Рішення № 82588233, 19.06.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/14861/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого - судді Придачук О.А.

за участю секретаря судового засідання - Бомбушкар В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник за довіреністю ОСОБА_2 , до обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в інтересах якого діє представник за довіреністю ОСОБА_2 , звернувся в суд із позовом до обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.10.2018 року звернувся с заявою до відповідача в якій просив відповідача заочно прийняти рішення про забезпечення його автомобілем із правом передачі керування. Однак його заява не розглянута і рішення, про забезпечення автомобілем із правом передачі керування, відповідачем не прийняте. Тому, просить визнати неправомірною бездіяльність обласного центру медико-соціальної експертизи щодо неприйняття рішення та зобов`язати обласний центр медико-соціальної експертизи прийняти рішення про забезпечення позивача автомобілем із правом передачі керування.

Позивач та законний представник позивача в судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. У п.5 прохальної частини позовної заяви міститься прохання розглядати позовну заяву без присутності позивача та представника.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений, подав до суду заяву у які просить розгляд справи провести без його участі, не визнає позовні вимоги повністю, заперечує проти його задоволення.

Також відповідач, скористався своїм правом подати відзив на позов, в якому зазначив, що на заяву позивача надав повну та вичерпну відповідь про неможливість прийняття ним рішення про забезпечення автомобілем із правом передачі керування та своєчасно направив цю відповідь рекомендованим листом за адресою позивача.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач звернувся до обласного центру медико-соціальної експертизи з заявою від 23.10.2018 року з вимогами прийняти рішення про забезпечення автомобілем із правом передачі керування.

16.11.2018 року позивачу була надана відповідь листом який направлений йому поштовим зв`язком ( докази додаються). Даною відповіддю позивача повідомлено, що згідно поданих документів, направлення на МСЕК № 0409 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , згідно супутнього діагнозу «Правобічний коксартроз IV ступеню з укороченням правої нижньої кінцівки на 7,5 см. згинально - привідною контрактурою важкого ступеню, деформуючий коксартроз зліва І-ІІ ст., виражене порушення функції опори та ходи» за п. 2 Переліку медичних показань на право одержання особами з інвалідністю автомобілів з ручним керуванням, затвердженого наказом МОЗ України від 23 січня 1995 року № 13, зареєстрованого у Мін`юсті 10 лютого 1995 року за № 34/570 має медичні показання на протезування автотранспортом.

Але при цьому відповідач зазначив, що, згідно основного діагнозу « Деменція внаслідок шизофренії», Наказу МОЗ України від 24.12.1999 року № 299 «Про затвердження Переліку захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами» п. 29 5а, ОСОБА_1 має медичні протипоказання до управління автомобілем з ручним кернуванням.

Щодо поставлених позивачем питань про право передачі керування автомобілем, відповідач наголосив, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 826 від 08.09.2010 року, п.12 викладений у такій редакції « Строк, на який передається право користування автомобілем члену сім`ї особи з інвалідністю, встановлюється у реєстраційних документах на автомобіль з дозволу Головного управління соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції виходячи з обставин конкретної сім`ї особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю».

Відповідно до наказу Міністерство охорони здоров`я України від 05.09.2011 року № 561 «Про затвердження інструкції про встановлення груп інвалідності» зазначено, що до основних видів порушення функцій організму людини, які визначаються медико-соціальною експертизою, належать порушення сенсорних функцій (зору, слуху, нюху, дотику, больової, температурної та інших видів чутливості).

Метою проведення медико-соціальної експертизи є визначення наявності факту, ступеня, причини тимчасової та стійкої втрати працездатності й необхідності звільнення у зв`язку з цим від роботи. Згідно Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджений постанову Кабінетом міністру України від 3 грудня 2009 р. № 1317 метою огляду пацієнтів є встановлення групи інвалідності, а не прийняття рішення про забезпечення автомобілем із правом передачі керування.

Питання права передачі вирішується відповідно до п. 12. постанови Кабінету Міністрів України № 826 від 08.09.2010 року, тобто з дозволу Головного управління соціального захисту населення. Тобто рішення про можливість забезпечення автомобілем з ручним кернуванням приймається відповідачем, що в даному випадку і було зроблено відповідачем, а рішення про забезпечення автотранспортним засобом та можливість передачі права керування на цей автотранспортний засіб приймає Головне управління соціального захисту населення.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що відповідач - обласний центр медико-соціальної експертизи, виконав всі обов`язки щодо огляду ОСОБА_1 , а саме: позивачу визначено групу інвалідності. Тому суд вважає, що вина з боку відповідача щодо відмови у проведенні огляду ОСОБА_1 , відсутня, отже вимоги ОСОБА_1 , до обласного центру медико-соціальної експертизи, суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з частини1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках.

Беручи до уваги встановлені судом факти та відповідні правовідносини, суд приходить до переконання, що в задоволенні позову ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 ., до обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 12,13, 18, 19, 81, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, «Положенням про порядок, умови та критерії встановлення груп інвалідності», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник за довіреністю ОСОБА_2 , до обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.А. Придачук