Рішення № 82583244, 19.06.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/1913/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Кравченко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовом: ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»: заборгованість у розмірі 106000,00 грн. за кредитним договором № КІN0AK00140005 від 26.06.2007 р., яка складається з: 56062,60 грн. - заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 49937,40 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, та судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 26.06.2007 року уклали кредитний договір № КІN0AK00140005, за яким банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 77943,04 грн. на термін до 26.06.2012 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строк та в порядку, встановленими кредитним договором. Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором № КІN0AK00140005. Таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, та станом на 01.12.2016 року його заборгованість перед банком становить 667079,06 грн., що складається з: 56062,60 грн. - заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 181374,92 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 2844,77 грн. - заборгованість по комісії на користування кредитом; 426796,77 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором. Законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. А кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 106000,00 грн., яка складається з наступного: 56062,60 грн. - заборгованість за кредитом (тілом кредиту) та 49937,40 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року було відкрито провадження у цивільній справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та справа призначена до судового засідання.

В судовому засіданні 26 квітня 2017 року представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано заяву про застосування строків позовної давності, письмові докази на обґрунтування поданої заяви, а також за клопотанням представника відповідача судом витребувані з архівного відділу Дніпровського районного суду м. Києва матеріали цивільної справи №2-3880/11, з Жовтневого районного суду м. Дніпро копії судових рішень у справі №2-7025/09.

В судовому засіданні 05 вересня 2017 року представником позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» - Лавриненко К.М. подано виписки по рахунку відкритого на ім`я ОСОБА_1 , представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано письмові докази на спростування позовних вимог та клопотання про витребування доказів, яке ухвалою суду, постановленою у відповідності до вимог ст. 209 ЦПК України (в редакції чинній на момент прийняття процесуального рішення), без видалення до нарадчої кімнати із занесенням до журналу судового засідання, задоволено частково.

13 жовтня 2017 року представником позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» - Лавриненко К.М. на виконання ухвали суду про витребування доказів, подано до суду виписки по рахункам відкритих на ім`я ОСОБА_1

05 грудня 2017 року представником позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» - Демченко А.М. подано до суду на виконання ухвали про витребування доказів копії меморіальних ордерів та наказ банку щодо зміни відсоткової ставки.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Відповідно до п.9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Станом на день набрання чинності Законом України №2147-VIII від 03.10.2017 року, розгляд справи по суті не розпочався.

В подальшому, в судових засіданнях судом оголошувалась перерва у зв`язку з неявкою представника позивача та не виконанням в повному обсязі ухвали суду від 05 вересня 2017 року про витребування доказів у справі, про що на адресу позивача неодноразово направлялись листи-повідомлення, а також за клопотанням представника позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» - Декайло С.М. з метою подання до суду витребовуваних документів.

23 березня 2018 року до суду надійшла заява позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про долучення доказів у справі, а саме копії акту прийому передачі автомобіля від 23 квітня 2016 року та копію витягу з наказу ПриватБанк - ЗАО «А-Банк» від 05 січня 2009 року, та повідомлено суд про те, що оригінали витребовуваних документів будуть надані в одне із наступних судових засідань.

В судове засідання 23 квітня 2018 року уповноважений представник позивача не з`явився, оригіналів витребовуваних документів не надав, у зв`язку з чим, судом у відповідності до вимог ст. ст. 83, 95 ЦПК України, відмовлено у прийнятті поданих до заяви від 23 березня 2018 року копій письмових доказів, оскільки останні не засвідчені належним чином, та суду не подано доказів надіслання або надання таких доказів іншим учасникам справи.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01 серпня 2018 року було закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Судові засідання призначені для розгляду справи по суті, неодноразово відкладались у зв`язку з хворобою головуючого судді, не явкою учасників справи, не явкою представника позивача.

В судове засідання 14 травня 2019 року уповноважений представник позивача - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не з`явився. В прохальній частині позовної заяви ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просив суд в разі неявки в судове засідання відповідача позивач не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника позивача та винесення заочного рішення судом.

В судове засідання 14 травня 2019 року відповідач та його представник не з`явились. 13 травня 2019 року від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без участі сторін та їх представників та прийняття рішення у справі у разі неявки представника позивача в судове засідання 14 травня 2019 року.

В судове засідання 19 червня 2019 року з`явився представник позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» - ОСОБА_3. На підтвердження повноважень якого суду надано довіреність №6554-К-О від 18.05.2017р.

Частиною 3 ст. 58 Цивільного процесуального кодексу України визначено процесуальну дієздатність представника юридичної особи, а саме юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (само представництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

При цьому, 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким внесено зміни до Конституції України, зокрема, доповнено Основний Закон статтею 131-2, відповідно до частини першої, третьої та четвертої якої для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура та виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення; законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Підпунктом 11 пункту 16-1розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України, передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

В той же час, належних доказів, які підтверджують процесуальну дієздатність ОСОБА_3 , як представника ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», в розумінні положень ст.ст. 58, 60 Цивільного процесуального кодексу України, а саме, доказів, які вказують на те, що ОСОБА_3 , є керівником ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» або членом виконавчого органу, уповноваженого діяти від імені ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», та/або доказів на підтвердження адвокатської діяльності представника ОСОБА_3 , якими є свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю та Витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, та відповідно договір про надання правової допомоги та ордер, суду не надано.

Частиною другою статті ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, а також у малозначних справах. Так, під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Разом з тим, дані винятки стосуються представництва лише в суді першої інстанції під час розгляду трудових спорів та малозначних справ у порядку спрощеного позовного провадження, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України таке представництво здійснюється під час розгляду спору, а саме під час розгляду трудових спорів та малозначних справ.

В той же час, розгляд даної цивільної справи проводиться судом за правилами загального позовного провадження, у зв`язку з чим, судом не допущено до участі в справі в якості представника позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» - ОСОБА_3.

В судове засідання 19 червня 2019 року відповідач та його представник не з`явились. Представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав заяву про розгляд справи без участі сторін та їх представників та прийняття рішення у справі у разі неявки представника позивача в судове засідання 19 червня 2019 року.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача та відповідача.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах даної цивільної справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дослідивши матеріали цивільної справи №2-3880/11, яка витребувана судом за клопотанням представника відповідача та долучена до матеріалів даної цивільної справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 червня 2007 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № KIN0AK00140005, за умовами якого банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредитні кошти у вигляді непоновлювальної лінії у розмірі 77943,04 грн. на наступні цілі: 59022 грн. на купівлю автомобіля, 34 грн. для сплати за реєстрацію предмета застави, на сплату страхових платежів ТЗ № KIN0AK00047191 від 26 червня 2007 року, договору особистого страхування № KIN0LK00047196 від 26 червня 2007 року у сумі 3049,47 грн., винагороди за надання фінансового інструменту в розмір 590,22 грн. та у розмірі 15247,35 грн. на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п 2.1.3, 2.2.7 даного договору зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,34% на місяць на суму залишку заборгованості за кредит, щомісяця в період сплати у розмірі 0,14 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно п. 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з п. 6.2 даного договору, на термін до 26 червня 2012 року, а ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Періодом сплати визначено період з 24 по 30 число кожного місяця.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № KIN0AK00140005 від 26 червня 2007 року станом на 01 грудня 2016 року, за яким ОСОБА_1 має заборгованість перед позивачем у розмірі 667079,06 грн., а саме: заборгованість по кредиту - 56062,60 грн., заборгованість по відсоткам - 181374,92 грн., заборгованість по комісії - 2844,77 грн., пеня - 426,796,77 грн.

За змістом копії договору застави рухомого майна, укладеного 26 червня 2007 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 , що міститься в матеріалах цивільної справи № 2-3880/11 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на а.с. 13-14, за яким ОСОБА_1 надала в заставу автомобіль марки ГАЗ, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , в забезпечення виконання зобов`язання перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», в силу якого ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» має право в разі невиконання заставодавцем зобов`язань, забезпечених заставою, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця.

Згідно копії акта приймання за зберігання на охоронювану стоянку ПАТ КБ «ПриватБанк» автомобіля заставодавця від 26 березня 2009 року, що міститься в матеріалах цивільної справи № 2-3880/11 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на а.с. 59, ОСОБА_1 передала ПАТ КБ «ПриватБанк» заставлений автомобіль марки ГАЗ, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 585 ЦК України право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення, крім випадків, установлених законом. Якщо предмет застави відповідно до договору або закону повинен перебувати у володінні заставодержателя, право застави виникає в момент передання йому предмета застави. Якщо таке передання було здійснене до укладення договору застави, право застави виникає з моменту його укладення.

Таким чином, право застави виникло у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в момент передання йому предмета застави - автомобіль марки ГАЗ, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .

Як вбачається з листа від 05 грудня 2017 року банком 25 квітня 2016 року були зараховані кошти в сумі 31000,00 грн., які надійшли від реалізації заставного майна, та розподілені по рахункам: 3197,20 грн. - на погашення юридичних витрат, 27802,80 грн. - на погашення відсотків.

ОСОБА_1 на рахунок ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» сплачено 59022,00 грн. в рахунок доплати за авто ГАЗ-33023-414 згідно договору купівлі-продажу № 21/06-07/0 кдт від 21.06.2007 р., що підтверджується меморіальним ордером №1 від 24 червня 2007 року.

Під час розгляду справи судом встановлено, що в рахунок забезпечення виконання зобов`язання по кредитному договору ОСОБА_1 повернула ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» кошти в рахунок погашення кредитної заборгованості по кредитному договору № KIN0AK00140005 від 26 червня 2007 року від реалізації заставленого автомобіля у розмірі 31000,00 грн.

З наданих позивачем документів, а саме: виписки по рахунку № НОМЕР_2 за період з 27 червня 2007 року по 01 грудня 2016 року, відкритого на ім`я ОСОБА_1 ; виписки по рахунку № НОМЕР_3 за період з 27 червня 2007 року по 01 грудня 2016 року, відкритого на ім`я ОСОБА_1 ; виписки по рахунку № НОМЕР_4 за період з 27 червня 2007 року по 01 грудня 2016 року, відкритого на ім`я ОСОБА_1 ; виписки по рахунку № НОМЕР_5 за період з 27 червня 2007 року по 01 грудня 2016 року, відкритого на ім`я ОСОБА_1 ; виписки по рахунку № НОМЕР_6 за період з 27 червня 2007 року по 01 грудня 2016 року, відкритого на ім`я ОСОБА_1 ; виписки по рахунку № НОМЕР_7 за період з 27 червня 2007 року по 01 грудня 2016 року, відкритого на ім`я ОСОБА_1 ; виписки по рахунку № НОМЕР_8 за період з 27 червня 2007 року по 01 грудня 2016 року, відкритого на ім`я ОСОБА_1 ; виписки по рахунку № НОМЕР_9 за період з 27 червня 2007 року по 01 грудня 2016 року, відкритого на ім`я ОСОБА_1 ; виписки по рахунку № НОМЕР_10 за період з 27 червня 2007 року по 01 грудня 2016 року, відкритого на ім`я ОСОБА_1 ; виписки по рахунку № НОМЕР_11 за період з 27 червня 2007 року по 01 грудня 2016 року, відкритого на ім`я ОСОБА_1 ; виписки по рахунку № НОМЕР_12 за період з 27 червня 2007 року по 01 грудня 2016 року, відкритого на ім`я ОСОБА_1 ; виписки по рахунку № НОМЕР_13 за період з 27 червня 2007 року по 01 грудня 2016 року, відкритого на ім`я ОСОБА_1 ; виписки по рахунку № НОМЕР_14 за період з 27 червня 2007 року по 01 грудня 2016 року, відкритого на ім`я ОСОБА_1 , вбачається, що банком було здійснено нарахування відсотків по кредитному договору, нарахування пені, комісії, однак, відсутні відомості видачі позивачем та отримання відповідачем кредитних коштів, відомості про періоди протягом яких банк змінював розмір процентної ставки за кредитом, відомості про суму, яка отримана позивачем у зв`язку із реалізацією предмету застави, та документи, що підтверджують таку реалізацію (договір купівлі-продажу) та оцінку предмета застави.

Отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження суми заборгованості за кредитним договором, зміни розміру процентної ставки за кредитом, суми, отриманої позивачем у зв`язку із реалізацією предмету застави, доказів реалізації та оцінки предмета застави.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положенням статті 611 Цивільного кодексу України, визначено правові наслідки порушення зобов`язання. Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Надані позивачем належним чином засвідчені копії виписок по документів, а саме: виписка по рахунку № НОМЕР_2 за період з 27 червня 2007 року по 01 грудня 2016 року , відкритого на ім`я ОСОБА_1 ; виписка по рахунку № НОМЕР_3 за період з 27 червня 2007 року по 01 грудня 2016 року , відкритого на ім`я ОСОБА_1 ; виписка по рахунку № НОМЕР_4 за період з 27 червня 2007 року по 01 грудня 2016 року , відкритого на ім`я ОСОБА_1 ; виписка по рахунку № НОМЕР_5 за період з 27 червня 2007 року по 01 грудня 2016 року , відкритого на ім`я ОСОБА_1 ; виписка по рахунку № НОМЕР_6 за період з 27 червня 2007 року по 01 грудня 2016 року , відкритого на ім`я ОСОБА_1 ; виписка по рахунку № НОМЕР_7 за період з 27 червня 2007 року по 01 грудня 2016 року , відкритого на ім`я ОСОБА_1 ; виписка по рахунку № НОМЕР_8 за період з 27 червня 2007 року по 01 грудня 2016 року , відкритого на ім`я ОСОБА_1 ; виписка по рахунку № НОМЕР_9 за період з 27 червня 2007 року по 01 грудня 2016 року , відкритого на ім`я ОСОБА_1 ; виписка по рахунку № НОМЕР_10 за період з 27 червня 2007 року по 01 грудня 2016 року , відкритого на ім`я ОСОБА_1 ; виписка по рахунку № НОМЕР_11 за період з 27 червня 2007 року по 01 грудня 2016 року , відкритого на ім`я ОСОБА_1 ; виписка по рахунку № НОМЕР_12 за період з 27 червня 2007 року по 01 грудня 2016 року , відкритого на ім`я ОСОБА_1 ; виписка по рахунку № НОМЕР_13 за період з 27 червня 2007 року по 01 грудня 2016 року , відкритого на ім`я ОСОБА_1 ; виписка по рахунку № НОМЕР_14 за період з 27 червня 2007 року по 01 грудня 2016 року, відкритого на ім`я ОСОБА_1 , не можуть бути прийняті судом в якості належних та достовірних доказів наявної суми кредитної заборгованості, оскільки не містять видачі позивачем та отримання відповідачем кредитних коштів, відомостей про періоди протягом яких банк змінював розмір процентної ставки за кредитом; відомості про суму, яка отримана позивачем у зв`язку із реалізацією предмету застави, та документи, що підтверджують таку реалізацію (договір купівлі-продажу) та оцінку предмета застави.

З урахуванням вищевикладеного, позивач не довів належними та допустимими доказами наявносі у відповідача заборгованості по кредитному договору № KIN0AK00140005 від 26.06.2007 р.

Щодо застосування у межах даного спору строків позовної давності, то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 2-3880/2011 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення (за кредитним договором № KIN0AK00140005 від 26.06.2007 р.) Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14 грудня 2011 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення було залишено без розгляду, оскільки в провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа № 2-1908/11 про звернення стягнення.

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа № 2-7025/09 за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2012 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було повернуто позивачу.

В поданій в судовому засіданні 26 квітня 2017 року представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . заяві про застосування строків позовної давності просив суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності по справі та відмовити позивачу у позові. Свої заявлені вимоги обґрунтував тим, що згідно тексту позовної заяви предметом позов є неповне виконання відповідачем умов договору кредиту № KIN0AK00140005 від 26.06.2007 р., згідно якого кошти надавались на строк з 26.06.2007 р. по 26.06.2012 р., таким чином сторони визначити строк виконання зобов`язанні. З 26.06.2012 р. почався перебіг позовної давності за невиконаним вчасно платежем, з якого відліковується строк, протягом якого позивач повинен був пред`явити свої вимоги до відповідача, та 26.06.2015 р. строк позовної давності сплив. Позивач попередньо звертався до відповідача з аналогічними позовами про то й же предмет та з тих самих підстав. Позов у справі № 755/1913/17 фактично позивач пред`явив 27.01.2017 р. (відповідно до ухвали суду від 14.02.2017 р. про відкриття провадження у справі № 755/1913/17), строк позовної давності на дату звернення до суду сплив.

Згідно зі ст. 256 ЦК України особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в межах строку позовної давності.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Отже початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа.

Згідно ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Умавами кредитного договоору № KIN0AK00140005 від 26 червня 2007 року визначено термін надання кредиту - до 26 червня 2012 року.

За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом строку виконання зобов`язання (ст. 261 ЦК України).

При цьому, суд враховує, що ухвала Дніпровського районного суду м. Києва про залишення позовної заяви ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення без розгляду з підстав визначених п.5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України (позивач подав до суду заяву про залишення позову без розгляду) постановлена 14 грудня 2011 року, а ухвала про повернення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості була постановлена Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 01 листопада 2012 року. Позивач звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з даним позовом 27 січня 2017 року, про що свідчить штемпель на позовній заяві. Тобто, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з пропуском встановленого законом строку позовної давності.

При цьому, позивач будучи достеменно обізнаним про подану представником відповідачу заяву про застосування строку позовної давності, будь-яких клопотань, заяв, пояснень, щодо поновлення пропущеного строку позовної давності, до суду не подав.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», відшкодування судових витрат не здійснюється.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 256, 257, 261, 266, 267, 526, 610, 611, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 280, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

В позові ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (юридична адреса: м. Київ вул. Грушевського, 1-Д, адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги. 50, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_15 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Повне судове рішення складено 20 червня 2019 року.

Суддя: