Ухвала суду № 82582895, 13.06.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/7692/19

Провадження №: 1-кс/755/3739/19

"13" червня 2019 р.

м. Київ

слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В., секретар судових засідань Ярмак І.В., за участю слідчого Нежур М.А., власника майна ОСОБА_1 , та його представника Охрімчук Т.В., розглянувши в приміщенні суду у м. Києві у відкритому судовому засіданні клопотання слідчогоДніпровського УП ГУ НП в м. Києві Нежур М.А. про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.06.2018 за № 12018100040005466, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, встановив :

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

До слідчого судді даного місцевого суду надійшло зазначене клопотання слідчого, яке погоджене з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 Вигівським М.І. про накладення арешту на майно, у рамках цього провадження,у зв`язку з здійсненням досудового розслідування у ньому та необхідністю встановлення обставин визначених ст.ст. 2, 91 КПК України при наявності на передумов визначених ст.ст. 132, 170 того ж Кодексу.

Встановлені обставини у ході розслідування цього кримінального провадження органом досудового розслідування та наведені заявником у клопотанні відомості на їх підтвердження щодо доцільності застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження

СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

Досудовим розслідуванням встановлено, що група осіб, до складу якої увійшли ОСОБА_2 ,, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 перебуваючи в офісі по вул. Попудренко, 16 в м . Києві, під приводом працевлаштування за кордон та укладення з цією метою договорів про співпрацю з посередництва у працевлаштуванні в країнах Європейського союзу, діючи від імені ТОВ «Кадрове рішення», перебуваючи в офісному приміщенні за адресою м.Київ, вул. Попудренка, 16 , в період з березня по травень 2018 року шахрайським шляхом заводоліли грошовими коштами потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 ,, ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_60 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_56, ОСОБА_57,, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , чим завдали матеріального збитку на суму понад 580 000 гривень.

Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, група осіб у складі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , за невстановлених досудовим слідством обставин заволоділи установчими документами ТОВ «Міжнародна рекрутингова компанія «Крок», код ЄДРПОУ 42675116.

З метою маскування своєї протиправної діяльності вказана група осіб вжила належних заходів для отримання ліцензії на посередництво у працевлаштуванні за кордоном.

Так, відповідно до наказу Міністерства соціальної політики України № 1947 від 26.12.2018 ТОВ «Міжнародна рекрутингова компанія «Крок», код ЄДРПОУ 42675116, отримала безстрокову ліцензію на посередництво у працевлаштуванні громадян, за спеціалізацією «продавець» у Чеській Республіці.

Відповідно до абзацу 1 пункту 9 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 р. № 1060, Ліцензіат зобов`язаний провадити господарську діяльність з посередництва у працевлаштуванні за кордоном у межах укладеного між ліцензіатом та іноземним суб`єктом господарювання зовнішньоекономічного договору (контракту) про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, який повинен відповідати вимогам законодавства.

В подальшому, а саме в середині березня 2019 року вказані особи орендували офісне приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , в якому, використовуючи реквізити ТОВ «Міжнародна рекрутингова компанія «Крок», мали намір продовжити злочинний намір, спрямований на заволодіння грошовими коштами громадян під виглядом надання посередницьких послуг у працевлаштування за кордоном.

В подальшому, вказані вище особи до вищевказаної протиправної діяльності залучили ОСОБА_6 .

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на умисне заволодіння грошовими коштами невизначеного кола громадян, шляхом обману, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення, приблизно в березні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в мережі Інтернет від імені ТОВ «Міжнародна рекрутингова компанія «Крок» розмістили оголошення про працевлаштування за кордоном, а саме у країнах Євросоюзу, що суперечило ліцензійним умовам провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, так як ТОВ «МРК «КРОК» отримало ліцензію на посередництво у працевлаштуванні громадян, за спеціалізацією «продавець» у Чеській Республіці.

Після чого, зацікавлені вказаними оголошеннями почали телефонувати на номери телефонів, які були зазначені в оголошенні.

Під час спілкування за телефонами, вказаними в оголошенні, вищевказана група осіб, діючи від імені ТОВ «Міжнародна рекрутингова компанія «Крок», представлялись вигаданими іменами та пропонували потерпілим особисто прибути до офісу для укладення договору, а також для надання копій особистих документів для оформлення договору про співпрацю з посередництва у працевлаштуванні за кордоном. Одночасно повідомляли, що вартість послуг, що надаються ТОВ «Міжнародна рекрутингова компанія «Крок», становить орієнтовно 600 ЄВРО в залежності від обраної вакансії, при цьому 50% вказаної суми сплачується клієнтом компанії під час підписання договору, а решта з отриманої першої заробітної плати за кордоном. Під час підписання договорів з ТОВ «Міжнародна рекрутингова компанія «Крок» потерпілими сплачувались грошові кошти у визначеному договором розмірі, про що свідчать вилучені прибуткові касові ордери.

Разом з тим, група осіб, що діяла з використанням реквізитів ТОВ «Міжнародна рекрутингова компанія «Крок», повідомляла потерпілим про те, що оформлення документів триватиме до кінця травня 2019 року, після чого працівники компанії особисто зв`яжуться з клієнтами для передачі вже оформлених документів та проведення консультації з приводу виїзду за кордон.

Так, в ході досудового розслідування встановлено, що група осіб у складі

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , використовуючи реквізити ТОВ «Міжнародна рекрутингова компанія «Крок», в період часу з 22.03.2019 по 20.05.2019 року заволоділи грошовими коштами 75 громадян на загальну суму понад 720 тис. грн.

20.05.2019 було проведно обшук за адресою: АДРЕСА_4 за місцем проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та у ході його проведення вилучено грошові кошти номіналом 200 євро у кількості 3 купюри, 100 євро - 75 купюр, 50 євро - 176 купюра, 20 євро - 26 купюр, 10 євро - 6 купюр, 5 євро - 1 купюра, 100 доларів США - 74 купюр, 50 доларів США - 13 купюр, 200 євро - 1 купюра, 200 гривень - 84 купюри, 500 гривень - 65 купюр, 100 гривень - 25 купюр, банківська карти Приватбанку, блокноти та аркуші паперу А4 із записами.

Відповідно ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Арешт майна допускається з метою забезпечення в тому числі й збереження речових доказів. Крім того, арешт майна здійснюється з метою відшкодування шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення

21.05.2019 вищевказані вилучені речі визнано речовими доказами по даному кримінальному провадженні.

Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення в тому числі й збереження речових доказів, а також попередження відчуження, попередження зникнення, втрати або пошкодження вищезазначеного майна, або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, а також відшкодування завданих збитків необхідно накласти арешт шляхом заборони використання, розпорядження, відчуження майна.

У світлого чого заявник просить це звернення задовольнити.

Позиція сторін

Слідчий Нежур М.А. усудовому засіданні заявлене клопотання підтримав, просив задовольнити з підстав викладених у його мотивувальній частині.

Володілець майна та його представник заперечували проти задоволення клопотання, так як пропущено стороною обвинувачення строк звернення до слідчого судді регламентований ст. 171 КПК України.

Мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався у ракурсі встановлених обставин із даного питання

Слідчий суддя, перевіривши клопотання заявника на дотримання вимог Кримінального процесуального Кодексу України (далі - КПК), приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).

Відповідно ж до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

У цьому зверненні його автор наводить єдину мету - збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З урахуванням того, що необхідність арешту майна з ціллю досягнення тієї чи іншої мети з переліку визначених ч. 2 ст. 170 КПК України є можливим лише у разі наявності обставин визначних абз. 2 ч. 1 ст. 170 того ж Кодексу, яка передбачає, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

При цьому, майно, яке, на переконання органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак наведених в ст. 98 КПК України може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.

Аналізуючи наведені вимоги закону апеляційний суд м. Києва в ухвалі від 05.10.2017 в справі № 757/36293/17-к указав на те, що виходячи з положень ст.ст. 98,170 КПК України в їх системному зв`язку колегія суддів переконана, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності майна тим чи іншим ознакам ст. 98 КПК України може бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення. Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про відповідність цього майна положенням ст. 98 КПК України та наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу, оскільки слідчий суддя не наділений правом самостійного визначення підстав, передбачених ст. 98 КПК України та має здійснювати контроль правильності прийнятого слідчим рішення. Наведені слідчим у клопотанні про арешт майна підстави, у зв`язку з якими майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положень ст. 171 КПК України, наведені слідчим у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання, тоді як само клопотання не є доказом будь-яких обставин. Таким чином, слідчий, прокурор, який вважає за потрібне звернутись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження його як речового доказу, першочергово мав би визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій зазначити підстави для визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України...

Дана позицію суду апеляційної інстанції ураховується слідчим суддею з огляду на норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з огляду на, що слідчий суддя констатує факт того, що це провадження не містить постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу та мотиви з яких він дійшов такої думки, що, відповідно, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про відповідність цього майна положенням ст. 98 КПК України та наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу, оскільки слідчий суддя не наділений правом самостійного визначення підстав, передбачених ст. 98 КПК України та має здійснювати контроль правильності прийнятого слідчим рішення.

Як наслідок, з підстав визначених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, на думку слідчого судді, арешт є недоцільним.

ЄСПЛ у справі «Ушаков та Ушакова проти України» 18 червня 2015 року указує на те, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, слід нагадати, що під час провадження на підставі Конвенції неухильно застосовується принцип affirmanti incumbit probatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження).

У цій ситуації, заявник висунувши указане твердження, довести його «поза розумним сумнівом» не зміг.

З огляду на, що слідчий суддя сприймає критично доводи сторони обвинувачення про відповідність критеріям ст. 98 КПК України майна, так як цю обставину заявники просто указують у клопотанні, але не подають слідчому судді докази на підтвердження її дійсності.

За змістом положень ст. 2 КПК України, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Окрім того, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За таких умов, слідчий суддя дослідивши матеріли звернення, у порядку ст. 94 того ж Кодексу, уважає за необхідне відмовити у його задоволенні, що відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України, тягне за собою негайне повернення володільцю тимчасово вилученого майна під час обшуку від 20.05.2019 за адресою: АДРЕСА_4 за місцем проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: грошові кошти номіналом 200 євро у кількості 3 купюри, 100 євро - 75 купюр, 50 євро - 176 купюра, 20 євро - 26 купюр, 10 євро - 6 купюр, 5 євро - 1 купюра, 100 доларів США - 74 купюр, 50 доларів США - 13 купюр, 200 євро - 1 купюра, 200 гривень - 84 купюри, 500 гривень - 65 купюр, 100 гривень - 25 купюр, банківська карти Приватбанку , блокноти та аркуші паперу А4 із записами.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 170-173, 309, 369-372, 376, 534 КПК України, слідчий суддя постановив:

у задоволенні клопотання слідчогоДніпровського УП ГУ НП в м. Києві Нежур М.А. про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.06.2018 за № 12018100040005466, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, відмовити, що відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України, тягне за собою негайне повернення володільцю тимчасово вилученого майна під час обшуку від 20.05.2019 за адресою: АДРЕСА_4 , а саме грошових коштів, банківських карток, блокнотів.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 15:30 год. 14.06.2019.

Слідчий суддя: О.В. Бірса