Ухвала суду № 82582170, 05.06.2019, Деснянський районний суд міста Києва

2/754/640/19

Справа № 754/5273/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

05 червня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді - Галась І.А.

за участю секретаря судового засідання - Дмитрієвої А.

у відсутності сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральні Ігри» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 04 травня 2016 року відкрито провадження в справі. Призначено судове засідання по названій справі.

15 грудня 2017 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного процесуального кодексу України Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017, № 2147-VIII, яким ЦПК України викладено в новій редакції.

Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального Кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 27 грудня 2016 року провадження у справі було зупинено у зв`язку зі смертю відповідача ОСОБА_1 .

За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Водночас, ст. 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження по справі у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони у справі іншими особами у зв`язку з переходом до цих осіб матеріальних прав і обов`язків попередньої особи. При процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником, є обов`язковими для правонаступника (ст. 55 ЦПК України). Підставою процесуального правонаступництва є наступництво в матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони, зокрема, внаслідок смерті, зі спірних чи встановлених судом правовідносин майнового характеру.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ч. 1ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

30 січня 2019 року до суду надійшла відповідь на запит суду, з якого вбачається, що спадкова справа, що майна померлого ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилась.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріал справи, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 25 Цивільного кодексу України встановлено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Згідно з ст. 46 Цивільного процесуального кодексу України, здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Відповідно до ст. 47 Цивільного процесуального кодексу України, здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Конституція України (ст. 55) визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції).

Право на звернення до суду за захистом є невід`ємним особистим правом. Статтею 13 ЦПК України передбачається нормативне закріплення диспозитивності цивільного судочинства. Особа вільна у виборі окрім судової форми захисту також і інших юрисдикційних форм захисту, а також сама вирішує, які способи захисту використовувати. ЦПК України встановлено, що особа має право вільно розпоряджатися своїм правом на звернення до суду за судовим захистом, жодна особа не може бути примушена до звернення до суду, натомість суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України.

Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Принцип диспозитивності в цивільному процесі - це закріплені в нормах цивільно-процесуального права положення про можливість осіб, які беруть участь у справі, розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, а також засобами їхнього захисту, що активно впивають на виникнення, рух і закінчення цивільного процесу, з метою захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів. Даний принцип є головним принципом цивільного процесуального права, оскільки він визначає механізм виникнення, розвитку і закінчення цивільної справи

Принцип диспозитивності зв`язує рух і розвиток справи по стадіях цивільного процесу, долею предмета спору з розсудом самих заінтересованих осіб - позивача і відповідача. Здійснення кожною особою права на судовий захист залежить, перш за все, від самої заінтересованої особи. Можливість вільно розпоряджатися своїм матеріальними і процесуальними правами фактично і є принципом диспозитивності. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Це положення процесуального закону надає зацікавленій особі право процесуальної ініціативи порушити справу у суді.

В зв`язку із вищевикладеним, суд приходить до висновку, що провадження по справі підлягає до закриття, у зв`язку із смертю відповідача ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 2ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Керуючись ст. 13, 55, 247, 257, 258, 260, 353 ЦПК України, суд,-

УХВЛИВ:

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральні Ігри» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя: