8, мати його не впізнала.

Свідок ОСОБА_22 суду пояснила, що Паринова є її невісткою. ОСОБА_6 знала з 1954 року, як сусідку. Померла при житті була нормальною, віталась з нею при зустрічі, зверталась до неї по імені, розмовляла, нічого не забувала. В її присутності ОСОБА_6 вмикала газ та ставила чайник на піч; знала де знаходиться туалет. Весь час ОСОБА_6 розповідала їй, що залишилась без синів.

Свідок ОСОБА_18 показала, що купувала молоко у сусідів ОСОБА_6 З останньою часто бачилась, спілкувала з нею, заходила до неї в будинок, бачила, як старенька готувала їжу та навчала її дрібно шинкувати капусту.

Свідок ОСОБА_23 суду пояснив, що бачив ОСОБА_6 один раз, коли приходив на похорони ОСОБА_8 ОСОБА_7, мати померлого, була не сповна розуму, не могла зрозуміти, що хоронять її сина.

Свідки ОСОБА_24 і ОСОБА_25 суду пояснили, що є знайомими Паринової. Вони приходили до неї в гості, в будинок ОСОБА_8 З, де проживала знайома. ОСОБА_8 впізнавала їх, підтримувала розмову з ними. В її діях і поведінці вони нічого ненормального не помічали. В їх присутності ОСОБА_8 підігрівала чайник, готувала з ним шашлики.

Свідок ОСОБА_26 суду показала, що вона є квартальною на протязі 40 років і весь цей час знала ОСОБА_6 З роками ОСОБА_6 стала слабше, але була в розумі, впізнавала її, віталася з нею, зверталась по імені, вела бесіди з нею. Так ОСОБА_6 радилась з нею з приводу дарування належного їй будинку Париновій, оскільки онуки її покинули. Вона порадила жінці оформити заповіт, а не дарувати будинок. З 2002 року по день смерті ОСОБА_6, ніхто із родичів не ставив питання про визнання її недієздатність; про необхідність її лікування, а навпаки, поклала на «плечі» Паринової догляд за старенькою.

Суд, вислухавши сторони, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи встановив наступне.

Згідно зі свідоцтвом про народження серія 1-НО № 160578 , виданого відділом РАЦС по м. Артемівську 10.04.1970 р. народився ОСОБА_5, батьками якого є ОСОБА_8 і ОСОБА_11. Як вбачається із свідоцтва про народження серія УШ-НО № 438259 виданого 4 березня 1992 р. відділом РАГС м. Артемівська 28 травня 1945 року народився ОСОБА_8, батьками якого є ОСОБА_13 і ОСОБА_6. ОСОБА_6 померла 25.02.2006 р. у віці 81 рік, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія 1-НО № 092444, виданого 25.02.2006 року відділом РАЦС по м. Артемівську.

Судом встановлено, що 28 грудня 2005 р. між ОСОБА_6, яка мешкає в м. Артемівськ Донецької області, вул. К.Маркса буд. 124 і ОСОБА_3, що мешкає в АДРЕСА_2 було укладено спадковий договір на жилий будинок, який було посвідченого державним нотаріусом Першої Артемівської державної нотаріальної контори ОСОБА_12., згідно з яким ОСОБА_6 передає після своєї смерті у власність ОСОБА_3 належний їй на праві приватної власності жилий будинок та земельну ділянку, які знаходяться в м. Артемівську вул. К. Маркса номер сто двадцять чотири на земельній ділянці розміром 625,0 кв. м. Право власності на вказаний в договорі будинок переходить на набувача після смерті відчуджувача.

Вказаний договір було зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за №1-8690. Згідно із витягом із Спадкового реєстру № 3146328, вищевказаний спадковий договір внесено до Спадкового реєстру правочинів за № 38476377.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП «Артемівське БТІ» 10.05.2006 р. ОСОБА_3 з 10.05.2006 р. є власником квартири будинку № 124 по вул. К.Маркса в м. Артемівську Донецької області на підставі спадкового договору від 28.10.2008 року, посвідченого Першою Артемівською державною нотаріальною конторою.

З медичної картки амбулаторної хворої ОСОБА_6 вбачається, що 12.05.2.1999 р. ОСОБА_7 було виставлено діагноз: церебральний атеросклероз; хронічна судинно-мозкова недостатність. 23.02.2001 р. було виставлено діагноз – ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз, церебросклероз із артеріальною гіпертензією, хронічна судинно-мозкова недостатність. Сахарний діабет 2 типу. В зв’язку з вказаними захворюваннями ОСОБА_6 знаходилась на диспансерному обліку. 27.09.2001 р. ОСОБА_6, крім вищезазначених захворювань, було виставлено діагноз: вікова деменція на фоні церебросклерозу. і була рекомендована консультація лікаря психіатра.

Із дослідженої у судовому засіданні медичної картки хворої психоневрологічного відділення Артемівської ЦРЛ ОСОБА_6, яка мешкає: м. Артемівськ, вул. Маркса буд. 14, вбачається, що 14.03.2002 р. ОСОБА_7 була оглянута лікарем-психіатром ОСОБА_10 на за місцем проживання. Лікарем було виставлено діагноз: органічний розлад особи внаслідок церебросклерозу, сахарного діабету, гіпертонічної хвороби. Дементний синдром; була визначена в консультативну групу, оскільки активного нагляду не потребувала.

Згідно з довідкою № 1404 від 30.08.3006 р. Артемівської ЦРЛ, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкала за адресою: м. Артемівськ, вул. К.Маркса б. 124 та померла 25.02.2006 року, знаходилась під наглядом дільничного лікаря-терапевта з діагнозом: хронічна судинно-мозкова недостатність; церебральний атеросклероз з артеріальною гіпертензією; сахарний діабет 2 типу; діабетична ангіопатія нижніх кінцівок.

Із лікарського свідоцтва про смерть № 149 від 25.02.2006 р. вбачається, що ОСОБА_6 померла від хронічної судинно-мозкової недостатності; церебросклероза із гіпертензією; також смерті останньої сприяла хвороба на цукровий діабет.

Норми ст. 1302 ЦК України передбачають, що за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача ) і в разі смерті набуває право власності намарно відчужувача. В ст.. 1303 ЦК України зазначено, що відчужувачем у спадковому договорі може бути подружжя, один із подружжя або інша особа. Набувачем у спадковому договорі може бути фізична або юридична особа. Відповідно до ст.1304 ЦК України спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

В статті 225 ЦК України вказано, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинала у момент, коли не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті — за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Згідно з актом посмертної судово-псхиатрічної експертизи № 115а/330а ОСОБА_6 на час укладання нею юридичної угоди – підписання спадкового договору від 28.12.2005 року виявляла ссудинну деменцію. ОСОБА_6 на час укладання нею юридичної угоди - підписання спадкового договору від 28.12.2005 року за своїм психичним станом не могла розуміти значення своїх дій і керувати ними. Крім того в експертизі вказано, що комісією було враховане пояснення свідків ОСОБА_26, ОСОБА_25 Д, ОСОБА_15, ОСОБА_22, ОСОБА_19, які не помічали в поведінці і психічному стані ОСОБА_6 яких-небудь психичних розладів, оскільки при судинній деменції ( недоумстві ) в очах свідків , що не володіють пізнаннями в області психіатрії, поведінка особи , що виявляє її ознаки, з урахуванням віку і серйозного захворювання здаються природними і зовні впорядкованими. При цьому нездатність до глибокого аналізу і синтезу, прогнозуванню останньою своїх дій в складній юридичній ситуації залишається непомітною.

Суд критично відноситься до пояснень відповідачки ОСОБА_3 про те, що записи в медичній картці ОСОБА_6 , які було зроблено лікарем-терапевтом ОСОБА_9 і лікарем-психіатром ОСОБА_10 було виконано пізніше, чим це зазначено в картці, оскільки вони спростовуються свідченнями ОСОБА_9 і ОСОБА_10, які були допитані безпосередньо в судовому засіданні, і підтвердили записи, які були ними зроблені в картці, більш того, судом не встановлено доказів вказаного і сторонами не надано доказів в підтвердження цього,а проведена судом технічна експертиза документів № 3735/03 від 15.09.2008 р. свідчить лише про те, що була проведена вставка двох аркушів з записами від 11.03.2002 р. і від 14.03.2002 р., розташованих між аркушами № 9 и № 10 в медичній картці амбулаторної хворої ОСОБА_6

При вирішенні даного спору суд керується ст. 10 ЦПК України у відповідності з вимогами якої цивільне судочинство здійснюється на засадах загальності сторін. Судом сторонам були роз’яснені вимоги ст. 10 ч.4 ЦПК України щодо змагальності судового процесу. Відповідно до вимог статті 27 ЦПК України с торони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на як вона посилається як на підставу своїх вимога бо заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд, як це передбачено ст. 11 ЦПК України, розглядає цивільну справу на підставі доказів сторін. Тому суд, вирішуючи даній спір, виходить з того об’єму доказів, які надані сторонами.

Враховуючи вищевикладене, на підставі доказів, зібраних по справі, судом було встановлено що на час укладання спадкового договору на жилий будинок 28.12.2005 р. ОСОБА_6 не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, тому зазначений договір необхідно визнати недійсним відповідно до ст. 225 ЦК України, а позовні вимоги ОСОБА_8 А . задовольнити в повному обсязі.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України суд, стороні на користь якої ухвалено рішення присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому суд вважає, що вимоги позивача ОСОБА_5 про стягнення на його користь з відповідача судових витрат по оплаченій ним судово-психіатричній експертизі у сумі 1812 грн. які підтверджені документально, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 225, 1302, 1303,1304 ЦК України, ст.ст.5,6,10, 11, 27, 58,60,61,84,88,107,208,209,212, 213,215 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання недійсним спадкового договору на жилий будинок задовольнити.

Визнати недійсним спадковий договір на жилий будинок, який було укладено 28 грудня 2005 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_3 і посвідчено державним нотаріусом Першої Артемівської державної нотаріальної контори за реєстровим номером 1-8690 за яким після смерті ОСОБА_6 право власності на належний їй жилий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку, які знаходяться в м. Артемівську Донецької області вулиця К.Маркса 124 переходить до ОСОБА_3.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:

винятком: видачі свідоцтва про право на спадщину; видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя; ужиття заходів до охорони спадкового майна; видачі свідоцтва виконавцю заповіту в разі, якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо виконавець відмовився від виконання заповіту чи був усунений від його виконання, тобто .

Суд вважає, що немає правових підстав для визнання спірного договору недійсним з тих підстав, що ОСОБА_27 підписала договір будучи неосудною, оскільки позивачка не надала переконливих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_27 на час укладання договору не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними. В судовому засідання даний факт також не знайшов свого підтвердження; відсутні і докази, що ставили б під сумнів волевиявлення заповідача.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що немає підстав визнавати недійсним договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_27 і ОСОБА_28 5 липня 2007 року, оскільки на підставі доказів, зібраних у справі, не було встановлено, що спірний договір було складено та посвідчено з порушенням норм цивільного права і не у відповідність до вимог діючого законодавства і суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_29 в повному обсязі.

Керуючись ст. 209,210, 215,216,225,744,745,746,749,757 ЦК України, Законом України «Про нотаріат» № 3425-ХП від 2 вересня 1993 року з наступними змінами і доповненнями; Інструкцією «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» , затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 з наступними змінами і доповненнями, Указом Президента України «Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні» № 932/98 від 23.08.1998 року, ст.ст.5,6,10, 11, 58,60,61,84,88,107,208,209,212, 213,215 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_29 до ОСОБА_28 про визнання недійсним договору довічного утримання, укладеного 5 липня 2007 року між ОСОБА_27 і ОСОБА_28 та посвідченого приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу за реєстровим номером 4962 відмовити

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:

винятком: видачі свідоцтва про право на спадщину; видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя; ужиття заходів до охорони спадкового майна; видачі свідоцтва виконавцю заповіту в разі, якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо виконавець відмовився від виконання заповіту чи був усунений від його виконання, тобто .

Суд вважає, що немає правових підстав для визнання спірного договору недійсним з тих підстав, що ОСОБА_27 підписала договір будучи неосудною, оскільки позивачка не надала переконливих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_27 на час укладання договору не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними. В судовому засідання даний факт також не знайшов свого підтвердження; відсутні і докази, що ставили б під сумнів волевиявлення заповідача.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що немає підстав визнавати недійсним договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_27 і ОСОБА_28 5 липня 2007 року, оскільки на підставі доказів, зібраних у справі, не було встановлено, що спірний договір було складено та посвідчено з порушенням норм цивільного права і не у відповідність до вимог діючого законодавства і суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_29 в повному обсязі.

В позові ОСОБА_29 до ОСОБА_28 про визнання недійсним договору довічного утримання, укладеного 5 липня 2007 року між ОСОБА_27 і ОСОБА_28 за реєстровим номером 4962 та посвідченого приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу відмовити.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:

винятком: видачі свідоцтва про право на спадщину; видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя; ужиття заходів до охорони спадкового майна; видачі свідоцтва виконавцю заповіту в разі, якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо виконавець відмовився від виконання заповіту чи був усунений від його виконання, тобто .

Суд вважає, що немає правових підстав для визнання спірного договору недійсним з тих підстав, що ОСОБА_27 підписала договір будучи неосудною, оскільки позивачка не надала переконливих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_27 на час укладання договору не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними. В судовому засідання даний факт також не знайшов свого підтвердження; відсутні і докази, що ставили б під сумнів волевиявлення заповідача.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що немає підстав визнавати недійсним договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_27 і ОСОБА_28 5 липня 2007 року, оскільки на підставі доказів, зібраних у справі, не було встановлено, що спірний договір було складено та посвідчено з порушенням норм цивільного права і не у відповідність до вимог діючого законодавства і суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_29 в повному обсязі.

Керуючись ст. 209,210, 215,216,225,744,745,746,749,757 ЦК України, Законом України «Про нотаріат» № 3425-ХП від 2 вересня 1993 року з наступними змінами і доповненнями; Інструкцією «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» , затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 з наступними змінами і доповненнями, Указом Президента України «Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні» № 932/98 від 23.08.1998 року, ст.ст.5,6,10, 11, 58,60,61,84,88,107,208,209,212, 213,215 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_29 до ОСОБА_28 про визнання недійсним договору довічного утримання, який було укладено 5 липня 2007 року між ОСОБА_27 і ОСОБА_28 за реєстровим номером 4962 і посвідчено приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу відмовити.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: