Рішення № 82582622, 21.06.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/523/19

Справа №754/1492/17

РІШЕННЯ

Іменем України

(повне рішення суду виготовлено 21.06.2019 року)

21 червня 2019 року м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя: Грегуль О.В., секретар судового засідання: Магура Т.С., номер справи 754/1492/17

ОСОБА_1 - позивач за первісним позовом і відповідач за зустрічним позовом

ОСОБА_2 - відповідач за первісним позовом і позивач за зустрічним позовом

Вимоги позивача за первісним позовом: встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на майно, поділ спільного майна

Вимоги позивача за зустрічним позовом: визнання особистою власністю майна, набутого до шлюбних відносин та поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя

ОСОБА_3 - адвокат Рябчук А.А .

ОСОБА_5 - адвокат Рябчук І.М.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом і посилаючись на порушення свого права власності, просить: встановити факт спільного проживання його з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 16.06.2010 року, визнати право спільної сумісної власності його та ОСОБА_2 на кв. АДРЕСА_1 , визнати право власності по 1/2 частині за ним і ОСОБА_2 на зазначену квартиру.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 17.08.2017 року за заявою ОСОБА_1 , позовні вимоги останнього в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину кв. АДРЕСА_1 залишено без розгляду.

Пред`явивши зустрічний позов, вимоги якого зменшувались і в якому ОСОБА_2 посилаючись на порушення свого права власності, як подружжя, просила визнати за нею право власності на 1/2 частину кв. АДРЕСА_2 .

У судовому засіданні ОСОБА_1 зі своїм адвокатом первісний позов підтримали, а зустрічний позов не визнали посилаючись на те, що квартира, про яку йдеться в зустрічному позові, придбана за особисті кошти ОСОБА_1 ..

ОСОБА_2 зі своїм адвокатом первісний позов не визнали посилаючись на його безпідставність і недоведеність, а зустрічний позов підтримали.

Вислухавши сторін та їхніх адвокатів, свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд у судовому засіданні встановив наступне.

ОСОБА_2 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_14 , який розірвано 30.03.2006 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 30.03.2006 року.

ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_15 , який розірвано 24.06.2010 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 24.06.2010 року.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 01.10.2010 року, що підтверджується виданим повторно свідоцтвом про шлюбу від 07.10.2011 року та який розірвано рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30.11.2016 року.

Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 02.09.2010 року, ОСОБА_2 купила кв. АДРЕСА_1 .

Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 31.08.2012 року ОСОБА_1 купив кв. АДРЕСА_2

Тобто , кв. АДРЕСА_1 була придбана до реєстрації між сторонами спору шлюбу, а кв . АДРЕСА_2 була придбана в період перебування сторін спору в зареєстрованому шлюбі.

Згідно з ч. 2 і ч. 4 ст. 3 СК України, 2. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. 4. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст. 21 СК України, 1. Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. 2. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. 3. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов`язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України, 1. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно зі ст. 60 СК України, 1. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). 2. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст. 70 СК України, 1. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. 2. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. 3. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Згідно зі ст. 74 СК України, 1. Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. 2. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11, 20. При застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Оцінюючи надані сторонами і їхніми представниками та зібрані судом у процесі розгляду справи докази, суд у судовому засіданні достовірно встановив наступне.

Суду не надано і судом не здобуто конкретних і беззаперечних правових доказів, які б давали суду правові підстави для висновку, що сторони з 16.06.2010 року і до реєстрації між ними 01.10.2010 року шлюбу проживали саме однією сім`єю і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Також суду не надано і судом не здобуто конкретних і беззаперечних правових доказів, які б давали суду правові підстави для висновку, що кв. АДРЕСА_1 була придбана за спільні кошти сторін, а кв. АДРЕСА_2 була придбана за особисті кошти ОСОБА_1 ..

Зокрема, в період з 16.06.2010 року по 24.06.2010 року ОСОБА_1 взагалі перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_15 ..

Суду не надано і судом не здобуто доказів, що до реєстрації між ними шлюбу сторони спору саме спільно або за спільною між ними домовленістю наймали (орендували) житло для спільного проживання саме однією сім`єю, а тому, це свідчить про недоведеність доводів про останнє.

Не надано суду і судом не здобуто доказів, які б беззаперечно свідчили, що саме особисті кошти ОСОБА_1 , наявні в нього та в тому числі, зароблені, позичені, отримані ним від реалізації свого майна і що саме ці кошти були спрямовані на придбання обох спірних квартир.

Жоден із допитаних судом свідків не підтвердив однозначно і достовірно, що до реєстрації шлюбу, сторони спору проживання саме однією сім`єю і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю та між ними виникли права та обов`язки подружжя, а також, що саме особисті кошти ОСОБА_1 використовувались при придбанні обох квартир.

Суду не надано і судом не здобуто доказів про наявність між сторонами домовленості про створення ними спільної сумісної власності до реєстрації між ними шлюбу та доказів для відступлення від рівності часток у справі спільної сумісної власності подружжя.

Вищевикладене дає правові підстави для висновку про недоведеність позовних вимог за первісним позовом та обґрунтованість позовних вимог за зустрічним позовом.

За таких обставин, первісний позов не задовольняється, а зустрічний позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, 1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесені ними судові витрати, сторони просили на них.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні первісних позовних вимог, а зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , припинивши право власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 .

Понесені ОСОБА_1 судові витрати покласти на ОСОБА_1 .

Понесені ОСОБА_2 судові витрати покласти на ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: