Рішення № 8258380, 01.10.2009, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2009 р.                                                                      Справа №9/160-19/129

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2-а, м. Полтава, 36008

          до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", вул. Енгельса, 2-а, м. Полтава, 36038

          про стягнення 24291,88 грн.

          та зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", м. Полтава,

          до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2-а, м. Полтава,

          про визнання зобов’язання припиненим, визнання договору та ухвали суду виконаними

                                                                                Суддя Безрук Т. М.

          Представники:

від позивача –Данилова Н.Н.

від відповідача –Козаченко Т. П.;

Розглядається позовна заява про стягнення 24291,88 грн., у тому числі 17534,87 грн. основного боргу за договором № 111 "С" від 23.09.1998р., 1873,20 грн. пені, 4445,14 грн. інфляційних, 438,67 грн. - 3 % річних та зустрічний позов про визнання зобов’язання припиненими на суму 17534,87 грн. згідно заяв зустрічних однорідних вимог від 16.10.07р. та від 31.12.07р., та визнання частково виконаним договору № 13/01/05 від 14.01.2005р. і ухвали господарського суду Полтавської області від 27.01.05р. по справі №12/342 (2000р.).

          Відповідач за первісним позовом - ВАТ "Полтавагаз" - у відзиві проти первісного позову заперечує, посилаючись на те, що наявна заборгованість в сумі 17534,87 грн. погашена шляхом зарахування за заявами зустрічних однорідних вимог від 16.10.07р. та від 31.12.07р. (т.1 а.с.57).

          ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" проти зустрічного позову заперечує, посилаючись на те, що 1) господарськими судами було вирішено даний спір між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав по справах № 8/95 та № 8/517; 2) позивач включений до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”і заборгованість за договору № 13/01/05 від 14.01.2005р. включена до Реєстру заборгованості згідно з вказаним Законом; 3) розрахунки через теплову енергію повинні проводитись виключно через рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах ВАТ “Ощадбанк України”, відповідно до постанови КМУ № 1082 від 03.12.2008р.

Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням сторін для надання можливості врегулювання спору мирним шляхом. На день судового засідання 01.10.2008р. спір між сторонами не врегульовано, мирову угоду не укладено (т.2 а.с.).

В судовому засіданні 01.10.2009р. судом оголошена вступна та резолютивна частини рішення відповідно до ст.85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Сторонами був укладений договір № 111 "С" від 23.09.1998р. на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, відповідно до якого ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" надало теплову енергію у вигляді гарячої води ВАТ "Полтавагаз" (т.1 а.с.3).

Відповідно до п.13 Договору відповідач за спожиту теплову енергію зобов’язався проводити оплату до 30 числа поточного місяця.

За період березень 2007р. –грудень 2007р. позивачем поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 17534,87 грн. (розрахунок –т. 1 а.с.5), що не заперечується відповідачем.

Одержану теплову енергію відповідач не оплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 17534,87 грн. зазначене підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.

Також, між сторонами по справі був укладений договір № 13/01/05 від 14.01.2005р. про реструктуризацію заборгованості в сумі 2660730,60 грн., яка підлягає сплаті Полтавським ОКПТГ “Полтаватеплоенерго” на користь ВАТ по газопостачанню та газифікації “Полтавагаз”, відповідно до рішення арбітражного суду Полтавської області від 28.02-14.03.01 по справі 12/342 (т.1 а.с.23). Полтавське ОКПТГ “Полтаватеплоенерго” порушило умови договору на реструктуризацію та, починаючи з квітня 2006 року, заборгованість не погашало.

16.10.2007р. та 31.12.2007р. відповідач направив позивачу заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 7463,62 грн. та суму 10071,25 грн. відповідно (т.1 а.с.23). Вказаними заявами відповідачем заявлено про припинення його зобов’язання перед позивачем на суму 17534,87 грн. згідно укладеного між сторонами у даній справі Договору № 111 “С” від 23.09.1998 р. та припинення зобов’язання позивача перед відповідачем на суму 17534,87 грн. за укладеним між сторонами у даній справі договором про реструктуризацію заборгованості № 13/01/05 від 14.01.2005р.

ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", не погодившись на проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за вказаними заявами, звернувся до суд з даним позовом про стягнення 17534,87 грн. боргу за Договором № 111 “С” від 23.09.1998 р., 1873,20 грн. пені, а також 4445,14 грн. інфляційних за період березень 2007р. - червень 2008р. та 438,67 грн. - 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України за період квітень 2007р. –червень 2008р. (т. 1 а.с. 6, 7, 8).

          ВАТ “Полтавагаз” у зустрічному позові просить суд визнати зобов’язання перед Полтавським ОКП ТГ “Полтаватеплоенерго” припиненими на суму 17534, 87 грн. згідно заяв зустрічних однорідних вимог від 16.10.07 та 31.12.07, а також визнати частково виконаним договір № 13/01/05 від 14.01.05 (т.1 а.с.17).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, закону, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

За статтею 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

          Частиною третьою ст.203 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Статтею 601 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

          За ст. 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

За змістом ст. 203 Господарського кодексу України, ст. 601 Цивільного кодексу України, зарахування являє собою спосіб припинення зобов'язання і можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо. Однією з умов, за наявності яких можливе припинення зобов'язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання.

В даному випадку сторони не заперечують факту існування взаємних зобов'язань на суму 17534,87 грн. згідно укладених між сторонами у даній справі договору № 111 “С” від 23.09.1998 р. та договору про реструктуризацію заборгованості № 13/01/05 від 14.01.2005р.

При цьому вказані зобов'язання є однорідними, оскільки являють собою суму заборгованості, строк виконання вказаних зобов’язань настав, строки позовної давності на час направлення заяви про зарахування не минули, заборони на зарахування вказаних зобов’язань у зазначених договорах не встановлено; інші обставини, визначені у ст. 602 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 601 Цивільного кодексу України, для взаємозаліку достатньо заяви однієї сторони.

Таким чином, зобов’язання відповідача перед позивачем на суму 17534,87 грн. за договором № 111 “С” від 23.09.1998 р. припинилося зарахуванням зустрічних однорідних вимог згідно заяв зустрічних однорідних вимог від 16.10.07р. та 31.12.07р.

Також, відповідно до ст. 111-12 ГПК України судом враховуються вказівки, наведені у постанові Вищого господарського суду України від 14.05.2009р. по даній справі.

          Послання позивача на неможливість проведення спірного зарахування з мотивів включення спірної суми боргу до Реєстру заборгованості згідно Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” позивачем документально не підтверджені, а тому не приймаються судом.

Отже, у позові в частині стягнення 17534,87 грн. основного боргу слід відмовити, оскільки зобов’язання відповідача сплатити вказану суму на час звернення з даним позовом (26.08.2008р.) припинилося, тому підстав для звернення з даною вимогою не було.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до вищезазначеної норми позивачем заявлено до стягнення 4445,14 грн. інфляційних за період березень 2007р. - червень 2008р. та 438,67 грн. - 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України за період квітень 2007р. –червень 2008р. (т. 1 а.с. 7, 8).

При цьому позивачем не враховано, що зобов’язання відповідача припинилося 16.10.07р. на суму 7463,62 грн. та 31.12.07р. на суму 10071,25 грн. зарахуванням зустрічних однорідних вимог згідно заяв зустрічних однорідних вимог.

Отже, правомірним є нарахування інфляційних в сумі 2281,40 грн. та 347,44 грн. –3% річних за період березень 2007р. –грудень 2007р. (детальний розрахунок від 01.10.2009р. –в матеріалах справи, т.2 а.с.).

Вимоги про стягнення 2163,74 грн. інфляційних та 91,23 грн. річних слід відхилити як необґрунтовані.

Позов в частині стягнення 1873,20 грн. пені, нарахованої позивачем за період січень 2008р. –червень 2008р. задоволенню не підлягають, оскільки як було встановлено вище зобов’язання відповідача з оплати послуг припинилося 16.10.07р. на суму 7463,62 грн. та 31.12.07р. на суму 10071,25 грн. зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

В даному випадку позивачем нарахована пеня за період, коли зобов’язання боржника припинилося, отже і підстави для нарахування пені за спірний період відсутні.

Зустрічний позов ВАТ "Полтавагаз" про 1) визнання припиненими зобов’язання на суму 17534,87 грн. згідно заяв зустрічних однорідних вимог від 16.10.07р. та від 31.12.07р., та 2) визнання частково виконаним договору №13/01/05 від 14.01.2005р. і ухвалу господарського суду Полтавської області від 27.01.05р. по справі №12/342 (2000р.), судом відхиляється з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

          Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Крім того, ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

          Таким чином, позовні вимоги про визнання зобов’язання припиненим та визнання частково виконаним договору та ухвали господарського суду, не відповідають встановленим законом матеріально-правовим способам захисту порушеного права. Зазначений спосіб захисту також не передбачений договором № 111 С від 23.09.1998р. та законодавством, що регулює правовідносини у сфері теплопостачання. Фактично позивачем заявлено вимоги про встановлення факту –визнання зобов’язання припиненим, та факту –виконання договору і виконання ухвали суду.

Зазначені факти можуть бути встановлені судом і їм надана відповідна оцінка при розгляді матеріальних вимог по суті спірних правовідносин, що і було зроблено при винесенні даного рішення.

Заявлення вимог, що не відповідають матеріально-правовим способам захисту порушеного права є підставою для відмови у позові.

Згідно п.3 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/2229 від 25.11.2005р., дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

В зв"язку з викладеним зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

          1. Позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (м.полтава, вул. Енгельса, 2-а; ідентифікаційний код 03351912; р/р 26007301220950 в «Промінвестбанк»МФО 331069) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (м. Полтава, вул.. Комарова, 2а; ідентифікаційний код 03338030; р/р 26001980104 Обласна дирекція УСБ МФО 331014) 2281грн. 40 коп. інфляційних, 347грн. 44 коп. –3% річних, 26грн. 72 коп. витрат з оплати державного мита, 12грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" –відмовити.

4. У зустрічному позові Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" –відмовити повністю.

          Суддя                                                                                Т. М. Безрук          

Рішення підписано: