Рішення № 82581858, 13.06.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1775/19

Справа №754/7665/18

РІШЕННЯ

Іменем України

13 червня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Калько Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Олімпійського коледжу ім. Івана Піддубного про визнання незаконними накази, поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, вимоги якого було уточнено під час розгляду справи, до відповідача про визнання незаконними накази, поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що з 11.01.2011 року він працював на посаді вчителя з футболу Республіканського вищого училища фізичної культури. В подальшому училище було перейменовано в Олімпійський коледж ім.І.Поддубного, в якому він продовжив працювати на посаді вчителя з футболу.

Як зазначає позивач, наказом № 635 від 25.10.2017 року йому безпідставно було оголошено догану за те, що він допустив до тренування учня 8-А класу ОСОБА_3 після хвороби тривалістю 7 днів без медичної довідки. Зазначений наказ не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_3 після хвороби надав довідку лікаря № 50 від 02.10.2017 року про звільнення від занять з 02.10.2017 року по 09.10.2017 року. Також, наказом № 709-к від 24.11.2017 року йому незаконно було оголошено догану через конфліктну ситуацію між учнями відділення футболу та гімнастики, яка сталась на уроці. Він (позивач) на уроці не був, про конфлікт йому нічого не було відомо, а сам конфлікт стався з вини іншого вчителя, який самовільно залишив класне приміщення під час уроку. Догану з винуватця - вчителя української мови було знято через місяць, що свідчить про упереджене ставлення до нього (позивача) з боку керівництва.

15.05.2018 року згідно наказу № 346-к, підписаного т.в.о. директора ОСОБА_4 , він був звільнений з займаної посади за п.3 ст.40 КЗпП України (без розшифровки в наказі причин звільнення). В якості підстави наказу зазначено подання згоди на звільнення працівника № 241 від 11.05.2018 року, що не відповідає дійсності, оскільки подання має № 234 від 10.05.2018 року. Крім того, засідання профкому проводилось без участі адміністрації коледжу. Також, позивач вважає своє звільнення незаконним, вказуючи на незаконність попередніх наказів про оголошення йому доган, а також на відсутність повноважень у т.в.о. директора ОСОБА_4 на підписання даного наказу.

Позивач вказав і на те, що 24.04.2018 року проходив матч 14-го туру чемпіонату України сезону 2017/2018 за участю команди коледжу (14 років) та команди УФК «Дніпро» м.Дніпра, в якому його незаконно за рішенням судді вилучено з поля за те, що з боку судді був незаконний тиск на його команду, про що він судді в усній формі заявив протест, що не забороняється правилами гри. Ним було оскаржено рішення про притягнення до відповідальності за дії під час матчу до Дисциплінарного комітету дитячо-юнацької футбольної ліги України. На засіданні профкому він доповів про факт оскарження і про те, що покарання буде скасовано, про що будуть надані відповідні документи, а подана ним апеляція про оскарження рішення призупиняє будь-які дії адміністрації щодо винесення чи письмового подання про звільнення з цього приводу. Однак, 15.05.2018 року під час засідання профкому пояснення у нього не відбирались та до уваги не приймались, рішення прийнято на підставі документів, наданих адміністрацією. Відтак, профспілковим комітетом перевірка обставин його звільнення проводилась формально без належного дослідження. 30.05.2018 року Дисциплінарний комітет дитячо-юнацької футбольної ліги України своїм рішенням № 19 змінив дисциплінарну санкцію відносно нього (позивача).

Таким чином, на думку позивача, враховуючи незаконність наказів про оголошення доган та безпідставне притягнення до відповідальності, ніяких систематичних невиконань без поважних причин своїх обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку ним не здійснювалось, а тому його звільнення є незаконним внаслідок упередженого ставлення до нього керівництва коледжу, що завдало йому моральної шкоди.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить задовольнити його вимоги, а саме:

-поновити строк, встановлений ст.233 КЗпП України, пропущений з поважних причин, для оскарження наказів № 635 від 25.10.2017 року та № 709-к від 24.11.2017 року про накладення адміністративних стягнень у вигляді догани;

-визнати незаконними накази Олімпійського коледжу ім. І.Поддубного № 635 від 25.10.2017 року та № 709-к від 24.11.2017 року про оголошення дисциплінарних стягнень у вигляді догани та скасувати їх;

-визнати незаконним його звільнення за ч.3 ст.40 КзПП України та скасувати наказ № 346-к від 15.05.2018 року Олімпійського коледжу ім. І.Поддубного про його звільнення з посади вчителя з футболу;

-поновити його на посаді вчителя з футболу Олімпійського коледжу ім. І.Поддубного з 15.05.2018 року;

-стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 15.05.2018 року по 13.06.2019 року в розмірі 126 412,00 грн.

-стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 8000,00 грн.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 23.06.2018 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

24.07.2018 року до суду надійшов відзив представника відповідача Седляр Д.А . на позовну заяву. У даному відзиві представник відповідача зазначає про те, що позивач дисциплінарні стягнення не оскаржував, неодноразово порушував трудову дисципліну, а тому його вимоги є безпідставними.

24.10.2018 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якому позивач зазначає про те, що відповідачем свідомо не надаються документи, що свідчать про безпідставність тверджень відповідача.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 24.10.2019 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в загальному порядку.

05.12.2018 року до суду надійшла заява позивача про доповнення позовних вимог в частині збільшення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

25.01.2019 року до суду надійшли доповнення до позовної заяви щодо оскарження наказів про оголошення доган.

30.01.2019 року позивачем подано клопотання про поновлення строку, передбаченого ст.133 КЗпП України для оскарження наказів про оголошення доган.

10.06.2019 року до суду надійшло клопотання позивача про збільшення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В судовому засідання позивач та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги з урахуванням уточнень та доповнень підтримали з вищевикладених обставин та підстав та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Калько Д.О. проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на необґрунтованість вимог позивача, оскільки позивач у встановленому законом порядку накази про оголошення доган не оскаржував, а рішення щодо притягнення позивача за неспортивну поведінку було змінене, а не скасоване. Відтак, відповідач мав підстави для звільнення позивача в зв`язку з неодноразовим притягненням до дисциплінарної відповідальності.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, з 10.01.2011 року позивач ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до Республіканського вищого училища фізичної культури на посаду вчителя з футболу.

24.07.2015 року Республіканське вище училище фізичної культури було перейменовано у Олімпійський коледж ім. І.Піддубного (а.с.40, 70).

25.10.2017 року наказом № 835-к позивачу оголошено догану за те, що 09.10.2017 року він, як вчитель, допустив до тренування учня 8-А класу ОСОБА_3 після хвороби тривалістю 7 днів без медичної довідки, чим здійснив дисциплінарний проступок (а.с.73).

24.11.2017 року наказом № 709-к позивачу оголошено догану в зв`язку з неналежним виконанням своїх посадових обов`язків, надання неправдивої інформації щодо конфлікту, що стався між учнями 13.11.2017 року (а.с.80).

Рішенням Дисциплінарного комітету дитячо-юнацької футбольної ліги України № 16 від 04.05.2018 року за недотримання правил поведінки офіційних осіб позивача, як тренера команди коледжу, відсторонено на три матчі сезону 2017/2018 та зобов`язано перерахувати ДЮФЛУ обов`язковий грошовий внесок в сумі 250 грн. Також, за неетичну, некоректну, неспортивну (недисципліновану) поведінку офіційних осіб клубу під час матчу зобов`язано відповідача перерахувати ДЮФЛУ обов`язковий грошовий внесок в розмірі 500 грн. (а.с.82-84).

10.05.2018 року адміністрацією відповідача за № 234 було внесено до профспілкового комітету коледжу подання про надання згоди на звільнення позивача в зв`язку з систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку (а.с.87).

Відповідно до копії протоколу засідання профспілкового комітету коледжу № 8 від 15.05.2018 року, було надано згоду адміністрації коледжу щодо розірвання трудового договору з позивачем відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України (а.с.46-48).

Наказом № 346-к від 15.05.2018 року позивача звільнено з посади вчителя за п.3 ст.40 КЗпП України (а.с.89).

Позивач просить задовольнити його вимоги, скасувати накази про оголошення йому доган та наказ про звільнення, посилаючись на їх незаконність та необґрунтованість, а також поновити його на посаді.

Суд вважає, що вказані вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст.147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1) догана;

2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Статтею 149 КЗпП України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Так, 25.10.2017 року наказом № 835-к позивачу оголошено догану за те, що 09.10.2017 року він, як вчитель, допустив до тренування учня 8-А класу ОСОБА_3 після хвороби тривалістю 7 днів без медичної довідки, чим здійснив дисциплінарний проступок.

Згідно довідки № 50 від 02.10.2017 року, ОСОБА_3 дійсно був звільнений від занять з 02.10.2017 року по 09.10 2017 року (а.с.43).

Згідно копії пояснень матері ОСОБА_3 – ОСОБА_9 , її син 09.10.2017 року перебував на амбулаторному лікуванні вдома, ввечері 09.10.2017 року вона привела сина до гуртожитку коледжу. При собі вона мала довідку, яку пред`явила вихователю (а.с.44).

Враховуючи вказані пояснення, суд критично ставиться до викладених у наказі тверджень щодо того, що позивачем саме 09.10.2017 року було допущено до тренувань учня ОСОБА_3 , оскільки доказів цього суду не надано (журналів присутності учнів на заняттях чи тренуваннях, акти щодо присутності учня на тренуванні, пояснювальні записки тощо). Крім того, вказані пояснення матері учня підтверджують факт відсутності учня 09.10.2017 року на заняттях та/або тренуваннях, оскільки до коледжу він потрапив лише увечері.

Таким чином, вказаний наказ є необґрунтованим та безпідставним.

Також, 24.11.2017 року наказом № 709-к позивачу оголошено догану в зв`язку з неналежним виконанням своїх посадових обов`язків, надання неправдивої інформації щодо конфлікту, що стався між учнями 13.11.2017 року.

Відповідно до даного наказу, 13.11.2017 року на уроці української літератури вчитель української мови та літератури ОСОБА_11 залишив учнів 8-А класу без нагляду. Під час його відсутності сталась конфліктна ситуація між учнями, в ході якої постраждала учениця ОСОБА_12 . Під час розслідування всіх обставин справи було з`ясовано, що позивачем, як вчителем футболу, відповідальним за учнів згідно затверджених списків навчально-тренувальних груп з видів спорту на 2017-2018, не було надано повну інформацію щодо усіх обставин справи адміністрації коледжу. Крім того, існують розбіжності в поясненнях учителя з української мови та літератури ОСОБА_11 та ОСОБА_1 Також дана ситуація вказує на те, що тренером з футболу не проводиться належним чином виховна робота серед учнів (а.с.45).

Як вбачається з доповідної методиста зі спорту ОСОБА_13 від 13.11.2017 року, в цей день з розмови з ученицею 8-А класу ОСОБА_14 з`ясувалось, що на уроці української мови стався конфлікт між нею та однокласниками ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 (відділення футболу, тренер ОСОБА_1 ) і у минулому році була теж подібна ситуація. Однак з тренерів ОСОБА_18 підтвердила, що дійсно рік тому між учнями був конфлікт, але класний керівник його залагодила, сьогодні непорозуміння між учнями знову відбулося (а.с.75).

Згідно пояснювальної класного керівника 8-А класу Воїнової І.Ю . від 14.11.2017 року, 13.11.2017 року на уроці української літератури стався інцидент між ОСОБА_18 (8-А) та учнями ОСОБА_20 (8-Б), ОСОБА_21 (8-Б), ОСОБА_22 Зі слів ОСОБА_23 , хлопці переклали її речі на іншу парту, називали «інопланетянкою». ОСОБА_24 дуже емоційно відреагувала на їх дії. О 19.00 год. 13.11.2017 року вона спілкувалась з дівчинкою, яка запевнила, що ніяких претензій до хлопців вона не має (а.с.76).

Відповідно до пояснювальної ОСОБА_25 , вихователя 8-А класу, від 14.11.2017 року, їй стало відомо, що 13.11.2017 року на уроці української мови між учнями ОСОБА_18 та учнями ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 відбувся конфлікт. В подальшому ОСОБА_18 повідомила, що конфлікт вичерпано і претензій вона не має (а.с.77).

Як вбачається з пояснювальної ОСОБА_1 від 14.11.2017 року, 13.11.2017 року о 16.30 год. він дізнався про вказану конфліктну ситуацію, яка, на його думку, сталась з вини вчителя ОСОБА_11 , який вийшов з класу, залишивши дітей (а.с.78).

Відповідно до доповідної заступника директора з виховної роботи Железняк А.Ю. від 15.11.2017 року, 13.11.2017 року учениця 8-А класу ОСОБА_18 в стані істерики стверджувала, що: «Я всіх перестріляю», що її довели до такого стану учні відділення футболу 8-А класу, постійно цькують і психологічно принижують, а також говорила, що ситуація триває з минулого року (а.с.79).

Аналізуючи вказані доповідні та пояснення, згідно яких позивачу було оголошено догану згідно наказу від 24.11.2017 року, суд приходить до висновку про безпідставність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Так, доповідні заступника директора з виховної роботи Железняк А.Ю. є суперечливими і протріщать доповідним та пояснювальним інших вчителів та вихователя. Так, в доповідних Железняк А.Ю. зазначає інші прізвища дітей, які вступили у конфлікт з ОСОБА_18 , а також інший клас «8-А», в той час, як фактично учасники конфлікту є учнями 8-Б. Також, твердження у доповідній про те, що конфлікт триває понад рік, спростовується поясненнями про те, що рік назад конфлікт стався, але був вичерпаний. Крім того, конфлікт від 13.11.2017 року було вичерпано в той же день, ОСОБА_18 претензій не мала, тобто, були відсутні будь-які наслідки. Слід зауважити, що покладення лише на позивача дисциплінарної відповідальності за конфлікт є безпідставним, оскільки він на уроці не перебував, а конфлікт стався через неналежно виконання своїх обов`язків саме вчителем української мови та літератури ОСОБА_11 , який залишив учнів без нагляду під час уроку.

Посилання ж у наказі на те, що позивачем надано неправдиві відомості під час проведення перевірки відповідачем в судовому засіданні не доведено. Крім того, відповідачем не надано і письмових пояснень ОСОБА_11 , які, на думку відповідача, слугували підставою для винесення оскаржуваного наказу.

Таким чином, враховуючи суперечності у доповідних, наявності вини іншого працівника у конфлікті, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно та необґрунтовано було накладено дисциплінарне стягнення на позивача у вигляді догани і згідно наказу від 24.11.2017 року.

В той же час, відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів», встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Розглядаючи трудові спори після їх попереднього розгляду в КТС, суд з`ясовує і обговорює додержання і причини пропуску як для десятиденного строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, так і тримісячного строку звернення до КТС (ст.225 КЗпП), якщо останньою він не був поновлений.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Коли пропущений десятиденний строк не буде поновлено, заява відповідно до ст.85 ЦПК ( 1501-06 ) і ст.228 КЗпП залишається без розгляду.

Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов`язки сторін. При пропуску передбаченого ст.225 КЗпП десятиденного строку без поважних причин необхідності у з`ясуванні інших обставин справи не має.

Так, оскаржувані накази було винесено відповідачем 25.10.2017 року та 24.11.2017 року. З позовними вимогами про їх скасування позивач звернувся лише 25.01.2019 року, тобто, з пропуском встановленого строку для такого звернення.

Посилання позивача на те, що він не оскаржував вказані накази вчасно з огляду на їх відверту незаконність, а також щоб запобігти ще більшому протистоянню з керівництвом коледжу, суд не приймає до уваги та вважає, що ці посилання підстав для поновлення чи продовження вказаного строку не дають, оскільки позивач не використав своє прав на звернення без поважних причин.

При таких обставинах у визнанні наказів про оголошення позивачу доган незаконними та їх скасування належить відмовити в зв`язку з пропуском строку для звернення до суду.

Що стосується вимог позивача щодо визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, то суд дійшов наступних висновків.

Так, наказом № 346-к від 15.05.2018 року позивача звільнено з займаної посади в зв`язку з систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного стягнення (п.3 ст.40 КЗпП України).

З даного наказу вбачається, що 04.05.2018 року рішенням дисциплінарного комітету ДЮФЛ України від 04.05.2018 року ОСОБА_1 , вчитель футболу, за недотримання правил поведінки офіційних осіб під час матчу 28.04.2018 року між командами УФК «Дніпро» - Олімпійський коледж ім. І.Піддубного відсторонений на три матчі весняної частини чемпіонату України та зобов`язаний перерахувати грошовий внесок у розмірі 250 грн. За неетичну, неспортивну поведінку тренера ДК ДЮФЛУ зобов`язує коледж перерахувати грошовий внесок у сумі 500 грн. Письмові пояснення ОСОБА_1 надавати відмовився.

Крім того, на ОСОБА_1 було накладено протягом року два дисциплінарних стягнення у вигляді догани:

1.25.10.2017 року ОСОБА_1 допустив до тренування учня 8-А класу ОСОБА_3 після хвороби тривалістю 7 днів без медичної довідки, як в подальшому з`ясувалось, він хворів на гепатит.

2.13.11.2017 року на уроці української мови та літератури сталась конфліктна ситуація між учнями 8-А класу, в ході якої постраждала учениця коледжу. ОСОБА_1 , який є відповідальним за учнів даного класу не було надано повної інформації щодо всіх обставин справи та не проводилась належна виховна робота серед учнів (а.с.106).

Відповідно до п. 3 п. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до правника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Згідно п.п.22, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147 -1 , 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. За передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП).

Так, відповідно до копії протоколу засідання профспілкового комітету № 8 від 15.05.2018 року, на якому розглядалось подання адміністрації коледжу про звільнення позивача, вбачається, що позивач на засіданні повідомив про те, що ним оскаржується рішення дисциплінарного комітету ДЮФЛУ, яке зазначено в якості підстави для звільнення. Однак, зазначені пояснення позивача не були враховані та прийняті до уваги як профспілковим комітетом, так і адміністрацією відповідача (а.с.46-48).

Відповідно до рішення № 19 Дисциплінарного комітету ДЮФЛ України від 30.05.2018 року, у процесі вивчення даного питання органом розглянуто письмові пояснення тренера команди ОК ім. І.Піддубного ОСОБА_28 та тренера команди УФК «Дніпро» м.Дніпро ОСОБА_29 , в яких стверджується: «… тренер ОСОБА_30 емоційно висловлював невдоволення рішенням арбітра, але при цьому нецензурних слів не використовував». Тренер команди-суперниці наполягає на відсутності саме нецензурних слів у висловлюваннях тренера команди ОК ім. І.Піддубного м.Київ ОСОБА_28 на адресу арбітра. Орган повторно розглянувши та оцінивши істотні обставини, що не були відомі на момент винесення рішення, вирішив рішення № 16 від 04.05.2018 року частково змінити, дисциплінарну санкцію відносно позивача частково скасувати та вважати термін його відсторонення 2 матчі (а.с.7).

Відтак, згідно вказаного рішення було встановлено нові обставини, зменшено розмір стягнення, накладеного на позивача, що на думку суду безпосередньо впливає на вирішення питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Таким чином, виносячи оскаржуваний наказ про звільнення позивача до отримання рішення по апеляції на рішення ДЮФЛ України від 04.05.2018 року, відповідач діяв передчасно, не з`ясувавши всі обставини вчинення проступку позивачем та взагалі, чи мав такий проступок місце.

Суд зауважує і на те, що хоча і відмовляє у задоволенні позовних вимог про скасування наказів про оголошення доган позивачу через пропуск строку позовної давності, але вважає необхідним прийняти до уваги їх безпідставність та необґрунтованість, що, в свою чергу свідчить і про безпідставність та необґрунтованість наказу про звільнення позивача.

Таким чином, дослідивши оскаржуваний наказ в сукупності з іншими доказами по справі, суд приходить до висновку, що він винесений передчасно, необґрунтовано, без урахування всіх фактичних обставин, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а позивач - поновленню на роботі.

При цьому суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що а якості підстави наказу зазначено подання згоди на звільнення працівника № 241 від 11.05.2018 року, що не відповідає дійсності, оскільки подання має № 234 від 10.05.2018 року, оскільки наявна технічна помилка у номері та даті наказу не впливає на його зміст та суть.

Також, позивач вважає своє звільнення незаконним, вказуючи на незаконність попередніх наказів про оголошення йому доган, а також на відсутність повноважень у т.в.о. директора ОСОБА_4 на підписання даного наказу. Однак, дані твердження не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому також не враховуються судом.

Таким чином, в суді встановлено та доведено, що позовні вимоги про поновлення позивача на роботі знайшли своє підтвердження в суді та підлягають задоволенню.

Оскільки суд поновляє позивача на роботі, то, враховуючи вимоги ст.235 КЗпП України, на користь позивача має бути стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Середньомісячний заробіток позивача складає 9724,00 грн., а тому за період часу з моменту звільнення позивача - 15.05.2018 року по день постановлення рішення - 13.06.2018 року з відповідача на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 126 412,00 грн. Розрахунок вказаної суми відповідачем не оспорювався і у передбаченому законом порядку не спростовувався.

Також, відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП ( 322-08 ) (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Наведені позивачем підстави та обставини завдання йому моральної шкоди суд до уваги не приймає, оскільки на їх підтвердження позивачем не надано належних та допустимих доказів. В той же час, оскільки судом встановлено порушення трудових прав позивача, завданих накладенням дисциплінарних стягнень та звільненням, накази щодо якого скасовано судом, то суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн.

Оскільки суд частково задовольняє позовні вимоги, то відповідно до ст.141 КЗпП України стягує з відповідача на користь держави судовий збір пропорційно до задоволених вимог в розмірі 2673,60 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 40, 147 -1 , 148, 149, 235 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст.ст. 1, 10, 11, 60, 88, 212-215, 218, 223, 294, 367 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ №346-к від 15.05.2018 року Олімпійського коледжу ім. Івана Піддубного про звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя з футболу.

Поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя з футболу Олімпійського коледжу ім. Івана Піддубного з 15 травня 2018 року.

Стягнути з Олімпійського коледжу ім. Івана Піддубного (код ЄДРПОУ 02125315) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , заробітну плату за час вимушеного прогулу з 15.05.2018 року по 13.06.2019 року в сумі 126412 грн.

Стягнути з Олімпійського коледжу ім. Івана Піддубного (код ЄДРПОУ 02125315) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

Стягнути з Олімпійського коледжу ім. Івана Піддубного (код ЄДРПОУ 02125315) на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2673 грн. 60 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 21 червня 2019 року.

Суддя: