Рішення № 82582351, 19.06.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/4409/19 Справа №754/1676/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

19 червня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Панченко О.М.

за участі секретаря судових засідань - Табачука Д.О.

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до відповідача з позовом про відшкодування шкоди у зв?язку з дорожньо-транспортною пригодою в порядку регресу. Свої вимоги мотивував тим, що 20.06.2017 року в м. Києві сталася ДТП за участі автомобіля «ВАЗ» д/н НОМЕР_1 під керуванням водія - відповідача у справі ОСОБА_1 та автомобіля «Нісан» д/н НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 Внаслідок зазначеного ДТП автомобіль потерпілої особи отримав механічні пошкодження, що підтверджується постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 27.07.2017 року. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача перед третіми особами на момент вчинення ДТП не була застрахована, потерпіла особа звернулася до МТСБУ з повідомленням про настання ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування. На підставі звіту №1003/06/17Б про оцінку матеріального збитку спричиненого автомобілю потерпілої особи було здійснено виплату страхового відшкодування потерпілій особі. Відповідно до платіжного доручення №1260905 від 27.10.2017 року позивачем було виплачено страхувальнику страхове відшкодування на суму 12 821 грн. 98 коп., а також понесено 500.00 грн. витрат за послуги виконані суб`єктом оціночної діяльності виконаних з метою встановлення розміру заподіяної шкоди, а всього загальний розмір витрат позивача з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди складає 12 281.98 грн.

Після виплати страхового відшкодування позивач отримав право вимоги до винуватця ДТП, тому і вимушений звернутися до суду з даним позовом. Просив стягнути з відповідача на користь МТСБУ грошові кошти в розмірі понесених витрат в сумі 12 281 грн. 98 коп.

Ухвалою суду від 11.02.2019 року відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати її за правилами загального провадження, призначено підготовчий розгляд.

Разом з цим, учасникам справи було направлено ухвалу суду про відкриття провадження у справі та направлено відповідачу копії позовної заяви з додатками та встановлено для учасників строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.

Протокольною ухвалою суду від 15.04.2019 року закрито підготовчий розгляд, призначено справу до розгляду по суті.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Позивач просив суд проводити судовий розгляд без його участі.

Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

В судовому засіданні встановлено, що 20.06.2017 року в м. Києві сталася ДТП за участі автомобіля «ВАЗ» д/н НОМЕР_1 під керуванням водія - відповідача у справі ОСОБА_1 та автомобіля «Нісан» д/н НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2

Внаслідок зазначеного ДТП автомобіль потерпілої особи отримав механічні пошкодження, що підтверджується постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 27.07.2017 року.

Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача перед третіми особами на момент вчинення ДТП не була застрахована, потерпіла особа звернулася до МТСБУ з повідомленням про настання ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування.

На підставі звіту №1003/06/17Б про оцінку матеріального збитку спричиненого автомобілю потерпілої особи було здійснено виплату страхового відшкодування потерпілій особі.

Відповідно до платіжного доручення №1260905 від 27.10.2017 року позивачем було виплачено страхувальнику страхове відшкодування на суму 12 821 грн. 98 коп., а також понесено 500.00 грн. витрат за послуги виконані суб`єктом оціночної діяльності виконаних з метою встановлення розміру заподіяної шкоди, а всього загальний розмір витрат позивача з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди складає 12 281.98 грн.

Після виплати страхового відшкодування позивач отримав право вимоги до винуватця ДТП, тому і вимушений звернутися до суду з даним позовом. Просив стягнути з відповідача на користь МТСБУ грошові кошти в розмірі понесених витрат в сумі 12 281 грн. 98 коп.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно із ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. організації і громадяни, діяльність яких пов?язана з підвищеною небезпекою для оточення (транспортні організації, промислові підприємства, будови, власники автомобілів та ін.), зобов?язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору, оренди, довіреності тощо).

Аналізуючи зазначені норми законодавства, роз`яснення, викладене в Постанові Пленуму Верховного Суду України, суд приходить до висновку про стягнення спричиненої матеріальної шкоди з відповідача, який на момент ДТП керував автомобілем та своїми діями завдав матеріальних збитків водію іншого автомобіля.

Згідно із ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Враховуючи все вищевикладене, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого позову та можливість його задоволення.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого позивачем судового збору в сумі 1 921.00 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13, 141, 280 ЦПК України, ст.ст. 993, 1188,1191 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу, - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) суму завданої майнової шкоди в розмірі 12 281.98 грн. та 1921.00 грн. судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним Кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: